Обшук та його правове обґрунтування

Вступ

Розкриття і розслідування злочинів неможливе без отримання певної доказової інформації. Специфічним є те, що кримінально-процесуальна діяльність пов’язана з вторгненням в особисте життя громадян, обмеженням у випадках, передбачених законом, їх прав і свобод, застосуванням заходів процесуального примусу. Це відбувається при провадженні окремих слідчих дій, зокрема обшуку.

У практичній діяльності органів дізнання і досудового слідства доволі часто постає питання про те, як швидко запобігти злочину, що готується, врятувати життя людини. Докази злочинної діяльності можна зафіксувати шляхом проведення невідкладних слідчих дій — обшуку, виїмки тощо. Провести такі дії через певний час, наприклад через десять днів, тобто після закінчення строку, передбаченого для здійснення провадження в стадії порушення кримінальної справи, буває складно, а інколи неможливо. Пропонується дозволяти провадження слідчих дій до прийняття рішення по порушення кримінальної справи. Але у цьому є певні недоліки, адже порушення кримінальної справи є правовою підставою проведення слідчих дій і гарантією захисту конституційних прав громадян.

Важливе практичне значення має дотримання загальних правил провадження слідчих дій, хоча й недотримання спеціальних правил, які виділяють окремі науковці, є суттєвим порушенням кримінально-процесуального закону. Оскільки спеціальні правила визначають загальні умови провадження окремих слідчих дій, вони не повинні міститися в нормах кримінально-процесуального права, що регламентують порядок виконання дій слідчим.

Всі ці правила мають бути регламентовані в спеціальних статтях КПК України, розміщених на початку відповідних глав, присвячених окремим слідчим діям.

Важливою слідчою дією, яка має чітко виражений примусовий характер і пов’язана з втручанням у приватне життя громадян, у сферу їх особистих інтересів, є обшук. Його проведення вимагає певних процесуальних гарантій, слідчої майстерності та професіоналізму. Разом з тим узагальнення слідчої практики свідчить про низьку результативність обшуків. Одна з причин неефективності обшуків пов’язана з недостатнім рівнем спеціальної підготовки слідчих, відсутністю сучасних наукових і методичних розробок і рекомендацій щодо тактики та процедури обшуку.

Обшук — складна слідча дія. Загальні положення про підстави та порядок проведення обшуку закріпленні в главі 16 КПК України. Злочинці добре ховають знаряддя вчинення злочину, речі, здобуті злочинним шляхом, предмети з слідами злочину. Своєчасне і повне виявлення і вилучення всього цього має велике значення для встановлення об'єктивної істини у справі. Тому проведення обшуку при наявності для того підстав являється не тільки правом, а й обов’язком слідчого. Обшук відноситься до невідкладних слідчих дій, має примусовий характер, проводиться слідчим або іншим уповноваженим органом. Обшук — слідча дія, яка проводиться тоді, коли слідчий має достатні підстави вважати, що знаряддя вчинення злочину, речі і цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, що мають значення для встановлення істини у справі, заховані в певному приміщенні або місці чи у якої-небуть особи, а також коли він має достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці переховується особа, яка вчинила злочин або там знаходиться труп. Для проведення зазначеної слідчої дії необхідні фактичні і юридичні підстави. Існують дискусії щодо того, що слід розуміти під «достатніми підставами» для проведення обшуку, процесуальними чи не процесуальними діями вони мають здобуватися.

Метою обшуку є виявлення речових доказів, осіб, які переховуються, майна, на яке може бути накладено арешт, документів, можуть мати значення для справи. Головним фактором швидкості і законності розслідування є проведення слідчим необхідних організаційних заходів. Вибір конкретного організаційного заходу, визначення кола і послідовності проведення організаційних заходів при підготовці окремої слідчої дії залежить головним чином від складності слідчої дії, ситуації, що склалася на момент розслідування.

Обшук дає найбільш корисні результати, коли при його виконанні використовуються технічні і тактичні прийоми, розроблені криміналістикою.

Наукові розроблення щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України, тактичних, організаційних, морально-етичних особливостей порядку провадження слідчих дій повинні ґрунтуватися на аналізі історичного генезису данного явища, враховуючи потреби практичної діяльності із розслідування злочинів, рівень розвитку суспільства та стан злочинності, слугувати потребам сьогодення, вирішувати прогностичні завдання. Тобто, інститут слідчих дій вимагає комплексного дослідження на основі методу системного аналізу, що передбачає глибоке з’ясування його сутності як самостійного об'єкта дослідження, так і у процесі взаємодії його з іншими правовими явищами, що підпорядковуються єдиній загальній меті - досягнення завдань кримінального судочинства, що полягають у охороні прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у ньому.

Поняття «слідчі дії» в кримінальному процесі є однією з фундаментальних категорій. Саме тому визначенню цього поняття в кримінальному процесі надавалося і надається великого значення. Визначення обшуку необхідне, з одного боку, для поглиблення установок суспільної свідомості, спрямованої на боротьбу з злочинністю, а, з другого, — це потрібно для визначення параметрів тієї чи іншої поведінки людей, що сприятиме вдосконаленню кримінально-процесуального кодексу і гуманізації законодавства в цілому.

1. Сутність і завдання обшуку

Обшук — це слідча дія, що полягає у примусовому обстеженні приміщень, місцевості і інших об'єктів, а також окремих громадян з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, предметів і цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також інших предметів і документів, що мають значення для розслідуваної кримінальної справи (ст. 177 КПК), і яка здійснюється в межах КПК уповноваженою на те особою. Крім того, обшук може здійснюватися для виявлення розшукуваних осіб і захованих трупів. Додатковою метою обшуку є виявлення і вилучення речей та предметів, вилучених з цивільного обігу і заборонених для використання, а також пошук майна для забезпечення відшкодування заподіяних збитків або з метою можливої конфіскації.

Обшук має примусовий характер і посідає особливе місце в системі слідчих дій. У Конституції України певні гарантії у додержанні прав та законних інтересів громадян при провадженні обшуку. Зокрема, у статті 30 встановлено недопущення проникнення до житла чи іншого приміщення особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді (ст. 177 КПК).

