Редуктори, варіатори

Реферат на тему:

Редуктори, варіатори.

ПЛАН.

1. Загальні відомості про редуктори.

2. Класифікація редукторів.

3. Зубчасті редуктори.

4. Черв’ячні редуктори.

5. Основні поняття про ремінні передачі.

6. Плоскоремінні передачі.

7. Клиноремінні передачі.

8. Зубчасто-ремінні передачі.

9. Ланцюгові передачі.

1. Загальні відомості про редуктори Редуктором називається механізм, який знижує кутову швидкість і збільшує обертаючий момент в приводах від електродвигуна до робочої машини.

Редуктор складається із зубчастих або черв’ячних передач, які встановлені в окремому герметичному корпусі, що принципово відмінне від чубчатої або черв’ячної передачі, вбудованої у виконавчий механізм або машину.

Редуктор широко використовують в різноманітних галузях машинобудівництва, тому кількість різновидів їх дуже велика.

Щоби зменшити габарити приводу і покращити його зовнішній вигляд, в машинобудівництві широко використовують мотор-редуктори, які представляють собою агрегат, з поєднанням електродвигуна і редуктора.

2. Класифікація редукторів Редуктори класифікуються по типам, типорозмірам і виконанням.

Тип редуктора визначається складом передач, порядком їх розташування в напрямку від швидкохідного вала до тихохідного і положенням осей валів в просторі.

Для позначення передач використовують прописні букви алфівіту:

Ц — циліндрична; К — конічна; Ч — черв’ячна; Г — глобоїдна; П — планетарна; Х — хвильова.

Якщо однакових передач дві або більше, то після букви ставиться відповідна цифра. Широкий редуктор позначається буквою Ш, вузький — В, Співосний — С. В мотор-редукторах до позначення наперед ставиться буква М.

Найбільш розповсюджені редуктори з валами, які влаштовані в горизонтальній площині, і тому спеціального позначення не мають (у черв’ячних редукторів вали схрещуються, залишаючись горизонтальними).

Якщо всі вали редуктора влаштовані в одній вертикальній площині, то до позначення типу додається індекс В. Якщо ось тихохідного вала вертикальна, то додається індекс Т, якщо ось швидкохідного вала вертикальна — індекс Б.

Типорозмір редуктора визначається типом та головним параметром тихохідної ступені.

Для циліндричної, черв’ячної та глобоїдної передач головним параметром є міжосьова відстань ax03C9, конічної - зовнішній ділильний діаметр колеса dе2, планетарної - радіус водила Rx03C9, хвильової - внутрішній діаметр гнучкого колеса d в неформованому стані.

Виконання редуктора визначається передаточним числом, варіантом зборки і формою кінцевих дільниці валів.

Основна енергетична характеристика редуктора — номінальний обертаючий момент Т на його тихохідному валі при постійному навантаженні.

3. Зубчасті редуктори Циліндричні редуктори дякуючи широкому діапазону передаваємих потужностей, довговічності, простоті виготовлення та обслуговування мають широке розповсюдження в машинобудівництві.

Одноступінчасті редуктор типу Ц використовують при передаточному числі u<8. Зачеплення в більшості випадків косозубе.

Двохступінчасті редуктори виконують по розгорнутій, роздвоєній та співосній схемам.

Найбільш розповсюджені циліндричні двохступінчасті горизонтальні редуктори типу Ц2, виконані по розгорнутій схемі. Вони технологічні, мають малу ширину. Недоліком цих редукторів є підвищена нерівномірність навантаження по довжині зуба через несимитричність влаштування коліс відносно опор.

Для покращення умов роботи зубчастих коліс використовують редуктори роздвоєною швидкохідною ступіню типу Ц2Ш, які легші. Але ширші.

Співосеві редуктори типу Ц2С використовують для зменшення довжини корпусу. Вони простіші по конструкції ті менш трудоємні у виготовленні.

Циліндричні трьохспупінчасті редуктори виконують по розгорнутій або роздвоєній схемі при передаточному числі u<250.

Конічні редуктори типу К виконують з коловими зубами при передаточному числі u<5.

Конічно-циліндричні редуктори, незалежно від числа ступенів виконують із швидкохідним конічним ступенем.

