Організація судово-бухгалтерської експертизи

Організація судово-бухгалтерської експертизи

Організація (від фр. organisation) — це побудова, впо-рядкування певного процесу, явища тощо.

Організація передбачає встановлення певних правил, принци-пів, за якими має відбуватись той чи той процес. Без відповідної організації неможливе існування суспільства в цілому та його ча-стин зокрема. Зважаючи на те що судово-бухгалтерська експер-тиза є невід'ємною частиною суспільного життя взагалі та судо-вого процесу зокрема, вона також потребує належної організації.

Ця потреба реалізується у відповідних нормативно-правових актах, які ухвалюються державними органами, що мають на це повноваження. В Україні до таких органів належать Верховна Рада України, Міністерство юстиції, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки та інші.

У цих документах визначаються ті установи, на які поклада-ється обов’язок проведення судово-бухгалтерської експертизи; установлюються порядок призначення та проведення експертизи, права, обов’язки та відповідальність учасників даного процесу, документи, якими оформляється процес проведення експертизи, проблеми та задачі, які вона вирішує; з’ясовуються питання фі-нансового та інформаційного забезпечення процесу проведення експертизи та ін.

Судово-експертну діяльність в Україні здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби:

 науково-дослідні та інші установи судових експертиз Мініс-терства юстиції України і Міністерства охорони здоров’я України;

 експертні служби Міністерства внутрішніх справ, Міністер-ства оборони та Служби безпеки України.

Координацію організації судово-експертної діяльності в Україні здійснює Міністерство юстиції України.

Одними з основних завдань Міністерства юстиції є організація експертного забезпечення правосуддя, формування державного замовлення на науково-дослідні роботи в галузі судової експер-тизи, контроль за діяльністю підвідомчих науково-дослідних ін-ститутів судових експертиз, координація роботи відповідних державних органів з питань розвитку судової експертизи, контроль за судово-експертною діяльністю, атестація судових експертів.

У системі Міністерства юстиції діють Київський, Харківсь-кий, Львівський, Одеський та Донецький науково-дослідні інсти-тути судових експертиз, які мають філії у Вінниці, Дніпропетров-ську, Тернополі, Чернігові, Симферополі, Севастополі, Херсоні, Черкасах.

Експертні установи Міністерства охорони здоров’я України складаються із судово-медичних бюро та судово-психіатричних відділень, які є майже в кожному обласному центрі.

У системі Міністерства внутрішніх справ України для прове-дення судових експертиз створено криміналістичний центр, який має обласні філії.

Крім того, судово-експертна діяльність може здійснюватись на підприємницьких засадах на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), а також окремими громадянами на підставі разових договорів. Міністерство юстиції України веде Реєстр атестованих експертів державних і підприємницьких структур та громадян. Органи дізнання, попереднього слідства та суди зобов’язані до-ручати проведення судових експертиз здебільшого спеціалістам, внесеним до цього Реєстру.

Організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності покладається на ті міністерства та відомства, до складу яких входять відповідні спеціалізовані установи та за-клади, що здійснюють відповідний вид судової експертизи, у то-му числі й судово-бухгалтерську.

Для розгляду найважливіших питань розвитку судової експер-тизи, що мають міжвідомчий характер, при Міністерстві юстиції України створюється Координаційна рада з проблем судової екс-пертизи.

На Координаційну раду з проблем судової експертизи покла-дається обговорення та розробка рекомендацій з таких питань:

 забезпечення якнайповнішого задоволення потреб судів, ор-ганів дізнання та досудового слідства в судово-експертних дослі-дженнях;

 розвиток мережі судово-експертних закладів та розширення обсягів і видів судових експертиз, впровадження нових видів експертиз;

 удосконалення процесуального законодавства України що-до проведення судової експертизи;

 узгодження відомчих нормативних актів (положень, інстру-кцій, наказів), які регламентують порядок проведення судових експертиз та діяльність установ і служб судових експертиз;

 створення нових видів судових експертиз, організаційні та методичні засади яких вимагають об'єднання зусиль судово-експертних установ різних відомств;

 визначення актуальності та пріоритетності основних напря-мків науково-дослідних робіт і конкретних тем, які потребують спільної та узгодженої розробки, а також редакційно-видавничої діяльності з питань судової експертизи;

 удосконалення організаційних засад проведення міжвідом-чих комплексних експертиз;

 обмін науково-технічною інформацією та статистичними даними за профілем діяльності;