Примус під час обшуку полягає в тому, що обстеження приміщень або інших об'єктів можливе без згоди особи, у розпорядженні якої ці об'єкти знаходяться. Згідно з чинним кримінально — процесуальним законодавством (ст. 183 КПК) слідчий, коли він проводить обшук, має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володілець відмовляється їх відкрити. Слідчий має право заборонити особам, що перебувають у приміщенні під час обшуку, виходити з приміщення або спілкуватися з іншими особами до закінчення обшуку. Обшук пов’язаний з втручанням в особисте життя громадян та обмежує їх інтереси.

Обшук починається з оголошення слідчим обшукуваній особі постанову про провадження обшуку, яка засвідчується підписом обшукуваного на постанові. Слідчий пропонує особі добровільно видати всі предмети, документи та інші матеріальні об'єкти, що мають значення для справи. Видання слідчому всіх матеріалів не позбавляє його права здійснити повний обшук, щоб завершити суцільну перевірку.

Обшук є невідкладною слідчою дією й у випадках, що не терплять зволікань, може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати (ст. 177 КПК).

Завдання обшуку:

1. Відшукання і вилучення предметів, що мають доказового значення, якими є:

— знаряддя і засоби злочину (зброя, знаряддя злому і т. п.);

— об'єкти злочинних дій (викрадене майно, гроші та інші цінності);

— предмети зі слідами злочину або пристосування, які використовуються для його приховування (одяг зі слідами крові, обладнання схованки і т. п.);

— трупи розшукуваних осіб;

— майно, гроші, інші цінності, здобуті злочинним шляхом;

— інші предмети і документи, які можуть мати значення для справи (листи, різні записи, фотографії і т. п.);

— тварини;

2. Виявлення розшукуваних осіб, а також матеріалів, що характеризують їх особу та полегшують розшук.

3. Відшукання майна, яким можна забезпечити відшкодування матеріального збитку і можливу конфіскацію. При цьому відшукуються не тільки самі цінності, а й матеріали, що вказують на місця їх зберігання: листування і записи про знаходження майна у родичів і знайомих, квитанції ломбардів і т. п., а також предмети, що підтверджують наявність у даної особи розшукуваного майна (товарні ярлики, фабричні паспорта, деталі шуканого приладу і т. п.).

4. Крім того, при обшуку вилучаються предмети, вилучені з обігу (зброя, боєприпаси, вибухові речовини, отрути, наркотики, предмети порнографії, саморобні міцні спиртні напої та апарати для їх вироблення, платина, золото й срібло в злитках і т.д.).

Існують різні класифікації обшуків за різним критеріями:

1. За об'єктами обшук розділяється:

— Обшук приміщень — найбільш розповсюджена слідча дія. У залежності від того, яке призначення приміщень, тактичні прийоми будуть різнитись (квартира, житловий будинок, гараж, склад). До речі, в житловому будинку приміщення різняться за своїм призначенням, тому обшук у ванній кімнаті буде різнитися від обшуку в спальні;

— Обшук на відкритій місцевості (у полі, у лісі, у городі та інше);

— Обшук транспортних засобів;

— Обшук комп’ютерних засобів;

— Особистий обшук;

2. За послідовністю проведення:

— Первинний — обшук, що проводиться вперше, і як правило, на початку розслідування;

— Вторинний — проводиться у випадках, коли:

а) первинний обшук проведено не професійно, або без достатнього представлення про ознаки об'єктів, що розшукувались;

б) обшук проводився при несприятливих умовах;

в) отримана додаткова інформація про об'єкти або можливі місця їх приховання;

г) особи (підозрюваний або члени сім'ї), заспокоєні результатами обшуку, можуть повернути сховані речі;

3. За кількістю об'єктів, що підлягають обшуку:

— одиничний — проводиться в одному місці;

— груповий — проводиться одночасно в декількох місцях (по місцях проживання співучасників або в різних приміщеннях підозрюваного — квартира, дача, гараж).

2. Відмінність обшуку від виїмки

обшук виїмка тактичний пошуковий Обшук і виїмка не однаково сприймаються людьми. Обшук пропонує більше. Виїмка ж, якщо це акт доброї волі, не є заходом процесуального примусу. Тому чітке розмежування обшуку і виїмки важливо з точки зору охорони інтересів громадян.

Говорячи про відмінність обшуку від виїмки, необхідно спочатку дати визначення самого поняття виїмка.

Виїмка — це слідча дія, що полягає у вилученні предметів, документів, трупів, приховуваних осіб, грошей і цінностей у приміщеннях, інших місцях або в осіб, де вони, за наявними даними, знаходяться, якщо для їх виявлення немає потреби в проведенні пошуків.

При обшуку необхідні пошуки предмета, тоді як при виїмці предмет видається добровільно і пошуки не проводяться.

Тому можна зробити висновок, що основною відмінністю обшуку від виїмки є те, що слідчий вилучає в особи конкретні предмети, документи, які йому відомі та відоме їх місцезнаходження.

При виїмці не проводяться пошукові дії. Потреба в пошуках виникає лише тоді, коли особа відмовляється видати предмет або документ добровільно.

Так, у ч. 1 ст. 177 КПК України зазначено, що обшук проводиться для виявлення знарядь злочину, речей і цінностей, здобутих злочинним шляхом.

У той час, як виїмка предметів і документів, що мають доказове значення проводиться у випадку, якщо є відомості у кого і де вони знаходяться і при цьому немає необхідності їх відшукувати. Як видно з вищевикладеного, відмінність підстав для проведення обшуку і виїмки полягає у поінформованості правомочного суб'єкта про місцезнаходження предметів і документів, які можуть сприяти правильному вирішенню кримінальної справи.

Поруч з цим, родове поняття «предмети і документи», які фігурує у зазначеній статті, має й іншу відмінність, залежно від того, яка слідча дія проводиться — обшук чи виїмка. Так, у разі проведення обшуку, предмети і документи можуть бути доказами, а у разі проведення виїмки, вони мають доказове значення.