Планетарні редуктори дозволяють одержати велике передаточне число при малих габаритах. По конструкції вони складніші редукторів, які описані раніше. В редуктробудівництві найбільш розповсюджений простий планетарний зубчатий редуктор типу П. Послідовним з'єднанням декілька простих планетарних рядів можна одержати редуктор з передаточним числом, яке вимагається. Особливо ефективне використання планетарних мотор-редукторів.

Хвильові редуктори являються різновидом планетарних. В редукторобудівництві найбільш розповсюджені двохвильові передачі з нерухомим жорстким корпусом. Вони широко використовуються в роботехніці.

4. Черв’ячні редуктори Основне розповсюдження мають одноступінчасті редуктори типу Ч з передаточним числом u = 8…80.

Для приводів тихохідних машин використовують черв’ячно-циліндричні типу ЧЦ або двохступінчасті типу Ч2 редуктори, в яких передаточне число досягає u<4000.

Основними параметрами всіх редукторів являються: передаточне число, коефіцієнти ширини коліс, модулі зачеплення, кути нахилу зубів, коефіцієнти діаметрів черв’яків.

Тип редуктора, параметри і конструкцію визначають в залежності від його місця в силовій ланці приводу машини, передаючої потужності і кутової швидкості, призначення машини і умов експлуатації. Необхідно використовувати стандартні редуктори, які виготовляються на спеціалізованих заводах і тому дешевші.

Циліндричним редукторам потрібно надавати перевагу іншим через більш високі значення к.к.д. При великих передаточних числах використовуються черв’ячні або глобоїдні редуктори. При обмеженості місця надається перевага мотор-редукторам.

Корпуса (картери) редукторів повинні бути міцними і жорсткими. Їх відливають із сірого чавуну. Для зручності зборки корпуса редукторів виконують роз'ємними.

Опорами валів редукторів, як правило, являються підшипники кочення.

Змащування зубчастих або черв’ячних передач редукторів у більшості випадків виконують погруженням, а підшипників — розбризкуванням або пластичним мастильним матеріалом. В корпус редуктора заливають мастило із розрахунку 0,4…0,7 л на 1 кВт передаваємої потужності, при цьому колесо або черв’як повинні погружатися в мастило на глибину, яка не менша висоти зуба або витка.

При коловій швидкості колеса вище 3 м/с відбувається інтенсивне розбризкування мастила в корпусі і появлення масляного туману, який забезпечує змащування всіх інших зачеплень і підшипників качення.

Щоби запобігти великих гідравлічних втрат колова швидкість погружаємої деталі не повинна перевищувати 15 м/с.

Сорта мастил назначають в залежності від режиму роботи передач і міцності робочих поверхонь зубів.

В результаті експлуатації змащуючі мастила поступово втрачають свої властивості. Періодичність заміни мастила встановлюється дослідним шляхом в залежності від умов роботи.

5. Основні поняття про ремінні передачі.

Загальні відомості.

Ремінна передача відноситься до передач тертям з гнучким зв’язком.

Складається із ведучого та ведомого шківів, обгорнутих ременем. Навантаження передається силами тертя, які виникають між шківом та ременем внаслідок натяжіння останнього.

В залежності від форми поперечного січення ременя передачі бувають: а) плоскоремінні; б) клиноремінні; в) колоремінні; г) поклиноремінні. В сучасному машинобудівництві найбільш використовують клинові та поліклинові ремені. Передача з коловим ременем моє обмежене використання (швейні машини, настольні верстати, прилади).

Різновидом ремінної передачі є зубчато-ремінна, яка передає навантаження за рахунок зачеплення ременя зі шківами.

Переваги:

Простота конструкції і мала вартість.

Можливість передачі потужності на значні відстані (до 15 м).

Плавність і безшумність в роботі.

Пом’якшення вібрації та поштовхів внаслідок пружного витягування ременя.

Недоліки:

Великі габаритні розміри, особливо при передачі значних потужностей.

Мала довговічність ременя в швидкохідних передачах.

Великі навантаження на вали та підшипники від натягування ременя.

Непостійне передаточне число через пружне ковзання ременя.

Неможливість використання в взривонебезпечних місцях внаслідок електризації ременя.

Використання. Ременні передачі використовують у більшості випадків для передачі руху від електродвигуна, коли через конструкцію міжоосьова відстань, а повинна бути достатньо велика, а передаточне число u не строго постійним (в пиводах верстатів, транспортерів, дорожних та будівельних машинах).

