Возрастная проблема в відтворенні населення мира

Центросоюз РФ.

Білгородський Університет Споживчої кооперации.

Кафедра экономики.

Реферат.

з дисципліни «Світова экономика».

на тему:

«Вікова проблема в відтворенні населення мира».

Виконав студент.

заочного факультету групи ФКН-21.

Шубіна Ю.С.

Науковий керівник старшого викладача кен Гашо И.А.

Белгород.

2000 г.

Введение

стор. 3 1. Демографічна вибух у що розвиваються стор. 5 2. Загострення проблеми зайнятості стор. 7 3. Демографічне майбутнє розвинених товариств стор. 8 4. Причини старіння населення країнах Центральної і Східної Європи. стор. 9 5. Наслідки старіння населення Наслідки старіння населення стор. 10 6. Демографічна ситуація у Росії стор. 12 7. Демографічні наслідки перебігу етнічних та регіональних конфліктів у СНД стор. 13 8. Індекс розвитку людського потенціалу стор. 14 Укладання стор. 17 Література стор. 18.

На сучасному розвитку цивілізації широко зізнаються значимість і цінність людських ресурсів. Тому які відбуваються планети демографічні процеси є заслуговують найпильнішої уваги і исследования.

Наростаюча напруженість у цій сфері передусім пов’язують із так званим «демографічним вибухом», досить чітко проявившимся вже з середини і який став одній з характерних ознак сучасної эпохи.

Так, число жителів планети лише до середини уже минулого століття вперше досягло мільярдної позначки, а 2000 року чисельність населення всього світу становить понад 6 мільярдів людина. Відповідно до новітнім оцінкам до 2015 року населення світу може збільшитися до 7, 47 млрд. людина. Отже, лише у другій половині сучасності чисельність населення планети зросте більш ніж вдвічі. Настільки високих темпів його розвитку виявлялися неможливими уже багато тисячоліть всього попереднього развития.

У цьому треба враховувати, що це 80% сучасного і ще більше частка перспективного приросту світового населення (на відміну минулих періодів) припадати на що розвиваються. Так було в кінці сучасності приблизно 60% світового населення в Азії; майже 12% - у Африці; 8% - в Латинської Америки; 6,3% - у Північній Америці; 6,2% - у регіоні Західної Європи; 2, 6% - у Росії лише 1,0% - в Австралії та Океании.

Крім цього, в зоні відбувається формування специфічної вікової структури населення, у якій диспропорційна велику питому вагу займає молодь до 17 років (понад 2/5 населення цих країнах у в середньому у порівнянню з 2/3 у країнах Запада).

Нині пік демографічного переходу пройдено, темпи приросту населення поступово скорочуються, але досі перебувають у досить рівні (приблизно 1,5% на рік у світі, у що розвиваються 1,8%, в промислово розвинених країн приблизно 0,5%). Щорічний абсолютний приріст населення світі становить від 80 до 90 млн. чоловік у год.

У багатьох промислово розвинутих країн (Франція, Німеччина) та країнах з перехідною економікою (Росія, Україна, Болгарія) відбувається природна спад населення — депопуляция.

1999 рік оголошено ООН міжнародним роком осіб похилого віку. Старіння населення — одне із знаменних демографічних процесів, який мушу зупинити, ні вдіяти. Світ вступив у «століття літніх». У минаючому столітті старіло переважно населення економічно розвинутих країн. У ХХI в. той процес охопив весь мир.

Такі демографічні процеси є збільшують коефіцієнт утриманства і відповідно обмежують можливість підвищення життєвий рівень населения.

Демографічна вибух в странах.

Немає сумнівів, що найважливішим чинником якого, який зумовив такий «демографічний вибух», є специфічне, суперечливе взаємодія суспільства та переплетення прогресу і відсталості у країнах що розвивається світу. Так, поширення сучасних засобів медицини, що призвело до значного зниження дитячої смертності, встановлення контролю за на інфекційні захворювання, розширених масштабів продовольчого постачання населення цих країн за рахунок збільшення власного виробництва продуктів, і шляхом збільшення імпорту сприяли різкого зростанню темпів приросту населения.

