Організація ТО і ремонту машин, зайнятих будівництвом земляного полотна на ділянці 15 км

Організація ТО і ремонту машин, зайнятих будівництвом земляного полотна на ділянці 15 км.

Пояснювальна записка і розрахунки до дипломного проекту

ВСТУП Важливість і актуальність ремонту в ремонтних підприємствах нерозривно пов’язано з економічним соціальним розвитком всіх галузей народного господарства і переході всього з розвитком будівельної промисловості і автотранспорту з науково-технологічним процесом в цих галузях. Мета діяльності РП є повне задоволення потреб будівельних машин в забезпеченні працездатності машин з мінімальними витратами. Завданнями РП є проведення капітального ремонту в необхідних кількостях, і в найкоротші терміни, поліпшення якості ремонту, розширення номенклатури, відновлення деталей і підвищення ефективності використання залишкових ресурсів деталей, вузлів, агрегатів, зниження витрат на одиницю корисної роботи капітально відремонтованих машин, підвищення продуктивності праці і рентабельності виробництва.

1. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

1.1 Вибір методу організацій будівництва автомобільної дороги Проведення робіт потоковим методом є в даний момент найбільш прогресивною формою організації виконання робіт. З кожним роком переведення будівництва на потік знаходить все більш широке розповсюдження в різних галузях народного господарства. Для потокової

Організації виконання робіт характерне наступне:

а) виробничий процес по створенню того або іншого об`єкта виробництва поділяються на складові його процеси та організації;

б) групи робітників постійного складу одночасно виконують операції, які входять до складу окремих різноманітних процесів;

в) загальна тривалість часу участі у виробничому процесі кожної групи робітників.

г) через визначені відрізки часу, які в будівництві називаються шагом потоку, з виробничого процесу, що протікає безперервно, входить закінчена продукція.

Характерною особливістю потокової організації будівництва доріг є переміщення робітників з ділянки на ділянку. Потокова організація виробництва доцільна і ефективна, якщо операції, які виконуються кожною бригадою, багаторазово повторяються. В іншому випадку доводиться часто перебудовувати потік, що вимагає великої технічної та організаторської роботи.

1.2 Засоби механізації для улаштування земельного полотна В зв`язку з тим, що завданням на дипломи проектування задано термін будівництва (один рік) і обсяг робіт, який необхідно виконати, то для підбору засобів механізації необхідно визначити швидкість потоку.

Категорія дороги 2, 4 полоси.

Висота напису 2 м по завданню.

Рисунок 1.1

Річна середня загрузка машин по завданню на дипломний проект 1830 год. Тоді середня швидкість потоку буде дорівнювати,

Vn=

V_n= = 7,4 м³/год Знаходимо площу поперечного розрізу земляного полотна.

S_n=

S_n==28,1 м²

Розраховуємо швидкість потоку в м³/год

V_n^`=7,4· 28,1=208 м³/год Об'єм насипу земляного полотна дорівнює

V=S_n· L

V=28,1· 15 000=421500 м³

Для того, щоб правильно вибрати комплекс машин по взведенню земляного полотна, необхідно спочатку на основі довжини будуючого відрізок автодороги, висоти насипу, типу покриття і категорій дороги визначити об'єм виконуємих земляних робіт. Якщо в завданні невказані зосереджені роботи, тоді розрахований об'єм робіт розраховують рівномірно розподіленим по всій протяжності будучої дороги.

В залежності від об'єму робіт, категорій грунтів, висоти насипу відстань переміщення грунту вибираються ведучі машини. В якості ведучих машин приймаються скрепери, бульдозери, екскаватори.

Машини, які необхідні для зняття рослинного шару грунту: косторіз, розпушувач.

Машини які необхідні для планування відкосів і насипу: бульдозери,

грейдери.

Комплектуючі машини розраховуються по об'єму робіт і експлуатаційної продуктивності і підбираються згідно технічного процесу.

Таблиця 1.1-Розрахунок кількості засобів механізації

Таблиця 1.2 — прийнята кількість машин.

1.3 Опис технологічного процесу роботи машин на потоці

Роботи по взведенню земляного полотна із бокових резервів бульдозером ведуться на чотирьох захватах довжиною 140… 160 кожна. На перший захват виконується наступні технологічні операції:

— розробка грунта в резерві і переміщення його в насип бульдозером;

— розрівнювання і планування гранта бульдозером.

Розробку гранта слідує вести на першій передачі, так як з збільшенням швидкості, збільшується втрата гранта. Відсипають грунт слоями від осі земляного полотна до бровки насипу біля розробленого резерва. При підході до місця укладання слідує при підняти відвал бульдозера і при русі вперед розподілити грунт на участок, потім здійснюючи рух заднім ходом, провести допоміжну планіровку.

На третьому захваті виконують роботи по ущільненню гранта насипу.

Грунт ущільнюють слоями товщиною 0,25…0,30 м послідовними круговими проходами напівпричіпного катка на пневмошинах.

Ущільнювати грунт треба при оптимальній вологості. При недостатній вологості гранта зволожують за допомогою поливомийних машин.

Ущільнення треба починати на відстані 2 м від бровки насипу. Кожен послідуючий прохід по одному і тому ж сліду починають після перекриття попередніми проходами всієї ширини земельного полотна. При відсипі насипа бульдозерами грунт має положенні значення початкової вологості і щільності. Того слої гранта необхідно ущільнювати дуже добре. Відсипку кожного послідуючого слоя можна виконувати тільки після розрівнювання і ущільнення попереднього.

На четвертому захваті виконується такі технологічні операції:

— планіровка веху земляного полотна автогрейдером

— планіровка відсотків автогрейдером;

— ущільнення верха земляного полотна катком;

— планіровка дна резервів автогрейдером.

Перед початком планіровки необхідно перевірити і встановити положення осі і бровок земляного полотна.

