Віднесення інформації до державної таємниці в Україні як складова системи охорони держаної таємниці

ЗМІСТ Бібліографічний опис Умовні позначення та скорочення ВСТУП РОЗДІЛ 1. Поняття та правові ознаки державної таємниці.

1.1 Поняття державна таємниця відповідно до законодавства України.

1.2 Правові ознаки державної таємниці.

Висновки до розділу РОЗДІЛ 2. Суб'єкти та етапи віднесення інформації до державної таємниці.

2.1 Суб'єкти, що приймають участь у процесі віднесення, їх правовий статус.

2.2 Процедура віднесення, її складові.

2.3 Проблемні аспекти віднесення інформації до державної таємниці.

Висновки до розділу РОЗДІЛ 3. Оцінка інформації на предмет віднесення до державної таємниці.

3.1 Узагальнене формулювання критерію визначення шкоди національній безпеці внаслідок розголошення секретної інформації.

3.2 Аналіз чинної методики визначення можливої шкоди державі через розголошення інформації, що може бути віднесена до секретної.

3.3 Метод аналізу та оцінки величини можливої шкоди національній безпеці держави у сфері охорони державної таємниці.

Висновки до розділу ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Додатки (таблиці).

Умовні позначення та скорочення.

ІзОД — інформація з обмеженим доступом КІ - конфіденційна інформація.

ТІ - таємна інформація СІ - службова інформація ДТ — державна таємниця СС — ступінь секретності.

ЕШ — економічна шкода СШ — сукупна шкода.

ІТН — інші тяжки наслідки ДС — допоміжні слова ГС — гриф секретності.

ССП — сукупна складова показників Ш — шпигунство СП — сукупність показників СЧО — складова частина об'єкта ОСП — окремі складові показники ГОД — гриф обмеження доступу ДСК — для службового користування ОДТ — охорона державної таємниці.

СОДТ — система охорони державної таємниці.

СбСОДТ — суб'єкти системи охорони державної таємниці.

ДЕзПТ — державний експерт з питань таємниць ВІдоДТ — віднесення інформації до державної таємниці.

ЗВДТ — Звід відомостей, що становить державну таємницю МНСІ - матеріальні носії секретної інформації.

МНСлІ - матеріальні носії службової інформації.

ВВСЧО — відносно вартісна складова частини об'єкта.

ВСТУП державна таємниця національна безпека Актуальність теми. Обрана мною тема є досить актуальною, так як віднесення інформації - це як процес із виокремленням конкретних послідовних етапів поряд із вимогою обов’язкового їх дотримання дасть змогу забезпечити належне проходження інформації через нього, тобто унеможливить будь-які затягування чи інші зловживання на шляху розгляду інформації на предмет її належності до ДТ, а також убезпечить суспільство від незаконного віднесення інформації, оскільки забезпечить прозорість у виділеної етапної структурі віднесення, що на мою думку, і є явним недоліком подолання якого дозволить зрозуміти, зокрема, хто і в яких межах є відповідальний за кожну із ланок віднесення.

На сьогоднішній день в Україні законодавчо переглянуті пріоритети соціальних цінностей всіх сфер нашого життя. У законодавстві України існує заборона діянь, які призводять до витоку секретної інформації, яка зумовлена загрозою національній безпеці.

І тому тут слід говорити про дуже важливу процедуру як віднесення інформації до державної таємниці, яка в свою чергу створює певну складову системи охорони державної таємниці.

Завдяки цій процедурі відбувається певне розмежування між категоріями відомостей та відомостями які розглядаються законодавством окремо, а також можна визначити ступінь завдання можливої шкоди при розголошенні цих відомостей.

Питанню охорони державної таємниці в Україні присвячено окремі публікації, монографії, матеріали науково-практичних конференцій. Основні наукові дослідження проблеми, що розглядається, проведені І.Касперським, В. Артемовим, М. С. Пастернаком, Дрейсом, Архіповим, Ворожком, Муратовим, а також у працях інших науковців.

Мета і завдання дослідження. Метою написання даної роботи є розкриття змістовної суті та загальних правил віднесення інформації до ДТ як складової системи ОДТ.

Завданням моєї магістерської роботи є:

— проаналізувати поняття та виділити суттєві правові ознаки державної таємниці;

— охарактеризувати правовий статус суб'єктів, що приймають участь у процедурі віднесення.

— розкрити загальний порядок та етапи віднесення інформації до державної таємниці;

— сформулювати критерій та проаналізувати можливість завдання шкоди державі в наслідок розголошення секретної інформації;

Об'єкт та предмет дослідження.

Об'єктом дослідження — правове регулювання в сфері охорони державної таємниці в Україні.

Предмет дослідження — віднесення інформації до ДТ, як складова системи ОДТ в Україні.