 розробка загальних положень з атестації судових експертів та діяльності відомчих експертно-кваліфікаційних комісій;

 удосконалення форм науково-методичної роботи з посадо-вими особами, які призначають судові експертизи;

 формування державного реєстру судових експертів;

 розробка загальних вимог з підготовки кадрів для судово-експертних установ та підвищення їхньої кваліфікації;

 організація міжвідомчого інформаційного банку судових експертиз;

 проведення міжвідомчих науково-методичних конференцій, семінарів, лекцій з проблем судової експертизи;

 установлення та розвиток міжнародного співробітництва та обміну науково-технічними досягненнями в галузі криміналісти-ки і судової експертизи;

 здійснення інших організаційних заходів, спрямованих на розвиток наявних та впровадження нових видів судових екс;

пертиз.

Організаційно-фінансове забезпечення судово-бухгалтерської експертизи в Україні визначається Законом України «Про судову експертизу».

Здійснення науково-дослідними установами судових експер-тиз, наукових розробок з питань організації та проведення судо-вих експертиз фінансується з державного бюджету. Виконання судових експертиз іншими спеціалізованими установами та ві-домчими службами фінансується за рахунок коштів, що виділя-ються їм на цю мету з державного та місцевих бюджетів, а нау-ково-дослідними установами — за рахунок замовника.

Інші роботи зазначені установи та служби проводять на госп-розрахункових засадах.

Перелік державних платних послуг, які надаються науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1999 за № 1432. Ці послуги надаються інститутами судових експертиз юридичним та фізичним особам на договірних засадах за плату в обсязі витрат, пов’язаних з їх виконанням. До таких платних послуг належать:

1. Проведення судових експертиз, а саме: криміналістичних, біологічних, автотехнічних, економічних, бухгалтерських, това-рознавчих, будівельно-технічних та інших у цивільних, госпо-дарських та адміністративних справах на підставі та в порядку, встановленому законодавством.

2. Навчально-методична робота із замовниками та виконав-цями науково-експертних досліджень.

3. Розробка рекомендацій для органів дізнання, досудового слідства та судів, спрямованих на профілактику правопорушень.

4. Підготовка та видання наукових робіт, впровадження нау-кових розробок в експертну практику.

5. З’ясування обставин, які сприяли або могли сприяти скоєн-ню злочинів, та розробка рекомендацій з їх усунення.

6. Консультаційні та експертні послуги у разі виклику в орга-ни дізнання та суду.

7. Надання науково-технічних послуг організаціям та грома-дянам відповідно до законодавства та статусу установ.

8. Проведення науково-практичних семінарів та нарад, конфе-ренцій, симпозіумів з питань теорії та практики судової експертизи та криміналістики, обміну передовим досвідом експертної роботи.

9. Проведення експертної підготовки з наступним присвоєн-ням у порядку, визначеному Законом України «Про судову екс-пертизу», кваліфікації судового експерта.

10. Проведення навчання експертів з метою вивчення нових методів та методик експертних досліджень, а також змін у зако-нодавстві з питань судових експертиз.

11. Проведення наукових та науково-технічних експертиз у га-лузі судової експертизи.

12. Послуги, спрямовані на розв’язання питань, які не належать до судочинства, коли для цього використовуються засоби та ме-тоди судової експертизи (висновки фахівців).

13. Копіювальні та брошурувальні роботи.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про судову експертизу» на працівників державних спеціалізованих установ судових експер-тиз поширюються особливості матеріального та соціально-побутового забезпечення, передбачені Законом України «Про держав-ну службу».

Керівники спеціалізованих установ та відомчих служб за отримання згоди від органу або особи, які призначили судову експертизу, мають право включати до складу експертних комісій спеціалістів інших держав. Такі спільні експертні комісії здійс-нюють судові експертизи відповідно до умов та положень проце-суального законодавства України. Плата іноземним фахівцям за участь у судовій експертизі та відшкодування інших витрат, пов’язаних з її виконанням, здійснюється, відповідно, за домов-леністю сторін.

Спеціалізовані установи та відомчі служби, які виконують су-дові експертизи, користуються правом установлювати міжнарод-ні наукові зв’язки з інституціями криміналістики інших країн, проводити спільні наукові конференції, обмінюватися науковою інформацією та випускати спільні видання в галузі судової екс-пертизи і криміналістики.

Охорону приміщень і територій установ судових експертиз забезпечує Міністерство внутрішніх справ за рахунок коштів, які виділяються йому для цього з державного бюджету.

