Податкові відносини та їх правове регулювання

План

Вступ Поняття податкових правовідносин Зміст податкових правовідносин Особливості податкових правовідносин Висновок

Вступ

Відносини у сфері оподаткування є невід'ємною та провідною частиною фінансового права, оскільки виникають у процесі і зумовлені діяльністю держави по планомірному формуванню цих централізованих та децентралізованих грошових фондів.

Інститут податкового права — це складна сукупність фінансово-правових норм, які встановлюють права і обов’язки держави та платників податків, порядок погашення податкових зобов’язань, процес податкового контролю та застосування мір відповідальності, регулюють громадське відношення до встановлення, збирання і стягнення податкових платежів.

Інститут податкового права регулює систему правовідносин, яка визначає предмет податкового права і характеризується рядом ознак, які виділяють предмет податкового права в окрему категорію:

— державно-владний характер податкових правовідносин,

— їх матеріально-грошовий еквівалент,

— виражена у фіскальній функції однобічна направленість фінансових ресурсів.

Державно-владний характер податкових правовідносин носить безумовний та обов’язковий порядок їх виконання. Держава наділяє компетентні органи владними повноваженнями і контролює надходження грошових коштів до бюджету.

Матеріально-грошовий еквівалент полягає в тому, що будь-якій державі для виконання своїх функцій необхідні фонди грошових коштів. Одним із джерел цих фінансових ресурсів є кошти, які уряд збирає з фізичних та юридичних осіб.

Якщо предмет фінансового права охоплює відносини, пов’язані з різнобічним рухом грошових ресурсів, то податкове право виділяє тільки відносини по однонаправленому руху грошових коштів знизу вгору — від платників до бюджетів у формі податків та зборів. Процес перерозподілу і використання державних фінансових ресурсів не є предметом податкового права.

Таким чином, предмет податкового права — це сукупність визначених, однорідних, специфічних правовідносин, встановлених і контрольованих державою, що визначають правовий режим надходження грошових коштів від платників податків до держави для формування централізованих та децентралізованих грошових фондів.

Метод податкового права — це засіб організації практичного та теоретичного пізнання, зумовлений закономірностями визначеного предмета.

Метод податкового права являється фінансово-правовим, в основі якого лежить метод владних розпоряджень, він передбачає використання імперативних норм. При урегулюванні податкових відносин даний метод набуває своєю специфіку, яка складається у змісті правовідносин, а також залежить від статусу суб'єкта держави, його повноважень.

Метод примусу (владних розпоряджень) обумовлений самим змістом податкових правовідносин — формуванням бюджетів відповідних рівнів. Яскравим прикладом методу податкового примусу є стаття 67 Конституції України, де сказано, що кожний «зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом» .

Апріорі методу владних розпоряджень в податковому праві не виключається застосування і використання інших методів податкового права. Так, наприклад, можливість вибору ставки оподаткування дає можливість формувати податкову політику суб'єктам підприємницької діяльності на власний розсуд, шляхом використання рекомендацій, узгоджень, пропаганди, що обумовлює метод переконання. Але деяка свобода дій підпорядкованих державі суб'єктів обмежена все ж тими владними розпорядженнями держави і можлива лише в межах делегованих суб'єкту прав.

Податкові правовідносини — це відносини, що виникають на підставі податкових норм, які встановлюють, змінюють чи скасовують податкові платежі, та у зв’язку з юридичними фактами, учасники яких наділені суб'єктивними правами та обов’язками, пов’язаними зі сплатою податків.

Однією із сторін податкових правовідносин завжди виступає держава. Специфіка податкових правовідносин:

— цільова системність — система податкових правовідносин підпорядкована встановленню податків;

— формальна визначеність — нормами регулюються чітко визначені зв’язки між суб'єктами правовідносин;

— забезпеченість державним примусом.

Податкові закони регулюють відносини між:

— державою і платниками — стосовно визначення основних елементів оподаткування, порядку обчислення і справляння податків;

— державою і органами місцевого самоврядування — щодо розмежування їх прав законодавчої компетенції у податковій сфері;

— між державою і органами, що забезпечують справляння податків — з приводу визначення правового статусу цих органів, порядку адміністрування податків, відповідальності за забезпечення своєчасного надходження податків;

— між органами податкової служби і платниками — стосовно взаємних прав і обов’язків і механізму їх реалізації.