Подібна відмежувальна ознака родового поняття «предмети і документи», на мій погляд, не зовсім вдала, оскільки спонукає вважати, що предмети і документи за наявності відомостей у кого і де вони знаходяться, мають наперед доказове значення, не залежно від того, чи потрапили вони у розпорядження правомочного суб'єкта. Предмети і документи, незалежно від того, за допомогою якої слідчої дії вони отримуються, обшуку чи виїмки, повинні характеризуватися єдиною ознакою — можливістю сприяти правильному вирішенню кримінальної справи.

Перед виїмкою чи обшуком слідчий знайомить з постановою про проведення цих слідчих дій особу, у якої провадиться виїмка чи обшук, після чого пропонує видати добровільно предмети і документи, що підлягають вилученню, або особу, яка переховується, а у разі відмови — проводить обшук чи виїмку примусово.

В зв’язку з цим, уявимо ситуацію, в якій перед початком обшуку або виїмки слідчий пред’являючи постанову особам, які займають приміщення (квартиру чи будинок), де має бути проведено обшук або виїмку, пропонує їм (наприклад, дружині, брату, сестрі чи іншому близькому родичу підозрюваного або обвинуваченого) видати зазначені в постанові предмети і документи, або вказати місце, де переховується особа (наприклад, яка є членом їх сім'ї або близьким родичем). Звісно, що у разі відмови виконати зазначену вимогу, слідчий, керуючись відповідною нормою КПК, проведе обшук або виїмку примусово.

Також відмінною ознакою обшуку та виїмки є те, що обшук, крім невідкладних випадків, проводиться за санкцією прокурора. Виїмка ж у свою чергу здійснюється без санкції прокурора. Санкціонується прокурором тільки виїмка документів, що складають державну таємницю і виїмка в поштово-телеграфних установах кореспонденції, на яку накладений арешт. Виїмка здійснюється по постанові дізнавача (стаття 178 КПК України).

3. Об'єкти пошукової діяльності

Об'єкт пошуку — це те, що необхідно відшукати, виявити, знайти. У процесі обшуку такими об'єктами є люди, трупи, знаряддя злочину, предмети злочинного посягання, документи, сліди тощо.

Обшук передбачає відшукання предметів, які можуть бути речовими доказами. Згідно зі ст. 78 КПК можна сформувати певні типові групи таких предметів:

1. Знаряддя і засоби вчинення злочину:

— вогнепальна і холодна зброя;

— предмети, які спеціально виготовлені для вчинення злочинів (знаряддя злому і злодійський інвентар — відмички, «фомки», «гусячі лапи» та ін.; знаряддя вбивства чи на несення тілесних ушкоджень — кастети, надолонники, кістені тощо);

— предмети, зберігання чи використання яких заборонено або потребує спеціального дозволу (ліцензії) (газова зброя, радіоактивні речовини, наркотики та ін.);

— предмети, які застосовуються у побуті, виробничій або іншій легальній діяльності (кухонний ніж, сокира, молоток та ін.);

— транспортні засоби (якщо вони використовувались для досягнення злочинного результату).

2. Предмети, що зберегли на собі сліди злочину (одяг чи взуття обшукуваного, яке має сліди крові, частки ґрунту, жирові плями тощо).

3. Предмети, отримані як наслідок злочину (гроші чи цінності, які є предметом хабара; майно, що належить потерпілому, та ін.).

4. Інші предмети, що виступають засобом для встановлення істини по справі (фотознімки, записні книжки, дискети ЕОМ тощо).

Окрему групу об'єктів складають документи. Під час обшуку підлягають виявленню документи:

— зміст яких є предметом злочинного посягання;

— які є засобом вчинення злочину;

— які є засобом приховання злочину;

— що характеризують особу злочинця;

— що містять у собі зразки почерку;

— що містять у собі іншу інформацію, яка цікавить органи розслідування.

Об'єкти пошуку можуть бути класифіковані за різними підставами:

1. Залежно від характеру попередньої інформації про об'єкт пошуку:

— індивідуально визначені об'єкти;

— об'єкти, відомості про які можуть вказувати лише на їх родову (групову) належність;

— випадково виявлені об'єкти;

2. Залежно від форми вказівки в законі:

— прямо передбачені й названі в КПК як об'єкти;

— віднесені до «інших предметів і документів», що мають значення для встановлення істини по справі;

— які є вилученими із законного обороту;

— які вилучаються з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна;

3. Залежно від природи того, що шукають:

— предмети, що можуть служити речовими (або письмовими) доказами;

— предмети і документи, заборонені до обороту;

— предмети і документи, що можуть бути доказами у іншій кримінальній справі;

— речі та цінності, що здобуті злочинним шляхом;

— цінності або майно обвинуваченого чи підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації;

— особи, які переховуються від слідства і суду;

— особи, яких переховують в тих чи інших місцях;

— трупи або частини розчленованого трупа (трупів);

— тварини.

Об'єкт обшуку — це те, відносно чого (чи кого) здійснюється обстеження.

Найбільш поширеними об'єктами обшуку є:

1) жилі приміщення (квартира, будинок, дача, номер готелю тощо);

2) службові, торговельні, виробничі та інші нежилі приміщення (кабінети посадових осіб і державних службовців, офіси, склади, виробничі дільниці, підсобні приміщення магазинів тощо);

з) ділянки місцевості (садиба, сад, город та ін.);

4) автотранспортні засоби (автомобілі, причепи, мотоцикли та ін.);

5) жива людина (її тіло, одяг, взуття та інші носильні речі).

На мою думку, доцільно буде дати визначення по кожному виду із зазначених об'єктів обушу окремо.

Обшук у приміщенні передбачає примусове обстеження всіх приміщень, які є у володінні фізичних чи юридичних осіб, якщо там можуть знаходитися об'єкти пошуку. Обшук приміщень полягає у вивченні та аналізі конструктивних вузлів будинку (споруди), жилих і підсобних приміщень, предметів домашньої обстановки. Обшук рекомендується розпочинати з найбільш «важких» ділянок приміщення, проводити пошук спочатку у нежилих, а потім у жилих приміщеннях, здійснювати обшук у напрямку від входу до приміщення.