В плані на прямих, перехідним і основних кривих, а також в поздовжньому пофелі. Верх земляного полотна планують шляхом послідовних проходів автогрейдера, починаючи від країв, з поступовим зміщенням до середини. Відкоси насипу і резервів планують за два проходи автогрейдера по одному сліду. Автогрейдер рухається по відкосу. Дно резерва планують автогрейдером по схемі за чотири проходи по одному сліду.

2. ТЕХНІЧНА ЧАСТИНА

2.1 Розрахунок виробничої програми по технічному обслуговуванню та ремонту дорожніх машин

2.1.1 Відомість наявності та річного завантаження машин Таблиця 2.1- Наявність та річне завантаження машин

2.1.2 Річна кількість ремонтів та ТО і трудомісткість їх виконання.

Таблиця 2.2 — трудомісткість виконання ТО і Р

Всього ТО-11 570

ТО-2759

СО900

ПР6005

Нормативи по ТО і Р дорожніх машин беремо відповідно ДБН В.2.8−3-95.

Коефіцієнт переходу від цикла до року вираховуємо для кожної машини по формулі

л=

Де:М_р — річна кількість роботи машини М_ц — періодичність міжремонтного циклу для даної марки машин л=

Кількість ТО і Р за рік вираховуєм множенням коефіцієнту переходу на кількість ТО і Р за цикл.

Трудомісткість ТО і Р одної машини вираховуємо множенням трудомісткості одного ТО чи Р відповідно на кількість ТО і Р за рік.

Трудомісткість ТО і Р на участку вираховуємо множенням трудомісткості ТО і Р для 1 машини на кількість машин.

2.2 Розрахунок майстерні БУ

2.2.1 Виробнича програма майстерні

В виробничу програму майстерні входять, річний план технічного обслуговування і ремонту машин, який являє собою основний документ для заліку вимог в матеріальних і трудових ресурсів при розробці виробничих планів, зв’язаних з експлуатацією і ремонтом будівельних машин.

Планом технічного обслуговування і ремонту машин визначається число планових технічних обслуговувань і текучих ремонтів по кожній машині.

У відповідності з прийнятою організацією робіт по технічному обслуговуванню та ремонту майстерні БУ може виконувати наступні види робіт:

ТО-1 -100%

ТО-2 -100%

СО -100%

ПР -100%

Замовлення будівництва та самообслуговування — 25% від програми. Крім того, вважаємо, що в майстерні може бути пересувна майстерня.

На основі вищевикладеного та користуючись даними складається виробнича програма майстерні.

При цьому слід враховувати кількість дільниць БУ та їх трудомісткість. Замовлення будівництва та самообслуговування 25% від загальної трудомісткості.

Т_з^р=Т_тор· n·K, л/год.

Де Т_тор — трудомісткість робіт по ТО і Р

n — кількість будівельних дільниць К — коефіцієнт що враховує роботи по самообслуговуванню.

Т_з^р=(1570+759+900+6005)· 8·1,25=92 349 л/год.

2.3 Розрахунок кількості працівників ремонтної майстерні БУ

2.3.1 Розрахунок фонду робочого часу Номінальний фонд робочого часу робітника визначаю по формулі:

;

Де Д_к — кількість календарних днів;

Д_с — кількість святкових днів;

Д_в — кількість вихідних днів;

t_зм — тривалість зміни;

Д_пс — кількість передсвяткових днів.

год.;

Дійсний фонд робочого часу робітника визначається по формулі:

Де Д_вп — кількість днів тарифної відпустки як основної так і додаткової;

Д_хв — дні хвороби. Беруться в розмірі до 2% від календарних днів;

Д_д — дні виконання держзобов’язань. Беруться в розмірі 0,5…1,0% від

кількості календарних днів;

год;

2.3.2 Розрахунок кількості основних робочих Необхідну кількість основних робітників на виробництві розраховую у відповідності з літ. 2 стор. 213, виходячи з трудомісткості виконання робіт та фонду

робочого часу з урахуванням перевиконання робітниками норм виробітку.

Розрізняють наявну кількість робітників та за списком. Наявна кількість робітників — це та кількість робітників, що фактично з’явилися на роботу.

Де — загальна трудомісткість робіт, що виконуються майстернею БУ береться за даними табл. 3.;

— номінальний фонд робочого часу робітника;

К — коефіцієнт, який враховує перевиконання норм виробітку. Береться в розмірі 1,1…1,2. тоді:

роб.;

Кількість робітників за списком — це та кількість робітників, які значаться в списках на виробництві, включаючи тих, які фактично з’явилися на роботу, так і відсутніх по поважним причинам (хвороба, у відпустці і т.д.)

;

Де Ф_др — дійсний фонд робочого часу робітника;

тоді:

роб.;

Крім основних виробничих робітників, які безпосередньо беруть участь в операціях по виготовленню основної продукції, є ще допоміжні робітники. До них відносять робітників основних виробничих дільниць, які зайняті обслуговуванням основного виробництва. Кількість допоміжних робітників відповідно [літ. 3 стор. 273] визначають у відсотковому відношенні до числа виробничих робітників і складає:

чол.

Інженерно-технічний персонал (ІТП), розрахунково-конторський персонал (РКП) і молодший обслуговуючий персонал (МОП) визначається в залежності від кількості основних та допоміжних робітників у відсотковому відношенні і складаю відповідно [літ. 3 стор. 273.]

роб.

РКП визначаю в залежності від кількості основних та допоміжних робітників в відсотковому відношенні і складаю відповідно [літ. 3 стор. 273].

роб.

МОП визначаю в залежності від кількості основних та допоміжних робітників в відсотковому відношенні і складаю відповідно [літ. 3 стор. 273].

роб.

2.3.3 Розрахунок середнього тарифного розряду та середнього тарифного коефіцієнта Відповідно до виконуємих в ремонтній майстерні робіт розподіляємо робочих по кваліфікаційним розрядам.

Таблиця 2.3 — розподіл робочих по розрядам

Середній тарифний розряд вираховуємо по формулі:

R_ср=;

Де m — кількість робочих відповідного розряду

R — відповідний розряд

R_ср==4,2

Середній тарифний коефіцієнт вираховуємо по формулі:

К_ср=;

ДеК — тарифний коефіцієнт відповідного розряду.

