Судово-бухгалтерська експертиза, її види і завдання

Судово-бухгалтерська експертиза, її види і завдання

Порядок призначення судової експертизи визначений Кримі-нально-процесуальним, Цивільно-процесуальним та Господарсь-ко-процесуальним кодексами України, Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-ХІІ (див. дод. 1), Ін-струкцією про призначення та проведення судових експертиз, за-твердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.

З ухваленням даних нормативно-правових актів підвищилась роль судової експертизи в системі судочинства.

Експертиза — це дослідження будь-якого питання обізнаною особою-експертом (від лат. expertus — досвідчений). Вона при-значається у випадках, коли для розв’язання певних питань під час провадження у справі потрібні наукові, технічні або інші спе-ціальні знання (ст. 75 КПК України, ст. 57 ЦПК України, ст. 41 ГПК України). Такі експертизи дістали назву судових, оскільки виконуються за призначенням судових органів, органів попере-днього слідства чи прокуратури. Випадки, коли призначення екс-пертизи у кримінальних справах є обов’язковим, перелічені в ст. 76 КПК України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» «…судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які мі-стять інформацію про обставини справи, що перебуває у прова-дженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду».

Наведене формулювання має суттєві недоліки, а саме:

 воно не розкриває поняття «експерт»;

 ставить дослідження експерта у залежність від початку про-вадження справи відповідних органів чи суду.

Закон України «Про судову експертизу» регламентує тільки загальні гарантії, права та обов’язки експерта в процесі.

Експерт — фахівець, який здійснює експертизу.

Експертиза є самостійною процесуальною формою отримання нових і перевірки (уточнення) наявних речових доказів.

Судова експертиза відрізняється від експертиз, що здійсню-ються в інших сферах діяльності, за такими ознаками:

1. Дотримання спеціальних процесуальних норм, що визна-чають права та обов’язки експерта і суб'єкта, яким призначено експертизу.

2. Правила підготовки матеріалів для експертизи, її призна-чення і проведення.

3. Провадження дослідження, яке ґрунтується на використан-ні спеціальних знань з різних галузей народного господарства.

4. Надання висновків, що мають силу джерела доказів.

Основним нормативно-правовим документом, що регламентує правоохоронну діяльність та її зв’язок із судовими експертизами, є Конституція України, яка передбачає:

Стаття 60.

• Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпоря-дження чи накази.

• За видання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 61.

• Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відпо-відальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

• Юридична відповідальність особи має індивідуальний ха-рактер.

Стаття 62.

• Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не мо-же бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним ви-роком суду.

• Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

• У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідстав-ним засудженням.

Стаття 63.

• Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

В обґрунтуванні юридичної відповідальності окремих фізич-них та юридичних осіб судова експертиза відіграє важливу роль. Вона здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності та повноти дослідження. В експертних установах України проводяться види експертиз (класифікація за галузями знань), які передбачені Ін-струкцією про призначення та проведення судової експертизи, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5, а саме:

 криміналістична (почеркознавча, авторознавча, технічна експертиза документів, фототехнічна, технічна експертиза мате-ріалів і засобів відеозвукозапису, портретна, трасологічна, баліс-тична, вибухових пристроїв, вибухових речовин і продуктів ви-буху, матеріалів і речовин);

 ґрунтознавча;

 біологічна;

 інженерно-технічна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, пожежно-технічна, будівельно-технічна);

 економічна, у т. ч. бухгалтерська;

 товарознавча, у т. ч. автотоварознавча;

 комп’ютерної техніки та програмних продуктів;

 психологічна.

З розвитком науки, появою нових технологій, зміною соціаль-них умов життя суспільства галузі дослідження судової експер-тизи поступово розширюються.

Єдиної класифікації судових експертиз ані в теорії, ані на практиці поки що немає. Принципову схему класифікації судових експертиз за організаційними, процесуальними ознаками та за видами наведено на рис. 2.1.

 Первинною є експертиза, під час проведення якої об'єкт досліджується вперше. Проведення первинної експертизи перед-бачає виконання всіх потрібних заходів для підготовки та прийняття рішень щодо об'єкта експертизи. Первинна експертиза є основним видом експертизи.

 Основною є експертиза, яка повністю вирішує всі завдання, поставлені перед нею відносно справи, що розслідується.