Поняття податкових правовідносин

Податкові правовідносини як різновид фінансових є особливим видом суспільних відносин — фінансових відносин, урегульованих фінансово-правовою нормою. Державне розпорядження, що міститься в юридичній нормі, визначає умови дії правовідносин, права й обов’язки суб'єктів, заходи, що гарантують виконання вимог правової норми. Природа фінансових правовідносин визначається тим, що вони виступають як влад-но-майнові, в яких відносини влади не можна відокремити від майнових, де вони діють у сукупності. Владно-майновий характер податкових правовідносин визначає юридичне положення суб'єктів у конкретних податкових правовідносинах. При цьому податковий орган, виступаючи від імені держави, наділений певними повноваженнями. Інший суб'єкт виконує в основному юридичний обов’язок за встановленими для нього правилами поведінки (сплата податку, надання звітності). В усіх видах податково-правових відносин їх владно-майновий характер виступає чітко, а деталізується тільки ступінь владного характеру в них.

Платник податків не має права за своїм розсудом розпоряджатися частиною майна, що у вигляді певної грошової суми підлягає внесенню до бюджету чи позабюджетного цільового фонду. В цьому обов’язку втілений публічний інтерес усіх членів суспільства, що визначає і законодавчу форму закріплення податку, обов’язок його сплати, примус при забезпеченні цього обов’язку, однобічний характер податкових обов’язків.

Податкові правовідносини є різновидом правовідносин, тому їм притаманні всі ознаки останніх. По-перше, вони виникають на підставі фінансово-правової норми як форми її реалізації. По-друге, мають владний характер, який за своїм змістом виражає інтереси держави. При цьому податкові правовідносини мають свої специфічні характеристики, зумовлені предметом і методом правого регулювання, — вони виникають і розвиваються в сфері податкової діяльності держави, є формою реалізації публічних інтересів і розглядаються як публічно-правові відносини.

За своїм змістом податкові правовідносини є економічними. Ю. А. Ровинський підкреслює, що головною особливістю фінансових правовідносин є те, що вони виступають юридичною формою вираження і закріплення фінансових відносин, що, у свою чергу, є формою певних економічних відносин. Фінансові відносини, що складають зміст фінансової діяльності держави, виступають як різновид економічних відносин, саме тих, котрі мають вартісну форму.

Однією з характерних рис податкових правовідносин є їх грошовий характер. Об'єкт правового регулювання — гроші у вигляді податкових надходжень з позиції саме публічно-правового регулювання. С. Д. Ципкін підкреслював, що кінцевою метою фінансових відносин завжди є рух грошових коштів, що і виникають з приводу грошових коштів.

Податкові правовідносини є публічними, тобто такими, що пов’язані та випливають з влади. Вони є формою реалізації імперативної фінансово-правової норми і реалізуються за принципом: команда (від держави) і виконання (яке здійснюють підлеглі суб'єкти фінансового права). Саме тому однією із сторін фінансових правовідносин є суб'єкт, що має право видавати владні розпорядження (держава чи уповноважений нею орган).

Зміст податкових правовідносин

Зміст податкових правовідносин вимагає комплексного розгляду елементів, що складають його основу. Певною мірою це наукова абстракція, оскільки елементами податкових правовідносин об'єкт, суб'єкт і т.д. стають, лише створюючи єдиний, цілісний комплекс.

Об'єкт податкових правовідносин .

Об'єктом податкових правовідносин є все те, з приводу чого між суб'єктами податкових правовідносин формується певна правова зв’язок. В якості об'єктів можуть виступати матеріальні блага, діяльність і т.д. Важливо розмежовувати об'єкт податкових правовідносин і об'єкт оподаткування, які дуже часто змішуються.