К_ср==1,4

2.4 Розрахунок пересувної майстерні для проведення ТО і Р машин

2.4.1 Організація робіт в пересувній майстерні

Питання організації ремонтів машин у польових умовах розв’язується значно складніше, ніж для технічних обслуговувань. У даний час у будівництві практично немає пересувних ремонтних засобів, які могли б у польових умовах ефективно та якісно виконати весь необхідний комплекс ремонтних робіт.

Як правило, при віддаленні від бази на 20 км у польових умовах виконуються тільки наступні види робіт ПР:

— загальне розбирання, збирання та післяремонтне регулювання, що пов’язане з демонтуванням і монтуванням вузлів та окремих доступних деталей;

— зварні роботи по ремонту робочих органів, ходового обладнання й металоконструкцій;

— електротехнічні роботи;

— ремонт систем живлення та окремих елементів гідроприводу;

— шиномонтажні роботи.

2.4.2 Виробнича програма пересувної майстерні

На основі даних вище розробленого розділу де вказуються види ТО і Р дорожніх машин, а також обсяг робіт, які виконуються пересувними ремонтними засобами, розраховується трудомісткість робіт по майстерні з розбивкою по видам робіт. При цьому необхідно врахувати, що трудомісткість робіт на самообслуговування в залежності від типу пересувних ремонтних засобів може складати від 5% до 25% робіт по майстерні.

Виробничу програму пересувної майстерні розраховуємо табличним методом.

Таблиця 2.4 — виробнича програма майстерні

2.4.3 Режим роботи пересувної майстерні

Враховуючи програму робіт пересувної майстерні та організацію робіт на будівництві автомобільних доріг приймаємо, що пересувна майстерня працює в першу зміну з 8.00 до 17.00 з перервою з 12.00 до 13.00.

В усьому іншому режим роботи пересувної майстерні відповідає режиму роботи майстерні БУ.

2.4.4 Розрахунок працюючих в пересувній майстерні

Кількість основних робітників розраховується за формулою:

m_сп=

ДеТ_зпм =4595 л/год — трудомісткість робіт виконуємих в пересувній майстерні відповідно таблиці 2.4

m_сп== 2,2 чол.

Приймаємо 2 робітники.

Згідно проведених розрахунків спираючись на ЕТКС та технологічні потреби приймаємо для виконання робіт ТО і Р в пересувній майстерні двох робітників 4 та 5-го розряду відповідно.

2.4.5 Вибір потрібного технологічного обладнання Для більшості відділень комплект обладнання підбирається по даним технологічного процесу та із умов забезпечення виконання комплексу технологічних операцій. Також без розрахунків виходячи із кількості робітників на дільниці і організації робочих місць, визначається кількість одиниць виробничого інвентаря (верстаків, стелажів і т. д) Таблиця 4.1 — Відомість обладнання відділення

2.4.6 Розрахунок площі

Виробнича площа майстерні розраховується від площі устаткування до площі майстерні.

Fпм= F уст· Кп,

де F устплоща підлоги, зайнята устаткуванням.

Кпкоефіцієнт, який враховує робочі місця перед устаткуванням, проходи та номінальні відстані між устаткуванням. Береться відповідно.

Fпм= 6,1 · 3 = 18,3 м²

Відповідно до площі і технологічного обладнання приймаємо майстерню на базі автомобіля КРАЗ 6322 габаритні розміри якої 3 на 6 м.

2.4.7 Розрахунок електроенергії.

Річна витрати електроенергії визначається за формулою:

Wc=,

Руст=4,78 кВт — установлена потужність електродвигунів устаткування.

Фдрдійсний фонд робочого часу устаткування.

з₃— коефіцієнт завантаження устаткування =0,75

Кпкоефіцієнт, який враховує недочасність роботи споживачів Кп= 0,3…0,5

Квкоефіцієнт, що враховує втрати в мережі Кв= 0,96.

зкоефіцієнт корисної дії електродвигуна = 0,85…0,91

Дійсний фонд робочого часу устаткування визначається за формулою:

Фду= Фнр· у· з₀,

Де:Фнр=1968год — номінальний фонд робочого часу.

з₀=0,97- коефіцієнт використання устаткування,

у=1 — кількість змін роботи Фду= 1968· 1·0,97= 1909 год

Wc== 749 кВт· год Річна витрата електроенергії для освітлення визначається за формулою:

Wосв= R· Q · F,

ДеF — площа підлоги, яка освітлюється в м²,

R=0,02кВт — норма витрат електроенергії на 1 м² площі,

Q — кількість годин користування ел. енергією на протязі року

Q= Фду· К;год

ДеФду — дійсний фонд робочого часу устаткування К=0,25 — коефіцієнт, який враховує долю робочого часу, или в майстерні користуються освітленням.

Q=1909· 0,25=477 год.

W осв= 0,02· 477·18= 172 кВт

2.4.8 Призначення пересувної майстерні

Пересувна ремонтна майстерня призначена для проведення ТО і Р дорожніх машин в польових умовах.

Майстерня являє собою комплект обладнання, приладів, пристроїв, та інструменту. За її допомогою можна виконувати наступні роботи по ТО і Р дорожніх машин:

— механізовану заправку мастилом та паливом,

— механізовану мийку,

— перевірку та регулювання паливної апаратури гідросистем і електроустаткування,

— перевірку тех. стану ДВЗ,

— механізоване виконання кріпильних робіт,

— накачку шин,

— усунення несправностей в узлах і агрегатах, Застосування пересувних майстерень дозволяє:

— швидко та своєчасно доставити бригаду ТО на об'єкт,

— механізувати найбільш трудомісткі роботи,

— підвищити якість проведення ТО,

— підвищити надійність та працездатність дорожніх машин,

— використовувати технічно обґрунтовані норми виробітку,

— забезпечувати пожарну, екологічну, безпеку та охорону навколишнього середовища

— забезпечити наукову організацію праці та виробничу естетику.

