Музичне виховання дошкільнят

Музичне виховання дошкільнят

Курсова робота з педагогіки.

Музичне виховання дошкільнят.

ЗМІСТ.

Вступ.

Народні ігри — як засіб музичного виховання.

Використання музики на таких заняттях:

а) з розвитку мови,.

б) ознайомлення з природою,.

в) зображувальної діяльності.

Театралізована діяльність дошкільників.

Висновок.

Список використаної літератури.

ВСТУП.

Однією з основоположних цілей сучасного суспільства є формування особистості, що має розвинену духовність, основи якої закладаються ще в дошкільному віці.

Важливу роль у духовному становленні особистості відіграє музика. «Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику і діставати насолоду від неї», — писав В. Сухомлинський. Він же наголошував: «Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури».

Серед предметів естетичного циклу музика найбільше стимулює до творчої діяльності, сприяє формуванню пізнавальних та емоційно — мотиваційних функцій, розвитку творчого мислення, здібностей, комунікативності, а також позитивних якостей характеру: систематичності, працьовитості, наполегливості у досягненні мети. Музика є мовою серця, найніжніших почуттів, світу емоцій людини. Вона дає людині поштовх для внутрішнього переживання і уяви. Це внутрішнє відчуття та переживання викликає бажання передавати музику в дії, міміці, жестах, рухах, співі, грі, створювати нові художні образи.

Музика, особливо співи, поліпшують мову дітей. Співаючи, діти змушені протяжно вимовляти слова, що формує чітку вимову, сприяє правильному засвоєнню слів. Крім того, слова в пісні підпорядковані певному ритму, що також допомагає вимові важких звуків і складів.

Музика — могутнє джерело думки. Без музичного виховання неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини. Першоджерелом музики є не тільки навколишній світ, а й сама людина, її духовність, мислення і мова. Музичний образ по-новому розкриває перед людьми особливості предметів і явищ дійсності. Увага дитини немовби зосереджується на предметах і явищах, які в новому світлі відкрила перед нею музика, і її думка малює яскраву картину, а ця картина проситься в слово.

Дитина творить словом, черпаючи в навколишньому світі матеріал для нових уявлень і роздумів.

Тому музичне виховання є могутнім засобом, який сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості.

1.НАРОДНІ ІГРИ — ЯК ЗАСІБ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ.

Розвиток духовності неможливо уявити без відчуття себе частинкою свого народу, його культури. Фольклор — одна з тих складових частин духовної культури, в якій найповніше виявлені її національні елементи, притаманні певному народові риси характеру. Фольклор — доступна для всіх без винятку форма вияву себе, свого світосприймання. Українська музична педагогіка вважає народне музичне мистецтво однією з важливих основ системи музичного виховання і навчання. Через творчість свого народу діти краще розуміють мистецтво інших народів, гостріше сприймають і відчувають загальнолюдське.

Із захопленням діти виконують твори дитячого фольклору: колискові, заклички, забавлянки, скоромовки. Римована мова цих творів пробуджує у дітей образну фантазію, викликає інтерес до звуковидобування, до відтінків мовної інтонації:

Росте морква із землі.

Або вирву, або ні.

Раз, два, три.

Ходить квочка коло кілочка,.

Водить діток — дрібних квіток,.

Діти — квіти, квок!

Оволодіти рідною мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям народні ігри. Їх проведення супроводжується вживанням різноманітної лексики, багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям. А до того ж, гру можна добирати відповідно до теми заняття.

Наприклад, тему «Праця дорослих» доповнять ігри — пісні: «А ми просо сіяли» і «Шевчик», «Соловейку, сватку, сватку», до теми «Народні обряди та традиції» лучитимуться «Подоляночка», «Горобейко» «Ірву, ірву горішечки» тощо.

У народних іграх часто зустрічаються слова — синоніми: впала, припала, живі, здорові, які збагачують словник дітей. Різноманітні вигуки: гей-гей, дрібу-дрібу, так-так, пестливі суфікси: голуб’ята, травичка, огірочки, морквиця — надають мові експресивності, емоційності. А який багатий ігровий фольклор на порівняння (личко немов скляночка), образні вирази (діти-квіти, весна красна), епітети (сизокрилая, молоденькая). Показові для українських народних ігор різноманітні повтори. Деякі точно відтворюють окремі слова і словосполучення протягом усієї гри («Ой так, ой так, ой так сіють мак»), в інших — у повторі щось змінюється.