Співвідносяться ці категорії як «загальне» і «приватне». Проілюструємо це на прикладі податку з власників транспортних засобів. Об'єктом податкових правовідносин тут буде майно юридичних або фізичних яєць. Конкретизація цього майна не обов’язкове, тут необхідна загальна характеристика його. для того щоб визначитися в колі суб'єктів, характері їхніх стосунків. Об'єктом оподаткування виступить вже конкретний транспортний засіб з усіма його специфічними характеристиками (вид; потужність двигуна; одиниці вимірювання потужності: кінські сили або кіловаттт-години).

В.І. Гуреєв об'єкти податкових правовідносин зводить виключно до матеріальних благ, які «існують в грошовій та майновій формах. Таке розуміння об'єкта податкових правовідносин відповідає реальності, оскільки податкові закони встановили стягування податків, зборів і мит з наявних грошових коштів і готівкового майна … v платників податків. У зв’язку з цим об'єктом податкових правовідносин слід вважати матеріальні блага платників податків «(В. І. Гурєєв. Податкове право. М, 1995, с. 9).

Нам видається, в даному випадку змішується об'єкт оподаткування, встановлений податковими законами, і об'єкт податкових правовідносин, який охоплює більш широку область регулювання. Тут, мабуть, також зміщені акценти: законодавче регулювання про-похідних від правового, а не навпаки.

Крім того, виникає ще два зауваження: по-перше, гроші являють собою форму майна і протиставляти «грошову і майнову форму», мабуть, не має сенсу, по-друге, при такому підході випадає з об'єктів податкових правовідносин діяльність, з приводу якої також складаються податкові правовідносини. Податкове право, регулюючи відносини з приводу встановлення та сплати податків, визначає коло учасників цих відносин, наділяє їх суб'єктивними правами і обов’язками. Характеризуючи учасників правовідносин, важливо розрізняти:

суб'єктів податкового права — лила, що володіють правосуб'єктністю і потенційно здатні бути учасниками податкових правовідносин:

суб'єктів податкових правовідносин — реальний учасник конкретних податкових правовідносин.

Суб'єктом податкового права може бути будь-яка особа, поведінка якого регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб'єктивних прав і обов’язків.

Суб'єкти податкового права мають правосуб'єктність — передбаченої нормами податкового права здатність бути учасником правовідносин, пов’язаних із встановленням, зміною, скасуванням податкових платежів, мати суб'єктивні права і обов’язки.

Для можливості участі в цих відносинах суб'єкти наділені правоздатністю і дієздатністю. Фактично вони представляють два елементи досить складного юридичного властивості - правосуб'єктності.

Податкова правоздатність — передбачена нормами податкового права здатність мати права і обов’язки з приводу сплати податків. Вона являє собою можливість особи бути учасником податкових правовідносин і виступає як його суспільно-юридична властивість. Змістом податкової правоспрможності є сукупність прав та обов’язків, які суб'єкти можуть мати у відповідності з чинним законодавством. Податкова дієздатність — передбачена нормами податкового права здатність своїми діями набувати і реалізовуються-вати права і обов’язки. Дієздатність виражається в здійсненні особою дій, спрямованих:

на придбання прав і створення обов’язків;

здійснення прав і обов’язків;

здатність нести відповідальність за податкові правопорушення.

Податкові право-і дієздатність доповнюють один одного і фактично є взаємозалежними. Правоздатність утворюється з моменту виникнення (народження громадянина, реєстрації юридичної особи і т.д.), дієздатність — по досягненні певної умови (певного віку; статусу — підприємець і т.д.). Іноді виникнення правоздатності та дієздатності в податкових правовідносинах збігаються (практично одночасно з реєстрацією статуту юридичної особи слід постановка його на облік у податковій інспекції, а з цього моменту, навіть за відсутності діяльності, виникає обов’язок надання звітності і, відповідно, відповідальності за ухилення від цього) .

В.І. Гуреєв пов’язує податкову дієздатність фізичних осіб з настанням 18-річного віку (див. В. І. Гурєєв. Податкове право. М., 1995, с. 8) і визначає її «…як здатність осіб своїми діями створювати умови, які підпадають під оподаткування (тобто отримувати доходи «) (там же, с. 13), на наш погляд, податкова дієздатність громадян пов’язана з двома передумовами:

досягнення певного віку;

наявність певної умови.