дорога ремонт машина

3. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

3.1 Наукова організація праці

Наукова організація праці представляє собою запланований і комплекс заходів, що постійно здійснюються для створення оптимальних умов праці на основі досягнень науки, техніки і передового виробничого досвіду. Заходи охоплюють всі сторони виробничої діяльності підприємства, а також питання підвищення кваліфікації працюючого персоналу. заходи по НОП охоплюють питання:

планування виробничих дільниць і робочих місць, оснащення їх технологічним обладнанням, пристосуваннями і інструментом;

розташування технологічного обладнання; обслуговування робочих місць;

підвищення культурно-технічного рівня працюючих; покращення умов праці;

транспортні засоби і раціональна організація вантажопотоків; охорона праці.

Плануються заходи по вдосконаленню організації ремонту машин (з урахуванням розподілення і кооперації праці), технологічних процесів. Необхідно забезпечити безперебійну роботу опалення і вентиляції, щоб уникнути на дільницях низької температури в зимовий час. задимленості при випробуванні машин, сильних протягів, шкідливих випаровувань.

Велику увагу необхідно приділяти підвищенню кваліфікації робітників ¹ шляхом ознайомлення їх з прогресивними методами ремонту, питаннями підвищення якості ремонту і надійності відремонтованих машин. Заплановані заходи повинні враховувати необхідні затрати на їх втілення і очікуємий економічний ефект. Керує роботою по втіленню заходів НОП завідуючий підприємством по плану, затвердженому головним інженером підприємства.

План заходів НОП розробляється з урахуванням результатів аналізу етапу організації праці на виробничих дільницях підприємства на основі даних про результати паспортизації робочих місць. Виявляються вузькі місця на виробництві, аналізуються організаційні форми ремонту, оснащеність робочих місць технологічним обладнанням, пристосуваннями і інструментом, технологічними картами, підйомно-транспортними засобами, рівень професійної підготовки робітників.

Для визначення необхідних даних використовуються фотографія робочого дня, опитування робітників, матеріали виробничих нарад і звіти про економічну діяльність підприємства.

Після складання плану НОП розроблюються заходів і графік по його втіленню. В графіку містяться дані про строки виконання заходів з указанням відповідальних осіб.

3.2 Протипожежні заходи Пожежна безпека згідно ГОСТ 12.1.004−85 забезпечується організаційно-технічними заходами і реалізацією двох взаємопов'язаних систем: системою попередження пожежі і системою протипожежного захисту.

Протипожежний стан підприємства забезпечується і контролюється завідуючим підприємства, який несе за це персональну відповідальність. Для проведення попереджувальної роботи і надання першої допомоги при пожежах повинна бути організована добровільна пожежна дружина. Завідуючий підприємством проводить з робітниками, працюючими на підприємстві, заняття по правилам пожежної безпеки.

Підприємство повинно бути забезпечене протипожежним обладнанням і інвентарем. Територію підприємства забезпечують пожежними щитами з розрахунку один щит на площу до 5000 м². Згідно вимог ГОСТ 12.4.026−76 їх фарбують в білий колір з червоною смугою по периметру. Всі засоби пожежогасіння фарбують в червоний колір. На кожному щиті повинен бути розташований слідуючий набір протипожежного інвентаря і первинних засобів пожежогасіння, шт.:

Вогнегасники пінні - 2

Вогнегасник вуглекислотний — 1

Ящик з піском — 1

Азбестове або войлочне полотно — 1

Ломи — 2

Багри — З

Сокири — 2

Лопати — 2

Пожежні відра (з випуклим або конусоподібним дном) — 2

При установці пожежних щитів в приміщенні їх розміщують на видних і легкодоступних місцях поблизу від виходу з приміщення. Користуватися вогнегасником слід навчитися в допожежній обстановці.

Пожежна безпека підприємства повинна відповідати вимогам ТОСТ 12.1.004−85, будівельним нормам і правилам, типовим правилам пожежної безпеки для промислових підприємств і Правилам пожежної безпеки для автомобільного транспорту загального користування.

Територію підприємства (дільниці) необхідно тримати в чистоті і систематично очищати від виробничих відходів.

Розлиті паливно-змазувальні матеріали необхідно негайно прибирати.

Дороги, проїзди, під'їзди до споруд і пожежних вододжерел, протипожежні розриви між будівлями і спорудами і підступи до пожежного інвентаря і обладнання повинні бути завжди вільними.

Виробничі, службові, адміністративні, господарські, складські і допоміжні приміщення необхідно своєчасно прибирати, технологічне і допоміжне обладнання очищати від горючого пилу і інших горючих відходів. Проходи, виходи, коридори, тамбури, драбини повинні бути вільними і не загромаджуватись обладнанням, сировиною і різними предметами.

Біля входу в виробниче приміщення повинний бути напис з вказанням його категорії і класів вибухоі пожежонебезпеки.

Куріння в виробничих приміщеннях дозволяється тільки в спеціально відведених місцях, обладнаних резервуарами з водою і урнами. В цих місцях повинна бути вивішена табличка з написом «Місце для куріння» .

Для погашення невеликої кількості легкозаймаючихся речовин в ремонтних підприємствах використовують ручні пінні вогнегасники, пісок, воду, водяний пар. При тушінні зайнявшихся нафтопродуктів необхідно старатися направити струмінь піни так, щоб він ковзав по поверхні нафтопродуктів, повільно розтікавсь і охолоджував її, запобігав подальшому утворенню парів. Щоб не визивати розбризкування палаючого нафтопродукту і збільшення площі горіння, не слід бити струменем піни зверху в них по поверхні рідини. Заряджені вогнегасники повинні бути опломбовані і розташовані в легкодоступних місцях або на пожежних щитах. Не менше одного рази в три місяці їх слід перевіряти шляхом звішування. Якщо при звішуванні буде виявлене витікання вуглекислоти, то такі вогнегасники повинні бути замінені і перезаряджені.