Методи дослідження. Методами дослідження стали: аналіз, синтез, узагальнення. За допомогою цих методів було проаналізовано:

— нормативно-правові акти, що регулюють питання охорони державної таємниці та процедури віднесення інформації до ДТ;

— систему охорони державної таємниці;

— сформульовано загальний висновок по даній роботі та висновки до кожного з розділу;

Структура роботи. Магістерська робота складається зі умовних позначень та скорочень, вступу, трьох розділів та восьми підрозділів, висновків до кожного розділу, загального висновку, списку використаних джерел і додатків.

1. Поняття та правові ознаки державної таємниці.

1.1 Поняття держаної таємниці за законодавством України Закон України «Про інформацію» чітко ділить інформацію на «відкриту» та «інформацію з обмеженим доступом». 27−28].

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» і ст. 21 ЗУ «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Будь-яка інша інформація вважається відкритою і отримати доступ до неї мають право всі громадяни України, незалежно від того стосується їх ця інформація безпосередньо чи ні.

Конфіденційна інформація — інформація про фізичну особу (персональні дані) або юридичну особу, крім суб'єктів владних повноважень, доступ та поширення якої можливі лише за згодою її власників (тобто тих, кого ця інформація безпосередньо стосується) та на тих умовах, які вони вкажуть. Конфіденційною є інформація про особу (персональні дані) та юридичну особу.

Таємна інформація — офіційна інформація, що вимагає захисту в інтересах національної безпеки, складає державну та іншу таємницю, яка у випадку її розголошення призводить до нанесення шкоди окремим особам, суспільству чи державі і визначається як така шляхом накладення відповідного грифу секретності.

Службова інформація (стаття 9). До неї належатимуть відомості:

1) з документів суб'єктів владних повноважень, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрані в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, які не віднесено до державної таємниці.

Безперечним позитивом є усунення суперечливої конструкції «конфіденційна інформація, що є власністю держави» чинного Закону про інформацію, і введення замість неї категорії службової інформації. Тепер документам, які містять службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування» (ДСК), а переліки відомостей, що становлять службову інформацію, не можуть бути обмежені в доступі.

Це означає, що органи державної влади, які закрили перелік відомостей з грифом ДСК, поставивши на нього гриф ДСК, повинні розкрити і оприлюднити ці переліки.

З прийняттям Закону України «Про державну таємницю» на законодавчому рівні було врегульовано суспільні відносини, пов’язані з віднесенням інформації до державної таємниці її засекречуванням та охороною з метою захисту життєво важливих інтересів України у сфері оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки й охорони правопорядку.

Необхідно, перш за все, розкрити поняття «державна таємниця» та ознаки, які його характеризують. Чітке визначення понять дозволить правильно визначити коло відомостей, котрі потрібно охороняти, розподіляти зусилля з організації охорони, вирішувати питання про відповідальність осіб за порушення законодавства, уникати витрати сил та засобів на охорону несекретної інформації, правильно з’ясовувати та аналізувати можливі шляхи витоку інформації тощо.

Законодавство України дає чітке визначення поняття «державна таємниця». Державна таємниця — вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Обсяг державної таємниці залежить від політичного режиму, особливостей історичного розвитку країни, рівня взаємодії із сусідніми державами та наддержавними об'єднаннями, характеру соціальноекономічних, міжетнічних, політико-правових та інших суперечностей, що виникають між суб'єктами владних взаємин, великими і малими соціальними групами безпосередньо в даній державі, а також від ступеня конфліктності у розв’язанні нею внутрішньоі зовнішньополітичних проблем. [42].

1.2 Правові ознаки державної таємниці.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» і ст. 21 ЗУ «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Будь-яка інша інформація вважається відкритою і отримати доступ до неї мають право всі громадяни України, незалежно від того стосується їх ця інформація безпосередньо чи ні. 29].

Конфіденційна інформація — інформація про фізичну особу (персональні дані) або юридичну особу, крім суб'єктів владних повноважень, доступ та поширення якої можливі лише за згодою її власників (тобто тих, кого ця інформація безпосередньо стосується) та на тих умовах, які вони вкажуть. Конфіденційною є інформація про особу (персональні дані) та юридичну особу.

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто.

Крім того, кожна особа має право:

— знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються;

— вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.

Розпорядник інформації про особу, тобто той, хто цю інформацію збирає, зберігає і використовує, зобов’язаний:

— надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується;

— використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;

— вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;

— виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Конфіденційна інформація юридичної особи є інформація, яка міститься в договорах, контрактах, листах, звітах, аналітичних матеріалах, виписках з бухгалтерських рахунків, схемах, графіках, специфікаціях і інших документах, що фігурують в діяльності юридичної особи. Розголошення даних, що містяться в таких документах, може бути використано конкурентами і, відповідно, завдати економічної та іншої шкоди юридичній особі.

Таємна інформація — офіційна інформація, що вимагає захисту в інтересах національної безпеки, складає державну та іншу таємницю, яка у випадку її розголошення призводить до нанесення шкоди окремим особам, суспільству чи державі і визначається як така шляхом накладення відповідного грифу секретності.