З 18-річного віку громадяни отримують можливість повністю реалізовувати весь комплекс прав і обов’язків, але в якості умови не обов’язково виступає одержання доходів. Це може бути і конкретну подію (одержання спадщини, яке ще не стало доходом; зайняття певним видом діяльності і т.д.).

В якості суб'єктів можна виділити три групи учасників податкових правовідносин:

держава;

податкові органи;

платники податків.

У деяких виданнях можна зустріти інші системи суб'єктів правовідносинах.

Підстави зміни податкових правовідносин .

В якості обов’язкового елемента подібної характеристики виступають підстави виникнення податкових правовідносин. Податкові правовідносини виникають, змінюються, припиняються, реалізуються на підставі певного комплексу різних за змістом взаємопов'язаних юридичних явищ, взаємодія яких припускає розвиток правовідносин. Податкові правовідносини можуть змінюватися під впливом:

а) нормативних підстав, за яких норми права регулюють область податкових правовідносин;

б) правосуб'єктність підстав, що характеризують здатність особи до участі у правовідносинах (досягнення віку тощо);

в) фактичних підстав — власне підстави виникнення, зміни або припинення податкових правовідносин, базуються на юридичному факті.

Юридичний факт — конкретна життєва обставина, з якою норми права пов’язують виникнення, зміну або припинення податкових правовідносин. Вони являють собою: по-перше, факти реальної дійсності, по-друге, передбачені нормами податкового права, по-третє, тягнуть за собою певні юридичні наслідки.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ може здійснюватися за різними підставами:

а) за юридичними наслідками:

Правотворчі - юридичні факти, з якими норми права пов’язують виникнення податкового правовідношення;

Правозмінюючі - юридичні факти, з якими норми права пов’язують зміну податкових правовідносин;

Правоприпиняючі - такі юридичні факти, з наявністю яких норми права пов’язують припинення податкових правовідносин.

Один і той же факт може викликати кілька юридичних наслідків. Наприклад, смерть одночасно викликає припинення правовідносин зі сплати податків і виникнення правовідносин зі сплати податку з майна, що переходить у порядку спадкування або дарування.

б) за вольовому ознакою.

ДІЇ - юридичні факти, що є результатом тому вольового поведінки людей, результатом волевиявлення осіб.

Вони можуть виступати у формі:

правомірних дій — дії, що здійснюються в відповідно до вимог податкових норм або не суперечать їм;

неправомірних дій — дії, що порушують вимоги закону, не відповідають приписам правових норм.

На підставі правових норм приймаються індивідуальні податкові акти. Податковим актом є правомірне юридична дія, спрямована на виникнення, зміну або припинення конкретного податкового правовідносини.

ПОДІЇ - явища, настання яких відбувається незалежно від волі суб'єктів податкових правовідносин (смерть і народження людини пов’язуються з припиненням податкових правовідносин або зміною їх режиму; стихійні лиха можуть з’явитися поштовхом для введення надзвичайних податків тощо).

Особливості податкових правовідносин

податковий правовідносини право платіж У податкових правовідносинах найбільш виразно, порівняно з усіма іншими формами фінансових правовідносин, простежуються державно-владна і майнова сторони. Відносини щодо зборів і податків є владно-майновими. Держава наділяє компетентні органи владними повноваженнями і контролює надходження коштів до бюджету. З іншого боку, надходження податків є одним з основних каналів формування об'єктів власності держави (хоча спочатку й у специфічній грошовій формі). Розглядаючи цю проблему, Ю. А. Ровинський звертав увагу на різну міру прояву владного характеру, що відмежовує фінансове право від інших галузей.

Конкретизація податкових правовідносин передбачає два елементи:

реалізацію волі держави як власника коштів;

певну поведінку учасників податкових відносин.

Податкові правовідносини стосуються різних суб'єктів (держави, юридичних, фізичних осіб), між якими формується певна підпорядкованість. Безперечно, що обов’язок платника має безумовний характер, за якого немає рівності сторін.