З іншого боку, і нині країни що розвивається світу відрізняють і економічна відсталість, і знаний консерватизм у сфері соціальних відносин, і панування традиційних моральних, релігійних та інших уявлень і натомість порівняно невисокого рівня грамотности.

Перелічені чинники затримали досить термін перехід країн від типу відтворення населення, властивого натуральних засобів виробництва з їхньою високою народжуваністю і смертністю, тож і вкрай невеликим приростом населення, до сучасного типу його відтворення з низьким темпом приросту населення, обумовлених низькою народжуваністю за нижчого рівня смертності та порівняно високої тривалістю жизни.

Такі зрушення відбувалися минуле і у зоні промислово розвинених країн, де також мала місце свого роду «демографічний вибух», хоч і більш розтягнутий за часом. Але протекавшие тоді «вибухові» демографічні процеси є через порівняно невеликих абсолютних розмірів населення і побудову обмеженості їх територіями небагатьох країн не перетворилися на глобальну проблему.

Отже, на етапі в развирающихся країнах склався своєрідний перехідний тип відтворення населення, у якому зниження смертності не супроводжується відповідним скороченням народжуваності. Таким чином, демографічні процеси є в зоні сьогодні відрізняються настільки бурхливими формами і такий інтенсивністю, що складається чимало ускладнень. Усе це призвело до прояву глобальної демографічної проблемы.

На думку экспертов-демографов, такий «перехідний час» може протривати у що розвиваються незалежності до середини ХХI століття, у зв’язку з ніж чисельність світового населення, мабуть, стабілізується до 2100 г. на рівні 10,5 млрд. людина. До цього періоду вже 95% від населення планети мешкатимуть у сучасній що розвивається зоне.

Перспективи ослаблення «демографічної напруженості» і наступного розв’язання проблеми фахівці визначають так. У зв’язку з тим, що темпи природний приріст населення укладаються у взаємодії двох основних демографічних показників — народжуваності і смертності, що своєю чергою залежать від міри розвитку суспільства (економічного, соціального, культурного тощо.), відсталість країн служить одній з причин високих темпів природного приросту населення цієї зони (2,3−3,0% проти 0,7% в промислово розвинених країн). У водночас у що розвиваються діє загальна економічна закономірність зростання ролі соціально-психологічних чинників і натомість щодо зниження ролі естественно-биологических чинників. Тому й виявляється досить стійка тенденція до їх зниження народжуваності принаймні досягнення країною вищого рівня развития.

З іншого боку, відмінностей країн від промислово розвинених держав за рівнем смертності помітно менше. Саме в області відзначається найбільш вражаючий прогрес що розвивається зони. Серйозні наслідки демографічних процесів, що відбуваються у що розвиваються, пов’язані зі зворотним впливом демографічної проблеми на отсталость.

Загострення проблеми занятости.

Загострення проблеми зайнятості зі збільшенням населення світу, в частковості Азії, найнаочніше можна розгледіти з прикладу Китая.

Китай, як відомо, величезна країна, із быстроувеличивающейся чисельністю населення, яка наближається до 1, 5 млрд. людина, що становить приблизно ј від населення мира.

Вже сьогодні цю обставину серйозно впливає розвиток країни й викликає кілька гострих проблем.

З 1950;х років у Китаї спостерігалися два сплеску народжуваності. перший відбувалося з 1954 р. по 1957 г. Тоді кількість новонароджених щорічно перевищувало 20 млн. Другий — з 1962 г. по 1975 р. (У цей час було навіть роки, коли світ з’явилося понад 25 млн. новонароджених). Дані третьої переписом населення Китаю показують, що у 1981 р. після 10 років застосування планового дітородіння кількість новонароджених протягом року становила 20,7 млн. людина. При дуже низької смертності населення віком від 0 до 14 років — з кінця 1970;х років до 1996 р. (крім 1994 — 1995гг.) — у Китаї щороку понад 20 млн. людина входила участь у працездатний возраст.