Як будь-який дослідний процес, провадження експертизи включає такі стадії:

• підготовчу;

• організаційно-методичну;

• дослідну;

• узагальнення, оцінки і реалізації результатів експертизи.

На підготовчій стадії, виходячи з характеру завдань, постав-лених правоохоронними органами, здійснюється:

 підбір експертів (призначення фахівця — експерта-бухгалтера з огляду на зміст питань, поставлених перед судово-бухгалтерською експертизою);

 складання завдання на проведення експертизи керівником експертної установи (дод. 2);

 вивчення призначеним експертом-бухгалтером змісту за-вдання та постанови правоохоронних органів;

 підбір нормативно-правових актів з питань, які мають бути досліджені.

Організаційно-методична стадія включає:

 вивчення змісту і повноти матеріалів справи, поданих на експертизу;

 опрацювання методики проведення експертизи;

 складання календарного плану-графіка проведення судово-бухгалтерської експертизи (оскільки процесуальні норми перед-бачають строки розслідування кримінальних і цивільних справ правоохоронними органами).

Дослідна стадія судово-бухгалтерської експертизи передба-чає виконання експертом-бухгалтером конкретних процедур, пе-редбачених методикою дослідження, в тому числі з використан-ням ЕОМ, для одержання необхідної інформації щодо питань, поставлених перед судово-бухгалтерською експертизою.

Стадія узагальнення, оцінки і реалізації результатів судо-во-бухгалтерської експертизи включає два етапи:

• узагальнення результатів експертизи передбачає групування і систематизацію недоліків фінансово-господарської діяльності під-приємства, які стали об'єктом бухгалтерської експертизи, за еко-номічною однорідністю і хронологічною послідовністю, узагаль-нення результатів дослідження, складання експертного висновку, розроблення пропозицій із профілактики виявлених недоліків;

• реалізація результатів експертизи — це передання експерт-ного висновку органу, який призначив експертизу; оцінка висновку експерта слідчим (судом); допит експерта на попередньому слідстві чи судовому розгляді.

Таким чином, провадження судово-бухгалтерської експер-тизи являє собою системне дослідження господарських процесів, в яких виникли конфліктні ситуації в правовідно-синах, з метою встановлення доказів істини для їх право-вого врегулювання.

4.3. ПОРЯДОК АТЕСТАЦІЇ СУДОВИХ ЕКСПЕРТІВ.

ТА ОСНОВНІ КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ ДО НИХ.

В Україні застосовується атестація судових експертів узагалі та експертів-бухгалтерів зокрема. Метою атестації судо-вого експерта є забезпечення належного професійного рівня кері-вних працівників та фахівців, які залучаються до проведення судо-вих експертиз або беруть участь у розробках теоретичної та методичної бази судової експертизи. Залежно від спеціалізації і рівня підготовки їм присвоюють кваліфікацію судового експерта з до-зволом проведення певного виду експертиз і кваліфікаційний клас.

Порядок проведення атестації та присвоєння кваліфікаційних класів визначається міністерствами і відомствами, до системи яких входять спеціалізовані установи та відомчі служби, що про-водять судові експертизи. Відповідно до ст. 9 і 16 Закону України «Про судову експертизу» наказами Міністерства юстиції затвер-джені Положення про кваліфікаційні класи судових експертів (№ 360/6 від 30.11.1995), Положення про Державний реєстр атес-тованих судових експертів державних та підприємницьких стру-ктур та громадян (149/7 від 15.04.1997) і Положення про експерт-но-кваліфікаційні комісії та атестації судових експертів (№ 285/7-А від 15.07.1997).

Відповідно до цих документів у системі Міністерства юстиції України створюються:

• експертно-кваліфікаційні комісії (ЕКК) науково-дослідних інститутів судових експертиз;

• Центральна експертно-кваліфікаційна комісія Міністерства юстиції України (ЦЕКК).

Саме визначення рівня професійної підготовки співробітників інститутів через їхню атестацію для присвоєння кваліфікації та кваліфікаційного класу судового експерта є головним завдан-ням експертно-кваліфікаційних комісій науково-дослідних ін-ститутів судових експертиз.

Експертно-кваліфікаційна комісія створюється у складі:

 керівника інституту або його заступника;

 керівників структурних підрозділів;

 найдосвідченіших спеціалістів, які мають кваліфікацію су-дових експертів та стаж наукової та практичної роботи за спеціа-льністю не менше п’яти років;

 спеціалістів з процесуальних питань судової експертизи.