Таємна інформація має бути передбачена законом. До видів таємної інформації, які передбачені чинним законодавством, відносять:

— державна таємниця;

— комерційна таємниця;

— службова таємниця;

— професійна таємниця;

— військова таємниця;

— банківська таємниця;

— адвокатська таємниця;

— лікарська таємниця;

— таємниця страхування;

— таємниця усиновлення;

— таємниця голосування;

— таємниця нотаріальних дій;

— таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

Отже, відповідно до визначення ДТ можна виділити правові ознаки, які відрізняють ДТ від інших видів таємної інформації:

1. Ознака полягає у тому, що державна таємниця є видом таємної інформації, правове регулювання якої здійснюється відповідним законом. Закон України «Про інформацію» визначив місце державної таємниці серед іншої інформації. За режимом доступу інформація поділяється на відкриту та інформацію з обмеженим доступом. Остання за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію. Саме одним з видів таємної і є державна таємниця.

Таким чином, перша ознака державної таємниці характеризується тим, що її становлять лише відомості у сфері оборони, економіки, зовнішніх відносин, науки і техніки, державної безпеки і охорони правопорядку. На законодавчому рівні закріплено не всі сфери життєдіяльності держави, які може охоплювати державна таємниця, а лише найважливіші, які пов’язуються із забезпеченням національної безпеки. Слід зазначити, що не вся інформація у визначених сферах може становити державну таємницю, оскільки встановлюють відповідні її категорії. У зв’язку з цим, до державної таємниці можуть бути віднесені конкретні відомості лише за умови, що вони належать до визначених категорій.

Із усього інформаційного простору вирізняються державні інтереси та інтереси суспільства і громадян. Щодо останніх, законом установлено:

— про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту;

— про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці;

— про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально — демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

— -про факт порушень прав і свобод людини і громадянина;

— про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;

— інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена.

2. Ознака полягає в тому, що розголошення державної таємниці може завдати шкоди національній безпеці України. Справді, немає сенсу приховувати інформацію, від розголошення якої не буде завдано шкоди. Як бачимо, шкода національній безпеці України є однією з матеріальних ознак цього поняття. Протиправний вихід державної таємниці з володіння правомочних суб'єктів, пов’язується з об'єктивним заподіянням або можливістю заподіяння шкоди. Під шкодою розуміються як економічні збитки так й інші тяжкі наслідки. Економічно, шкода визначається матеріальними збитками у кількісному (вартісному) виразі, які сталися чи можуть статися в наслідок розголошення конкретних відомостей, що становлять державну таємницю у сферах оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку. 24].

Щодо інших тяжких наслідків, то вони пов’язуються негативними змінами у зазначених сферах (головним чином, у сферах зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку), які відбулися чи можуть відбутися внаслідок розголошення конкретних відомостей, що становлять державну таємницю і які не піддаються економічному обрахунку у вартісному виразі. Обґрунтування шкоди національній безпеці, в разі розголошення державної таємниці України, здійснює державний експерт з питань таємниць під час віднесення інформації до державної таємниці. Він також бере участь у розробці критеріїв визначення шкоди, яку може бути завдано в разі розголошення такої інформації.

Наступна ознака полягає у тому, що на законодавчому рівні створено механізм віднесення інформації до державної таємниці та її засекречування. Як вже зазначалося, існують категорії інформації, яка становить державну таємницю. Відповідно до цих категорій інформації формується Звід відомостей, що становлять державну таємницю (далі - ЗВДТ), який є однією формою реєстрації цих відомостей в Україні. З моменту опублікування Зводу держава забезпечує захист і правову охорону зареєстрованих у ньому відомостей. Служба безпеки України формує ЗВДТ на підставі рішень державних експертів з питань таємниць та публікує в офіційних виданнях. 36,40].

Інформація вважається державною таємницею з часу включення її до ЗВДТ. Реєстрація відомостей у Зводі є підставою для надання документу, виробу чи іншому матеріальному носію інформації, що містить ці відомості, грифу секретності, встановленому для них у ЗВДТ. На підставі та в межах ЗВДТ з метою конкретизації даних про інформацію, яка віднесена до державної таємниці, органи державної влади України можуть створювати відповідні розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю. Такі переліки повинні бути затверджені державним експертами з питань таємниць та погоджені СБ України. Розгорнуті переліки, що становлять державну таємницю, не можуть суперечити ЗВДТ. Віднесення та засекречування інформації, котра становить державну таємницю є вольовим актом з боку держави і залежить від внутрішньо — та зовнішньополітичної обстановки, економічного розвитку, політичного режиму тощо [37,39].