У результаті де вже в 1990 р. чисельність трудових ресурсів становила 754,5 млн. людина, чи 65,6% від населення: у тому числі соціально зайняті - близько 614 млн. людина. Щороку приріст була у середньому відповідно — 4,8% і 5,16%. У 1996 року кількість осіб працездатного віку зросла до 850 млн. і до кінця нинішнього століття перевищить 900 млн. человек.

Демографічне майбутнє розвинених обществ.

Нинішня соціально-демографічна ситуація розвинутих країн набуває нових рис, які від попередніх. Тоді як тривалість життя тепер наближається до свого біологічному межі, репродуктивна функція суспільства становить точки, не які забезпечують відтворення населення. Практично в усіх розвинених країнах коефіцієнт народжуваності упав нижчі від межі простого заміщення поколінь, низька народжуваність вже є хронічною їм. Це супроводжується важливими змінами сім'ї, наприклад: міграцією югосервер.

З одного боку уповільнення демографічного зростання — кінець «перенаселеності» і «економічної деградації», з іншого — з’являються ознаки занепаду цивілізації, культурного розпаду суспільства, з теорії єдності і національної ідентичності через масового безперервного вливання далеких елементів, що асоціюються і інтегруються з великим трудом.

Причини старіння населення країнах Центральній і Східній Европы.

Історично склалося так отже на європейському континенті держава завжди приділяло багато уваги сім'ям з детьми.

Проте після нетривалого збільшення народжуваність знову почала падати, а абсолютна чисельність населення з кінця 80-х початку скорочуватися переважають у всіх странах.

Несприятливі тенденції демографічних процесів вплинули на розвиток інституту сім'ї: стало скорочуватися число ув’язнених шлюбів і, навпаки, зростати число розлучень. Повторні шлюби кілька вирівнювали ситуацію, але збільшення народжуваності сприяли мало.

Багатодітної вважається сім'я, у якій є щонайменше 3-х дітей. Питома вага таких сімей не великий. Наприклад у Болгарії за даними останньої переписом населення (1992 р), їх було виплачено близько 6%, в Угорщини (1990 р) — 8%, в Польщі (1995 р) — 20% (діти до 24 років). В усіх країнах ЦСЄ переважають сім'ї з однією чи двома дітьми. У Угорщини у 1990 р. рівно половина родин зі дітьми мала за одним дитині, 40% - вдвох дітей. У Польщі на сім'ї з однією або двома дітьми у 1995 р. доводилося 80% загальної кількості родин зі дітьми до 24 років. Середня величина сім'ї у багатьох країнах не сягає 3-х людина, особливо у міської местности.

Серйозною проблемою залишається скорочення дитячої смертності, під час першого черга у віці до 1 року. Найбільш висока смертність серед дітей до 1 року зокрема у Македонії і Румынии.

Наслідки старіння населения.

Старіння населення демографи називають збільшення відносної частки осіб похилого віку. її вважається постарілим чи старіючим, коли ця частка перевищує 7−8% загальної його чисельності. У більшості економічно розвинених держав Заходу до категорії літніх заведено відносити людей 65 років і більше. У деяких країнах (в та розвитку у Росії) кордоном вважають 60 років. Взагалі кордон літнього віку завжди буде умовної, оскільки психологічні, біологічні чи соціальні параметри залишаться индивидуальными.

У деяких країнах, наприклад у Франції та Швеції, перші ознаки старіння населення намітилися ще у столітті, але ніколи раніше збільшення частки старіння вікових груп було так швидко й масштабно, як ныне.

Нині у 15 країнах ЄС, де живе 374 млн. людина (1998 р), близько 57 млн., тобто. загалом 15% перебувають у віці 65 років і більше. Найбільш молода країна Ірландія (11,5%), а найстарша — Швеція (17,5%). Однак у найближчі десятиріччя розрив зменшуватиметься. У другому десятилітті ХХI століття частка старих до країнах ЄС досягне піка, оскільки у літній вік вступлять покоління, народжені період повоєнного беби-бума (1946; 1964 г.г.).

У порівняні з заподноевропейскими країнами США — молодше держава: осіб 65 років і більше тут менш 13%.

