Вимоги до умов вирощування

Пшениця завдяки свої й біології може вирощуватись в усіх природно — кліматичних зонах. Озима пшениця відноситься до холодостійких культур. Насіння її здатне проростати при температурі посівного шару ґрунту всього 1−2°С. Найсприятливішими для сівби озимої пшениці є календарні строки з середньодобовою температурою повітря 14−17°С. При доброму загартуванні восени озимина може витримувати зниження температури на глибині вузла кущення до -15−18°С, а іноді і 19−20°С.

Високою морозо та зимостійкістю відзначається пшениця, яка утворює 2−4 пагони і нагромаджує у вузлах кущення до 30−35% цукру на суху речовину, що досягається при тривалості осінньої вегетації рослин 45−50 днів з сумою ефективних температур 520−670°С. Перерослі рослини, які утворили восени 5 — 6 пагонів, втрачають стійкість до низьких температур та гинуть. Також озима пшениця, особливо сорти степового типу, добре переносить короткочасну повітряну посуху до 35−40°С, особливо при достатньому запасі вологи в ґрунті. Озима пшениця потребує достатньої кількості вологи протягом усієї вегетації. Транспіраційний коефіцієнт у пшениці становить 400−500. Більш економічно витрачають вологу рослини, достатньо забезпечені поживними речовинами. На формування середнього врожаю озимина витрачає 2500- 4000 м³ води на 1 га. Тому для отримання її високих врожаїв потрібно накопичувати та зберігати вологу в ґрунті.

Коренева система пшениці на родючих ґрунтах здатна проникати на глибину до 2 метрів. Найкраща щільність ґрунту для оптимального розвитку кореня 1,1 — 1,25 г/см³. При ущільненні до 1,35 — 1,4 г/см³ ріст кореня пригнічується, а при більшій щільності практично не росте. Найкращі для розвитку озимини ґрунти чорноземного, каштанового та темно — каштанового типу. Малопридатні кислі підзолисті, та солонцюваті, також схильні до заболочування та торфовища.

Озима пшениця відноситься до рослин довгого світлового дня. Вегетаційний період її залежно від регіону вирощування та особливостей сорту коливається від 240−260 до 320 днів. При затіненні рослин у загущених посівах нижні стеблові міжвузля надміру витягуються і рослина вилягає [13].

Вимоги до температури

Озима пшениця належить до холодостійких культур. Насіння її здатне проростати при температурі посівного шару ґрунту всього 1 -2 °С, проте за такої температури сходи з’являються із запізненням і не дружно. Найбільш інтенсивно ґрунт поглинає воду, яка потрібнадля набухання і проростання насіння, при прогріванні ґрунту до 12 — 20 °C. За такої температури і достатній вологості ґрунту (близько 15 мм продуктивної вологи у посівному шарі) сходи з’являютьсявже на 5 — 6-й день. Більш висока температура (понад 25 °С) несприятлива для проростання, бо може стати причиною сильногоураження сходів хворобами, особливою іржею, а при температурі 40 °C, коли відносна вологість повітря сягає 30% і нижче, насіння, яке проросло, гине через інтенсивне випаровування вологи, а те, яке набухло, втрачає схожість внаслідок дихання, витрат поживних речовин і ураження пліснявою. Найсприятливішим для сівби пшениціє календарний строк із середньодобовою температурою повітря 14 -17 °С. При доброму загартуванні восени вони витримують зниження температури на глибині вузла кущення до15 — 18 °C морозу, а деякі з них — навіть до — 19 — 20 °C. Найвищою холодостійкістю озима пшениця відзначається на початку зими, коли вузли кущення містять максимум захиснихречовин — цукрів. Навесні, внаслідок зимового виснаження, воначасто гине при морозах усього близько 10 °C. Особливо знижується її холодостійкість при різких коливаннях температури, коли в день повітря прогрівається до 8 — 12 °C, а в ночі, навпаки, знижується до — 8 — 10 °C.