3.Ознакою державної таємниці є те, що її охорона здійснюється державою. На відмінну від інших видів інформації (банківської, комерційної) фінансування витрат на здійснення діяльності, пов’язаної з державною таємницею в бюджетних установах і організаціях має здійснюватися за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Кошти на зазначені витрати повинні передбачатися у відповідних бюджетах окремим рядком. Такі витрати інших установ і організацій, а також підприємств відносяться до валових витрат виробника продукції, виготовлення якої пов’язано з державною таємницею. Витрати, пов’язані з державною таємницею. Витрати, пов’язані з державною таємницею, на недержавних підприємствах, установах, організаціях відповідно до Закону України «Про державну таємницю» фінансуються на підставі договору з замовником робіт, пов'язаних з державною.

Підприємствам, установам і організаціям, які провадять діяльність, пов’язану з державною таємницею, можуть надаватися податкові та інші пільги в порядку, встановленому законом. Тому слід детальніше розглянути поняття «охорони державної таємниці», щоб зрозуміти що вона собою представляє.

В усі часи найважливішим завданням держави була охорона державної таємниці. В інтересах охорони державних таємниць в Україні встановлена загальнодержавна система організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативних заходів, спрямованих на запобігання захисту. Розгляд її організаційно-правових засад можливий у науково-практичному аспекті з урахуванням закономірності та положень науки соціального управління .

Недостатня увага на сьогодні приділяється розробці та втіленню в життя нормативних документів, що регламентують діяльність, пов’язану з державною таємницею.

Система державної таємниці повинна бути представлена організаційно-функціональними утвореннями, що компетентні діяти у відповідній сфері, використовуючи специфічні для правоохоронних органів заходи, спрямуванні на: захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу України, законних інтересів держави і прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб; запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління й економіки, інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу національній безпеці України. 6,19].

Питанню охорони державної таємниці в Україні присвячено окремі публікації, монографії, матеріали науково-практичних конференцій. Основні наукові дослідження проблеми, що розглядається, проведені В. Артемовим, А. Благодарним, А. М. Марущак, Ю. Мірошником, О. Кохановською, Є. Тищенком, В. Авер’яновим, А. Агаповим, О. Бандуркою, Ю. Бауліном, Д. Бахрахом, В. Шкарупою, О. Андрійковим, Р. Калюжним, а також у працях інших науковців.

Охорона державної таємниці України — це складне соціально-правове явище, яке відображає багатоаспектну діяльність держави в соціально-політичній, політичні, економічній, правовій та інших сферах суспільного життя. Комплексний характер здійснюваних при цьому заходів, обумовлює необхідність активної участі у процесі охорони державної таємниці різних органів держави. 28].

Охорона державної таємниці є одним із складових елементів забезпечення національної безпеки України. Суб'єкти на яких покладено функції забезпечення національної безпеки, тією чи іншою мірою забезпечують й охорону державної таємниці [24,28].

Охорона державної таємниці - це комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв.

Основні організаційно — правові заходи щодо охорони державної таємниці впроваджуються:

— єдині вимоги до виготовлення, користування, збереження, передачі, транспортування та обліку матеріальних носіїв секретної інформації;

— дозвільний порядок провадження органами державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями діяльності, пов’язаної з державною таємницею;

— обмеження оприлюднення, передачі іншій державі або поширення іншим шляхом секретної інформації;

— обмеження щодо перебування та діяльності в Україні іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, їх доступу до державної таємниці, а також розташування і переміщення об'єктів і технічних засобів, що їм належать;

— особливості здійснення органами державної влади їх функцій щодо органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, діяльності яких пов’язана з державною таємницею;

— режим секретності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що проводять діяльність, пов’язану з державною таємницею;

— спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної таємниці;

— технічний та криптографічний захист секретної інформації.

Висновки до розділу 1: отже, правову основу створення і функціонування системи охорони державної таємниці в Україні закладено з Законом України «Про державну таємницю», який регулює суспільні відносини пов’язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною.

2. Суб'єкти та етапи віднесення інформації до державної таємниці.

2.1 Суб'єкти, що приймають участь у процесі віднесення, їх правовий статус В Законі України «Про державну таємницю» та в Указі Президента України від 01.12.2009 № 987/2009 чітко дається визначення віднесення інформації до ДТ і ДЕзПТ, а також дається чіткий перелік посадових осіб на яких покладаються функції ДЕзПТ. 28,26,39].

І перш за все потрібно розглядати посадову особу, яка уповноважена відносити інформацію до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зниження ступеня секретності цієї інформації та її розсекречення. Тобто йдеться мова про суб'єкта, який приймає участь у процесі віднесення інформації до державної таємниці. [28,32].