Дітям до вподоби сучасні українські пісні, які виходять із джерел народних. Вони співучі, ніжні, глибокі, мелодійні. Серед них пісні нашого земляка Євгена Боднаренка на слова Тамари Коломієць: «Хиталочка — гойдалочка», «Променята», «Співаночка — весняночка», «Від весни до зими».

Безцінні надбання предків, що перейшли нам у спадок, — свята і обряди, пов’язані із зустріччю та проводами Нового Року. Це різноманітні щедрівки, колядки. До речі, давньою дитячою колядкою є «Спи, Ісусе, спи», яку ми співаємо з дітьми на заняттях. Зимові свята супроводжуються водінням кози, ведмедя, рядженням у маски і перевдяганням.

Окрему групу складають веснянки, гаївки («Ой весна, весна днем красна», «Вербовая дощечка»), русальні пісні. Присвячувалися вони закінченню весни і початку літа. Їх співали під час так званих «зелених свят».

Найбільш широким є жниварський пісенний цикл. Це своєрідний апофеоз землеробської праці селянина — трударя. За своїм походженням він такий же давній, як і праця хлібороба. Це підтверджує подібність жниварських пісень усіх слов’янських народів (пісня-гра «Синичко, синичко»).

Українська народна обрядовість і деякі пісенні мелодії були використані в операх П. Чайковського" «Черевички», М. Римського — Корсакова «Ніч перед Різдвом», М. Лисенка «Утоплена, або Русальська ніч», «Різдвяна ніч».

Отже, збереження надбань українського — народу, його звичаїв, обрядів, фольклору, зокрема дитячого: колисанок, казок, лічилок — і їх використання в роботі з дітьми привчатиме дітей до української мови, її мелодійності, ритму, співучості і неповторності.

2. ВИКОРИСТАННЯ МУЗИКИ НА ТАКИХ ЗАНЯТТЯХ:

а) з розвитку мови,.

б) ознайомлення з природою,.

в) зображувальної діяльності.

Працюючи з дітьми, я як вихователь старалась заповнити повсякденне життя дітей музичними враженнями в різних видах діяльності, зокрема в ігровій, заохочуючи малят брати участь у народних іграх, які супроводжуються піснями. Ми розігрували дитячі пісеньки, мирилки, драматизували казки, у художній діяльності використовувала музику під час малювання, ліплення народної іграшки, а також під час читання художніх творів, ознайомлення з природними явищами, бесід з дітьми, на заняттях з розвитку мовлення, в ранковій та ритмічній гімнастиці, в різних побутових ситуаціях, у час дозвілля в групі, на прогулянці тощо.

Особливе місце в роботі з дітьми я відводила слуханню музики, яке включала у заняття з різних розділів програми.

Дуже мені подобалися заняття з розвитку мови, де діти передавали свої враження від прослуханої п'єси, створювали власні казки.

Слухаючи мелодію Е. Гріга, діти малювали в своїй уяві казкові печери, непролазні ліси, добрих і злих істот. Наймовчазнішим хотілося говорити, казкові образи діти передавали малюючи.

Перед слуханням п'єси «Баба Яга» П. Чайковського я запитала:

Яких героїв казок ви знаєте?

Усіх, кого ви назвали: Телесика, Івана-царевича, Котигорошка, Снігуроньку, Діда Мороза. Вони робили добрі справи, допомагали людям.

А хто їм заважав?

Баба Яга!

Ось послухайте, як про неї розповідається в одній казці: «Вранці прокинулася Баба Яга — кістяна нога у своїй хатиночці на курячих ніжках. Дивиться — немає Івана-царевича. Кинулася навздогін з усіх сил. На залізній ступі скаче, тичкою поганяє, мітлою слід замітає - тільки вітер свище, хмари розганяє».

Послухайте, як розповів П. Чайковський казку про Бабу Ягу в фортепіанній п'єсі, яку так і назвав «Баба Яга».

За допомогою навідних питань: Якою Баба Яга зображена в п'єсі? Як розповідає про неї музика? Чи повідомляє вона про характер Баби Яги? Якими засобами? — діти створювали свої образи, добирали синоніми і характеризували її як фантастичний персонаж.

Якщо діти говорили про негативні вчинки Баби Яги, то зовсім інакші емоції викликала у дітей п'єса «Танець феї Драже» з балету «Лускунчик».

Діти добирали слова до образу казкової феї солодощів: ніжна, красива, легка, солодка, добра, приносить радість людям. На обличчях з’являлися усмішки, діти відтворювали рухи феї. Музика особливо їм запам’яталася, вони просили повторного прослуховування.