Під час обшуку приміщень необхідним є обстеження окремих вузлів будівлі або споруди, до яких належать підвальна частина будівлі, горище, сходи, міжповерхові перекриття, стіни і перегородки, санітарно-технічні вузли і комунікації. При обстеженні конструктивних вузлівбудівлі слід звертати увагу на елементи, що не передбачені проектом, відсутність окремих деталей, неоднорідність пофарбування, відмінність у штукатурці, пошкодження павутиння. Предмети пошуку можуть бути за карнизами, балками, замурованими у стінах тощо.

У процесі обшуку в жилих приміщеннях необхідно ретельно обстежувати предмети обстановки. Перевіряючи меблі, слід спочатку дослідити предмети чи документи, які знаходяться в (на) них, а потім самі предмети обстановки. Треба оглянути усі пази, щілини, виміряти і порівняти усі внутрішні та зовнішні габарити.

Пошукові дії в службових приміщеннях слід розпочинати з робочого місця обшукуваного. Насамперед оглядають робочий стіл, сейфи і шафи. У службових приміщеннях тайників, як правило, не роблять, але предмети маскують, ховають за книжки, папки, папір, що створює певні труднощі у доступі до предмета пошуку.

Обшук ділянки місцевості полягає у примусовому обстеженні присадибних та інших ділянок, які є у володінні обшукуваної особи.

Обшукам на відкритій місцевості притаманна трудомісткість пошуків. Обстеження необхідно здійснювати планомірно і у певній послідовності, попередньо розділивши ділянку території на сектори чи квадрати. Здебільшого тайники обладнують у землі, кущах, купах сміття, ямах. Ознаками тайника на місцевості можуть бути пошкодження ґрунту, неоднаковість його кольору, мітки на деревах та ін.

Обшук особи полягає у примусовому обстеженні людини, її одягу, взуття та інших речей. Обшук особи та виїмка у неї предметів і документів провадяться в порядку, передбаченому статтями 177 і 178 КПК. Обшук особи, як правило, проводиться за постановою слідчого. Проте існують випадки, коли обшук можна здійснювати без винесення постанови:

1) при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю або інші предмети, які становлять загрозу для оточуючих, чи намагається звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину;

2) при затриманні підозрюваного;

3) при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту;

4) за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка знаходиться в приміщенні, де проводиться обшук чи примусова виїмка, приховує при собі предмети або документи, які мають значення для встановленя істини по справі (ст. 177 КПК).

У процесі обшуку необхідно передбачити можливість вчинення опору обшукуваним. Тому слідчий повинен дотримуватися певних правил, що забезпечують безпеку. Зокрема, обшукуваного необхідно поставити обличчям до стіни чи автомобілю під кутом 45° з широко розсунутими ногами і розведеними руками. Таке положення зменшує стійкість обшукуваного.

Обшук особи рекомендується проводити у певній послідовності - «зверху донизу». Спочатку обстежують головний убір, потім верхній одяг (пальто, сукню, піджак, брюки тощо), взуття. Окремі предмети одягу знімають з метою обстеження білизни та інших речей. Особливу увагу слід приділяти кишеням, швам на одязі, підкладці пальто чи піджака, закаблукам взуття.

Такий обшук виконує особа однієї статі з обшукуваним. У разі необхідності для цього запрошують медичного працівника.

До обшуку особи належить й обстеження речей, які є у обшукуваного: портфелів, дипломатів, валіз, сумок, гаманців. Ці речі ретельно досліджують з метою виявлення тайників та предметів, які шукають.

Обшук транспортних засобів передбачає примусове обстеження будь-якого транспортного засобу, який є у приватному володінні громадянина (мотоцикл, автомобіль, яхта, особистий літак). Такий обшук має певну специфіку залежно від виду обшуку та особливостей транспортного засобу. Обшук транспортних засобів — це відносно новий вид обшуку у практиці органів розслідування.

Обстеження транспортних засобів повинно мати свою черговість і послідовність. Так, обшук легкового автомобіля доцільно розпочинати з багажника і закінчувати мотором. У багажнику перевіряються сумка з інструментом, запасне колесо, інші предмети. У салоні знімаються килими, настили, чохли. Перевіряються місця між сидіннями і спинками, досліджується торпеда, знімається автомагнітола.

Механізми і деталі, що розташовані в автомобілі, під днищем, бажано дослідити на «ямі». Оглядається автомобіль й під капотом. Обшук автотранспортних засобів доцільно проводити за участю фахівця автотехніка.

Таким чином, об'єктом обшуку може бути практично будь-яке місце, що знаходиться у кого-небудь в розпорядженні (власності), або особа, якщо є достатні підстави вважати, що у цьому місці чи у даної особи можуть бути знаряддя злочину, предмети та цінності, які мають значення для справи.

4. Особливості підготовки до обшуку

Підготовка до обшуку являє собою один з елементів тактики цієї слідчої дії і включає:

— прийняття рішення про проведення обшуку;

— вивчення матеріалів справи;

— збирання орієнтуючих відомостей про місце проведення обшуку;

— збирання відомостей про підозрювану особу;

— комплектування та інструктаж оперативної групи;

— підготовка спеціальних технічних засобів;

— складання плану обшуку.

Прийняття рішення про проведення обшуку. Для прийняття рішення про проведення обшуку необхідні підстави — фактичні і процесуальні. Фактичні підстави обшуку — це наявність даних, що дозволяють припускати, що в тому чи іншому місці, у тієї чи іншої особи є предмети, що мають значення для справи. Наявність таких даних (отриманих з процесуальних або непроцесуальних джерел) є необхідним, оскільки обшук за необґрунтованого припущенням неприпустимий. Однак до цих даних не може пред’являтися вимога повної достовірності, вони можуть бути приблизні.

Процесуальні підстави обшуку — це постанова слідчого, а для обшуку житла — судове рішення. У постанові повинно бути зазначено, які саме предмети підлягають обшуку.

Вивчення матеріалів справи. Аналіз матеріалів справи припускає вивчення даних, що містяться в протоколах різних слідчих дій (огляд місця події, допитів, очних ставок та інше). Слідчий має звернути увагу на дані, що стосується обстановки злочину, знарядь та засобів його вчинення, особливості злочинної події.