В законодавстві чітко визначено правовий статус ДЕзПТ і тому на законодавчому рівні на нього покладені такі зобов’язки:

1) погоджувати за посередництвом Служби безпеки України свої висновки про скасування рішень щодо віднесення інформації до міждержавних таємниць з відповідними посадовими особами держав — учасниць міжнародних договорів України про взаємне забезпечення збереження міждержавних таємниць та повідомляти їх про прийняті рішення щодо віднесення інформації до державної таємниці, на яку поширено чинність цих договорів;

2) подавати Службі безпеки України не пізніш як через десять днів з моменту підписання рішення про віднесення відомостей до державної таємниці або про скасування цих рішень, а розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю, — у той же строк з моменту їх затвердження;

3) розглядати протягом одного місяця пропозиції Служби безпеки України про віднесення інформації до державної таємниці, скасування чи продовження терміну дії раніше прийнятого рішення про віднесення інформації до державної таємниці;

4) надавати відповідний гриф секретності рішенням про віднесення інформації до державної таємниці та про скасування цих рішень залежно від важливості їх змісту;

5) брати участь у засіданнях державних експертів з питань таємниць;

6) ініціювати питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, які порушують законодавство України про державну таємницю. 28,13].

Ну і звісно, якщо говорити про обов’язки, які покладено на Державного експерта з питань таємниць, він має право:

1) безперешкодно проводити перевірку виконання державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у сфері його діяльності, рішень про віднесення інформації до державної таємниці, скасування цих рішень, додержання порядку засекречення інформації та у разі виявлення порушень давати обов’язкові для виконання приписи про їх усунення;

2) створювати експертні комісії з фахівців і науковців, які мають допуск до державної таємниці, для підготовки проектів рішень про віднесення інформації до державної таємниці, зниження ступеня її секретності та скасування зазначених рішень, висновків щодо обізнаності з державною таємницею громадян, які мають чи мали допуск до державної таємниці, а також для підготовки відповідних висновків у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації;

3) скасовувати безпідставні рішення про надання носію інформації грифа секретності, зміну або скасування цього грифа;

4) клопотати про притягнення до відповідальності посадових осіб, які порушують законодавство України про державну таємницю;

5) одержувати в установленому порядку від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для виконання своїх функцій. 28,5].

Державним експертам з питань таємниць, а також фахівцям, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць, встановлюються додаткові виплати у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. 26].

Державний експерт з питань таємниць несе персональну відповідальність за законність і обгрунтованість свого рішення про віднесення інформації до державної таємниці або про зниження ступеня секретності такої інформації чи скасування рішення про віднесення її до державної таємниці, а також за умисне неприйняття рішення про віднесення до державної таємниці інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам національної безпеки України.

З цього слід сказати, що ДЕзПТ бере участь у процедурі віднесення інформації до ДТ, а саме:

— попередня селекція інформації, що може належати до державної таємниці.

— остаточна селекція інформації, що може належати до державної таємниці.

— збір додаткових матеріалів.

— визначення рівня можливої шкоди національній безпеці України.

— прийняття рішення щодо віднесення інформації до державної таємниці та визначення ступеня її секретності;

— узгодження рішення державного експерта із СБ України.

Також слід говорити про Положення відповідно до Законів України «Про інформацію», «Про державну таємницю», інших нормативно-правових актів у сфері охорони державної таємниці визначає завдання та загальні засади діяльності експертних комісій, що створюються в органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, визначених у статті 3 Закону України «Про державну таємницю» (далі - підприємства, установи, організації), які провадять діяльність, пов’язану з державною таємницею, та тих експертних комісій, що створюються для забезпечення діяльності державних експертів з питань таємниць. 27,28,13].

Експертні комісії створюються за рішенням державних експертів з питань таємниць, керівників підприємств, установ, організацій, що провадять діяльність, пов’язану з державною таємницею.

Основним завданням експертних комісій, які створюються державними експертами з питань таємниць, є розгляд матеріалів та підготовка пропозицій про:

— віднесення інформації до державної таємниці, продовження терміну дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці та скасування рішення про віднесення інформації до державної таємниці;

— визначення та зміну ступеня секретності інформації, віднесеної до державної таємниці. 26,32,34].

Основними завданнями експертних комісій, які створюються на підприємствах, в установах і організаціях, є:

— підготовка пропозицій про віднесення інформації до державної таємниці, визначення ступеня секретності науково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектних робіт та їх складових частин, а також відомостей, які містяться в документах та інших матеріальних носіях інформації, підготовка проектів рішень про зміну чи скасування грифів секретності, наданих матеріальним носіям секретної інформації;

— проведення експертної оцінки документів, інших матеріальних носіїв інформації, які плануються для передачі іноземним делегаціям, групам чи окремим іноземцям під час здійснення міжнародного співробітництва та тих, що передбачається використовувати працівниками підприємства, установи, організації у закордонних відрядженнях (текстові чи технічні документи, відео-, аудіо-, аудіовізуальні матеріали тощо), а також матеріалів, які готуються для публікації у друкованих виданнях, передачі на телебаченні та радіо, оголошенні на міжнародних, зарубіжних і відкритих загальнодержавних з'їздах, конференціях, нарадах, симпозіумах, публічного захисту дисертацій, демонстрації в кінофільмах, відеофільмах, діафільмах, діапозитивах та слайд-фільмах, експонування в музеях, на виставках, ярмарках, депонування рукописів тощо (далі - відкрите опублікування);

— визначення фактичної обізнаності громадян у відомостях, що становлять державну таємницю, яким було надано допуск та доступ до державної таємниці в порядку, установленому законодавством, та які порушили клопотання про виїзд на постійне проживання в іноземну державу;

— проведення експертизи цінності документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації з метою їх відбору для передачі до секретних архівних підрозділів на зберігання або для знищення;

— надання пропозицій щодо підготовки номенклатури секретних справ, а також інші завдання, визначені законодавством.

