Ліс і його екологія

Ліс і його екологія

Ліс і його екологія.

Ліс — це не просто велика кількість дерев, а така сукупність лісових рослин, в якій відбувається тісний вплив їх одне на одного, на зайнятий ними ґрунт і на атмосферу.

Порівняємо два дерева, з яких одне виросло на просторі, а друге — в лісі. У поодинокого дерева висота порівняно невелика, крона широка і опускається майже до землі, гілки товсті і розміщені під прямим кутом, товщина стовбура значно більша, ніж у лісі, і із збільшенням висоти швидко зменшується. У лісі дерева ростуть густо, змикаються кронами, утворюючи суцільне шатро. Дерева в лісі тягнуться до світла, а тому стовбури їхні стрункі й витягнуті, крона невелика і складається з тонких гілок, які ростуть вгору переважно під гострим кутом. Нижні гілки внаслідок затінення всихають і відпадають, тобто відбу-вається природний процес очищення стовбура від сучків. Довжина крони дерева не більша за 1/3 —? довжини стовбура. Відмінність між одновіковими деревами, що ростуть у лісі і на просторі, зумовлюється різними умовами розвитку.

У лісі всі дерева разом зменшують швидкість вітру. Коли на відкритих просторах дме сильний вітер, у лісі порівняно тихо. Дерево, що росте на просторі, само протистоїть ураганним вітрам, тому воно не може бути таким високим, як лісові дерева. Крім того, поодинокому дереву немає потреби тягнутися вгору, оскільки немає підросту, і воно не затінюється.

Мабуть немає людини, яка б не була в лісі, проте не кожний зможе відповісти на запитання: «Що таке ліс?».

ОХОРОНА ЛІСІВ ВІД ПОЖЕЖ ТА ПОШКОДЖЕНЬ.

Ліс гостинно зустрічає всіх, хто шукає в ньому відпочинку, проте, йому самому потрібна безкорислива допомога. Він не може сам захистити своїх багатств або поставити лічильники. Таким «лічильником» повинна бути наша совість. На превеликий жаль, ще є люди, які вважають, що в лісі все дозволено: можна розводити багаття, залишати сміття, ламати дерева, топтати, рвати і знищувати рослинність.

Їх не турбує те, що на місці розведеного багаття вигоряє не тільки рослинність, а й земля, на якій нічого не росте протягом трьох-чотирьох років. У деяких місцях масового відпочинку на кожному гектарі залишаються 100— 250 слідів від вогнищ. Навколо них — обламані гілки, пошкоджені вогнем дерева, зарубки і написи на деревах, папір, консервні банки, поліетиленові мішки тощо. У місцях масового відпочинку, зокрема в зелених зонах міст, скрізь чути звуки транзисторів, а тому звірі й птахи тікають звідти, птахи не можуть виводити пташенят. А там, де немає птахів, розмножуються шкідники, які завдають лісу величезної шкоди. Часто до лісу приходять люди, які не знають правил поведінки в ньому, їхня любов до лісу лише споживацька. Ось чому велике значення має поширення серед населення, насамперед учнів, знань про ліс. Чим краще знатимуть вони ліс, тим свідоміше любитимуть його, дбатимуть про нього. Не бездумне споглядання природної краси, а глибоке й свідоме розуміння її явищ і зв" язків між ними — ось завдання кожної культурної людини.

Розумне користування дарами природи — невід" ємне право людини. Проте неприпустимо знищувати і пошкоджувати дерева. Кожне пошкодження — ворота для різних інфекцій. Дерева намагаються заліковувати свої рани, витрачають на це багато життєвих сил, передчасно гинуть.

Величезної шкоди лісам завдають лісові пожежі. Це страшне лихо не тільки для деревної рослинності, але й для всього живого. Основна причина їх виникнення — порушення протипожежних правил відпочиваючими та іншими людьми, які перебувають у лісі. Гинуть не тільки дерева, а й птахи, звірі, вигоряє лісова підстилка і верхній шар грунту.

За кілька хвилин вогонь може знищити те, що виросло за кілька десятиріч. Пожежа завдає величезної шкоди навіть тоді, коли вона поширюється лише по землі і не переходить на крони дерев. При цьому горить лісова підстилка, гинуть корисні комахи і мікроорганізми. Вогонь ослаблює дерева. На них нападають шкідники, і з часом дерева гинуть.

