Поняття про мислення. 
Форми логічного мислення

Поняття про мислення.

Форми логічного мислення.

План Поняття мислення та пізнання.

Роль абстрактного мислення у пізнанні.

Логіка та формальна логіка Основні форми логічного мислення Поняття істинності характеризує думки, перед усім судження, а поняття правильності - зв’язки між думками у формі міркувань.

Міркування — це зіставлення думок, пов’язання їх задля відповідних висновків.

Істинними є думки, які в принципі, загалом, відповідають дійсності за своїм змістом. У формальній логіці абстрагуються від проблеми відносності істини й розглядають думки як такі, за якими закріплене одне і лише одне логічне значення — або істина або хиба.

Правильне міркування — міркування, в якому одні думки (висновки) з необхідністю випливають з інших думок (засновків).

Метою пізнання є одержання істинних знань. Для того, щоб одержати такі знання за допомогою міркувань, треба, по-перше, мати істинні засновки, а по-друге, правильно їх поєднувати, міркувати за законами логіки. При використанні хибних засновків припускаються фактичних помилок, а при порушенні законів логіки, правил побудови міркувань роблять логічні помилки. Фактичних помилок, як і логічних, певна річ, треба уникати, що не завжди вдається. Що ж до логічних, то людина високої інтелектуальної культури може уникнути цих помилок, оскільки давно вже сформульовано основні закони логічно правильного мислення, правила побудови міркувань і навіть осмислено типові помилки в міркуваннях.

Як граматика вивчає форми слів та їх поєднань у речення, абстрагуючись від конкретного змісту мовних виразів, так і логіка досліджує форми думок та їх поєднань, відволікаючись від конкретного змісту цих думок.

Щоб виявити форму думки чи міркування, їх необхідно формалізувати.

Формалізація — побудова моделі, в якій змістовним думкам і міркуванням відповідають формальні аналоги.

Формалізація дає змогу виявити загальні структури думок, сформулювати на цій основі загальні закони і правила міркування, завдяки чому можна змінити будь-яке змістовне міркування, фрагмент тексту чи й цілий текст відповідною системою формул.

Науки іноді поділяються на точні і неточні (останній термін використовується рідше). Цей поділ має умовний характер. Але якщо вдатися до нього, то формальна логіка явно тяжітиме до точних наук. Проте і в ній є багато «неточного», невизначеного, дискусійного. Тому інформація про подібні проблеми має велике значення для розвитку критичного, творчого мислення. Тим більше, що існує думка, ніби абсолютизація формально-логічних знань може спричинити схильність до догматизму.

Логіка — це наука, яка вивчає закони і форми мислення.

Важко перелічити всі існуючі визначення поняття мислення. Загалом, є дві тенденції в перекручуванні змісту і обсягу цього поняття — надто вузьке визначення і надто широке. Першим різновидом надто широкого розуміння поняття мислення є ототожнювання його зі «свідомістю».

Другим різновидом надто широкого розуміння поняття мислення є те, згідно з яким до мислення відносять діяльність митця в процесі створення художніх образів, інтуїція, а іноді навіть деякі форми відображення високоорганізованих тварин — так зване предметне мислення тощо. Не абсолютизуючи це визначення, будемо виходити з того, що мислення — це вища форма активного відображення дійсності, яка полягає в цілеспрямованому, опосередкованому і узагальненому пізнанні істотних властивостей, зв’язків і відношень, предметів і явищ.

Іноді поняттю «мислення» надається надто вузьке значення. Загальновідомо, що до мислення відносять діяльність як розуму, так і розсудку. А «законами мислення», тими законами, які вивчаються формальною логікою, фактично вважаються закони міркування. Тому поняття мислення у визначенні предмета логіки використовується у вузькому значенні. Виходячи з цих обставин, очевидно, раціональніше вважати, що формальна логіка вивчає закони розсудкової діяльності людини.

Є проблеми і щодо форм мислення. Оголосивши форми мислення (поряд із законами) предметом вивчення логіки, нечітко визначають, чому в центрі її уваги є саме поняття, судження і умовиводи, а не інші форми мислення. До того ж залишається не з’ясованим, які з цих форм є формами мислі (думки), а які - формами мислення, тобто руху думок. Деякі автори стверджують, ніби поняття і судження належать до форм думки (мислі), а умовивід — до форм мислення. Поняття, справді, більше тяжіє до форми думки, а судження — до форми мислення.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ.

Що таке мислення?

Яке визначення має формалізація?

Яке значення має знання логіки?

Які міркування називають правильними?

ЛІТЕРАТУРА Тофтул М. Г. Логіка. — К., 1999 — С. 332.

Гетманова А. Д. Учебник по логике. — М., 1995.

Конверський А.С. Логіка. — К., 1998. — С. 32.

Марценюк С.Н. Логіка (курс лекцій). — К., 1993. — С. 163.

Руденко К.П. Логіка. — К., 1976. — С. 139.

Український правопис. — К., 1996. — С. 44.

КОЛОМИЙСЬКИЙ КОЛЕДЖ ПРАВА І БІЗНЕСУ РЕФЕРАТ на тему:

«МИСЛЕННЯ ТА ПІЗНАННЯ».

Виконала студентка.

групи Ю — 22.

Фіцай Олена.

Викладач: Ганущак М.В.

КОЛОМИЯ'99.