Характеристика ґрунтового покриву

Переважна частина орних земель господарства — чорноземи південні, важко суглинисті, мало гумусні, залишковосолонцюваті на лесах. Характерною ознакою цих ґрунтів є невелика потужність гумусового горизонту (до 36 см). На глибині 60−70 см залягає карбонатна порода. Нагромадження вуглекислого Ca і Mg спостерігається у вигляді білих плям. Ґрунтовий профіль диференційований на верхній гумусовій горизонт, верхній та нижній перехідні горизонти до материнської породи і безпосередньо материнську породу. Гумусовий горизонт має темно-сіре забарвлення, рихлий, пилувато-грудочкуватий, важко суглинковий, свіжий. Перехід між горизонтами поступовий. Середній вміст гумусу в ґрунті - 3%.

Дослідна ділянка розташована у третьому полі зрошуваної сівозміни відділу овочівництва. Фізико-хімічні властивості дослідної ділянки характеризуються високим вмістом увібраних катіонів Ca²⁺ і Mg²⁺, які поліпшують структуру ґрунту. Ґрунт розсипчастий, не злипається, тому що вміст катіонів Na⁺ незначний (0,06 мг/єкв). Відношення Ca²⁺ до Mg^2a — 3:1. рН ґрунтового розчину близька до нейтрального, у верхніх горизонтах коливається в межах 6,7−7,8. Сума обмінних увібраних основ — 16−26 мг-екв/100 г ґрунту. Вміст рухомого азоту (N) у верхніх прошарках становить 14 мг, фосфору (P₂O₅) — 95,8 мг, калію (К₂О) — 221 мг на 1 кг ґрунту. Польова вологоємність ґрунту складає - 38%, структурованість (вміст цілісних частин) < 35%, оцінка бонітету — 55 балів. Таким чином, ґрунти пропоновані для дослідних посівів, мають досить високий бал бонітету, перш за все за наявність зрошування. Ці ґрунти мають знижений вміст рухомих форм азоту, середній вміст фосфору та підвищений вміст калію і невисокий вміст гумусу. Але при відповідних методах вирощування, використання зрошення, добрив та засобів захисту рослин, на даних ґрунтах можливо отримувати досить високі врожаї овочевих культур, у тому числі насіння цибулі ріпчастої.