Причини старіння населення країнах ЄС двоїсті. З одного боку, це спад народжуваності, який призводить до зменшення частки дітей й молоді: тоді як 1960 р. сумарний коефіцієнт народжуваності загалом ЄС становив 2, 61 дитини однією жінку, то 1997 року він упав до 1,4.

З іншого — зростання тривалість життя. Середня очікувана при народженні тривалість життя жінок у країнах ЄС у цілій в 1996 р. перевищила 80 років на жінок Сінгапуру й 74 роки чоловіків. Найдовше живу у Швеції, менше інших — в Португалии.

З 1966 г. по 1990 р. чисельність населення 80 років і більше зріс у країнах ЄС — із 5 до 12 млн. людина, тобто. на 140%.

Таблиця 1.

Питома вага населення 65 років та старших у країнах ЄС (%). | | | |2020 | |Країна |1975 |1997 |(прогноз) | |Австрія |15 |15 |19 | |Бельгія |14 |16 |18 | |Великобританія |14 |16 |21 | |Німеччина |14 |15 |22 | |Греція |13 |16 |18 | |Данія |13 |15 |20 | |Ірландія |11 |12 |13 | |Іспанія |11 |16 |17 | |Італія |12 |16 |19 | |Люксембург |14 |14 |20 | |Нідерланди |11 |13 |19 | |Португалія |10 |15 |16 | |Фінляндія |11 |14 |22 | |Франція |13 |15 |19 | |Швеція |15 |18 |21 | |Порівняйте | |США |10 |12 |16 | |Японія |8 |15 |21 |.

Демографічна ситуація у России.

Тяжке і нестабільне становище більшості Російських родин у нинішньої складної соціально-політичної ситуації серйозно впливає демографічну динаміку останніх, враховуючи несприятливі тенденції, сформовані ще 60−80-ті рр. До них належать хвилеподібні коливання народжуваності, пов’язані з згодом війни (число народжень, перевищувала перед війною 3,5 млн. людина, знизилося у роки майже вдвічі більше, що згодом, через століття, визначило низьку народжуваність наприкінці 60- x рр. (1,8 — 1,9 млн. чоловік у 1967;1970 рр.) і знову з інтервалом в століття — низька число народжень 90-х років (1,4 млн. в 1993 — 1995 рр.)); зниження народжуваності і від среднедетной до малодетной сім'ї; висока дитяча смертність, і високий рівень «надсмертності» чоловіків у возрастах старше 20 років; великий розрив голосів на тривалість життя чоловіків, і жінок; високий рівень разводов.

Сьогодні Росія за даними ООН займає одна з останніх місць по показнику природний приріст (-0,6% на рік) і у десятку країн із найнижчою рождаемостью.

Важливо, що з загальне скорочення населення чисельність дорослого населення убуває скорочується саме число дітей (0 — 17 років) — з 40 млн. наприкінці 1990 р. до 37 млн. наприкінці 1996 г.

Спад дитячого населення продовжитись ще 10, навіть якщо падіння народжуваності зупинитися (вважатимуться, вона вже зупинилося) і розпочнеться певне зростання (вибувають з цієї категорії 18-річних однаково буде більш ніж які входять у життя новорожденных).

Демографічні наслідки перебігу етнічних та регіональних конфліктів у СНГ.

Починаючи з кінця 80-х на території колишнього СРСР зафіксовано 6 регіональних війн, близько 20 короткочасних збройних сутичок, супроводжуваних жертвами серед мирного населення, понад сто неозброєних конфликтов.

Тільки районах безпосередньо порушених регіональними війнами, спалахами міжетнічних сутичок і погромів мешкало щонайменше 10 млн. человек.

Оцінки числа загиблих і зниклих безвісти внаслідок ескалації конфліктів біля колишнього Радянського Союзу коливаються і від кількох десятків до більш як мільйона человек.

Відчуття невпевненість у недалекому майбутньому, яке має населення в зонах конфліктів, сприяє відстрочку шлюбів, відмові народжень чи откладыванию появи дітей, розриву чи ослаблення сімейні зв’язки. У особливо скрутному становищі перебувають беженцы.

