Матеріали і методи

Експеримент проведено на 14 білих безпородних лабораторних щурах-самках віком 2,4−2,6 місяця з масою тіла 180−200 г. Усіх тварин поділили на дві групи: контрольну — 6 тварин та експериментальну — 8 особин. Контрольні тварини перебували у звичайних умовах віварію. Дослідження здійснювали з дотриманням міжнародних принципів Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей (Страсбург, 1986) і Загальних етичних принципів експериментів на тваринах (Київ, 2001).

Стрептозотоциніндукований ЦД моделювали за методикою О.П. Кіхтяк, Н. В. Скрипник (2004) [6]. Тривалість експерименту становила 30 діб.

У роботі використано методи: морфометричні (макрота мікро-), гістологічний, статистичний. Предметом дослідження була стегнова кістка.

Остеометрію проводили з точністю до 0,01 мм і вимірювали такі показники: найбільша довжина кістки, ширина проксимального епіфіза, ширина середини діафіза. Мікроскопічно вивчали проксимальний епіфізарний хрящ довгих кісток та прилеглу губчасту речовину діафіза. При дослідженні епіфізарного хряща використовували класифікацію його зон згідно з В.Г. Ковешнікова [7]. Морфометрія росткових пластин трубчастих кісток включала в себе ширину епіфізарного хряща та його зон, у губчастій тканині вивчали об'єм загальної спонгіози, об'єм первинної спонгіози, кількість остеобластів у первинній спонгіозі, довжину трабекул первинної спонгіози та глибину проникнення хрящових трабекул у кістково-мозкову порожнину.

Обробку даних здійснювали методом Стьюдента на персональному комп’ютері за допомогою програми ЕхсеІ. Достовірною вважали імовірність помилки при р<0,05.