Збирання орієнтуючих відомостей. При підготовці до обшуку слідчий повинен визначити:

— де він буде проводити обшук;

— що необхідно відшукати за допомогою обшуку;

— коли слід провести обшук, щоб досягти бажаного результату;

— склад учасників обшуку, їх обов’язки;

— орієнтовно визначити тактику обшуку, у тому числі вирішити питання про понятих, способи проникнення в приміщення, про використання технічних засобів для виявлення і фіксації схованок, про допомогу фахівців;

— де слід зосередити вилучені речі, чи може виникнути необхідність у накладення арешту на майно, як забезпечити його збереження.

Збирання відомостей про обшукувану особу. При збиранні орієнтуючих даних особлива увага повинна приділятися особистості обшукуваного. При підготовці до обшуку у справах про великі замасковані розкрадання, фальшуванні грошей, спекуляції, крадіжки, розбійні напади, замаскованих вбивствах, валютні операції, контрабанді необхідно скласти уявлення про деякі психологічні риси обшукуваного, його схильності, професійні навички, спосіб життя, про його рідних, близьких, знайомих. Така орієнтація дозволить обрати правильну тактику обшуку, передбачити спосіб приховування потрібних речей.

Взагалі, дані про обшукувану особу поділяють на такі групи ознак:

1) соціально — демографічні (соціальний стан, освіта, професія, стаж роботи, родинний стан, склад сім'ї, дані про членів сім'ї, матеріальне становище, найближче оточення);

2) соціально — біологічні (стать, вік, стан здоров’я, фізичні вади);

3) етико — психологічні (моральні погляди, прагнення, життєві очікування, рівень розумового розвитку, життєвий досвід);

Комплектування та інструктаж оперативної групи. До початку обшуку керівник групи проводить інструктаж і розподіляє обов’язки між її учасниками. При цьому визначаються: мета обшуку, місце і час його проведення, способи охорони приміщення, підозрюваного і членів його сім'ї, способи зв’язку між учасниками обшуку, порядок інформування керівника групи про поведінку обшукуваного і підозрілих дії з його боку (спроби знищити що-небудь, встановити зв’язок з ким-небудь), порядок використання телефону, а також порядок взаємодії учасників на випадок втечі обшукуваного або надання ним опору. Поняті при інструктажі не присутні, їх процесуальні обов’язки роз’яснюються їм на місці, безпосередньо перед початком обшуку. При необхідності керівник групи завчасно готує технічні засоби і консультується з фахівцями щодо їх використання.

Підготовка спеціальних технічних засобів. В якості пошукових засобів можуть бути використані рентгенівські установки, металошукачі, щупи, магнітні шукачі, багри, «кішки», мотузки, відра, лопати та інші підсобні засоби. Крім перерахованих пошукових технічних засобів слідчий повинен мати у своєму розпорядженні технічні засоби для здійснення вимірювань, зважування, візуального спостереження (лупа), а при необхідності і для вилучення мікрочастинок (щітка-пилосос). Слід також мати технічні засоби фіксації ходу та результатів обшуків: фотоапаратуру, освітлювачі. Кінозйомку доцільно застосовувати лише у виняткових випадках, коли потрібно продемонструвати масштаби обшуку, особливу цінність що вилучається, виявлення схованок, участь у цьому обшукуваного. Можливо також застосування звукозапису.

Складання плану обшуку. Доцільно складати розгорнутий план обшуку. У плані має бути дано обґрунтування необхідності обшуку, вказані цілі, час і місце його проведення, склад оперативної групи, завдання кожного учасника, послідовність дій, орієнтовно склад і кількість понятих.

5. Психологічні основи обшуку

Діям слідчого по виявленню захованого завжди передують дії особи, яка сховала той чи інший об'єкт. Відповідно до цього, для того щоб відшукати заховане, слідчому треба здійснити два види діяльності: здійснити мислиннєве рішення поставленої задачі знаходження певних об'єктів, для чого треба розкрити можливі розумові процеси і послідовність дій дії особи, що ховала; зробити самому дії щодо відшукання та виявлення захованого. Побудова уявної моделі дій обшукуваного з приховування цінностей є обов’язковим елементом у підготовці до процесу обшуку. Для цього потрібно користуватися методом рефлексії - поставити себе на місце обшукуваного (врахувавши його професію, характер і звички, освіта, інтереси і т.д.).

Для вирішення цього завдання слідчому дуже важливо знати ті шляхи, по яким проходила розумова діяльність обшукуваного при вирішенні ним питання про спосіб і місце приховування об'єкта. Як правило, будь-яка людина вирішує питання про приховування об'єкта з урахуванням наявних практичних можливостей для цього, особливостей об'єкта, своїх професійних знань, і, нарешті, своїх конкретних психічних особливостей. З викладеного вже зрозуміло, наскільки важливим є попереднє вивчення особистості людини, що підлягає обшуку, всіх умов її життя. Зібрані відомості в значній мірі підвищать можливість рефлексивного мислення — виявлення способів пошуку прихованих об'єктів. Невизначеність шляхів пошуку необхідного об'єкта стає меншою і попередніми отриманням інформації про будівлю, площі, на якій він імовірно захований, знанням особливостей об'єкта, умов потрапляння цього об'єкта до обшукували, ставлення обшукуваного до цього об'єкта.