Також за законодавством чітко визначено правовий статух експертних комісій, які беруть участь у віднесені інформації і тому вони мають такі права:

— одержувати в установленому порядку від структурних підрозділів підприємства, установи, організації, інших підприємств, установ, організацій та громадян інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;

— надавати державному експерту з питань таємниць, керівнику підприємства, установи, організації пропозиції щодо вдосконалення системи охорони державної таємниці.

З цього слідує, що експертні комісії, які створюються ДЕзПТ беруть не від'ємну участь в процесі віднесення тому як саме комісія надає пропозиції щодо вдосконалення СОДТ і також:

— попередня селекція інформації, що може належати до державної таємниці.

— остаточна селекція інформації, що може належати до державної таємниці.

— збір додаткових матеріалів.

— визначення рівня можливої шкоди національній безпеці України.

— прийняття рішення щодо віднесення інформації до державної таємниці та визначення ступеня її секретності;

Віднесення інформації до ДТ — це дуже важлива процедура, яка вимагає співпраці та взаємодії між Міністерством Юстиції України, Службою безпеки України та РСО, який створюється на підприємствах, організаціях та установах де циркулює інформація як така, що може відноситись до державної. 13,25,32].

Тому слід сказати про правовий статус МЮУ, як суб'єкта віднесення інформації, а саме:

— експертну оцінку нормативно-правових актів з питань охорони державної таємниці.

— реєстрацію нормативно-правових актів з питань охорони державної таємниці.

А що ж стосовно самої процедури віднесення інформації то МЮУ бере участь на завершальній стадії «формалізація рішення» де на МЮУ виділений етап :

— внесення змін у ЗВДТ;

— юридичне оформлення внесених змін у ЗВДТ.

В Законі України «Про державну таємницю» зазначається провів статус СБ України та режимно-секретних органів, які беруть участь у віднесені інформації до ДТ. 25,39].

Правовий статус РСО, як суб'єкта, що приймає участь у віднесені інформації до ДТ.

У Законі України «Про державну таємницю» вказано, що РСО мають право:

— вимагати від усіх працівників органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, а також відряджених неухильного виконання вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці;

— брати участь у розгляді проектів штатних розписів органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації та підвідомчих їм установ, підприємств у частині, що стосується РСО, вносити пропозиції щодо структури та чисельності працівників цих органів;

— брати участь у проведенні атестації працівників, що виконують роботи, пов’язані з державною таємницею, а також у розгляді пропозицій щодо виплати в установленому нормативними актами порядку компенсації за роботу в умовах режимних обмежень;

— залучати спеціалістів органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації до здійснення заходів щодо охорони державної таємниці;

— здійснювати перевірки стану й організації роботи з питань захисту державної таємниці і забезпечення режиму секретності у підрозділах органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, а також у підвідомчих їм установах та підприємствах, давати відповідні рекомендації;

— здійснювати перевірки додержання режиму секретності на робочих місцях працівників, що мають допуск до державної таємниці, вмісту спецсховищ (приміщень, сейфів, металевих шаф, спецчемоданів, спецпапок тощо), наявності документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації;

— порушувати перед керівником органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації питання про призначення службових розслідувань за фактами порушень режиму секретності та секретного діловодства, про притягнення осіб до відповідальності згідно з законом, а також давати рекомендації щодо обов’язкових для виконання вказівок керівникам підрозділів органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації та підвідомчих їм установ, підприємств з питань забезпечення режиму секретності;

— брати участь у службових розслідуваннях, у встановленому порядку вимагати від працівників органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації письмових пояснень щодо фактів розголошення ними секретних відомостей, втрати матеріальних носіїв секретної інформації, інших порушень режиму секретності;

— вносити пропозиції керівникові органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації про припинення робіт, пов’язаних з державною таємницею, в структурних підрозділах, якщо умови для їх виконання не відповідають вимогам режиму секретності; опечатувати приміщення, де ведуться такі роботи або зберігаються матеріальні носії секретної інформації;

— одержувати від громадян, яким оформляються документи на допуск до державної таємниці, анкетні дані;

— використовувати засоби зв’язку та вести в установленому порядку поштово-телеграфне листування з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами іорганізаціями та їх РСО з питань забезпечення режиму секретності;

— мати печатку з найменуванням РСО, а також інші печатки та штампи установленої форми.