Масові переміщення, характерні для періоду конфлікту, істотно змінюють возрастнополовой склад населения.

Місця постійного проживання залишають, насамперед, жінки, діти, старі. Доросле чоловіча більшість населення значною мірою гине у збройних столкновениях.

Індекс розвитку людського потенциала.

Для визначення середній рівень досягнень у сфері розвитку людства ООН запропонувала «сукупний індекс розвитку людського потенціалу». У ньому враховуються країнами гадана при народженні тривалість життя, рівень грамотності дорослого населення, середній коефіцієнт приєднання до навчальними закладами, дохід на свою душу населения.

У 1997 року це індекс було визначено для 174 країн. Перші шість місць займають Канада (0,932), передусім Норвегія і США (0,927 у кожному), Японія (0,924), Бельгія і Швеція (0,923 у кожному). Замикають список Буркіна-Фасо, Ефіопія, Нігер, Сьєрра-Леоне (від 0,304 до 0,254).

Росія цьому перебуває в 71 місці (0,747). Серед інших країн СНД може бути Білорусію (60-ті місце), Казахстан (76-те) і від (91- е). Болгарія займає 63-тє місце за Литвою, Угорщиною (47-ме місце), Польщею (44-те) і Чехією (36-те місце). Як очевидно з таблиці 2, Росія по рівню ІРЛП — 0,747 — «затишно» розташувалася між Західним Самоа і Еквадором, у яких той самий показатель.

У доповіді ООН зазначалося, що очікувана тривалість життя майже 30% російських громадян вбирається у 60 років. Це найбільш несприятливий показник серед усіх промислово розвинутих країн (дані за 1997 рік). У середньому для росіянина очікувана тривалість життя — 66 лет.

Найвищі показники Японія (80 років), Канади та Ісландії (по 79 років), Швеції (78,5), Німеччини (більш 77 лет).

Таблиця 2.

Рейтинг країн сьогодні за індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП) в.

1997 року. |№ |Країна |ІРЛП |Очікувана |Реальний ВВП| | | | |продовжить. |на свою душу | | | | |життя за |населення | | | | |народженні |(в тис.$) | | | | |(років) | | |Країни із високим рівнем розвитку людського потенціалу. | |1 |Канада |0,932 |79,0 |22 480 | |2 |Норвегія |0,927 |98,1 |24 450 | |3 |США |0,927 |76,1 |29 010 | |4 |Японія |0,924 |80,0 |24 070 | |5 |Бельгія |0,923 |77,2 |22 450 | |6 |Швеція |0,923 |78,5 |19 790 | |7 |Австралія |0,922 |78,2 |20 210 | |8 |Нідерланди |0,921 |77,9 |21 110 | |9 |Ісландія |0,919 |79,0 |22 497 | |10 |Великобританія |0,918 |77,2 |20 730 | |11 |Франція |0,918 |78,1 |22 030 | |12 |Швейцарія |0,914 |78,6 |25 240 | |13 |Фінляндія |0,913 |76,8 |20 150 | |14 |Німеччина |0,906 |77,2 |21 260 | |Країни із середнім рівнем РЧП. | |60 |Білорусь |0,763 |68,0 |4 850 | |61 |Фіджі |0,763 |72,7 |3 990 | |62 |Литва |0,761 |69,9 |4 220 | |63 |Болгарія |0,758 |71,1 |4 010 | |64 |Сурінам |0,757 |70,1 |5 161 | |65 |Лівійська Арабська | | | | | |Джамахірія |0,756 |70,0 |6 697 | |66 |Сейшельські Острови |0,755 |71,0 |8 171 | |67 |Тайланд |0,753 |68,8 |6 690 | |68 |Румунія |0,752 |69,9 |4 310 | |69 |Ліван |0,749 |69,9 |5 940 | |70 |Самоа (Заподное) |0,747 |71,3 |3 550 | |71 |Російська Федерация|0,747 |66,6 |4 370 | |72 |Еквадор |0,747 |69,5 |4 940 | |73 |Македонія, БЮР |0,746 |73,1 |3 210 | |74 |Латвія |0,744 |68,4 |3 940 | |75 |Сент-Вінсент і | | | | | |Гренадини |0,744 |73,0 |4 250 | |76 |Казахстан |0,740 |67,6 |3 560 | |77 |Філіппіни |0,740 |68,3 |3 520 | |78 |Саудівська Аравія |0,740 |71,4 |10 120 | |79 |Бразилія |0,739 |66,8 |6 480 | |80 |Перу |0,739 |68,3 |4 680 | |81 |Сент-Люсія |0,737 |70,0 |5 437 | |82 |Ямайка |0,734 |74,8 |3 440 | |85 |Грузія |0,729 |72,7 |1 960 | |86 |Туреччина |0,728 |69,0 |6 350 | |87 |Вірменія |0,728 |70,5 |2 360 | |91 |Україна |0,721 |68,8 |2 190 | |92 |Узбекистан |0,720 |67,5 |2 529 | |93 |Малтийские острова |0,716 |64,5 |3 690 | |94 |Йорданія |0,715 |70,1 |3 450 | |95 |Іран (Ісламська | | | | | |республіка) |0,715 |69,2 |5 817 | |96 |Туркменістан |0,712 |65,4 |2 109 | |97 |Кыргыстан |0,702 |67,6 |2 250 | |Країни з низькому рівні РЧП. | |166 |Малі |0,375 |53,3 |740 | |167 |Еритрея |0,346 |50,8 |820 | |168 |Гвинея-Бисау |0,343 |45,0 |861 | |169 |Мозамбік |0,341 |45,2 |740 | |170 |Бурунді |0,324 |42,4 |630 | |171 |Буркіна-Фасо |0,304 |44,4 |1 010 | |172 |Ефіопія |0,298 |43,3 |510 | |173 |Нігер |0,298 |48,5 |850 | |174 |Сьєрра-Леоне |0,254 |37,2 |410 |.