Пісок являється ефективним засобом при тушінні невеликої кількості розлитих на підлогу органічних розчинників. Він охолоджує палаючу речовину і затруднює доступ повітря. Пісок зберігають в спеціальних ящиках, споряджених однією або двома лопатами. Пісок повинен бути сухим, без грудок і в достатній кількості.

Вода являється ефективним засобом гасіння пожеж, але її неможна приміняти при тушінні зайнявшоїся електропроводки, що знаходиться під струмом, електродвигунів, генераторів, ємностей з нафтопродуктами, так як при цьому вона буде витісняти нафтопродукти, збільшуючи осередок пожежі. Покращує гасящі якості води додавання в неї 0,5−2% ПАВ (змочувателя).

Для гасіння палаючих органічних розчинників ефективне вживання водяного пару.

3.3 Безпека життєдіяльності

3.3.1 Загальні положення охорони праці

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, що забезпечують безпеку, збереження здоров’я і працездатності жодний в процесі праці.

Техніка безпеки — система організаційних заодів і технічних засобів, попереджуючих вплив на працюючих небезпечних виробничих факторів.

Для ознайомлення робітників з правилами техніки безпеки проводяться види інструктажу: увідний, первинний (інструктаж на робочому місці), щоденний і періодичний. Увідний інструктаж проводиться з усіма, що поступили на роботу або уперше приступившими до роботи на новій дільниці з метою ознайомлення з загальними правилами техніки безпеки. Інструктаж на робочому місці проводить керівник дільниці або завідуючий підприємством з метою ознайомлення робітників з конкретними умовами роботи дільниці, виконуємими операціями і вимогами техніки безпеки, зв’язаними з дорученою роботою.

Головна ціль щоденного інструктажу — контроль за виконанням правил техніки безпеки на робочих місцях. Періодичний інструктаж проводиться через кожні 6 місяців. Робітники небезпечних професій (газозварники, електрики і ін.) проходять періодичний інструктаж через кожні 3 місяці. Окрім запитань, пов’язаних з виконанням правил техніки безпеки, при періодичному інструктажу робітників інформують про нещасні випадки, якщо вони мали місце за останній період і вказують причини, по яким вони трапилися.

В майстернях повинна здійснюватися реєстрація заходів, що проводяться з техніки безпеки. Відомості про проходження увідного інструктажу записують в карточку, яка зберігається в особовій справі робітника.

Керівники повинні 1 або 2 рази на рік проводити навчання робочого персоналу незалежно від проведення інструктажів. Воно ведеться по темам, що охоплюють питання, пов’язані з виконуємими роботами: поводження з нафто про актами і кислотами; робота з вантажопідйомними пристроями і механізмами (домкрати, талі, кран-балки); газозварювальні і електрозварювальні роботи; користування електроінстументом; методи безпечного ведення робіт при ремонті і ін. Результати занять перевіряються кваліфікованою комісією. Відомості про проведення навчання заносяться в журнал реєстрації навчання по техніці безпеки.

Завідуючий майстернею повинен організувати кабінет або куточок по техніці безпеки, обладнаний літературою, що містить в собі правила з техніки безпеки і виробничої санітарії при проведенні різних ремонтних робіт на підприємствах, а також інструкції з техніці безпеки по слідуючим видам робіт: газоелектрозварювальні, акумуляторні, вантажопідйомні, верстатні, слюсарно-збиральні, мідницько-жестянницькі, ковальські, малярні, деревооброблюючі, шиноремонтні і ін.

3.3.2 Охорона праці і техніка безпеки Для безпосередньої організації робіт по створенню здорових і безпечних умов праці в центральних ремонтних майстернях створена служба охорони праці. Ця служба забезпечує своєчасне і якісне проведення інструктажу і навчання працюючих безпечним прийомам і методам праці. В майстернях проводять наступні інструктажі:

Вступний інструктаж при прийомі на роботу проводить інженер по охороні праці з усіма, що вступають на роботу працівниками, незалежно від їх освіти, стажу роботи.

Інструктаж на робочому місці з врахуванням професії і виконуємо!' роботи проводить майстер дільниці з практичним показом безпечних прийомів і методів праці.

Повторний інструктаж проводять не рідше одного разу в три місяці всі працюючі що пройшли ввідний інструктаж на робочому місці з ціллю закріплення знань безпечних методів і прийомів праці.

Додатковий (неплановий) інструктаж проводять при зміні або модернізації обладнання, пристосувань, інструменту і других факторів або при порушенні робітниками вимог безпеки праці.

Відповідальність щодо організації роботи по безпеці праці та техніки безпеки, проведення заходів по зниженню і попередженню виробничого травматизму, а також за виконання протипожежних заходів покладається на майстра механічного відділення.

У відділенні розроблені інструкції з техніки безпеки, як для окремих професій, так і для кожного робочого місця.

Робочий інструмент видається тільки в справному стані відповідно до основних вимог техніки безпеки до інструментів. Збереження на робочих місцях несправного інструменту забороняється. Електроінструмент зберігається тільки в інструментальній кладовій і видається тільки після попередньої перевірки. Всі обертальні частини обладнання відділення огороджені.

Експлуатація підйомно-трасспортного обладнання здійснюється відповідно правил експлуатації підйомно-транспортного обладнання.

Освітлення приміщень і робочих місць здійснюється згідно діючих нормативних документів.

Всі верстати які мають струмоприймальник заземлено. Для цього вздовж цеху йде видимий заземлюючий контур до якого приєднуються корпуси станків та обладнання, яке має струмоприймальники. Опір заземлення перевіряється в установлений термін стеціальними службами і складається відповідний акт.

Відділення обладнане природною та примусовою вентиляцією, що забезпечує утримання приміщень у відповідності до санітарних вимог на ремонтних підприємствах.

Майстерні мають загальні для всіх цехів побутові приміщення у головному корпусі, котрі обладнані відповідно до санітарних норм на побутові приміщення.