На цій основі вже більш ґрунтовно здійснюється прогнозування розумових процесів особи, що приховала об'єкт — визначення можливої послідовності рішення їм розумових задач. Розгадуючи розумові процеси обшукуваного при виборі ним способу та методу приховування цінностей, слідчий враховує не тільки його спеціальні інтереси, психічні особливості, але і його дії, здійснені до проведення обшуку. З цією метою з’ясовується, які місця він найчастіше відвідував, які предмети він здавав в ремонт і т.д. Суттєву допомогу слідчому можуть надати відомості про зміну способу життя, деталей цього способу життя (наприклад, заколотив одні двері і став користуватися іншим ходом.). При підготовці схованок, сховищ в деяких випадках злочинці враховують цілий ряд факторів психологічного характеру. До них можна віднести наступні:

— розрахунок на появу фактора втоми і автоматизму. Так, шуканий документ часто кладуть до книги, що знаходиться в середині книжкової полиці. Розрахунок при цьому базується на тому, що книги будуть оглядати з того чи іншого краю полиці, а до середини полки вже з’явиться автоматизм, стомлення, за яких слідчий не буде уважно перегортати кожну сторінку;

— розрахунок на гидливість (закапують предмети на гній, сміття і т. п.);

— розрахунок на прояв такту та інших шляхетних спонукань з боку слідчого (приховування об'єктів до ліжка маленької дитини, до ліжка тяжкохворого, в могилі родичів і т.д.);

— навмисна недбалість приховування предмета (залишення його на виду);

— відволікання уваги виготовленням схованок-двійників, сподіваючись, що слідчий, виявивши перший порожній тайник, не буде оглядати інші;

— розрахунок на організацію конфлікту під час обшуку з метою відвернення уваги для переховування шуканого об'єкта;

— розрахунок на організацію спокійної обстановки з уважним і поважним ставленням до слідчого в розрахунку на те, що він розслабившись буде шукати менш уважно;

— добровільна видача одного або декілька об'єктів в розрахунку на те, що слідчий припинить пошуки і не знайде інших більш важливих;

— відволікання уваги слідчого сторонніми розмовами, різними проханнями, скаргами на своє здоров’я, ходіння по квартирі під виглядом якої-небудь термінової необхідності;

Попередній збір усієї перерахованої інформації, ретельний аналіз її дозволяє слідчому успішно вирішити першу частину завдання з виробництва обшуку — подумки розгадати дії обшукуваного.

При підготовці обшуку треба завжди враховувати всі завдання, які може вирішити ця слідча дія. Обшук дає можливість не тільки відшукати прихований об'єкт, але й отримати інформацію про спосіб життя обшукуваного, про його відношення з іншими особами і т.д. Глибоке вивчення всієї обстановки, всіх навколишніх предметів, листування, фотознімків, що знаходяться в квартирі обшукуваного, дає виключно багатий матеріал про його звички, уподобання, поведінці, звичному спілкуванні.

Спостереження в процесі обшуку виділяється в самостійну задачу. Метою спостереження є: вивчення всього обшукуваного приміщення; кожного окремого об'єкта; поведінки учасників обшуку. В останньому випадку спостереження має двояку мету: контроль за дією осіб, що ведуть пошук (за повнотою і ретельністю обшуку), і виявлення в поведінці обшукує осіб реакції на дії слідчого, що вказує на місце приховування шуканих предметів. У зв’язку з цим при проведенні обшуку слідчий повинен розподіляти свою увагу між об'єктами обшуку і поведінкою обшукуваного особи. Розглядаючи дане питання можна виділити деякі психологічні особливості поведінки обшукуваного. З точки зору обшукуваної особи може скластися дві основні ситуації. Перша — коли обшук для нього є несподіваним, в результаті чого він не встиг зробити дій, спрямованих на приховання (знищення) речових доказів. І друга ситуація, — коли обшукує допускав (передбачив) можливість проведення в нього обшуку (вдома, на робочому місці та ін), у зв’язку, з чим вжив необхідних заходів до приховування шуканого, психологічно готовий до конфліктної ситуації, на рівні свого інтелектуального розвитку подумки змоделював можливий хід пошукової діяльності слідчого і залежно від цього різні варіанти своєї поведінки. На приховування об'єктів, на поведінку обшукуваного під час обшуку впливають: його інтелектуальний розвиток, особливості мислення (здатність абстрактно мислити або, навпаки, неможливість вийти за межі предметного мислення), пізнавальні інтереси, провідні потреби, які у своїй сукупності формує індивідуальний стиль діяльності, що відображає певні переваги людини у виборі способів засвоєння і переробки інформації, його ціннісні орієнтації, потребностно-мотиваційну сферу. У тісному зв’язку з цими властивостями особистості, що впливають на вибір способів приховування шуканого, знаходяться характерологічні особливості (егоїзм, жадібність, боягузтво, акуратність і т.д.), придбані людиною звички, професійні знання та навички.

Певна неузгодженість у поведінці обшукуваного під час проведення в нього обшуку, здійснення ним помилкових дій можуть бути значною мірою обумовлені його низькою емоційно-вольовою стійкістю, підвищеною тривожністю. Цінну для пошуку інформацію слідчий може одержати під час обшуку, спостерігаючи за поведінкою, психофізичними реакціями обшукуваного. Але при спостереженні за поведінкою обшукуваного слід враховувати, що «емоційні прояви можуть бути викликані і іншими причинами, наприклад острахом розголосу будь-яких обставин, або суто особистими асоціаціями, що відносяться до даного предмета, а також причинами, які зовсім не пов’язані з цим приватним епізодом обшуку». Виробництво обшуку, як правило викликає в особи, що піддається йому, негативне ставлення до виробничого обшук, що приводить до виключно загострене сприйняття і оцінки всіх дій слідчого, всього його веління. З огляду на це просте звернення слідчого до обшукуваного може викликати словесну реакцію. Це викликає певні труднощі у створенні необхідних психічних відносин. Слідчий завжди повинен враховувати можливість подібних ситуацій і виявляти такт необхідний при словесному зверненні до особі, у якої проводиться обшук.

Також можна виділити психологічні особливості пошукової діяльності слідчого під час обшуку. Основне правило багато в чому визначає результативність зусиль слідчого під час обшуку - не можна розраховувати на позитивні результати (особливо в умовах протидії зацікавлених осіб), якщо втрачена впевненість в успіху, якщо пошуки під час обшуку ведуться «на всяк випадок» - раптом речові докази будуть знайдені. Ось чому під час обшуку у слідчого повинна бути розроблена свого роду пошукового домінанта, коли буквально весь його інтелектуально-вольовий потенціал підпорядковується єдиній меті - знайти шукане.