 Повторна експертиза призначається в разі порушення вста-новлених вимог і правил під час проведення первинної експерти-зи на вимогу замовника експертизи за наявності його обґрунто-ваних претензій до висновку первинної експертизи, а саме: коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов’язані з його недо-статньою обґрунтованістю, або з тим, що висновки експертизи су-перечать іншим матеріалам справи, а також за наявності істотно-го порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визна-ватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав звинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призна-чення повторної експертизи зазначаються обставини, які викли-кають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові (експертам).

 Додаткова експертиза проводиться в разі суттєвої зміни попередніх обставин виконання проектів на час проведення екс-пертизи, етапів робіт та на вимогу замовника експертизи. За зміс-том ст. 75 КПК чи ст. 61 ЦПК додаткова експертиза призначаєть-ся після розгляду судом (слідчим) висновку первинної експертизи, коли з’ясується, що усунути неповноту або неясність висновку через допит експерта неможливо.

Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним уважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.

У постанові (ухвалі) про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначити, які висновки експерта суд уважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність роз-ширення експертного дослідження. Проведення додаткової експертизи може бути доручене тому самому або іншому експертові.

У випадках, коли виникає необхідність провести дослідження нових об'єктів або щодо інших обставин справи, суд призначає нову експертизу, яка не є додатковою.

Відповідно до вимог чинного законодавства в постанові (ух-валі) про призначення додаткової чи повторної експертизи обов’язково вказуються мотиви та підстава її призначення.

 Однопредметною є експертиза, під час проведення якої досліджують один вид діяльності (бухгалтерської, медичної), тому в ній беруть участь експерти однієї спеціальності (бухгал-тери, лікарі).

 Комісійна експертиза призначається у випадках, коли є по-треба провести дослідження за участю кількох експертів-фахівців у одній галузі знань. У разі призначення для проведення експер-тизи двох чи більше експертів того самого фаху одному з них ке-рівник експертної установи (структурного підрозділу) надає пра-во координувати діяльність інших експертів, розробляти спільний план досліджень і керувати нарадою експертів. Керівник групи експертів не користується будь-якими перевагами перед іншими експертами у вирішенні поставлених завдань. Комісія експертів дає загальний висновок за умови згоди з ним кожного з експертів, які брали участь у дослідженні. Може бути даний та-кож один висновок, що містить точку зору частини експертів, які брали участь у комісії. Експерти, які не згодні з поглядами інших експертів, дають висновок окремо. Як правило, комісійною є по-вторна експертиза.

 Комплексна експертиза призначається у випадках, коли необхідно провести дослідження за участю кількох експертів, які є фахівцями у різних галузях знань. Комісія експертів може бути створена судом чи за його рішенням керівником судово-експертної установи.

Виконання комплексних експертиз обумовлене потребою розв’язання саме практичних питань. Під час проведення комплекс-них досліджень експерти використовують дані кількох галузей знань, застосовуються різні науково-технічні методи і прийоми; у дослідженні, як правило, беруть участь кілька спеціалістів, які репрезентують різні галузі знань. У змісті комплексного дослі-дження слід розрізняти три сторони: оперативно-тактичну, нау-кову і процесуальну.

Комплекс досліджень речових доказів у справі може бути здійснений шляхом призначення кількох різних за своїм предме-том експертиз, наприклад, економічної, почеркознавчої, техніч-ної експертизи документів.

Науковий аспект полягає в тому, що використовуються дані.

і методи різних наук для розв’язання практичних питань.

Із процесуального погляду комплексні експертизи, як прави-ло, можуть бути виконані лише спеціалістами у різних галузях знань.

Головним завданням комплексної експертизи є розв’язання питань, які належать до суміжних знань експертів, тобто таких, що лежать у спільній площині кількох (двох і більше) галузей знань. Вирішення суміжних питань потребує, як правило, експертного дослідження з використанням різних методів та участю од-ного або кількох спеціалістів, які у своїй діяльності керуються даними різних галузей знань. Комплексні експертизи мають ви-конуватися на основі спільно визначеної для даної конкретної експертизи методики експертного дослідження.

За встановленими правилами експерти, котрі проводять ком-плексну експертизу, складають один акт експертизи, відповідаю-чи за його зміст та зроблені на основі дослідження висновки.

Перевага комплексного дослідження полягає в тому, що тут досягається всебічність вивчення (дослідження) речових доказів та завдяки цьому більша вірогідність вирішення поставленого перед експертизою завдання.