Високою морозоі зимостійкістю відзначається пшениця, яка утворює восени 2 — 4 пагони і нагромаджує у вузлах кущення до33 — 35% цукру на суху речовину, що досягається при тривалості осінньої вегетації рослин 45 — 50 днів з сумою температур близько 520 — 670 °C. Перерослі рослини, які утворили восени 5 — 6 пагонів, втрачають стійкість проти низьких температур, часто гинуть абосильно зріджуються, і площідоводиться пересівати або підсіватиінші культури.

Озима пшениця добре витримує високі температури влітку. Ко-роткочасні суховії з підвищенням температури до 35 — 40 °C не завдають їй великої шкоди, особливо при достатній вологості ґрунту. Цим відзначаються переважно сорти південного походження, наприклад, Одеська 51, Безоста 1 та ін. Протягом вегетації сприятливою середньою температурою є 16 — 20 °C із зниженням у період кущення до 10 — 12 °C та підвищенням при трубкуванні до 20 — 22 °C, цвітінні і наливанні зерна — до 25 — 30 °C. Для розвитку сильної кореневої системи кращою температурою ґрунту є від 10 до 20 °C [2].

Вимоги до вологи

Озима пшениця потребує достатньої кількості вологи протягом усієї вегетації. Як правило, високий урожай її спостерігається при весняних запасах вологи у метровому шарі ґрунту до 200 мм, а на період колосіння — не менше 80 — 100 мм при постійній вологості ґрунту 70 — 80% НВ. Вологість, більша за 80% НВ, несприятлива для пшениці, бо погіршується газообмін кореневої системи через нестачу повітря в ґрунті. Транспіраційний коефіцієнт у пшениці становить 400 — 500, усприятливі за вологою роки він знижується до 300, у посушливі —підвищується до 600 — 700. Особливо високим він буває у період сходи — початок кущення (800 — 1000), найменшим — наприкінці вегетації (150 — 200). Більш економно витрачають вологу рослини, достатньо забезпечені поживними речовинами. Протягом вегетації пшениця поглинає вологу нерівномірно.

Найбільше вона потрібна рослинам у період трубкування, особливо за 15 днів до виколошування з тривалістю близько 20 днів, коли рослина інтенсивно росте і в неї формуються колоски, квітки. Нестача вологи в цей час зумовлює значне зниження врожаю внаслідок меншої кількості зерен у колосі та меншої маси 1000 зерен.

При достатньому забезпеченні рослин водою вони нормально кущаться, формують добре розвинену вторинну кореневу систему, стають більш зимота морозостійкими.

Про високу потребу озимої пшениці у волозі свідчать витрати нею води при формуванні врожаю, які становлять за вегетацію, в середньому 2500 — 4000 м³/га. За даними А. І. Носатовського, коренева система озимої пшениці на родючих ґрунтах здатна проникати на глибину до 2 м. Тому озимій пшениці найбільше відповідають ґрунти зглибоким гумусовим шаром та сприятливими фізичними властивостями, достатніми запасами доступних для неї поживних речовин івологи з нейтральною реакцією За виносом поживних речовин з ґрунту озима пшениця є азото-фільною рослиною: 1 ц зерна виносить у середньому з ґрунту азоту 3,75, фосфору — 1,3, калію — 2,3 кг. На початку вегетації особливо цінними для пшениці є фосфорно-калійні добрива, які сприяють кращому розвитку її кореневої системи і нагромадженню в рослинах цукрів, підвищенню їх морозостійкості. Азотні добрива більш цінні для рослин навесні і влітку — для підсилення росту, формування зерна і збільшення в ньому вмісту білка [2].

Вимоги до світла

Озима пшениця належить до рослин довгого світлового дня. Вегетаційний період її, залежно від району вирощування та особливостей сорту, коливається від 240 — 260 до 320 днів. Для пшениці має значення також інтенсивність освітлення. При затіненні рослин у загущених посівах нижні стеблові міжвузля надміру витягуються, і пшениця вилягає [2].