3.3.3 Технічна естетика і промсанітарія Серед різних проблем технічної естетики важливе місце на ремонтних підприємствах належить зміні виробничого середовища, створення так званої «зони комфорту», правильному розміщенні джерел світла, створенню приємного кольорового оформлення, обмеженню шуму і вібрації, обладнанню робочих місць.

Чистота і порядок — обов’язкова умова любого підприємства, елементарна і сама перша вимога культури виробництва. Бруд і безлад являються джерелом браку в роботі, виробничих травм, вони заважають високопродуктивній роботі і несумісні з технологією сучасного виробництва. Тому виробниче приміщення необхідно завжди тримати в чистоті, регулярно, двічі на добу, проводити вологе прибирання, очищати підлогу від мастил, бруду та інших шкідливих речовин і матеріалів, що небезпечні для здоров’я людини. Підлога на дільниці повинна бути рівною та міцною, з гладким, але не слизьким покриттям, зручним для очищення.

Велике значення для збереження працездатності робітника на протязі всієї зміни має стан повітряного середовища і чистота повітря на дільниці. Для забезпечення нормального стану повітря повинна бути встановлена приточно-витяжна вентиляція з 3-х кратним, як мінімум, обміном повітря за годину, а крім того місцеві відсоси, що встановлюються біля обладнання, що виділяє шкідливі речовини. Повітря подається через фільтри та обігрівачі (при необхідності), а також зволожувачі.

Температура повітря в робочій зоні повинна бути в межах 14−16 °С в холодний період і 17−20 °С в теплий період року.

Технічна естетика повинна забезпечувати створення благоприємних обставин, які забезпечують безпечні умови праці, підвищують якість та продуктивність праці. Однією з головних задач технічної естетики є кольорове оформлення виробничих приміщень та обладнання.

Велике значення має світло. Раціональне освітлення виробничих приміщень є однією з основних вимог технічної естетики.

Освітлення робочих місць має вільний напрямок світлового потоку, виключати утворення густих і різких тіней.

3.4 Правила електробезпеки На сучасному підприємстві знаходиться багато машин і апаратів, оснащених електродвигунами, освітлювальними, підігріваючими і сигналізаційними пристроями, працюючими з використанням електричної енергії. Виконання ремонтних робіт в таких умовах вимагає створення повної електробезпеки обслуговуючого і ремонтного персоналу. Існуючими правилами передбачено 5 кваліфікаційних груп по техніці безпеки, на які підрозділяється обслуговуючий персонал в залежності від рівня підготовки. Особі, що пройшла перевірку знань по техніці безпеки, спеціальною комісією присвоюється відповідна кваліфікаційна група і видається посвідчення встановленої форми. До експлуатації електроустановок допускаються тільки особи, які навчилися безпечним методам виконання операцій безпосередньо на робочому місці під керівництвом досвідчених спеціалістів. При використанні на ремонтних підприємствах і на пунктах технічного обслуговування епектрофікованого обладнання — верстатів, тельферів, кран-балок, зварювальних апаратів, ручного інструменту (електродрелі, шліфувальні машинки і ін.) — необхідне виконання правил електробезпеки. Ряд приміщень (наприклад, ті, в яких проводиться електрозварка) відноситься до категорії підвищеної небезпеки або особливо небезпечним із-за можливості враження людей електричним струмом. Інколи роботи, зв’язані з використанням електрики, виконуються на відкритому повітрі (зварювання). Все електрофіковане обладнання (станини верстатів, корпуси електродвигунів), пускова і захисна апаратура, виготовлена з металу, зварювальні апарати необхідно надійно заземляти (з'єднувати з захисним нульовим дротом), а електродвигуни обладнуються додатковим захистом від коротких замикань.

Від трансформаторної підстанції до електрощита на підприємстві електроенергія (напруга до 1000В) підводиться по чотирьохжильному кабелю. Одна жила являється нульовою (нейтральна). Лінія заземлення на підприємстві, до якої під'єднують заземляємі об'єкти, виконується з смужкової сталі перерізом 40×4 мм і з'єднується з нулем на електрощиті.

Ізоляція струмоведучих дротів повинна мати опір не нижче 0,5 Ом.

Користуватися електрозварювальними апаратами мають право електрозварники з кваліфікаційною групою по техніці безпеки не нижче II. Підключати апарати до електричної мережі і спостерігати за їх технічним станом в процесі експлуатації повинен тільки електротехнічний персонал. Перед тим як ввімкнути зварювальний апарат в мережу, слід переконатися в його справності, перевірити стан контактів і занулюючих провідників, ізоляції робочих дротів, наявність засобів, захищаючих аппарат від коротких замикань (запобіжники або автоматичні вимикачі). Зажим вторичної обмотки зварювального трансформатора, до якого підключають зворотній дріт, необхідно заземлювати. Відомі випадки з смертельним наслідком від враження струмом при ремонті машин зварювальним апаратом без дотримання правил електробезпеки (несправний трансформатор, відсутність заземлення зажима вторинної обмотки, пристрої автоматичного вимикання, обмежувача напруги холостого ходу). Огляди і технічне обслуговування зварювальних апаратів слід проводити не менше одного разу в місяць. Електродоутримувачі повинні бути тільки заводського виготовлення, в справному стані і відповідати вимогам електробезпеки.

Перед видаванням на руки робітнику електроінструмент повинен бути перевірений: встановлені справність заземлюючого дроту і відсутність замикання на корпус. Електроінструмент, що має дефекти, видавати забороняється. Мали місце нещасні випадки при роботі несправною електродріллю і електросолідолонагнітачем. Для живлення електроінструменту використовується шланговий шнур марки ШРПС з спеціальною жилою для заземлення, в крайньому випадку багатожильні гнучкі дроти ПРС з ізоляцією, розрахованою на напругу не нижче 500 В, укладені в загальний гумовий шланг. Заземлююча жила повинна бути промаркірована з двох кінців або мати сигнальне пофарбування, що відрізняється від інших дротів. Не дозволяється перекручувати струмопроводячий кабель і утворювати на ньому петлі, вузли і ін. Працювати необхідно в гумових рукавицях і при справному заземленні.