Потужність, яка передається пемінній передачі, звичайно буває до 50 кВт і у рідких випадках досягає 1500 кВт. Швидкість ременя v = 5…50 м/с, а в середньошвидкісних доходить приблизно 100 м/с.

Обмеження потужності і нижньої границі швидкості викликане великими габаритами передачі.

В сумісництві з іншими передачами ремінну передачу використовують на швидкохідних ступенях привода.

Сили в передачі. Для утворення тертя між ременем і шківом ременю, після встановлення на шків, надають по переднє натягування Fo. Чим більше Fo, тим більша тягова спроможність передачі. В стані спокою або холостого ходу кожна вітка ременя натягнута однаково з силою Fo.

При прикладанні робочого навантаження Т1 відбувається перерозподіл натягувань в вітвях ременя.

Ковзання ременя. В ременній передачі виникають два види ковзання ременя по шківу: пружне — обов’язкове при нормальній роботі передачі і буксовання — при перевантаженні.

Пружного ковзання ременя неможливо запобігти в ременній передачі, воно виникає в результаті різниці ведучої та ведомих гілок. Пружне ковзання приводить до зниження швидкості, тобто до втрати частини потужності, а також викликає електризацію, нагріття та зношування ременя, що скорочує його довговічність.

При буксування ведомий шків зупиняється, к.к.д. передачі падає до нуля.

Передаточне число. Колові швидкості шківів передачі.

x03C51 = x03C91d½×03C52 = x03C92d2/2.

Внаслідок пружного ковзання V1>V2. Розділивши V1 наV2 одержуємо передаточне число ремінної передачі.

U = x03C91 / x03C92.

Для плоскоремінних передач рекомендується u<5, для клиноремінних u<7, для поліклиноремінних u<8.

Напруження в ремені. При роботі ремінної передачі напруження по довжині ременя розприділяються нерівномірно. Відрізняють слідуючі види напруження на ремені: а) попереднє напруження; б) удельная колова сила (корисне напруження); в) напруження згину; г) напруження від центробіжних сил; д) найбільше напруження.

Максимальне напруження виникає в поперечному січенні ременя в місці його набігання на малий шків (це напруження зберігається по всій дузі спокою).

Тягова спроможність ремінних передач. Основними критеріями працеспроможності ремінних передач являється: тягова спроможність, яка залежить від значення сил тертя між ременем та шківом, і довговічність ременя, тобто його спроможність робити опір руйнуванню від втоми.

Основним розрахунком ремінних передач, який забезпечує міцність, яка вимагається, є розрахунок по тяговій спроможності. Розрахунок на довговічність робиться як перевірочний.

Тягова спроможність ремінної передачі влаштовується зчепленням ременя зі шківами. Використовуючи тягову спроможність будують графіки — криві ковзання та к.к.д.; на їх базі розроблений сучасний метод розрахунку ремінних передач.

Крива ковзання показує, що відбувається в ремінній передачі, і сумісно з кривою к.к.д. характеризує її роботу в даних умовах.

Довговічність ременів. Довговічність ременя визначається в основному його опором втомі, яка залежить не тільки від значень напружень, а й від частоти циклів напружень, тобто числа згинів ременя за одиниці часу. Під впливом циклічного деформування та внутрішнього тертя в ремені виникають руйнування від втоми — тріщини, надривання. Ремінь розслоюється, тканини перетираються. На опір руйнування від втоми діє і висока температура, яка підвищується від внутрішнього тертя в ремені і ковзання по шківам. Для зменшення напруження згину рекомендується вибирати якомога більший діаметр малого шківа, що благоприємно впливає на довговічність, а також на тягову спроможність передачі.

Ремені, розраховані по тяговій спроможності, мають нормальну довговічність, яка в середньошвидкісних передачах дорівнює 1000…5000 ч.

Натягування ременів. Попереднє натягування ременя Fo є необхідною умовою роботи перемінної передачі. Чим більший Fo, тим більша тягова спроможність і к.к.д. передачі, але менша довговічність ременя.

Для створення натягування ременя конструкція повинна допускати зміни міжосьової відстані в сторону зменшення на 0,03 а і в сторону збільшення на 0,06 а, де, а — номінальне значення міжосьової відстані.

Натягування ременя в передачах створюється:

Пристроями періодичної дії, де натягування регулюється гвинтами та ін.

Пристроями постійної дії, де натягування створюється вантажем, силою вантажу вузла або пружиною. До них відносяться натяжні ролики, плити, що котяться.