Складання єдиного висновку комплексної експертизи є більш доцільним, тому що в цьому разі в одному документі в узагаль-неному і систематизованому вигляді даються повні відповіді на поставлені перед експертизою питання. Це значно полегшує ви-користання й оцінку експертного висновку для слідчих та суддів. Перевага комплексного дослідження також полягає в можливості координування роботи кількох експертів під час розв’язання єди-ного питання, у можливості діяти за одним узгодженим планом, використовуючи різні науково-технічні методи. Враховуючи цю обставину, під час проведення комплексних досліджень бажано, аби самі експерти обирали керівника експертної комісії для коор-динації своєї роботи.

Багатооб'єктні та складні за своєю методикою експертизи, а також різноманітні дослідження відносно одного і того самого речового доказу — це комплекс різних за своїм предметом екс-пертиз, і їх не слід ототожнювати з комплексними експертизами.

Отже, за організаційними ознаками судові експертизи поділя-ють на:

• первинні;

• повторні;

• основні;

• додаткові.

За процесуальними ознаками судові експертизи поділяються на:

 однопредметні;

 комісійні;

 комплексні.

Крім того, судову експертизу класифікують:

• за місцем проведення:

 експертизи, які проводяться в експертних установах;

 експертизи, які проводяться в неекспертних установах.

Законодавство України дозволяє залучати до здійснення екс-пертиз експертів-фахівців, котрі володіють спеціальними знан-нями, для вирішення конкретних питань, що виникають у ході судової справи.

Різноманітність вирішуваних питань найчастіше не дозволяє одержати на них відповіді в рамках експертних установ. Викори-стання досягнень науково-технічного прогресу значно розширює за сучасних умов можливості науково-дослідних інститутів у проведенні нових видів експертиз.

Підставою для проведення експертиз в експертних установах є передбачений законом процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (постанова слідчого, визначення суду).

Організаційне, матеріально-технічне забезпечення виконання експертиз, контроль за своєчасним їхнім проведенням і за дотри-манням законів та інших нормативно-правових актів з питань експертизи покладаються на керівника експертної установи;

• за термінами проведення. Строки проведення експертиз установлюються керівником експертної установи (її структурно-го підрозділу) в межах:

 10 днів — за матеріалами з невеликою кількістю об'єктів і нескладним характером дослідження;

 1-го місяця — за матеріалами з великою кількістю об'єктів чи зі складним характером дослідження.

Якщо експертиза не може бути виконана у зазначені строки, більший термін установлюється за домовленістю з органом чи особою, що призначили експертизу, після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів. Попереднє вивчення не має пере-вищувати 5 днів.

Строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної уста-нови, і закінчується у день направлення їх особі або органу, які призначили експертизу. У строк проведення експертизи не включається термін виконання клопотань експерта, пов’язаних.

з витребуванням додаткових матеріалів або усуненням інших недоліків, допущених особою або органом, які призначили експертизу. Судово-бухгалтерська експертиза є одним із найбільш поширених видів судових експертиз. Необхідність у судово-бухгалтерській експертизі виникає під час розслідування і судового розгляду цивільних справ про привласнення, посадові (службові) злочини, а також відносно цивільних справ, коли необхідно про-аналізувати дані про фінансово-господарські операції, що відо-бражені у бухгалтерському обліку. У процесі проведення експер-тиз цього виду аналізується виробнича і фінансово-господарська діяльність підприємств із різними формами власності, які допус-тили збитки, втрати, привласнення товарно-матеріальних ціннос-тей, безгосподарність, і визначаються суми матеріальної відпові-дальності за заподіяну шкоду.

Правила проведення такого виду судової експертизи, як судо-во-бухгалтерська, викладені в Інструкції про порядок проведення судово-бухгалтерських експертиз у Бюро державної бухгалтерсь-кої експертизи Міністерства юстиції Української РСР, ухваленої Міністерством юстиції Української РСР 30.12.1974 р. Більш піз-нішого нормативного документа, присвяченого судово-бухгалтерській експертизі, ще немає. Зміни чи доповнення до Інструкції також не вносились. Оскільки її було ухвалено до набуття чинно-сті Конституції України і Закону «Про судову експертизу», то її норми необхідно застосовувати лише в частині, що не вступає в суперечність із цими документами.

Таким чином, для проведення судово-бухгалтерської експертизи слід керуватися загальними нормами про судову екс-пертизу, закріпленими в Законі, і лише після цього застосо-вувати положення згаданої вище Інструкції.

