Теорія «економічного зростання» В. Ростоу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВЧЕНЬ» .

на тему:

Теорія «економічного зростання» В.Ростоу.

У сучасній економічній науці економічний ріст трактується подвійно: у вузькому і широкому змісті.

У вузькому змісті - як ріст основних показників кінцевої продукції (ВВП, національного доходу чи споживання на душу населення).

У широкому змісті - як процес змін у соціальних інститутах (у структурі прав власності, формах організації виробництва і розподілу), що обумовлюють перехід від однієї стадії росту до іншої.

Відповідно до цього підходу існує три напрямки в теоріях росту:

Неокейнсіанське;

Неокласичне;

Історико-соціологічне.

Перші два напрямки аналізують ріст у вузькому змісті. Для історико-соціологічного напрямку характерний розгляд росту в широкому змісті. Одним з найбільш яскравих представників цього напрямку є американський економіст і соціолог У. Ростоу.

Ростоу опублікував книжку «Стадії економічного зростання. He-комуністичний маніфест» (1960), який виклав власну концепцію су­спільного розвитку, як альтернативу марксистській формаційній те­орії. Він виділяє п’ять стадій економічного зростання: 1) традиційне суспільство, 2) підготовка передумов для піднесення, 3) піднесення, 4) рух до зрілості, 5) ера високого масового споживання.

«Традиційне суспільство» характеризується примітивною ручною технікою, ручною працею, переважанням сільського господарства. Перша стадія хронологічно охоплює всю історію людства до XVII ст.

«Друга стадія зростання — це суспільство в перехідному стані"'. На цій стадії створюються передумови для піднесення. Визначаль­ною рисою стадії є утворення централізованих національних дер­жав. В економіці з’являються «нові типи підприємливих людей… які бажають мобілізувати заощадження й узяти на себе ризик, праг­нучи прибутку або модернізації"2. На другій стадії виникають бан­ки, зростають інвестиції, пожвавлюється зовнішня та внутрішня торгівля.

Третя стадія, стадія піднесення, визначається тим, що сили еко­номічного прогресу починають домінувати в суспільстві. Відбуває­ться розвиток в інтересах усього суспільства. Цю стадію різні країни пройшли в історично різні відрізки часу. В Англії - це (приблизно) два останні десятиріччя XVIII ст., у Франції і США — кілька деся­тиріч перед 1860 p.

Четверта стадія характеризується постійним прогресом, удоско­наленням техніки, поширенням нової технології на всю сферу гос­подарської діяльності, більш швидким зростанням випуску продук­ції порівняно зі зростанням кількості населення. Саме цю стадію Ростоу називає «індустріальним суспільством».

Найхарактернішою рисою п’ятої стадії економічного зростання є випуск товарів тривалого користування. На цій стадії змінюються пріоритети суспільства. На перший план виходить не виробництво, а «споживання і благоденство в самому широкому розумінні"3.

П’ятою стадією Ростоу не завершує періодизацію суспільного розвитку. Майбутнє суспільство він зв’язує зі стадією «за спожи­ванням», якої ніби вже досягнуто у США. Для неї характерним є пе­реважання сімейних та інтелектуальних цінностей над споживан­ням. Ростоу вважає, що високе масове споживання стане загальним і закликає людство прискорити цей процес.

Економічний ріст як явище повинне мати показники, якими б він вимірявся. Як узагальнюючі показники економічного росту виступають показники результатів функціонування національної економіки.

Валовий внутрішній продукт (ВВП).

Валовий національний продукт (ВНП).

Ці показники формують систему національних рахунків (СНС), систему економічної інформації, що представляє собою, використовувану у всім світі для опису й аналізу господарської діяльності на макрорівні.

Усеосяжним показником економічного росту і найкращим показником стану економіки є ВВП і ВНП.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — характеризує вартість кінцевих товарів і послуг у цінах кінцевого покупця, створену в географічних межах даної країни поза залежністю від національної приналежності економічних ресурсів.

Валовий національний продукт — також характеризується вартістю кінцевих товарів і послуг у цінах кінцевого покупця, але тільки створену за допомогою ресурсів, що належать даній країні, незалежно від їх географічного використання.

Оскільки характер продуктів, зроблених у національній економіці, надзвичайно різноманітний, те єдиним способом просуммировать величину реалізованих благ — скласти їх у грошове вираження. ВВП є грошовим показником.

У вартість ВВП не включається:

— державні трансферні платежі: пенсії, стипендії,.