Пристроями, які автоматично забезпечують регулювання натягування в залежності від навантажування з використанням активних і реактивних сил і моментів, які діють в передачі.

К.к.д. ремінних передач залежить від втрат на ковзання ременя по шківам, на внутрішнє тертя в ремені при згибі, на опір повітря руху ременя і шківів, на тертя в підшипниках. К.к.д. залежить від степені завантаженності передачі. При нормальних умовах роботи приймають:

для плоскоремінної передачі x03AE = 0,94…0,96;

для клиноремінної і поліклиноремінної x03AE = 0,88…0,96.

6. Плоскоремінні передачі.

Загальні відомості. Плоскоремінна передача має просту конструкцію шківів і внаслідок великої гнучкості ременя має підвищену довговічність. Ця передача рекомендується при великих міжосьових відстанях (до 15 м) і високих швидкостях (до 100 м/с).

Можливі різні схеми передач плоским ременем. На практиці частіше всього використовують відкриту передачу, в якій осі валів паралельні, обертання шківів в одному напрямку. В порівнянні з іншими ця передача має підвищену працеспроможність і довговічність.

Типи плоских ременів. Матеріал плоского приводного ременя повинен мати достатню міцність, зносотійкість, елестичність, добре зачеплюватись зі шківами і мати низьку вартість.

Кордшнуровані прорезинові ремені складаються із кручених анідних кордшнурів, які розміщені в слої резини. Зверху покриті тканиною для забезпечення міцності конструкції. Міцна, еластичні кордшнуровані ремені використовуються для широкого діапазону потужностей при передачі спокійних навантажень при швидкості < 35 м/с.

Синтетичні тканинові ремені виготовляють із капронової тканини з переплетенням, що просвічується, яку пропитують поліамідним розчином і покривають спеціальною поліамідною плівкою, яка забезпечує високий коефіцієнт тертя зі шківом. Уточні нитки тканини передають навантаження. Маючи малу масу, ці ремені допускають роботу зі швидкостями < 100 м/с. Випускається у вигляді замкнутої (безкінечної) стрічки. Використовуються в швидкохідних і зверхшвидкохідних передачах (наприклад, в приводах внутришньошліфувальних верстатів і т.п.).

Резинотканиневі ремені складаються із декількох слоїв технічної тканини — прокладок, які пов’язані вулканізованою резиною. Тканина передає основну частину навантаження, а резина захищає її від ушкоджень і підвищує коефіциент тертя. Резинотканієві ремені вимагають більших габаритів передачі, тому область їх використання звужується.

Текстильні ремені (бавовняно-паперові і шерстяні) мають низьку тягову спроможність і довговічність. Мають обмежене використання.

Шкіряні ремені виготовляють із шкіри великої рогатої худоби. Вони мають високу тягову спроможність і довговічність. Рекомендуються для передачі перемінних і ударних навантажень. Через дефіцитність і велику вартість мають обмежене використання.

Кінці ременів плоскоремінних передач з'єднують склеюванням, зшиванням.

Шківи плоскоремінних передач. Найбільше розповсюдження одержали литі шківи із чавуна марки СЧ15, які використовують при V<30 м/с. Сталеві сварні шківи допускають колові швидкості до 60 м/с. Для зниження центробіжних навантажень при високих швидкостях шківи виготовляють із алюмінієвих сплавів. В наш час використовуються шківи із пластмас. Вони мають малу масу і підвищений коефіцієнт тертя між ременем і шківом, але погано проводять тепло і не дуже зносостійкі.

Шківи швидкохідних передач балансують.

Рекомендації по конструюванню ремінних передач.

Для зручності надівання ременів шківи передач повинні бути консольними, інакше для заміни ременів потрібно розвирати вузол.

Необхідно недопускати мінімальних діаметрів шківів, так як із зменшенням діаметра, довговічність і ККД передачі різко падають.

Для влаштування натягування ременя конструкція повинна допускати зміни міжосьової відстані.

4. Рекомендується відому гілку передачі встановлювати наверху для збільшення кута обхвату x03B11 при провисання ременя.

5. На поверхні обода шківів плоскоремінних передач, які працюють з V > 40 м/с, необхідно проточувати кільцеві канавки для виходу повітря з-під ременя.

7. Клиноремінні передачі.

Загальні відомості. Клиноремінна передача може працювати з одним або де-кількома ременями.