Часто при ремонті (наприклад, для освітлення оглядової ями) необхідні переносні електричні світильники. В приміщеннях з підвищеною небезпекою, до яких відносяться ремонтні підприємства, дозволяється мати світильники напругою не більше 36 В, а в особливо небезпечних, в тому числі і в оглядових ямах, а також не в приміщенні - не більше 12 В. Забороняються саморобні переносні джерела світла (при напрузі 220 В спостерігалися ураження струмом). Правила допускають інколи примінення електроінструменту на напругу 220 В замість 36 В, якщо він має пристрій захисного вимикання або надійне занулення, але з обов’язковим використанням діелектричних рукавиць, галош, ковриків. Не менше разу в місяць необхідний контроль стану ізоляції понижуючого трансформатора, використовуємого для освітлення, електроінструменту, його привода, зануляючої жили (відсутність обриву). Цю перевірку повинна виконувати особа з кваліфікаційною групою не нижче III. Забороняється приміняти для живлення переносних світильників і електроінструментів автотрансформатори, за винятком понижуючих трансформаторів з розділеними обмотками.

На машинах для миття в зв’язку з постійною вологістю швидко погіршується ізоляція в електродвигунах, часто виникають замикання обмотки на корпус. Електродвигун насоса повинен бути обов’язково занулений, а захисний апарат знаходиться в справному стані і швидко спрацьовувати в випадку однофазного замикання на корпус. Найбільш ефективні в цих умовах апарати захисного вимикання. Знаходження робітників в вологій атмосфері біля установок для миття, мокрі руки, сира земля і вода під ногами складають небезпеку ураження струмом при його надходженні

Площадку для зовнішнього миття машин не слід розташовувати поблизу повітряних електричних ліній, так як при попаданні на них струменя води шланг може виявитися під напругою, небезпечною для життя людини.

Перед проведенням ремонтних робіт або монтажних операцій, що вимагають використання часткової або повної напруги мережі, для запобігання нещасного випадку приймають міри, що виключають подачу напруги внаслідок помилкового або самовільного вмикання комунікаційної апаратури. Для цього знімають запобіжники, з'єднані з апаратом, використовують ізолюючі накладки в рубильниках, автоматах і т. п., від'єднують, якщо це можливо, кінці живлячої лінії на щиті або «безпосередньо на місці роботи. Кожухи можна не знімати, але при цьому повинна бути повна впевненість, що рукоятка або указник комунікаційного апарата знаходиться в положенні, при якому контакти відключені. Але все одно і після цього необхідно перевірити відсутність напруги. Доступ до електронебезпечних місць перекривають запобіжними огорожами. На ключах керування і приводах роз'єднувачів, відокремлювачів, вимикачів навантаження, на рукоятках рубильників, автоматів і інших комунікаційних апаратів, з допомогою яких може бути подана напруга до місця робіт, вивішують плакати «Не вмикати — працюють люди». Якщо напруга вимкнена зняттям запобіжників, то плакати розташовують на їх основі. Використовують також постійні попереджувальні написи: «Стій небезпечно для життя» і «Стій — висока напруга» (при напрузі більше 1000 В), які розміщують на сітках огороджень. Під час роботи ремонтному персоналу забороняється переставляти або прибирати плакати і огородження, а також заходити на огороджені ділянки.

3.5 Охорона довкілля Проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів являється однією з найбільш актуальних серед глобальних загальнолюдських проблем, так як від її вирішення залежать життя на землі, здоров’я і благоустрій людства.

Промислові забруднення оточуючого середовища підрозділяються на наступні види:

механічні - запилення атмосфери, забруднення грунту і води твердими предметами і частинками, не властивими (сторонніми) даній ділянці природи;

хімічні - утворення, виділення і скупчення газоподібних, рідких і твердих хімічних з'єднань, що вступають в взаємодію з оточуючим середовищем;

фізичні - теплові і світлові виділення, утворення магнітних полей і іонізуючого випромінювання, вібрація, шум;

біологічні - потрапляння в навколишнє середовище різних організмів, що з’являються в результаті діяльності людині, що наносять шкоду природі.

Ремонтні підприємства виділяють всі перераховані види забруднень або накоплюють їх в процесі очистки машин і при проведенні різних технологічних процесів ремонту.

В цілях охорони навколишнього середовища від шкідливої дії промислових відходів необхідно сумісно з районною санепідемстанцією старанно пропрацювати питання нейтралізації, утилізації або поховання шкідливих розчинів кислот, лугів, миючих речовин, гербіцидів, інсектицидів і інших матеріалів, що при міняються при ремонті або утворюються при очистці та митті машин. Відпрацьовані змазувальні матеріали направляють на регенерацію або використовують для власних потреб.

При виконанні таких технологічних процесів при ремонті, як фарбування, обкатка і випробування двигунів, при використанні епоксидних смол повинні бути передбачені пристрої для примусово-витяжної вентиляції з випускними трубами достатньої висоти.

Для зниження шкідливого впливу підприємства на навколишнє середовище при його проектуванні, будівництві і експлуатації повинні виконуватись * природно-охоронні заходи.

Довкола підприємства повинна бути санітарно-захисна зона шириною не менше 50 м. Цю зону озеленяють і благоустроюють. Зелені насадження збагачують повітря киснем, поглинають вуглекислий газ, шум, очищають повітря від пилу і регулюють мікроклімат.

Гранично допустимий викид шкідливих речовин в атмосферу визначають в відповідності з вимогами ГОСТ 17.2.3.02−78. При цьому виходять з умови, що концентрація шкідливих речовин в приземному шарі атмосфери не повинна перевищувати ГДК.

З ціллю підтримки чистоти атмосферного повітря в межах норм на підприємстві передбачають попередню очистку вентиляційних і технологічних викидів з їх подальшим розсіюванням в атмосфері.

