Результаты економічних перетворень із перехідною економікою

Результаты економічних перетворень із перехідною экономикой

Успех проведених ринкових реформ слід оцінювати з позицій виходу країн на траєкторію економічного зростання. У країнах, де реформи мусили подолати криза й інфляцію, найшвидше впоралися своє завдання (Польща, Угорщина, Чехія та Словаччина, Хорватія). Румунії допомогло наявність нафтових ресурсів, продаж яких дозволила здійснити менш болісно стабілізаційні процеси. У Польщі, Чехії, Угорщиною і Словаччиною стислість стабілізаційного періоду багато в чому зумовлювалася реформами, проведеними період ринкового социализма.

Однако були країни, де спад не припинявся. Стабілізація вела тільки в його уповільнення. Найчастіше це було викликано непослідовністю у проведенні ринкових реформ. Така ситуація характерна передусім на Росії, України, Білорусі, Болгарии.

В країнах, та розвитку по еволюційному шляху, найбільших успіхів досягли Китаю і В'єтнам, у яких хід реформ супроводжувалося зростанням. Китай протягом останнього десятиліття ВВП майже подвоївся, що створило образ «китайського дива».

В економічної літературі часто протиставляють шоковий і еволюційний варіанти, у своїй перевагу дається шляху, яким пішов Китай. Передбачається, що вибір країн з так званого шокового варіанта був неудачным.

Ценой реформ шокового варіанта є втрата ВВП від 1/3 майже половину.

Шоковый варіант реформування економіки — є плата за запізніле розуміння з ринковими перетвореннями, що призвело до втрати державного контролю над ходом відтворення. Плавне входження у ринок можливо, за своєчасності ринкових реформування і застосування сформованої Комплексної програми ринкових перетворень. Така програма повинна была:

• чітко розмежувати функції ринку України і «плану», характерні для змішаної економіки (інший вона можна було з неможливості відразу уникнути усесилля державної собственности);

• посилено підтримувати новий альтернативний сектор економіки, і малий і середнього бізнесу. Тільки за досягненні успіхів альтернативної економіки слід проводити поступову приватизацию;

• визначитися в понятті ефективного власника, народженню якого має бути підпорядкований приватизаційний процесс;

• активно проводити структурну політику, сприяючи формуванню нової пропорційності у національному хозяйстве;

• обмежити всевладдя спекулятивного капіталу, що особливо розростався на початкових стадіях про ринкову трансформацію, і підпорядкувати державний контроль завданню забезпечення вигідності реального сектора над віддаленому майбутньому, але хоча в середньостроковій перспективе;

• розширити сферу здійснення державного контролю на мікроекономічні процеси, з'єднавши макроекономічну стабілізацію з реформуванням підприємств та його менеджменту, з запуском механізму банкротств;

• передбачити в програмах блок корекції реформ з урахуванням сформованого менталітету народу. Лише цього разі останній нічого очікувати відторгати реформи і став їх активним участником.

В ліберальної моделі ринкових перетворень на авангардні позиції висувається кредитно-грошова і фінансова політика, орієнтована для досягнення фінансову стабілізацію, необхідна передумова до переходу до економічного зростанню. У економіці затяжного перехідного періоду реалізації глибоких і масштабних інституціональних перетворень економічних функцій держави що неспроможні бути утиснуті в конструктивне русло лише кредитно-грошової та політики. Державі доводиться вирішувати набагато ширший крутий проблем.

Стрімкий те що держави з економіки Россииской Федерації призвів до інституціонального вакууму, що у чималої мері сприяло криміналізації економічної діяльності, наростання економічної кризи, успадкованого ще від минулого. Економіка виявилася некерованої, об'єкти державної власності — безгоспними, доступними для спонтанної приватизації. Таким був підсумок швидкісного використання ліберальної моделі на на початкових етапах перетворень, як і породило коригування діяльності держави у період.

Ставка на невидиму руку ринку виявилася непрацездатною. За сучасних умов мова іде про вільної моделі ринкової економіки, давно канула в Лету в розвинених країнах, та про становленні змішаної ринкової економіки з різноманітними функціями держави як макросубъекта ринкових отношений.

Країни Східної Європи, домігшись перших стійких кроків фінансову стабілізацію, посилили роль держави у формуванні про ринкову трансформацію. Вони змогли недопущення безплатної передачі державної власності колишньої номенклатурі і тіньовикам, реалізувати принцип ефективності під час проведення приватизації, що дозволило зменшити втрати від реформування економіки та розкрадання собственности.

Проблемы входження Росії у систему сучасного МХ

Проблема інтеграції Росії у в світову економіку має величезну актуальність. На думку багатьох фахівців, ці країни мають ряд специфічних чорт і переваг, дозволяють успішно інтегруватися у світового господарства. До них належать:

огромные сировинні богатства;

квалифицированная та порівняно дешева робоча сила;

большие масштаби накопичених основних фондов;

мощный науково-технічний потенциал.

Однако процес інтеграції Росії у світового господарства стримують стратегічні слабкості російської економіки, сводящие нанівець ефект від участі конкурентних переваг. До даним слабкостям слід отнести:

отсутствие повноцінної системи фінансової, організаційної, інформаційної підтримки экспортеров;

нерациональная структура експорту і импорта;

спад виробництва, непродумана конверсія ВПК, що веде до втрати традиційних рынков;

ориентация НДДКР на військові исследования;

изношенность і моральна відсталість основних фондов;

нестабильность економіки і политике.

Таким чином, задля подолання розриву, отделяющего РФ від світових лідерів, та скорочення часу початку ринкової економіки, інтеграції до системи світогосподарських зв’язків необхідно:

1) встановлення стабільного політичного режиму; 2) розвиток та вдосконалення ринкового механізму господарювання; 3) всемірне залучення і запропонував ефективне використання іноземних інвестицій з допомогою сприятливого інвестиційного клімату; 4) проведення активної зовнішньоторговельної політики, яка поєднувала экспортоориентированность провадження з импортозам е ще зв ньому; 5) стимулювання економічного розвитку шляхом НТП; 6) вступ до міжнародних організацій, приєднання до міжнародних конвенціям та інших джерелам міжнародного права.

На рішення вищезгаданих труднощів і спрямована економічна реформа, складовою якої є реформа зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Перетворення ЗЕД під час реформи включає у собі скасування державній монополії зовнішньої торгівлі; поступову заміну адміністративних (нетарифних) методів державного регулювання зовнішньоекономічних зв’язків тарифними; формування сучасної структури стимулювання, кредитування і страхування експорту; забезпечення конвертованості національної валюти; створення сприятливих умов припливу іноземних інвестицій у економіку. Однією з головних цілей реформи ЗЕД є поступовий перехід до економіки відкритого типа.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.