Велика Вітчизняна Війна

Велика Вітчизняна Війна

ІІІ період ВВВ. Визволення України від фашистсько-німецької окупації (1943;1944).

Перемога радянських військ под Сталінградом дала змогу вступу частини 1- гвардійської армії ген. Кузцнецова у Варошиловградській області в грудні 1942 року. Наприкінці января — початку лютого 1943 радянське командування поставило заподіяння звільнення Донбасу та Харківського промислового району. Ці заподіяння малі виконати війська Південно-західного та Воронезького фронтів. У результаті наступальної операції 29 января — 18 лютого 1943 року війська Південно-західного фронту звільнили територї північного Донбасу. Наступальна операція Воронезького фронту із 2 лютого по 3 березня 1943 мала своїм результатом Визволення Харкова. Східна частина Донбасу до середини березня був звільнена, але й в результаті контрнаступу німецьких військ 19 лютого — 25 березня 1943 року змусили радянські війська покинути Харків, північно-східні територї Донбасу. Радянські війська відступили за Сіверський Донецьк. Ще под годину Курської битви радянське командування видає директиву щодо Визволення Донбасу, Лівобережної України, Кріму, окрему директиву щодо виходу на бережи Дніпра й захоплення на правому березі плацдармів для контрнаступів. Наступ под Курськом переріс у загальний стратегічний наступ радянської армії. Основний удар було б спрямовано на південно-західному напрямі. Центральний, Воронезький, Степовий, Південно-західний та Південний фронти провели широкомасштабні бої за Визволення Донбасу, Лівобережної України, силами цих фронтів було б взято праві бережи Дніпра.

З 20 жовтня 1943 року ці фронти перейменовані на Білоруський та І, ІІ, ІІІ, ІV Український. Натиску радянських військ німецьке командування уже були протиставити контрнаступ (переходити до оборони). Створюється «Східний вал» — німецький оборонний рубіж. Гітлер заявивши: «Скоріше Дніпро потече догори, ніж руські перейдуть його». У результаті Ізюм-Барвенківської, Міуської, Белгородської, Харківської, Донбаської, Прип’ятської наступальної операції радянські війська підійшли до Дніпра. Першими форсували Дніпро війська 13-ої армії 22 вересня 1943 року в районі Великого Букрина. Одна із перших на рубіж Дніпра вийшла 3-тя гвардійська армія генерала Рибалки. 12 жовтня 1943 року радянські війська почали наступ на Київському напрямі. 3 листопаду 1943 року війська І українського фронту генерала Ватутіна розпочали бої за Київ. Головні удари було б спрямовано із лютезького плацдарму та Букринського. Алі основна увага приділялась лютезькому. 6 листопаду 1943 столицю України було б звільнено. У визволенні Києва приймала доля І Чехословацька окрема Бригада полковника Свободи. За мужність та героїзм фінансовий боєць і за Київ 65 частин удостоєно звання Київських. Столиці дали статус міста-героя. Через кілька днів було б звільнено Житомир. Запеклі бої тривали на півдні України. У ході тримісячних боїв радянської армії було б звільнено Запоріжжя силами ІІ та ІІІ Українського фронтів. 14 жовтня 1943 року останні частини німців було б відбито із міста 25 жовтня 1943 року було б визволено Дніпропетровськ. На початку 1944 року — Визволення Правобережжя України. Найбільша операція — Корсунь — Шевченківська («Сталінград под Дніпром»). У результаті січнево-лютневого наступу 1944 року були розбиті німецькі сили под Житомиром, Кіровоградом, Рівно, Луцьком, Корсунь — Шевченківським, Нікополем, Кривим Рогом.

Новий наступ розпочався в березні 1944 року й тривав до травня. У результаті визволені Миколаїв, Одеса, Тернополі, Кам’янець-Подільський. 26 березня 1944 року на 1009 день із моменту нападу німцями на СРСР радянські війська вийшли на кордон із Румунією. У результаті наступальної операції 8 апреля — 12 травня 1944 року в Кріму радянська армія забезпечила остаточну ліквідацію сил противника на південному фланзі фронту. У тому годину, як тривали бої в Білорусії, в середині июля — 29 серпня 1944 року радянські війська почали наступ на лінії Львів — Сандомир. Результатом цого наступу 27 июля 1944 року було б звільнено Львів й Станіслав. 15 серпня визволяється Сандомир й далі радянські війська вийшли на східні територї Польщі.

3 8 березня по 28 жовтня 1944 року радянськими військами був здійснена Карпатська операція, Яка закінчилась вигнанням фашистів із Карпат. У жовтні 1944 року уся етнічна територія України був звільнена. Одразу почалося відбудова народного господарства. Після вступу радянських військ на територї Західної України розпочинається кровопролитна боротьба між частинами НКВС та силами УПА, котра організувала ряд акцій проти мобілізації, репресій та депортацій. Також силами УПА здійснювався опір загонам НКВС, членам компартії, працівникам органів радянської влади й їхнього співпрацівникам.

Навесні 1944 року у сутичці із підрозділами УПА був смертельно поранений командуючий І Українським фронтом Ватутін. Для ліквідації УПА силами НКВС було б організовані блокади територї, створюються винищуючи батальйони. Деякі сутички із УПА малі широкі масштаби. То в квітні 1944 року силами НКВС под Кремінцем (Волинська область) 30 тисяч НКВСників було б виставлено проти підрозділу УПА. За радянськими джерелами протягом 1944 року НКВС ліквідував 36 банд УПА загальною чисельністю 4,5 тисяч Чоловік. Ця боротьба виявилася жорсткою й тривалою (до 1949 року).