Серед таких спеціалістів має бути не менше двох фахівців тієї спеціальності й того класу, з яких комісія проводить атестацію.

Комісії формується з постійних членів та змінного складу.

До постійного складу комісії входять:

• голова;

• заступник голови;

• секретар;

• фахівці з процесуальних питань.

До змінного складу комісії входять не менше двох фахівців тих експертних спеціальностей, за якими комісія присвоює ква-ліфікацію або кваліфікаційний клас судового експерта.

ЕКК відповідно до покладених на неї завдань:

 розглядає подання, складене безпосереднім керівником екс-перта, який підлягає атестації, та документи, що додаються (харак-теристика, копія диплома про освіту, витяг з трудової книжки);

 організує попереднє рецензування поданих рефератів та проектів висновків експертів;

 допускає експерта або відмовляє йому в допуску до атестації;

 приймає кваліфікаційний іспит.

Кандидати на одержання кваліфікації експерта-бухгалтера складають письмовий (реферат і проекти висновків експерта) та усний (співбесіда) іспити з питань бухгалтерського, податкового обліку, економічному аналізу, контролю й аудиту, судово-бухгалтерської експертизи, кримінального, цивільного, трудового та інших галузей права.

За наслідками іспиту та перегляду відповідних документів за-лежно від рівня професійних знань, стажу і досвіду експерта ЕКК ухвалює одне з таких рішень:

• про присвоєння відповідного кваліфікаційного класу та ква-ліфікації судового експерта;

• про підтвердження раніше присвоєного кваліфікаційного класу та кваліфікації;

• про пониження кваліфікаційного класу судового експерта;

• про позбавлення кваліфікаційного класу та кваліфікації су-дового експерта;

• про відмову в присвоєнні кваліфікації судового експерта.

Результати атестації щодо присвоєння кваліфікаційного класу судового експерта заносять до атестаційного листка, що підпису-ється головуючим на засіданні ЕКК, секретарем та членами комі-сії, які брали участь у засіданні, і повідомляються працівнику, котрий атестувався, одразу після проведення засідання.

Матеріально-технічне, фінансове та інформаційне забезпечен-ня діяльності експертно-кваліфікаційних комісій покладається на інститути, в яких працюють комісії. ЕКК користується штампом і печаткою інституту, в якому працює.

Основні завдання Центральної експертно-кваліфікаційної ко-місії Міністерства юстиції:

 проведення атестації з метою присвоєння кваліфікації судо-вого експерта фахівцям підприємницьких структур і громадянам;

 розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, що працюють у державних, підприємницьких структу-рах або одноособово;

 визначення порядку та умов підвищення кваліфікації судо-вих експертів.

Для присвоєння кваліфікації та кваліфікаційного класу фахівці державних установ повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку в галузі судової експертизи, знати чинне законодавст-во та інші нормативні акти, що регулюють порядок призначення і проведення судових експертиз.

На підставі рішення комісії фахівцю видається, відповідно, Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта. Свідоцтво підписується головою комісії і секретарем, засвідчується печаткою ЦЕКК, реєструється в журналі, який веде секретар ко-місії.

Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта дій-сне протягом п’яти років для працівників інститутів та інших державних експертних структур і трьох років — для громадян, що працюють у підприємницьких структурах або проводять су-дові експертизи за разовими договорами. Термін дії свідоцтва подовжується після підтвердження експертом своєї кваліфікації, про що ставиться відповідна позначка у свідоцтві.

Кандидати на одержання кваліфікації за спеціальністю еконо-мічної експертизи можуть атестуватися за такими експертними спеціальностями:

1. Дослідження документів бухгалтерського обліку і звітності.

2. Дослідження документів про фінансово-кредитні операції.

3. Дослідження документів про економічну діяльність підпри-ємств і організацій.

Фахівці, яким присвоєна кваліфікація судового експерта, вно-сяться до Реєстру атестованих судових експертів державних та підприємницьких структур і громадян відповідно до чинного за-конодавства України.

Цей Реєстр є офіційною автоматизованою системою обліку спеціалістів, яким органи дізнання, досудового слідства, суда мають переважно доручати проведення судових експертиз.

До Реєстру атестованих судових експертів державних та під-приємницьких структур і громадян вносять такі дані про спеціа-лістів:

 реєстраційний номер;

 прізвище, ім'я та по батькові судового експерта;

 дата включення до Реєстру;

 вид експертизи, експертна спеціальність;

 адреса, телефон, факс судового експерта державної, підпри-ємницької структури або судового експерта-громадянина;

 назва експертно-кваліфікаційної комісії, дата та номер її рішення;

 номер та термін дії свідоцтва;

 кваліфікаційний клас судового експерта.