Гарну дію на атмосферу в приземному шарі мають штучні водойми, котрі вбирають пил, зволожують, охолоджують і іонізують повітря.

Для очищення стічних вод на підприємстві застосовують механічні, хімічні, фізико-хімічні і біологічні методи очищення.

Спускати стічні води в водойми можна тільки з дотриманням Правил охорони поверхні води від забруднення їх стічними водами.

4. КОНСТРУКТОРСЬКА ЧАСТИНА

4.1 Призначення і робота пристосування Балансувальний стенд призначений для балансування коліс будівельної техніки, вантажних автомобілів та різних коліс. Стенд являє собою ергономічну конструкцію не великі габаритні розміри хорошу продуктивність і якість робіт, що виконуються та досить простий у використанні.

4.2 Розрахунок деталей пристосування на міцність В балансувальному стенді потрібно розрахувати гвинт балки так як при роботі найбільше навантаження сприймає різьба гвинта.

Розрахуємо гвинт за методою джерела 10 сторінка 69 204

Зусилля на балку яка кріпиться гвинтом довжиною l=600мм F=590 Н тоді зусилля затяжки.

М=F* l=Q*(d _Ѕ)*tg (л+g), (4.1)

де Qзусилля затяжки

d₁— внутрішній діаметр різьби гвинта

М 24 d₁=22,1 мм;

л =arctg (^P/_(П*d1)), (4.2)

де Р—крок різьби Р=3мм.

=arctg (3/3,1422,1)=7,5

— приведений кут тертя

=arctg f/cos30, (4.3)

де f-0,15 коефіцієнт тертя сталі по сталі

=arctg 0,15/cos30=9,83

тоді

Q=Fl / (0,5d₁tg (+)), (4.4)

Q=5900,6/(0,50,0221tg (7,5+9,83))=3540 H

Момент тертя на торці прижиму

T_f=Qd₁/4, (4.5)

T_f=35 400,150,0221/4=10,6

Крутний момент

М_к=Fl+T_f, (4.6)

М_к=5900,6+10,6=364,6 H м Еквівалентне напруження

_е=, (4.7)

_е==172МПа180 МПа = ,

Отже гвинт буде працювати надійно.

5. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

5.1 Розрахунок вартості основних фондів Для того, щоб визначити економічну ефективність проектованого підприємства необхідно порівняти витрати на проектоване підприємство капіталовкладень та прибуток, який отримує це підприємство за виконані роботи. Для визначення витрат на проектоване підприємство (капіталовкладення) потрібно підрахувати вартість основних фондів підприємства до складу яких входять:

— будівлі та споруди, або вартість автомобіля;

— силове та виробниче обладнання;

— передавальні пристрої;

— транспортні засоби;

— інструменти та обладнання Вказані основні засоби визначаються в технічній частині проекту. Вартість основних засобів визначається на основі прейскуранта цін з додаванням 10% вартості на монтаж та перевезення.

Визначаємо вартість основних засобів:

— вартість автомобіля Краз 6322 складає 385 000 грн відповідно до прейскуранту торгової фірми «Спецтехніка»:

Вартість виробничого обладнання та його монтаж складає 65−80%;

В_о=385 000· 0,8=308 000грн силового обладнання 12%;

В_с=385 000· 0,12=46 200грн передаточних пристроїв 6%;

В_п=385 000· 0,06=23 100грн вантажно-підйомних засобів 12%;

В_вп=385 000· 0,12=46 200грн вартість інструмента та інвентарю 4−6% від вартості будівлі.

В_о=385 000· 0,05=19 250грн Результати заносять в таблицю.

Таблиця 6.1 — Вартість основних фондів

5.2 Розрахунок зарплати основних робочих підприємства

Загальний фонд заробітної плати виробничих робочих включає в себе основну зарплату, додаткову зарплату з нарахуванням пов’язаним з витратами за соціальне страхування робочих.

З_заг = З_осн + З_дод + Н_зп грн.,

де З_осн — основна зарплата;

З_дод — додаткова зарплата;

Н_зп — нарахування на заробітну плату;

З_заг =30 787+38581+25 666=95034 грн.

До складу основної заробітної плати входять всі види розрахунків за фактично відпрацьований час, заробітна плата за роботу в нічний час, доплата за сумісництво в роботі, доплата за керівництво бригадою.

Основною для розрахунків служать:

Трудоємкість виробничої програми;

Прийнята форма оплати праці;

Тарифні ставки і тарифні коефіцієнти.

Основна заробітна плата знаходиться по формулі:

З_осн = З_пр + З_від грн.,

де З_пр — пряма заробітна плата З_від — відрядна заробітна плата.

З_осн =30 787+0=30 787грн.

Пряма заробітна плата знаходиться по формулі:

З_{пр =} Т_заг · Ч · К_ср.т. грн.,

де Т_заг — трудоємкість робіт по ТО і Р;

Ч — часова тарифна ставка першого розряду;

K_срт — середній тарифний коефіцієнт.

З_пр =4595· 5·1,34=30 787грн.

Відрядна заробітна плата знаходиться по формулі:

З_від = N · Р грн.,

де N — кількість продукції;

Р — розцінок за одиницю продукції.

Додаткова заробітна плата знаходиться по формулі:

З_дод = П_р + Д_н.ч. + Д_бр + Д_с.пр +Д_зоб., грн.

де П_р — преміальна надбавка;

Д_нч — доплата за роботу в нічний час;

Д_бр — доплата за керівництво бригадою;

Д_с.пр — доплата за сумісництво професій -20−40% від З_пр.

Д_зоб — державні обов’язки і відпустка.

З_дод =27 708+1022+6157+3694=38 581грн.

Преміальна надбавка:

П_р = З_пр. · (до 90%); грн.

П_р =30 787· 0,90=27 708грн Розмір доплати за роботу в нічний час визначається по формулі:

Д_н.ч. = N_рн. · R_н · К _ср.т. · Ч ·, грн.,

де N_рн — кількість робочих працюючих в нічну зміну;