Для того, щоб діти краще розуміли музичний твір та були внутрішньо налаштовані на його характер, я проводила короткі змістовні бесіди, так як вважаю, що музично підготовлена дитина почує в мелодії набагато більше, ніж дитина не зацікавлена.

Перед слуханням п'єс з «Дитячого альбому» П. Чайковського я провела бесіду:

— Діти, ви чули ім'я Петра Ілліча Чайковського і його гарну музику? Композитор дуже любив і розумів дітей. Одного разу він вирішив зробити всім хлопчикам і дівчаткам подарунок. Подарунок не звичайний — цілий музичний світ, де живуть казкові герої, де співає на всі голоси природа, де панують любов і добро. Композитор написав 24 маленькі п'єси для фортепіано і назвав збірку «Дитячий альбом». Відкриємо одну з сторінок. (Звучить музика).

Вечір… Довкола все стихло. Братик і сестричка приготувалися до сну, а няня прийшла розповісти їм казку. Вона знала багато казок — веселих, іноді сумних і навіть трішки страшних. Цього вечора няня почала свою казку дуже загадково. Діти стихли й уважно слухали. Казка ставали дедалі таємничішою, страшнішою… Діти співчували її героям і хотіли, щоб усе закінчилось добре. Так і сталося, бо кожна казка має щасливий кінець. Братик і сестричка заснули спокійно. Цю п'єсу композитор так і назвав: «Нянина казка».

Мені цікаво було спостерігати за дитячими переживаннями найбільш хвилюючих моментів, кульмінацій. Я ставила запитання:

— Чи сподобалася вам музика? А яку казку ви уявляли собі? Нумо, хто хоче розповісти!

Кожен з дітей придумав казкового персонажа, з яким трапились неймовірні пригоди. Я з подивом слухала, здавалося, зовсім неймовірну історію Марійки.

«Колись дуже давно всі квіти вміли літати і співати. Але це все дуже не подобалось злій королеві. Одного разу вона взяла свій золотий порошок і посипала ним квіти по всій землі. Після цього всі квіти приросли до землі і більше не могли літати і співати!

Коли вранці сонце не почуло музику, яку співали квіти, і побачило, що вони не можуть танцювати, воно засмутилось. Але, зігрівши квіти своїм гарячим промінням, сонце зняло чари злої королеви і подарувало всім квітам землі різні кольори. Ці кольори були такі гарні, що зла королева втратила злу силу і стала робити добро!".

Музичні твори допомагають дітям краще зрозуміти красу рідної природи. Систематичні спостереження разом з дітьми за природними явищами викликають у дітей хвилюючі переживання. Переймаючись красою і загадковістю природи, діти довго зберігають свої враження, чекають нових зустрічей з нею, створюють свій маленький світ гармонії і краси. В цьому мені допомагало художньо — поетичне слово і музика.

Проводячи бесіду про осінь, я використовувала вірш Г. Бойка.

Ясне сонце не гріє,.

Холодок повіва,.

Засихає, жовтіє.

На узліссі трава.

Небо хмуриться часто,.

Потемніла ріка.

Щоб дощами упасти,.

Плине хмара важка.

Налаштувати дітей на осінній настрій допомогла п'єса Чайковського «Осіння пісня» (Жовтень) з циклу «Пори року». Діти характеризували музику як спокійну, сумну, задумливу, повільну. Осінь — дощова пора. Тому діти з цікавістю спостерігали за краплинами дощу, які стукотіли по підвіконню. В цьому випадку я використала проблемну ситуацію — порівняти дві п'єси: «Дощик» В. Косенка та «Осінній дощик» Мераба Парцхаладзе. Розповідаючи дітям про красу природи, наголошувала, що вона скрізь: в промінчику сонця, у зимовому лісі, у першому проліску, в мелодії літнього дощу. Про красу природи поети склали вірші, художники намалювали її на картинах, композитори написали музику. Ось вслухайтесь в ці звуки. (Звучить музика, я зачитую текст):

— Тихо навкруги, тільки легкий шепіт хвиль інколи порушує спокій, але з кожною хвилиною вітер стає дедалі дужчим, небо затягують важкі темні хмари. Хвилі більшають, набирають сили і ніби вже змагаються одна з одною. Починається буря. Хмари вже зовсім почорніли, хвилі стали несамовитими — підіймаються високо вгору і з гуркотом падають вниз. Мить, ще мить, вітер вщухає, знову — блакитне небо, яскраве сонце і тихе спокійне море.