При процедурі віднесення інформації РСО бере участь на початкових стадіях віднесення, а саме:

— ініціювання процесу віднесення.

— передача питання про віднесення певної інформації до державної таємниці на розгляд державному експерту з питань таємниць;

— збір додаткових матеріалів.

Відповідно до Закону України «Про державну таємницю» визначається правовий статус де говориться, що Служба безпеки України є пеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці. 21,22,34].

Законодавчо закріплені права СБ України, як суб'єкта віднесення інформації до ДТ, а саме:

— брати участь у розробці і здійсненні відповідно до Закону.

України «Про державну таємницю» та інших актів.

законодавства заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці.

та конфіденційної інформації, що є власністю держави, сприяти у.

порядку, передбаченому законодавством, підприємствам, установам,.

організаціям та підприємцям у збереженні комерційної таємниці,.

розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам.

України;

— на підставі експертних висновків формувати ЗВДТ;

— реєструє рішення ДЕзПТ.

Ну і звісно самої процедури віднесення інформації СБ України відіграє одну із основних ролей тому, як на неї покладено завершальну стадію самої процедури (формалізація рішення), а саме:

— узгодження рішення державного експерта із СБ України.

— внесення змін у ЗВДТ та їх юридичне оформлення.

— оприлюднення змін до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю. 26,31,32,].

2.2 Процедура, складові та основні етапи віднесення інформації до ДТ Віднесення інформації до ДТ є ключовим моментом реалізації практичних аспектів ОДТ.

Закон України «Про державну таємницю», який діє на сьогодні в нашій державі, є єдиним нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини, пов’язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречування, розсекречування її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.

Віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обгрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.

Процедура віднесення інформації до ДТ — це складне багатоаспектне явище, яке не можна зводити лише до трьох перерахованих вище формалізованих дій.Відносячи інформацію до ДТ СбСОДТ виконують певні посдовні дії. Звідси, віднесеню характерна тривалість у часі та алгоритмість, при якій після виконання певних дій повина наступити чітко визначена наступна. А отже з цього слід сказати, що віднесення інформації - це процес, а не одномоментна дія. Будь-який який процес з метою кращої якості та чіткішого його дотримання варто розбити на послідовні ланки — етапи (стадії). Нормативна визначеність віднесення як процесу із виокремленням конкретних послідовних етапів поряд із вимогою обов’язкового їх дотримання дасть змогу забезпечити належне проходження інформації через нього, тобто унеможливить будь-які затягування чи інші зловживання на шляху розгляду інформації на предмет її належності до ДТ, а також убезпечить суспільство від незаконного віднесення інформації, оскільки забезпечить прозорість у виділеної етапної структурі віднесення, що на мою думку, і є явним недоліком подолання якого дозволить зрозуміти, зокрема, хто і в яких межах є відповідальний за кожну із ланок віднесення. 43].

До державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, може бути віднесена інформація:

1) у сфері оборони:

— про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань;

— про напрями розвитку окремих видів озброєння і військової техніки, їх кількість, тактико-технічні характеристики, організацію і технологію виробництва, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, пов’язані з розробкою нових зразків озброєння і військової техніки, а також про інші роботи, що плануються або здійснюються в інтересах оборони країни;

— про дислокацію, характеристики пунктів управління, зміст заходів загальнодержавного та регіонального, у разі необхідності міського і районного рівня, щодо приведення у готовність єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій до виконання завдань в особливий період та про організацію системи зв’язку (оповіщення) в особливий період, можливості населених пунктів, регіонів і окремих об'єктів щодо евакуації, розосередження населення і забезпечення його життєдіяльності; забезпечення виробничої діяльності об'єктів національної економіки у воєнний час;

— про геодезичні, гравіметричні, картографічні, гідрографічні та гідрометеорологічні дані і характеристики, які мають значення для оборони країни;

2) у сфері економіки, науки і техніки:

— про зміст мобілізаційних планів державних органів та органів місцевого самоврядування, мобілізаційні потужності, заходи мобілізаційної підготовки і мобілізації та обсяги їх фінансування, запаси та обсяги постачання стратегічних видів сировини і матеріалів, а також зведені відомості про номенклатуру та рівні накопичення, загальні обсяги поставок, відпуску, закладення, освіження, розміщення і фактичні запаси державного матеріального резерву;

— про використання транспорту, зв’язку, інших галузей та об'єктів інфраструктури країни в інтересах забезпечення її безпеки;

— про плани, зміст, обсяг, фінансування та виконання державного оборонного замовлення;

— про плани, обсяги та інші найважливіші характеристики добування, виробництва та реалізації окремих стратегічних видів сировини і продукції;

— про державні запаси дорогоцінних металів монетарної групи, коштовного каміння, валюти та інших цінностей, операції, пов’язані з виготовленням грошових знаків і цінних паперів, їх зберіганням, охороною і захистом від підроблення, обігом, обміном або вилученням з обігу, а також про інші особливі заходи фінансової діяльності держави;