6. Тактичні прийоми проведення обшуку

Тактика проведення обшуку складається з чотирьох стадій:

1. Підготовчої стадії;

2. Оглядової стадії;

3. Детальної стадії;

4. Стадії фіксації результатів обшуку.

У свою чергу кожна з цих стадій характеризується комплексом тактичних прийомів, покликаних забезпечити успіх обшуку.

Підготовча стадія.

Підготовча стадія полягає в раптовому проникненні слідчо-оперативної групи до об'єкту обшуку і в проведенні низки невідкладних дій. З цією метою вживаються заходи, що забезпечують непомітність прибуття групи: залишають транспорт поза полем видимості з вікон обшукуваного приміщення, підходять до будинку і входять до нього поодинці або невеликими групами (2−3 людини). Слідчий відразу ж організовує спостереження за вікнами і за другим виходом (якщо такий є). Для того щоб потрапити в квартиру, вдаються до допомоги особи, відомого проживаючим: представник ЖЕКу, слюсар-сантехнік і т. п. Проникнення в квартиру може бути приурочено до виходу з неї будь-кого. У тих випадках, коли двері довго не відкривають, слідчий сповіщає про примусове розтині квартири і дає вказівку розкрити її. Коли є відомості, що злочинець озброєний і може чинити опір, проводяться спеціальні комбінації (силами ОМОНу, СОБР) щодо забезпечення безпеки і роззброєння особи (осіб), що знаходиться на місці обшуку.

Після прийняття заходів безпеки входити до приміщення необхідно всій групі відразу, включаючи понятих. Це дозволить їм сприймати дії з самого початку, в тому числі і спроби обшукуваного чинити опір.

Якщо приміщення буде відкритим і порожнім, слідчий приступає до обшуку в присутності представника ЖЕКу або місцевого органу управління.

Увійшовши до приміщення, слідчий пред’являє обшукуваного своє службове посвідчення, знайомить з постановою і пропонує засвідчити цей факт своїм підписом. Одночасно він доручає оперативним співробітникам міліції швидко оглянути всі приміщення, встановити, хто в ньому знаходиться, не дати їм зникнути або вжити заходів з приховування або знищення шуканого, зібрати всіх присутніх в одному місці і спостерігати за ними.

Оглядова стадія

Оглядова стадія включає обхід слідчим всього приміщення або ділянки місцевості, що підлягає обшуку. Він безпосередньо знайомиться з обстановкою місця обшуку: кількість і розташування кімнат, наявність антресолей, вбудованих шаф, надвірних будівель, підсобних приміщень і т. п. З урахуванням цього, він уточнює остаточний варіант плану, черговість пошуку, закріплює самостійні ділянки за оперативними співробітниками, приймає рішення про використання технічних засобів (яких, де, в якій послідовності), намічає версії про найбільш реальні місця знаходження схованок і визначає, які ділянки він буде обшукувати сам. У цій стадії слідчий уточнює у обшукуваного, які приміщення і сховища використовуються ним особисто, а які - членами його родини. При обшуку в службовому приміщенні аналогічні питання з’ясовуються у відношенні обшукуваного і товаришів по службі. Доручені дані відразу перевіряються шляхом опитування інших присутніх осіб.

Слідчий пропонує підозрюваного видати ключі від сховищ, попереджаючи про можливість примусового проникнення в них.

У цій же стадії, після обходу приміщень (місцевості), слідчому треба буде розв’язати ряд організаційних питань. Вони стосуються необхідності залучення додаткового числа оперативних працівників, фахівців, технічних помічників; доставки технічних засобів. З урахуванням трудомісткості майбутньої роботи слідчий встановлює перерви на відпочинок, прийом їжі.

Детальна стадія

Загальні тактичні прийоми детальної стадії обшуку. Тактика детальної стадії може будуватися по-різному. Існує прийом послідовного обшуку, коли методично вивчається вся площа. Для цього обирають напрямок, що гарантує від пропусків (за годинниковою стрілкою, по лініях певних смуг, на які розбивається територія). При значній площі послідовний обшук вимагає сил двох груп, що рухаються назустріч один одному.

Вибірковий пошук здійснюється на окремих ділянках території або місцях площі будівлі за наявності достатніх підстав припускати, що шукане знаходиться саме в цьому місці. Якщо підставою є показання свідків, потерпілого, що є в справі, то вибірковий пошук можна починати негайно. Якщо відомості отримані оперативним шляхом, то наближатися до місця вибіркового пошуку слід поступово, щоб не розкрити джерело інформації.

Вибірковий пошук можливий і при наявності демаскуючих ознак: свіже скопана земля, пожухлої рослини на обмеженій ділянці, свіже обклеєний ділянку стіни і т. п.

Якщо вибірковий пошук не дав результатів, то приступають до послідовного обшуку.

Стадія фіксації результатів обшуку

Часткове обстеження застосовують при відшукуванні специфічних об'єктів: людей, тварин, великогабаритних об'єктів.

Тактичний прийом обстеження без порушення цілісності об'єкта полягає у вимірюванні, промацуванні, проколюванні, дослідженні за допомогою пошукових приладів. Так, вимірювання кімнати по периметру і зіставлення отриманих даних з зовнішніми вимірами дає можливість встановити наявність фальшивої стінки, яка використовується для створення сховища (схованки). У ході такого обстеження зіставляються між собою, наприклад, за вагою, аналогічні об'єкти, що може дозволити виявити в них шукане.

Тактичний прийом обстеження з частковим руйнуванням об'єкту здійснюється лише за наявності достатніх підстав вважати, що тільки так може бути знайдено шукане. Сюди входять злом стіни, відклеювання шпалер, підняття паркету (дощок підлоги), розпарювання м’яких меблів і одягу, розкопка ґрунту і т. п.

Запори і замки в цій стадії розкриваються тільки після відмови обшукуваного відкрити їх.

Важливими в тактичному відношенні є систематичність і акуратність пошуку. Перш за все це означає граничну уважність при обшуку, його цілеспрямоване проведення, здатність не відволікатися. Оглянуті речі повинні бути поміщені на своє місце, щоб не захаращувати приміщення й не дезорієнтувати, що вже обшукали, а що ні. Відібрані при обшуку має зноситися в одне охороняється місце для детального огляду (з додатковим освітленням, столом, технічними засобами огляду та попереднього дослідження).