Цю прекрасну музику створив Римський — Корсаков, і назвав він її «Море». Чудово, ви згодні зі мною? А за допомогою яких слів можна створити образ моря? А якщо намалювати бурю фарбами? Які візьмемо кольори?

Під повторний супровід музики діти зображали море на папері. Море у кожного було різним — наслідок індивідуального відчуття твору. Переважали кольори: голубий, синій, чорний, де в кого море було спокійних відтінків. Це свідчить про те, що діти відчули музику і передали її характер у малюнку.

Дуже цікаво використовувати музичні твори з малювання, особливо пейзажів. Тому що музика допомагає побачити і відчути красу пейзажу. Так, малюючи зиму, я використовувала у роботі такі матеріали: картини, фотознімки зимового пейзажу, платівки композиторів С. Прокоф'єва «Ранок», А. Гречанінова «Холодно, холодно» і запропонували дітям відправитись в уявну подорож до зимового лісу під звуки музики.

Уявімо, що ми, гуляючи в лісі, зайшли у цей куточок. Тихе сонне царство у лісі. Дерева вкриті снігом, таємничі, немов казкові. Густий ліс стоїть поважний, спокійний, не ворухнеться. Дерева старі, високі, своїми верхівками наче впираються в небо. Сніг білий, але не скрізь одинаковий. На галявині він білий, пухнастий, а в глибині лісу — темний. Придивіться уважно. Там, де багато ялин, сніг відблискує зеленим кольором, коли небо голубе, то і сніг здається ніжно-голубуватим. Коли небо молочно-сіре, то картина зими здається сумною. Діти поринули у казку, кожен уявив свою, а потім із захопленням передавали її у малюнку. Саме музика допомогла створити ці маленькі шедеври.

3. ТЕАТРАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКІВ.

Як хочеться в дитинстві перенестися в казковий незвичайний світ: перетворитися з Попелюшки в Принцесу, допомогти Червоній Шапочці, застерегти маленьких козенят не слухати хижого вовка. І все це можливо в театрі. Ось чому театральне мистецтво таке близьке й зрозуміле дітям. Адже в його основі лежить гра — найголовніша річ для малюка. Що ж таке театр в житті дитини?

По-перше, це свято: яскраві вогні, оплески, вітання, посмішки, побажання, яскраві квіти.

По-друге, театр — це розвиток пізнавальних інтересів дітей, удосконалення їхніх психічних процесів (пам’яті, уяви, мислення), розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.

По-третє, театр — це усвідомлення власного «я» та можливість самовираження особистості. Тут формуються моральні якості, долаються недоліки: сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили, неорганізованим — навчитись витримки.

По-четверте, театр — це високий рівень естетичного виховання. Адже він поєднує в собі впливи музики, танцю, пластики, мовлення та зображувального мистецтва. Театр позитивно впливає на емоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію народу.

У дитячому садку, де я працювала, музичний керівник Заренок Галина Василівна створила гурток «Дивосвіт», у репертуарі якого є чимало вистав. Серед них казки «Про півника, курочку та хитру лисичку», «Котик та півник», «Коза — дереза», «Вовк та семеро козенят», «Солом'яний бичок», «Бабка та мурашка».

Особливу увагу варто звернути на вміння дітей передавати настрій, душевний стан героїв. Для того, щоб малюки краще оволоділи засобами емоційної виразності (інтонація, міміка, жести), музичний керівник використовує ігрові вправи: «Різна хода», «Цікаві звірі», «Дід і баба», «Хто я?», а також вправи такого типу: виконати з різною інтонацією пісеньку Колобка (радісно, сумно, здивовано), зобразити веселих танцюючих мишенят та сумних, пригнічених, які залишились без пиріжків (казка «Колосок»).

Під час розподілу ролей обов’язково врахувує творчі дані та музичні здібності дитини, які допоможуть їй створити певний образ. Одночасно з роботою над ролями педагог розучує пісні й таночки, наполегливо працює над їх художнім виконанням.

Музика є невід'ємною складовою частиною гри — драматизації, органічним компонентом вистави, що підкреслює основну ідею твору, допомагає розкрити характери дійових осіб.

Мені дуже сподобалась музична п'єса «Бабка та мурашка» за мотивами байки І.Крилова «Стрекоза и муравей» (див. додаток). Цікаво було спостерігати за попередньою роботою, яку проводила Галина Василівна.