Перевагою цієї передачі в порівнянні з плоскоремінною є те, що дякуючи підвищеному зчепленню ремені зі шківами, який обусловлений ефектом клина, вона передає велику потужність, допускає менший кут обхвату на малому шківі, а значить і менше міжосьова відстань а. Передача проста і надійна в експлуатації.

Недоліками в порівнянні з плоскоремінною передачею є менша довговічність ременів внаслідок значної їх висоти, великі втрати на тертя і деформацію згину, більша вартість шківів і різна робота ременів в багатострумковій передачі через відхилення в їх довжині.

Клиноремінні передачі рекомендують при малих міжосьових відстанях, великих передаточних числах, вертикальному розположені осей валів.

Типи ременів. По конструкції клинові ремені бувають двох видів: кордтканинові і кордшнуровані. В перших корд складається із декількох рядів вискозної, капронової або лавсанової тканин, які знаходяться в зоні нейтрального слоя ременя, завулканізовані в резину. На зовнішній стороні ремінь загорнутий в два-три слої прорезинової тканини. Кордтканинові ремені використовують в приводах загального призначення.

В кордшнурованих ременях корд складається із одного ряда товстих кручених анідних шнурівок. Ці ремені більш гнучкі.

При виборі конструкції ременя рекомендуються кордтканинові ремені, як більш довговічні. Якщо в передачі вимагається використати шківи малих діаметрів (в границях стандарту), то використовують кордшнурові ремені.

В залежності від відношення ширини січення ременя bo до висоти h, стандартні клинові ремені виготовляють нормального і вузького січень у вигляді нескінченої стрічки.

Клинові ремені нормальних січень виготовляють семи січень (О, А, Б, В, Г, Д, Е). Через велику масу швидкість їх обмежується. Недоліком ременя є його велика висота, що приводить до значних деформацій січення при згині і нерівномірному розприділенню нормальних тисків в зоні контакту ременя зі шківами.

Клинові вузькі ремені виготовляють чотирьох січень (УО, УА, УБ, УВ). Відрізняються від ременів нормального січення кордом підвищеної міцності. Дякуючи меншому відношенню ширини ременя до висоти мають більш рівномірні навантаження по ниткам корду, що підвищує їх тягову спроможність в 1,5…2 рази. Це дає можливість зменшити число ременів в комплекті та ширину валів.

Всі клинові ремені в січенні мають форму трапеції з кутом профіля 40×02DA в недеформованому стані.

Розрахункова довжина клинового ременя відповідає довжині нейтрального слоя. При виході із роботи одного ременя знімають весь комплект. Використання нових ременів з ременям, які були у використанні недопускається.

Поліклинові ремені - безкінечні плоскі ремені з високоміцним поліефірним кордшнуром і повздовжними клинами, які входять в кільцеві клинові канавки на шківах. Виготовляють по стандарту трьох січень К, Л і М. Суміщують переваги плоских і клинових ременів. Дякуючи високій гнучкості допускають використання шківів малих діаметрів. Можуть працювати при швидкостях V< 40 м/с. Корд і робоча поверхня знаходяться по всій ширині ременя, тому при однаковій потужності ширина шківів для поліклинових ременів в 1,5…2 рази менша ширини шківів передач з клиновими ременями. Мала висота ременя знижує рівень його коливання.

Передачі з поліклиновими ременями чуттєві до непаралельних валів і осьовому зміщенню шківів.

8. Зубчасто-ремінні передачі.

Загальні відомості. При великих навантаженнях використання клинових ременів приводить до збільшення габаритів приводу. В цьому випадку краще використовувати зубчато-перемінну передачу, яка працює за принципом зачеплення.

Зубчасте зачеплення ременя зі шківом знищує ковзання та необхідність в великому попередньому натягуванні. Зменшує вплив міжосьової відстані на тягову спроможність, що знижує габарити передачі і дозволяє використовувати великі передаточні числа.

Переваги.

Постійне передаточне число Невеликі навантаження на вали Мала міжосьова відстань Низький рівень шуму Допускається передаточне число u<12.

Недоліки.

Порівняно висока вартість.

Підвищена чуттєвість до непаралельних валів Розповсюдженню передачі зубчатим ременем дякують її перевагам.