— про наукові, науково-дослідні, дослідно-конструкторські та проектні роботи, на базі яких можуть бути створені прогресивні технології, нові види виробництва, продукції та технологічних процесів, що мають важливе оборонне чи економічне значення або суттєво впливають на зовнішньоекономічну діяльність та національну безпеку України;

3) у сфері зовнішніх відносин:

— про директиви, плани, вказівки делегаціям і посадовим особам з питань зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України, спрямовані на забезпечення її національних інтересів і безпеки;

— про військове, науково-технічне та інше співробітництво України з іноземними державами, якщо розголошення відомостей про це завдаватиме шкоди національній безпеці України;

— про експорт та імпорт озброєння, військової і спеціальної техніки, окремих стратегічних видів сировини і продукції;

4) у сфері державної безпеки і охорони правопорядку:

— про особовий склад органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність або розвідувальну чи контррозвідувальну;

— про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової, розвідувальної і контррозвідувальної діяльності; про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що проводять таку діяльність;

— про склад і конкретних осіб, що є негласними штатними працівниками органів, які здійснюють оперативно-розшукову, розвідувальну і контррозвідувальну діяльність;

— про організацію та порядок здійснення охорони адміністративних будинків та інших державних об'єктів, посадових та інших осіб, охорона яких здійснюється відповідно до Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»;

— про систему урядового та спеціального зв’язку;

— про організацію, зміст, стан і плани розвитку криптографічного захисту секретної інформації, зміст і результати наукових досліджень у сфері криптографії;

— про системи та засоби криптографічного захисту секретної інформації, їх розроблення, виробництво, технологію виготовлення та використання;

— про державні шифри, їх розроблення, виробництво, технологію виготовлення та використання;

— про організацію режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, державні програми, плани та інші заходи у сфері охорони державної таємниці;

— про організацію, зміст, стан і плани розвитку технічного захисту секретної інформації;

— про результати перевірок, здійснюваних згідно з законом прокурором у порядку відповідного нагляду за додержанням законів, та про зміст матеріалів дізнання, досудового слідства та судочинства з питань, зазначених у цій статті сфер;

— про інші засоби, форми і методи охорони державної таємниці.

Конкретні відомості можуть бути віднесені до державної таємниці за ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно» лише за умови, що вони належать до категорій, вище зазначених сферах, і їх розголошення завдаватиме шкоди інтересам національної безпеки України.

Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких відомостей, якщо цим будуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав та свобод людини і громадянина, завдаватиметься шкода здоров’ю та безпеці населення.

Не може бути віднесена до державної таємниці інформація:

— про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту;

— про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;

— про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

— про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;

— про незаконні дії державних органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;

— інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена.

Згідно із Законом України «Про державну таємницю» віднесення інформації до державної таємниці є процедурою прийняття державним експертом з питань таємниць рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їхньої секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до ЗВДТ, з його опублікуванням чи внесенням змін до нього.

Віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян.

Державний експерт з питань таємниць відносить інформацію до державної таємниці з питань, прийняття рішень з яких належить до його компетенції згідно з посадою. У разі, якщо прийняття рішення про віднесення інформації до державної таємниці належить до компетенції кількох державних експертів з питань таємниць, воно за ініціативою державних експертів або за пропозицією Служби безпеки України приймається колегіально та ухвалюється простою більшістю голосів. При цьому кожен експерт має право викласти свою думку [21,28].

Рішення державного експерта з питань таємниць може бути змінено або скасовано Президентом України.

Інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Звіт відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому Законом України «Про державну таємницю».

У рішенні державного експерта з питань таємниць зазначаються:

— інформація, яка має становити державну таємницю, та її відповідність категоріям і вимогам;

— підстави для віднесення інформації до державної таємниці та обгрунтування шкоди національній безпеці України у разі її розголошення;

— ступінь секретності зазначеної інформації;

— обсяг фінансування заходів, необхідних для охорони такої інформації;

— орган державної влади, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація чи громадянин, який вніс пропозицію про віднесення цієї інформації до державної таємниці, та орган державної влади (органи), якому надається право визначати коло суб'єктів, які матимуть доступ до цієї інформації;

— строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці.

Рішення про віднесення інформації до державної таємниці, продовження строку дії раніше прийнятого рішення про віднесення інформації до державної таємниці, зміну ступеня секретності інформації, скасування раніше прийнятого рішення про віднесення інформації до державної таємниці приймаються державним експертом з питань таємниць протягом одного місяця з часу надходження звернення державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації чи громадянина. Такі рішення підлягають реєстрації Службою безпеки України та є підставою для формування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, і внесення змін до зазначеного Зводу, до галузевих або відомчих розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю. Порядок реєстрації рішень державних експертів з питань таємниць визначається Кабінетом Міністрів України.