Необхідною умовою для інсценізації є детальне знання тексту. Тому, переказуючи зміст твору, педагог використовувала різноманітні засоби виразності: паузи, наголоси, інтонацію, ритм, темп, силу голосу, міміку, жести. Все це підсилює емоційне сприймання тексту.

Дітям легше вдається діалогічне мовлення, тому Галина Василівна збільшила кількість дійових осіб. Дітям цікавіше спостерігати за кількома мурашками, які рухаються, ведуть між собою розмову. Під час розучування ролей спонукала дітей до творчої самостійності. Діти показували, як рухаються мурашки, шукають здобич, як танцює весела, легковажна бабка. Все це допомагає дітям увійти в образ.

Цікаво показала музичний керівник зміну пір року. Щоб показати глядачам пізню осінь, дівчатка у відповідних костюмах виконували танок — імпровізацію «Кленові листочки».

Для показу приходу весни виступають такі дійові особи, як дівчинка — Веснянка та Сонечко. Весняночка співає «Веснянку» В. Філіпенка та розсіває квіти. Тим часом дитина — Сонечко «розтоплює сніжок», тобто збирає у кошик сніжинки та кленове листя.

Значно активізує сприйняття вистави такий прийом, як розмова артистів з глядачами. Тому на запитання мурашок:

— А скажіть-но нам малята: можна трошки погуляти? Веснянка, Сонечко та глядачі хором відповідають: «Можна!».

Вистава «Бабка та мурашка» має великий виховний вплив на дітей, формує позитивні моральні якості: співчуття, доброту, чуйність, вдячність за допомогу. Головна ідея твору — доброзичливе та милосердне ставлення один до одного.

Чарівний світ театру розкриває таємні дверцята нашої душі, дає поштовх до буяння творчості, випрямляє думку. Кожна дитина — актор. Шедеври класики допомагають розкрити таланти, виховують та розвивають акторські здібності малят.

ВИСНОВОК.

Особливість педагогіки мистецтва в тому, що творчості навчити не можна. Можна лише створити умови для пробудження, активізації в дітей творчих імпульсів, для пізнання радості творення. Чим раніше розпочати таку роботу з дітьми, тим більше шансів, що творчі можливості дітей не згаснуть, а розвинуться, щоб виявитися згодом у всіх сферах діяльності.

Саме в дошкільному дитинстві закладаються основи музичного виховання, естетичного відношення до життя, основна навичка культури слухання, яка формується в цей віковий період. Слухання музики в повній тиші від початку до кінця є дуже важливим для розвитку особистості.

На відміну від інших видів мистецтва: графіки, живопису, скульптури, архітектури — музика має часовий характер, адже подібно до мистецтва слова вона розгортається в часі.

Повноцінне сприймання є необхідною передумовою виховання у дітей любові та зацікавленості в музиці, формування у них музичного смаку. Воно збагачує їхні музичні враження, досвід. Адже діти здатні сприймати й складніші музичні твори, які поки що не можуть ні проспівати, ні зіграти на інструменті, ні передати рухами.

Видатний композитор і педагог Д. Кабалевський наголошує: «Музика стане професією небагатьох, але полюбити, навчитись слухати її і розуміти повинні всі».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

Вітлугіна Н. Музичне виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. -1978.

Гураш Л. Відчути і збагнути: теорія і методика. Київ // Дошкільне виховання. — 2002.

Дитина. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. Київ. Освіта 1993.

Дорошенко Т. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. 2001 — № 4. — с.34−37.

Дронова О. Чистова Т. Під звуки музики: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. — 1997; № 7. — ст.6−7.

Луцак Н. Народні ігри як засіб збагачення дитячої лексики «Дрібу, дрібу, дрібушечки»: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. — 1999 — № 4. — ст. 5−7.

Малятко. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. Київ. 1991.

Проскура О. Методичні рекомендації та матеріали до програми «Дитина». Київ. Освіта 1994.

Ростовський О. Хлєбнікова Л. Які почуття передає музика: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. — 2001 — № 9. — ст. 39−42.

Сухомлинський В. «Серце віддаю дітям» Вибрані твори. Т. 3. «Радянська школа». — Київ 1977.

Українське довкілля. Київ. Музична Україна. 1991.

Шоломович С. Методика музичного виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. 1978.

Шевчук А. Сучасні підходи до організації музичної діяльності дітей: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. — 2000 — № 2. — ст. 6−8.