Заключение

.

Які економічні та соціальних наслідків має старіння населення? По-перше, збільшується частка пенсіонерів віком. На пенсійні фонди лягати непомірний тягар витрат на виплату пенсій, бо скорочується питому вагу працездатного населення, що робить внесок у ці фонды.

По-друге, збільшення частки осіб похилого віку ставить перед суспільством завдання організації догляду по них, тим більше питому вагу осіб старше 80 років зростає швидше ніж частка людей цілому. Процес «старіння літніх» особливо істотний для державні органи, котрі розробляють соціальну політику, служб, покликаних допомогти безпорадним старикам.

По-третє - обслуговування літніх, потреба у якому за мері старіння, природно, возрастает.

По-четверте, зайнятість населення похилого віку, забезпечення роботою «молодих літніх», які хочуть працювати (до «молодим літнім» відносять, як правило людей до 70−75 років). Це складна проблема.

1. Сергєєв П.В. Світове господарство та впливові міжнародні економічні отношения,.

— М: Новий Юрист, 1998 — 168 з. Журнали: 2. Про. Осколова Старіння населення країнах ЄС // Світова економіка та впливові міжнародні відносини — 1999 — № 10 — з. 74−83 3. Л. Лучкина Сім'ї з дітьми у країнах Центральній і Східній Європи //.

Світова економіка та впливові міжнародні відносини — 1998 — № 11 — з. 127−137 4. Джан ХЕ Лань Зростання чисельності населення чинник тиску у Китаї // Социс.

— 2000 — № 1 з. 75−80 5. А.І. Романюк Демографічне майбутнє розвинених товариств: між детермизмом та свободою вибору // Соціс — 1999 — № 3 — з. 70−79 6. В.І. Мукомель Демографічні наслідки перебігу етнічних та регіональних конфліктів у СНД // Соціс — 1999 — № 6 — з. 66−71 7. В.В. Єлізаров Демографічна ситуація й проблеми сімейної політики //.

Соціс — 1998 — № 2 — з. 55−60 Газети: 8. М. Попова, У. Комаров, У. Головачов, Д. Орлов, Ю. Євдокимов Росія та світ: За індексом розвитку людського потенціалу Росія — у восьмому десятці // Економіка життя й — 2000 — № 1 — з. 2.