Інструкція являє собою досить обширний документ. Вона складається з 39 пунктів, в яких детально висвітлені загальні по-ложення відносно судово-бухгалтерських експертиз, обов’язків, прав і відповідальності експерта-бухгалтера, порядку проведення судово-бухгалтерської експертизи, висновку експерта-бухгалтера.

У чинному в Україні законодавстві вживається поняття «судо-во-бухгалтерська експертиза», проте визначення цього поняття не дається. Виходячи з наведеного вище законодавчого поняття судової експертизи (ст. 1 Закону України «Про судову експерти-зу») та її критеріїв, закріплених в інших нормативних докумен-тах, пропонуємо таке визначення.

Судово-бухгалтерська експертиза — це дослідження фінан-сово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, яке в межах чинного законодавства здійснюється особою, котра володіє спеціальними знаннями в галузі бухгалтер-ського обліку (експертом-бухгалтером), з метою подання висновку стосовно кола питань, поставлених органами ді-знання, попереднього слідства чи суду. Таким чином, судо-во-бухгалтерська експертиза — це процесуальна дія.

Судово-бухгалтерська експертиза характеризується:

• процесуально-правовим змістом;

• економічним змістом.

Процесуально-правовий зміст експертизи полягає у визна-ченні її як процесу, керованого системою правил, закріплених за-конодавчо. Із процесуально-правового погляду судово-бухгалтерська експертиза нічим не відрізняється від інших судових експертиз.

Економічний зміст судово-бухгалтерської експертизи поля-гає у реалізації системи знань у галузі бухгалтерського обліку, фінансів, аудиту, ревізії, економічного аналізу тощо. Перелічені особливості, пов’язані із застосуванням спеціальних знань, виок-ремлюють судово-бухгалтерську експертизу в самостійний вид судових експертиз .

Судово-бухгалтерська експертиза проводиться в межах кримінально-процесуального, цивільно-процесуального і господарсько-процесуального законодавства особою, яка володіє спеціальними знаннями в галузі бухгалтерського обліку, з ме-тою встановлення фактичних даних, що мають значення для справи.

Бухгалтерська експертиза вирішує питання діагностичного та профілактичного характеру, коло яких досить широке. Залежно від завдань, які мають розв’язуватися, ці питання в літературі по-діляються на кілька груп.

А. Виявлення облікових невідповідностей, механізм їх утво-рення, його вплив на показники фінансово-господарської діяль-ності, відхилення від правил ведення обліку та звітності.

1. Чи наявні розходження в обліку даних про доходи і видатки майнових цінностей? Зокрема:

а) чи відповідають записи в системі рахунків бухгалтерського обліку про витрати, що зроблені на навантаження та розванта-ження заготовленої сировини, даним, що вказані в первинних до-кументах? Чи не спричинило це відхилення завищення або зани-ження суми виробничих витрат?

б) чи відповідають дані синтетичного обліку і звітності пер-винним документам з оприбуткування готової продукції підсум-ковим показникам випуску продукції? На яку суму допущено пе-рекручення показників звітності про випуск продукції в первинних і підсумкових документах?

в) до якого періоду належать виявлені розбіжності облікових даних?

2. З якими господарськими операціями пов’язано завищення чи заниження суми виробничих видатків і витрат?

3. Якою є сума нестачі за даний період? Який розмір лишків товарів певних найменувань, що утворилися за даний період?

4. Чи обґрунтовано застосовані норми природних втрат? Чи обґрунтовано проведена переоцінка товару?

5. Яку суму з виплаченої за певний період заробітної плати становить заробітна плата, нарахована на завищені (згідно з ви-сновком будівельної експертизи) обсяги робіт? На яку суму за-вищено списання матеріалів за певний період (норми витрат на продукцію визначаються технологічною експертизою)?

Відповіді на ці запитання даються з урахуванням висновків технологічної експертизи.

Б. З’ясування обставин, за яких у бухгалтерських документах були відображені операції прийняття, зберігання, реалізації това-рно-матеріальних цінностей, надходження і витрати грошових коштів.

1. Чи відповідає вимогам чинного законодавства відображення в бухгалтерському обліку надходження і списання даної сирови-ни або товарів за конкретний період?

2. На яку суму і за якими операціями здійснено документаль-но невиправдане оприбуткування або списання цінностей даного виду? Коли і на яку суму списані конкретні цінності за неточно складеними документами або взагалі без документів? Якою є су-ма невиправдано виданих грошових коштів?