Еластичність ременя і пружність зубів знешкоджують шум і динамічні навантаження, що дозволяє використовувати передачу ЕРМ, кінознімальній і телеапаратурі, приводах металоріжучих верстатів. Швейних машин і т.п.

Зубчасті ремені представляють собою безкінечну стрічку з зубами на внутрішній поверхні. Стандартизовані. Складаються із несучого слою — сталевих тросів (діаметром 0,36 або 0,75 мм, звитих із дроту діаметром 0,12 мм) та еластичного пов’язуючого матеріалу — резини, пластмаси. Для ременів приладів трос виготовляють із шкловолокна. Зуби ременя трапецевидної форми з кутом профіля 50 і 40 градусів.

Розміри ременя залежать від модуля m — основного розрахункового параметра передачі.

Значення m, мм: 1; 1,5; 2; 3; 4; 5; 7; 10.

Шківи зубчасторемінних передач представляють собою зубчасті колеса, головки зубів яких зрізані до діаметру.

D = d.

9. Ланцюгові передачі.

Матеріал зірочок. Матеріал зірочок має бути зностостійким і мати добрий опір до ударних навантажень. Зірочки виготовляють із сталей 45, 40Х і інших з загартуванням або із цементуємих сталей 15, 20Х і ін. Перспективним є виготовлення зубчастого вінця зірочок із пластмаси, що знижує шум при роботі передачі і зношування ланцюга.

Натягування ланцюга. По мірі зношування шарнирів ланцюг витягується стрілка провисання відомої гілці збільшується, що викликає нахлист зірочки ланцюгом. Регулювання натягування ланцюга відбувається пристроями, які аналогічно використовують для натягування ременя, тобто переміщенням вала однієї зірочки, натискуючими роликами або відтягуючими зірочками.

Натягуючі пристрої повинні компенсувати продовжування ланцюга в границях двох ланок, при великому розтягуванні ланцюга дві її ланки видаляють.

Змащування ланцюга впливає на його довговічність. При швидкості ланцюга v<4 м/с використовують періодичне змащування ручною масленкою приблизно через кожні 7 годин. При v<6 м/с використовують змащування масленками-крапельницями.

Найбільш розповсюджено безперервне змащування погруженням в масляну ванну на глибину висоти пластин. В потужних швидкохідних передачах використовують циркуляційне струйне змащування від помпи.

К.к.д. передачі залежить від втрат на тертя в шарнірах ланцюга, на зубах зірочок і на перемішування мастила при змащуванні погруженням. При нормальних умовах роботи середнє значення к.к.д. x03AE = 0,92…0,96.

Рекомендації по конструюванню ланцюгових передач. В приводах з швидкохідними двигунами ланцюгову передачу, як правило, встановлюють після редуктора.

Відому гілку ланцюга рекомендується встановлювати внизу, щоби запобігти підхоплювання його ланок зубами ведучої зірочки.

Для забезпечення достатнього самонатягування ланцюга не варто робити кут нахилу лінії центрів до горизонту x03B8 більше 60×02DA.

При x03B8 >60×02DA використовують відтяжну зірочку, яку встановлюють на відомій гілці.

3. Поскільки ланцюг в поперечному січенні не має гнучкості, вали ланцюгової передачі повинні бути паралельними, а зірочки встановлені в одній площині.

Рекомендована література Устюгов І.І. Деталі машин. — К.:"Вища школа", 1984. — 306 с.

Куклін Н.Т., Кукліна І.С. Деталі машин. — К.:"Вища школа", 1987. — 275 с.

Решетов Д. Н. Детали машин. — М.:"Машиностроение", 1989. — 416 с.

Анурьев В. И. Справочник конструктора-машиностроителя в 3 т. М:"Машиностроение", 1979;1982. — 370 с.

Заблонский К. И. Детали машин. — К.:"Вища школа", 1985. — 428 с.

Крагельский И.В., Михин Н. М. Узлы трения машин: Справочник. М., 1984. — 280 с.

Поляков В.С., Барбаш И. Д., Ряховский О. А. Справочник по муфтам. — М.:"Машиностроение". 1979. — 270 с.

Детали машин: Атлас. /Под ред. Д. Н. Решетова. — М.:"Машиностроение", 1988. — 270 с.

Кудрявцев В. Н. Детали машин. — М.-Л.:"Машиностроение", 1980. — 360 с.

Проектирование механических передач. /Под ред. С. А. Чернавского. — М.:"Машиностроение", 1984. — 318 с.