посібника й ін. види виплат, що не супроводжуються створенням якого;

або продукту, і є формою перерозподілу наявних.

фінансових ресурсів;

— купівля — продаж цінних паперів на фондовому ринку;

— перепродаж старих товарів.

Підрахунок ВВП можна робити двома шляхами: через витрати і через доходи. Як і в бухгалтерському балансі, у СНС видаткова частина повинна бути дорівнює дохідної, тобто.

C + I + G ± Xn = ВВП = C + S + P + R +і + T + A.

Ліва частина тотожності, видаткова, складається з наступних компонентів:

С — споживчі витрати домашніх господарств, за винятком витрат на будівництво житла, тому що це не входить в інвестиційні витрати;

I — інвестиційні витрати фірм, тобто з витрати на придбання машин, устаткування, сировини, будівництво;

G — державні витрати на закупівлю товарів, послуг і на інвестиції;

Xn — сальдо зовнішньоторговельного балансу, тобто різниця між експортом і імпортом. Якщо експорт більше імпорту, то Xn > 0, якщо навпаки, те Xn < 0.

Дохідна, права частина тотожності, складається з:

C + S — доходи населення у виді заробітної плати і від самостійної.

діяльності, що йдуть на споживання (З) і заощадження (S);

Р — прибуток корпорації;

R — доходи у виді ренти;

і - процентна ставка по заощадженнях;

Т — податки на підприємницьку діяльність;

А — амортизаційні відрахування.

У викладеній їм концепції в основі економічного росту і.

історичного переходу суспільства від однієї стадії до іншої лежать принципові розходження трьох основних характеристик:

Рівня розвитку техніки;

Норми нагромадження;

Рівня споживання.

Відповідно до якісного розходження цих характеристик, а також зміною схильності людей до розвитку науки і техніки, народженню і вихованню дітей, створенню матеріальних благ У. Ростоу виділив п’ять стадій росту.

1. Стадія класового (традиційного) суспільства характеризується.

статичною рівновагою, доньютоновской наукою, обмеженими.

можливостями розвитку виробничих сил, падіння доходів.

через низькі темпи економічного росту. На цій стадії.

практично немає умов для скільки-небудь розширеного.

відтворення національного продукту.

2. Перехідне суспільство. Головною зміною є збільшення.

норми нагромадження до 5%.

3. Стадія переходу до індустріального розвитку. Частка інвестицій.

росте і досягає 10% річного національного доходу.

Існує хоча б одна галузь промисловості з високим типом.

рости і політична підтримка цієї галузі. У. Ростоу.

визначив тривалість стадії в 20−30 років.

4. «Шлях до зрілості». Становлення індустріального суспільства.

характеризується збільшенням норми нагромадження до 20%. Це.

стадія триває 60 років. У. Ростоу вважав початком цього періоду для ;

Великобританії - 1850 р. Швеції - 1930 р.

США — 1900 р. Японії - 1940 р.

Німеччини — 1910 р. Росії - 1950 р.

Франції - 1910 р. Канади — 1950 р.

У цей період розвивається процес урбанізації, підвищується частка кваліфікованої праці.

5. Стадія масового споживання. Виробництво орієнтоване.

переважно на споживача, що веде сферою економіки.

є сфера послуг. Тривалість — близько 100 років.

Теорія стадій росту У. Ростоу стала помітною подією в суспільної науці свого часу. Вона являла собою новий погляд на історичну еволюцію суспільства, багато в чому відмінний від марксисткою концепції соціальноекономічних формацій, а також технократических теорій росту першої половини XX століття.

Однак теорія У. Ростоу носить занадто загальний характер і більше орієнтована на питання про історію росту в епохальному плані, чим дає представлення про механізм і про джерела самого економічного росту.

ЛІТЕРАТУРА.

• олитическая экономия. М.: Издательство политической литературы 1998. стр.72−74.

• кономічна теорія / Під ред. д.е.н. Камаева В. Д. — М.: Владос 1999; ст.547−565.

• кономическая теория. Под ред. д.э.н. Николаевой И. П. М.: Проспект 2000. ст. 256−263.

• айдар Е. Аномалии экономического роста. Вопросы экономики. 1996. № 12- ст.20−23.

• вашковский С. Н. Макроэкономика. М.: Дело, 2000 ., ст.363−387.

• орисов Е. Ф. Экономическая теория. М.: 1997 г., ст.87−93.