3. Чи мали місце безтоварні операції під час закупівель і реа-лізації бюджетним підприємством (установою, організацією) ма-теріальних цінностей?

В. Визначення відповідності порядку обліку вимогам спеціа-льних правил, обставин, що ускладнюють об'єктивне ведення бухгалтерської звітності.

1. Чи оформлені звітні документи господарської операції з до-триманням усіх передбачених правил? Яким нормативним актам вони суперечать?

2. Чи правильно складалися бухгалтерські проведення та інші бухгалтерські записи?

3. Які вимоги правил обліку не були виконані за приймання-здавання товарно-матеріальних цінностей?

4. Які відхилення від правил були допущені під час складання розрахункових і платіжних відомостей, калькуляцій та інших до-кументів?

5. Чи дотримувалась відповідна методика ведення бухгалтер-ського обліку в даних господарських операціях?

6. Чи відповідає постановка обліку й звітності на даному під-приємстві вимогам стандартів? Чи забезпечує вона точний і своє-часний контроль за рухом матеріальних цінностей і грошових коштів?

Таким чином, судово-бухгалтерська експертиза призначаєть-ся на стадіях розгляду справ, що перебувають у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду і порушу-ються за наслідками контролю, який виявив конфліктні си-туації, що стали предметом судового розгляду у випадках:

 якщо результати (висновки) ревізії суперечать матеріа-лам справи і усунення цих суперечностей потребує виснов-ку експерта;

 наявності суперечностей у висновках первинної і повторної документальної ревізії;

 наявності суперечностей, які виникають щодо правиль-ності визначення сум податків, обов’язкових платежів, не-доїмки, пені податковими службами;

 провадження справ про банкрутство для визначення фі-нансового стану боржника;

 застосування ревізором ДКРСУ чи ревізором-інспектором ДПСУ сумнівних методів визначення матеріальної шкоди;

коли експерт іншої спеціальності не може зробити обґрун-тованого висновку без додаткового дослідження матеріа-лів справи експертом-бухгалтером;

 у разі обґрунтованого клопотання звинуваченого про призначення експертизи .

Проведення судово-бухгалтерської експертизи доручають до-свідченим спеціалістам, ученим, які володіють професіональни-ми знаннями, застосовують наукові методи досліджень.

Наука виконує пізнавальну, практичну і виховну функції, які використовуються спеціалістами для виявлення правопорушень і здійснення профілактичних заходів для їх попередження (запобі-гання, недопущення). Названі функції (від лат. functio — призна-чення) застосовує судово-бухгалтерська експертиза.

Судово-бухгалтерська експертиза визначає правильність відо-браження фактів фінансово-господарської діяльності підприємс-тва (фірми), організації, установи в документах бухгалтерського обліку і звітності.

Як важливий інструмент захисту інтересів громадян і юридичних осіб, судово-бухгалтерська експертиза виконує цілу низку найважливіших завдань, які визначені Інструкцією «Про призначення і проведення судових експертиз», затвердженою наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 р. за № 53/5 (ст. 110).

Коло питань, які висвітлюються в процесі судово-бухгалтерської експертизи, визначається її завданнями, а саме:

• установлення документального обґрунтування нестачі або наявності лишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також розміру завданих матеріальних збитків за відпо-відний період часу і місце їх здійснювання;

• установлення правильності документального оформлення операцій з приймання, зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінностей і руху грошових коштів;

• визначення і підтвердження розміру матеріальних збитків, завданих посадовими і матеріально відповідальними особами в результаті навмисних корисливих правопорушень;

• установлення відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій вимогам чинних нор-мативних актів у бухгалтерському обліку і звітності;

• підтвердження виявлених недоліків у організації бухгалтер-ського обліку, звітності та контролю фінансово-господарської.

діяльності суб'єкта господарської діяльності, які сприяли нане-сенню матеріальних збитків;

• установлення обґрунтування списання сировини, матеріалів, готової продукції, товарів;

• установлення правильності визначення оподатковуваного прибутку (доходу) підприємств різних форм власності та обчис-лення розмірів податків;

• установлення причин, які сприяли навмисному зловживанню;

• установлення документального обґрунтування вимог пози-вача і заперечень відповідача в частині, що стосується вартості позову (зустрічного позову).