Щоб нічого не пропустити, доцільно на схемі приміщення відзначати ділянки, призначені для обшуку.

Поведінка має бути рівною, безпристрасним, без помітної реакції на провокаційні репліки і дії обшукуваного. Це впливає гнітюче і на обшукуваного, і на близьких йому осіб. У поєднанні з методикою обшуку така поведінка має створити атмосферу невідворотності тих результатів обшуку, яких вони бояться. Зовнішня безпристрасність і діловитість мають демонструватися і при виявленні схованки, вилучення з нього вмісту, і пред’явленні понятим.

Висновок

Інститут слідчих дій — це система правових приписів, які визначають підстави проведення, умови виконання, зміст і форму пізнавальних, право забезпечувальних і достовірних операцій, направлених на всебічне, повне і об'єктивне виявлення і закріплення доказової інформації.

Важливе місце серед системи слідчих дій займають обшук і виїмка, регламентація проведення яких закріплена в главі 16 КПК України. Обшук — це слідча дія, яка проводиться тоді, коли слідчий має достатні підстави вважати, що знаряддя вчинення злочину, речі і цінності, набуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, що мають значення для встановлення істини у справі, заховані в певному приміщенні або місці чи у якої-небудь особи, а також коли він має достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці переховується особа, яка вчинила злочин (ст. 177 КПК), або там знаходиться труп. Під достатніми підставами для проведення обшуку розуміються відомості, що містяться в показаннях свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, в протоколах слідчих дій (наприклад, у протоколі огляду місця події), заявах громадян, а також одержані в ході оперативно-розшукової діяльності. Виїмка як самостійна слідча дія проводиться в тих випадках, коли слідчий має точні дані про те, що предмети або документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи або в певному місці (ч. 1 ст. 178 КПК). Обшук та виїмка є засобами збирання нових доказів та перевірки тих, що вже є в провадженні слідчого. Основна відмінність між обшуком і виїмкою полягає в тому, що при обшуку предмети і документи розшукуються і вилучаються, а при виїмці тільки вилучаються. До того ж обшук може проводитись і щодо предметів, які точно не відомі слідчому, а виїмка — тільки щодо точно відомих слідчому предметів і документів, які знаходяться у певної особи або в конкретному місці. За своїм об'єктом обшук поділяється на три види: обшук приміщення (жилих будинків, квартир; службових і виробничих приміщень підприємств, установ, організацій; комор, сараїв, погребів та інших сховищ), обшук місцевості (саду, городу, подвір'я, ділянок лісу, поля тощо) та обшук особи (особистий обшук). Кримінально-процесуальному законодавству відомі такі види виїмки: 1. виїмка предметів і документів; 2. виїмка поштово-телеграфної кореспонденції; 3. виїмка документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю. При певних, передбачених нині чинним законом умовах проведення обшуку можливе: а) без санкції прокурора; б) без постанови слідчого. Процесуальний порядок обшуку: 1) слідчий складає постанову про проведення обшуку; 2) отримує санкцію прокурора, а за необхідності провести обшук житла чи іншого володіння особи — за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства. Суддя виносить постанову про проведення обшуку або про відмову в ньому, після розгляду подання і матеріалів справи. У приміщеннях, що їх займають дипломатичні представництва, а також у тих, де проживають члени дипломатичних представництв та їх сім'ї, які користуються правом дипломатичної недоторканності, обшук можна провадити лише за згодою дипломатичного представника. Про таку згоду роблять запит через Міністерство закордонних справ України; 3) після отримання слідчим санкції прокурора чи постанови судді про проведення обшуку та згоди дипломатичних представників проводять безпосередньо сам обшук; 4) перед обшуком слідчий пред’являє постанову особам, що займають приміщення, пропонує їм видати зазначені в постанові документи або предмети, а також вказати місце, де переховується злочинець. У разі відмови виконати його вимоги слідчий провадить обшук у примусовому порядку; 5) учасникам обшуку (обшукуваним, понятим, відповідним представникам) пояснюється право бути присутніми при всіх слідчих діях, робити з приводу них заяви, які підлягають занесенню до протоколу; 6) слідчий провадить пошукові дії; 7) вилучені документи і предмети слідчий пред’являє понятим та іншим присутнім особам і фіксує в протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього описі, зазначаючи їх назву, кількість, міру, вагу, матеріал, з якого їх виготовлено, та індивідуальні ознаки. У необхідних випадках вилучені предмети і документи на місці обшуку упаковують і опечатують; 8) слідчий складає протокол обшуку у двох примірниках. До нього заносять усі заяви і зауваження осіб, присутніх під час обшуку, зроблені з приводу тих чи інших дій слідчого. Обидва примірники протоколу, а також опис вилучених предметів підписують слідчий, особа, у якої проводили обшук, та запрошені особи, що були присутні. Другий примірник протоколу обшуку, а також другий примірник опису вручають особі, в якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або представникові житлово-експлуатаційної організації чи органу місцевого самоврядування. При проведенні обшуку на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу та опису вручають представникові юридичної особи. Якщо протокол містить зауваження на неправильні дії, допущені під час обшуку, слідчий не пізніше двох днів повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за слідством. Більшість правил провадження обшуку застосовуються до виїмки. Обшук, виїмка провадяться як невідкладні слідчі дії, що належать до числа складних з психологічного погляду слідчих дій, оскільки провадяться, як-правило, в умовах конфліктної ситуації; коли обшукувані чинять протистояння у виявленні та вилученні об'єктів, що розшукують. При провадженні зазначених слідчих дій потрібно чітко дотримуватися норм закону, не виходити за його межі, адже їх провадження пов’язане з обмеженням конституційних прав громадян.

Література

1. Конституція України

2. Кримінально — виконавчий кодекс України 2008 року.

3. Криміналістика: Підручник/ Кол. авт.: В.Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін. / За ред. проф. В.Ю. Шепітька. — 4 — е вид., перероб. і доп. — Х.: Право, 2008. — 464 с.