Відмінність податкових правовідносин від інших майнових правовідносин, наприклад цивільних, полягає насамперед у нерівності положення їх учасників. Відносини сторін тут основані на підпорядкуванні однієї сторони (платника податків) іншій (державі в особі її органів чи органів місцевого самоврядування). На думку Н. І. Хімічевої, основною особливістю, що визначає інші відмінні риси фінансових правовідносин (у тому числі й податкових), є те, що вони виникають у процесі утворення, розподілу й використання державних грошових фондів, тобто в процесі фінансової діяльності держави. Крім того, одним із суб'єктів податкових правовідносин завжди виступає держава в особі податкових органів, наділених владними повноваженнями. Це єдина система контролю за додержанням податкового законодавства, за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю внесення у відповідний бюджет податків і зборів, установлених законодавством. Відмінність податкових правовідносин від інших фінансових правовідносин, що також характеризуються як владно-майнові (грошові) відносини, полягає у своєрідності структурних елементів змісту податкових правовідносин.

Отже, податкові правовідносини являють собою відносини, що виникають відповідно до податкових норм (регулюють встановлення, зміну і скасування податкових платежів) і юридичних фактів, учасники цих відносин наділені суб'єктивними правами і мають юридичні обов’язки, пов’язані зі сплатою податків і зборів до бюджетів і фондів.

Висновок

Таким чином, проблема дослідження суті та змісту податкових правовідносин в Україні є надзвичайно актуальною. В юридичній літературі немає єдиного підходу стосовно визначення поняття податкових правовідносин. Враховуючи вищенаведені позиції різних науковців, на нашу думку, можна запропонувати наступне визначення: податкові правовідносини — це суспільні відносини, які врегульовані нормами податкового права та гарантовані силою державного примусу, що виникають відповідно до норм податкового законодавства та юридичних фактів між суб'єктами податкових правовідносин з приводу встановлення, зміни та стягнення з платників податків (зборів, обов’язкових платежів) частини їхніх доходів до бюджетів та державних цільових фондів у вигляді податків та зборів (обов'язкових платежів).

У ході бурхливого розвитку економічних та політичних процесів суспільного життя в країні податкові правовідносини також зазнають значних змін і перетворень. З врахуванням постійної трансформації діючого податкового законодавства, яке на сьогодні є досить недосконалим, гостро стоїть питання щодо належного врегулювання податкових правовідносин, визначення та закріплення на законодавчому рівні загального поняття податкових правовідносин, об'єктів та суб'єктів податкових правовідносин, закріплення їх прав та обов’язків, визначення базового поняття платників податків.

В той же час деякі поняття не мають чіткого законодавчого визначення, тому різні податкові закони містять не однакове їх трактування (наприклад, досі немає єдиного визначення класифікації платників податків).

Інші суттєві аспекти податкових правовідносин (наприклад, інститут податкового представництва) до цього часу не знайшли належного закріплення на законодавчому рівні.

Сьогодні, в умовах побудови соціальної, демократичної, правової держави суб'єкти податкових правовідносин, насамперед платники податків і зборів (обов'язкових платежів), в цих відносинах повинні мати не лише комплекс юридичних обов’язків, а і комплекс суб'єктивних прав, чітко визначених та гарантованих державою. Оскільки на законодавчому рівні позиції платників податків, податкових органів та інших учасників податкових правовідносин, як були, так і залишаються нерівними, то існує можливість нехтування правами платників. Тому вкрай необхідним, на мою думку, є встановлення вичерпного переліку прав та обов’язків для податкових органів, що обмежить протизаконне застосування їх повноважень у відношенні до платників, та розширення і законодавчого закріплення спектра прав для платників податків і зборів (обов'язкових платежів), які на даний час на законодавчому рівні фактично мають лише обов’язки.

В умовах орієнтації України до вступу в ЄС та формування розвинутої ринкової економіки мова йде про форму взаємодії держави і платників податків як рівноправних партнерів, де останні добровільно сплачують податки і збори, визначені державою. Адже, відповідно до Стратегії реформування податкової системи України, таке реформування здійснюватиметься шляхом регулювання податкових правовідносин, з урахуванням забезпечення гарантованих Конституцією України прав і свобод громадянина, а також недопустимості встановлення податків або вчинення податковими адміністраторами дій, що перешкоджають реалізації конституційних прав і свобод громадян.