Виходячи з поставлених завдань, судово-бухгалтерська експертиза після її проведення дає можливість відповісти на цілу низку запитань, а саме:

 чи підтверджується документально вказана в акті інвента-ризації нестача (лишок) товарно-матеріальних цінностей на да-ному підприємстві за конкретний період?

 в який саме період утворилась нестача і хто був відповідальним за збереження товарно-матеріальних цінностей у цей період?

 розмір матеріальних збитків, завданих у зв’язку з нестачею?

 чи підтверджено документально висновки ревізії в частині, що стосується завищених обсягів і вартості виконаних робіт (на-даних послуг)?

 чи підтверджується документально вказане в акті занижен-ня прибутку за визначений період, а якщо підтверджується, то чи правильно обчислена сума додаткових податків?

 чи підтверджується документально вказаний в позовній за-яві розмір завданих збитків у зв’язку з невиконанням відповіда-чем умов угоди?

 які порушення вимог нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку, звітності і контролю, сприяли заподіянню матеріальних збитків?

 чи обґрунтовано виплачена заробітна плата за певну роботу, якщо ні, то в якій сумі завищена чи занижена?

 чи не завищена в документах фактична наявність товарів по-над їх максимально можливий залишок станом на визначену дату?

Перед експертом-бухгалтером можуть бути поставлені й інші завдання, виконання яких пов’язане з перевіркою додержання по-рядку ведення бухгалтерського обліку і звітності, складання бала-нсів, записів у облікових регістрах бухгалтерського обліку тощо.

Як бачимо, спектр питань, що розв’язуються в межах судово-бухгалтерської експертизи, досить великий.

Перелік матеріалів, що передаються експерту, залежить від завдань, поставлених перед ним слідчим чи судом у конкретній справі.

Таким чином, серед основних завдань, що вирішуються судо-во-бухгалтерськими експертами, виділяють такі: завдання, пов’язані з ідентифікацією об'єктів, діагностичні завдання, завдання, обумовлені експертною профілактикою.

Спеціальні знання з бухгалтерського обліку, фінансів, економіки застосовувалися під час розгляду справ у судах ще на початку ХХ століття.

Облік виник у Давньому Єгипті, Вавілоні, Єрусалімі, коли царський контролер (експерт) підтверджував достовірність звіту пожертвувань, складеного головним жерцем. В епоху Відро-дження книги подвійної бухгалтерії Луки Пачолі використовува-лись у судах для перевірки достовірності даних обліку. В Англії судово-бухгалтерська експертиза з’явилась, коли почали запро-ваджувати посади контролерів-аудиторів.

На всіх стадіях розвитку теоретики бачили в експертизі ін-струмент, необхідний для провадження слідства і суду (францу-зький процесуаліст Баньє), а експерта вважали науковим свідком (англо-американські процесуалісти).

1921 року в Петрограді при Північно-західній торговельній палаті було створено відділ обліково-фінансових експертиз, який у дальшому був реорганізований в інститут відповідальних бух-галтерів, а 1923 року при Московському відділенні Російського технічного товариства для проведення експертиз за завданнями судів у складі відділу обліку господарської діяльності було орга-нізовано бюро бухгалтерської експертизи і консультацій. Такі самі зміни відбувались у цій системі і в Україні.

У дальшому робота щодо організації бухгалтерської експерти-зи вдосконалювалась, створювалися відповідні підрозділи. Зок-рема, 1925 року при Народному комісаріаті робітничо-селянської інспекції СРСР, насамперед з числа спеціалістів, що працювали в державних організаціях, було створено Інститут державних бух-галтерів-експертів. Право надання експертних висновків на ви-могу державних органів з усіх питань обліку і звітності належало тільки бухгалтерам-експертам цього Інституту. Однак така пре-рогатива не поширювалась на проведення ними експертиз для слідчих та судових органів. Судді та слідчі самостійно признача-ли спеціалістів, які залучались як експерти-бухгалтери.

Один з основних етапів становлення та дальшого інтенсивно-го розвитку цієї галузі знань припадає на кінець 40-х років. 04.06.1947 р. Президією Верховної Ради СРСР був ухвалений Указ «Про кримінальну відповідальність за розкрадання держав-ного і громадського майна». Виконання цього Указу стало при-чиною збільшення кількості справ з розслідування господарських злочинів, що у свою чергу вимагало значно ширшого застосуван-ня спеціальних знань у галузі бухгалтерського обліку і звітності та одержання доказів у формі висновків експертів-бухгалтерів. Отже, виникла необхідність створення відповідної експертної установи. Розпорядженням Голови Ради Міністрів СРСР від 02.08.1948 р. № Ю814-р при Міністерстві фінансів СРСР було створено Бюро державної бухгалтерської експертизи з філіями при міністерствах фінансів союзних та автономних республік і фінансових органах на місцях.