Кожному судовому експерту в Реєстрі присвоюється особис-тий реєстраційний номер, що складається з:

• букви Д — для судових експертів державних структур; П — для судових експертів підприємницьких структур; Г — для судо-вих експертів—громадян;

• порядкового номера державної реєстрації;

• року реєстрації.

Підставою для виключення з Реєстру є рішення експертно-кваліфікаційної комісії державної структури:

 про позбавлення кваліфікації судового експерта та кваліфі-каційного класу;

 про скасування свідоцтва про присвоєння кваліфікації судо-вого експерта через визнання судового експерта недієздатним або його засудження.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про судову експертизу» судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законо-давством, може бути притянутий до відповідальності:

• дисциплінарної;

• матеріальної;

• адміністративної;

• кримінальної.

Центральна експертно-кваліфікаційна комісія виступає як апеляційна комісія з розгляду скарг фахівців науково-дослідних ін-ститутів судових експертиз на рішення експертно-кваліфікаційних комісій інститутів.

Основними завданнями Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України є:

 проведення атестації з метою присвоєння кваліфікації судо-вого експерта фахівцям підприємницьких структур та громадя-нам;

 розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів;

 визначення порядку та умов підвищення кваліфікації судо-вих експертів.

Судово-експертна діяльність (яка до 2000 року підлягала ліцензуванню) може здійснюватись на підприємницьких засадах, а та-кож окремими громадянами за разовими договорами. Скасування ліцензування судово-експертної діяльності, яка була зафіксована в Законі України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності», призвело до того, що до сфери судової експертизи приєдналась велика кількість експертів-підприємців. Вони, з од-ного боку, надають певну допомогу в забезпеченні правосуддя додатковою кількістю експертиз у кримінальних та цивільних справах, а з іншого — їх дослідження без належного нагляду з боку Міністерства юстиції можуть заподіяти шкоду інтересам правосуддя.

Тому згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим Указом Президента України від 30.12.1997 р., ос-новними завданнями Міністерства юстиції є: організація експер-тного забезпечення правосуддя, формування державного замов-лення на науково-дослідні роботи в галузі судової експертизи, контроль за діяльністю підвідомчих науково-дослідних інститу-тів судових експертиз, координація роботи відповідних держав-них органів з питань розвитку судової експертизи, контроль за судово-експертною діяльністю та ведення Реєстру атестованих судових експертів. Органи дізнання, досудового слідства та суди зобов’язані доручати проведення судової експертизи переважно спеціалістам, унесеним у цей Реєстр.

У випадках, коли проведення експертизи доручається праців-нику підприємницької структури, суд або інший орган, який при-значив експертизу, має перевірити, чи є в спеціаліста свідоцтво про присвоєння йому кваліфікації експерта з відповідної спеціа-льності.

Проведення експертизи за разовим договором може мати міс-це в тих випадках, коли провести її за інших умов неможливо. При цьому в договорі мають бути вказані строки виконання екс-пертизи, розмір винагороди експерту та порядок їх виплати.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про адвокатуру» та ст. 48 Кримінально-процесуального кодексу України на підставі заяв адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої ін-тереси, в експертних установах можуть виконуватись досліджен-ня, результати яких викладаються в письмових висновках спеці-алістів. Причому експертизи та висновки спеціалістів проводяться експертними закладами відповідно до регіональних зон їх обслуговування.

Основою для проведення експертиз в експертному закладі є передбачений законом процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на це особою (органом). Інші дослідження проводяться на підставі письмової заяви замовника з обов’язковим зазначенням його реквізитів, а також питань, які підлягають вирішенню.

Ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність» для деяких підприємств передбачене обов’язкове проведення ауди-ту, за результатами якого складається аудиторський висновок. Проте слідчим та судам, особливо господарським, слід мати на увазі, що аудиторський висновок не є висновком судової екс-пертизи, яка може бути призначена тільки після початку про-вадження у справі. Крім того, сертифікат на аудиторську дія-льність не дає права їх власникам займатися судово-експертною діяльністю.

Таким чином, метою атестації судових експертів є забез-печення належного професійного рівня фахівців, які підтверджують свою кваліфікацію за відповідними спеціальнос;

тями.