8 травня 1945 року Гітлерівська Німеччина капітулювала, а ІІ вересня закінчилась ІІ світова війна.

Український народ зробив значний внесок у перемогу. 6 млн. українців приймали доля в боях, кожний ІІ із них загинув, кожний ІІ із живих — інвалід. 2072 чоловіки отримали почесне звання Героя Радянського Союзу. 32 із них двічі, з 7 млн. нагород 2,5 млн. отримали українці. З 15 фронтів, которые действовали за часів війни, понад половини очолювались українцями. У Україні діяло 60 партизанських з'єднань, біля 2 тис. підпільних груп. Загальні втрати Українців — 7 млн. Чоловік (17% загального населення України).

Воєнні дії на територї СРСР у 1944 році.

У січні 1944 року починається наступ под Ленінградом й Новгородом наслідком якого стало звільнення Ленінградської та Новгородської області. На початку 1944 року после успішної Ленінградської операції починається Визволення Естонії. Операція по визволенню Білорусії розпочалась 22 червня 1944 року. 3 июля відбулося Визволення Мінську. 29 червня частини Червоної Армії підійшли до Вісли й почали її форсування. Восени 1944 року кордони СРСР були відновлені майже протягом.

3 жовтня 1944 року починаються «закордонні» походи (національно-визвольна війна). Алі ще 20 червня 1944 року радянські війська вступили на територію Польщі. Наступного дня оголошується маніфест Польського Комітету Національного Визволення. У якому радянський уряд вбачав уособлення влади в Польщі. Український уряд визнав ПКНВ й надав йому право створювати органи управління в державі. Цей комітет був створений под егідою НКВС после вбивства керівника емігрантського уряду Сікорського влітку 1943 року. Його заступник Миколайчук не отримав повної влади.

У серпні - вересні розпочалось повстання опозиційних сил Комітету ПКНВ. Керівником був емігрантський уряд в Лондоні. 1 серпня 1944 року відбувся ряд збройних сутичок. Це повстання було б підтримано більшістю варшав’ян. Мета — усунення від влади пробільшовицьких сил уряду та закріплення столиці. Сталін в дуже різкий формі відізвався про групу злочинців, Яка своїх інтересів затіяла варшавську авантюру. Радянська армія Незважаючи на заклик по допомогу, не підтримала повсталих. 2 жовтня 1944 року керівники Варшавського повстання капітулювали. Більшість сучасних науковців вважає, що війська Червоної армії було б навмисно зупинено. І лише 17 января 1945 року війська вступили до Варшави та визволили її.

Успішний закінчення Ясько-Кишинівської операції дозволило Червоній армії в серпні 1944 року перенести військові дії на територію Румунії. Наступ Червоної армії прискорив події в самій Румунії. 23 серпня 1944 року починається повстання в Бухаресті, яку привело до падіння диктатури Антонеско. Антифашистські настроєні повстанці визволили столицю й утримували її до приходу Червоної Армії. Наприкінці серпня 1944 року Румунія був визволена.

Ще у 1941 році Болгарія приєдналась до антікомінтернського пакту та оголосила війну США та Великобританії. Вона не виступало відкрито проти СРСР, але й 5 вересня 1944 року радянський уряд оголосив війну Болгарії. 8 вересня 1944 року передні частини Червоної армії перейшли Болгарський кордон. Це співпало із антифашистським повстанням в Софії. У вересні 1944 року Болгарія був визволена.

Особливості дій Червоної армії в Югославії.

У стране вела активну антифашистську боротьбу народно-визвольна армія Югославії (НВАЮ) под командування Броз Тита. У складі цієї армії налічувалось біля 400 тис. бійців. Спільними діями НВЮА та Червоної армії Югославія був визволена. Наприкінці вересня 1944 року разом з командування І Українського фронту розробляється план дій. У жовтні 1944 року в ході штурму Белграду командування ІІІ Українського фронту задовольнило прохання НВАЮ, й югославські частини першими вступили до міста. Пізніше Сталін видав наказ про заборону просунення радянських військ вглиб країни. Югославські частини самостійно визволили країну.

Розвиток подій в Угорщині відрізнявся — із Червоною армією активно боролися сили Вермахту із підтримкою угорців. Уряд на чолі з диктатором Хорті та Салаші (спадкоємиць) пов’язав земельну частку із Гітлером. Німецький наступ на Будапешт вівся силами ІІ українського фронту й був невдалим. Лише друга половина листопаду був вдалою для радянських військ. Вони успішно форсували Дунай й на територію Угорщини вступили війська ІІІ Українського фронту, котрі оточили німецькі сили біля столиці. Боротьба за місто тривала до середини лютого 1945 року, особливо кровопролитні бої точилися біля озера Балатон. Лише на початку апреля 1945 року бої закінчились.

У вересні - листопаді 1944 року Червона армія надала суттєву допомогу антифашистському руху в Словаччині. Перемога народного повстання закінчилась наприкінці листопаду 1944 року й було б проголошено Чехословацьку Народну Республіку.

З 27 березня по 2 травня 1945 року Червона армія визволила в 13 країнах світу біля 140 млн. людей цих країнах було б встановлено демократичні режими, але й негативним було б намагання нав’язати свою модель соціалізму, й до влади прийшли промосковські політичні групи.