Діяльність Бюро бухгалтерської експертизи регулювала низка нормативно-правових документів: положення про Бюро держав-ної бухгалтерської експертизи при Міністерстві фінансів СРСР, ухвалене Радою Міністрів СРСР 19.05.1952 р., інструкція Мініс-терства фінансів щодо застосування цього положення, а також порядок розрахунків за бухгалтерські експертизи.

Згідно із зазначеними Положеннями та Інструкцією були сформовані Бюро бухгалтерської експертизи та його філії з постійни-ми штатними кадрами експертів-бухгалтерів у республіках, у то-му числі й в Україні, а також областях та містах Москві і Ленін-граді. Зазначеним Положенням на Бюро та його філії покладалась функція з проведення бухгалтерських експертиз у кримінальних і цивільних справах за завданнями органів розслідування, проку-ратури, судів та арбітражу.

У 1957 році Радою Міністрів УРСР республіканську філію бу-ло перетворено у Бюро державної бухгалтерської експертизи при Міністерстві фінансів УРСР з філіями при обласних відділеннях. А 02.02.1957 р. Радою Міністрів УРСР ухвалено постанову.

№ 111 «Про Бюро державних бухгалтерських експертиз при Мі-ністерстві фінансів України». Відповідно до цієї постанови Міні-стерством фінансів України було видано Інструкцію від 20.06.1957 р. № 1 щодо застосування зазначеної постанови.

З метою поліпшення діяльності Бюро та координації функцій постановою Ради Міністрів УРСР від 04.01.1970 р. Бюро і його обласні філії в повному складі штатних працівників підпорядко-вано Міністерству юстиції України.

Зі становленням Бюро бухгалтерської експертизи розпочався новий етап розвитку судово-бухгалтерської експертизи в Україні.

Міністерством юстиції України за погодженням з Прокурату-рою та Верховним Судом України було розроблено Інструкцію «Про порядок проведення судово-бухгалтерських експертиз в Бюро державної бухгалтерської експертизи Міністерства юстиції України» від 30.12.1974 р. Це був перший в Україні нормативно-правовий документ, яким визначались процесуальні, організацій-ні, правові засади призначення та проведення бухгалтерських експертиз.

Протягом трьох десятиліть підпорядкування бухгалтерської експертизи Міністерству юстиції України структура і функції Бюро та його філій зазнали певних змін: обласні філії Бюро були перетворені на міжобласні та їх експертні підрозділи, за якими закріплювались зони обслуговування відповідних територій.

У квітні 1990 року республіканське Бюро було ліквідовано, а кадровий склад експертів-бухгалтерів Бюро та міжобласних філій з відповідними функціями передано до Київського і Харківського науково-дослідних інститутів судових експертиз та Одеської ла-бораторії південного регіону України.

Після ухвалення 1994 року Закону України «Про судову екс-пертизу» значно розширилася система науково-дослідних інсти-тутів судових експертиз Міністерства юстиції України. Так, у 1995 році на базі лабораторій та відділень було створено Донець-кий, Львівський та Одеський науково-дослідні інститути судових експертиз, а на їхні відповідні підрозділи покладено функції з ви-конання судово-бухгалтерських експертиз.

За ці роки лабораторії судово-бухгалтерської експертизи зна-чно розширили коло розв’язуваних ними завдань, почали прово-дити складні та нові види економічних досліджень. Експерти-бухгалтери оволоділи новими економічними спеціальностями з дослідження документів про фінансово-кредитні операції, еконо-мічну діяльність підприємств і організацій. З розширенням кола завдань, що вирішувались експертами-бухгалтерами, виникла не-обхідність у зміні самої назви цього виду експертизи. Рішенням Президії науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України від 30.01.2001 р. судово-бухгалтерську експертизу було переймено-вано на судово-економічну.

Сучасне тлумачення судово-бухгалтерської експертизи поля-гає в тому, що в її функції входять економічні дослідження конф-ліктних ситуацій у господарській діяльності, які стали об'єктами розслідування правоохоронними органами з метою усунення та запобігання їм у майбутньому.