У лісі, зокрема в суху погоду, слід суворо додержувати протипожежних правил. Багаття розкладати дозволяється у виняткових випадках в сиру погоду лише тим, хто проводить у лісі якісь роботи. Перш ніж розкласти вогонь на галявині, в визначеному для цього місці знімають дернину і відносять її вбік. На галявині виривають суху траву. Якщо грунт торф" янистий, то розводити багаття категорично забороняється, бо це може призвести до підземної пожежі.

Коли потреба у вогні зникає, його гасять, заливаючи водою або закидаючи землею, а дернину кладуть на місце. У зелених зонах міст і робітничих селищ вогонь нікому розкладати не дозволяється. У суху погоду забороняється навіть відвідувати хвойні лісонасадження.

Для запобігання пожежам ліс очищають від хмизу, сухостою, сміття, влаштовують спеціальні протипожежні смуги, на пісках і супіщаних землях вирощують стійкіші проти вогню хвойно-листяні насадження. Для своєчасного виявлення пожеж у лісах застосовуються авіапатрулювання і наземна охорона лісів, будують спеціальні спостережні вежі, пожежно-хімічні станції, лісогосподарські підприємства забезпечуються спеціальною протипожежною технікою. У лісгоспах УРСР нині налічується понад 160 пожежно-хімічних станцій. На кожній з них є пожежні машини та інша техніка для гасіння пожеж. Для оперативного зв" язку в лісгоспзагах діють понад 1100 радіостанцій. За останні десять років збудовано понад 200 пожежних спостережних веж. Більшість з них телефонізовані, а на деяких встановлена навіть телевізійна апаратура, що дає змогу значно швидше й точніше визначити місце загоряння лісу.

Проте головним в охороні лісів від пожеж є суворе додержання відпочиваючими правил поведінки в лісах, особливо в зелених зонах міст і робітничих селищ. Усі, хто буває в лісі, повинні знати правила гасіння пожежі. При виникненні низових пожеж вогонь збивають гілками листяних порід, засипають землею, заливають водою або спеціальними розчинами хімічних препаратів, плугами проводять мінералізовані смуги і таке інше. Щоб зупинити верхову пожежу, необхідно зробити протипожежний розрив. Кожен, хто помітить вогонь у лісі, повинен негайно вжити заходів для його гасіння, якщо зробити це власними силами неможливо, слід повідомити лісову охорону, міліцію або найближчу Раду народних депутатів.

Внаслідок посиленого використання лісів для відпочинку в них, і особливо в зелених зонах міст і робітничих селищ, спостерігаються такі негативні явища: ущільнення грунту, лісової підстилки, витоптування трав" янистих рослин, зникнення найцінніших і найкрасивіших рослин. В ущільненому грунті коріння дерев «задихається» через нестачу кисню, порушуються умови живлення дерев. Лісова підстилка швидко перегниває лише при наявності вологи, значної кількості пустот і достатньому доступу повітря. Якщо розкладання і гниття підстилки затримується, у грунт не надходять ті поживні речовини, які в ній є. Дерева «голодують», ослаблюються, ростуть погано і навіть зсихають. Щоб зменшити навантаження на ліси зелених зон, у них потрібно прокладати дороги і стежки. Це допоможе спрямувати відпочиваючих у віддалені кутки. Де е дороги і стежки, люди менше ходять по траві, менше ущільнюють грунт і не завдають лісам надмірної шкоди. Зникнення будь-якого виду рослин — велика втрата, наслідки якої не завжди можна передбачити. На жаль, останнім часом, навіть у лісах, швидко зменшуються запаси лікарських рослин, які дедалі ширше використовуються в медицині для лікування різних захворювань. Однією з причин збіднення природних ресурсів лікарських рослин є те, що далеко не всюди і не завжди додержують правил та норм їх заготівлі. Ось чому зникають такі цінні рослини, як горицвіт весняний, тирлич жовтий, астрагал мохнатоквітковий, беладоина та інші. Ось чому на Україні 151 вид вищих рослин занесено в Червону книгу. Це ті рослини, які можуть зовсім зникнути, якщо не вжити термінових заходів.

Однією із причин зникнення рослин стало бездумне виривання їх на букети. Деякі відпочиваючі, прийшовши до лісу, рвуть всі красиві квіти, які їм зустрічаються.

Турбота про лікарські рослини й збільшення їхніх природних запасів повинна стати справою всіх. Для цього необхідно скрізь виявляти природно поширені види лікарських і рідкісних рослин, складати їхні списки, визначати площу, на якій вони ростуть. Важливо знати, де та на яких грунтах вони зростають, як і коли їх розмножувати.