Організація фінансово економічного аналізу, його інформаційна база

ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВО ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ, ЙОГО ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА.

Суть, зміст і необхідність дотримання принципу систем ності і комплексності фінансово економічного аналізу по требують чіткої організації аналітичного процесу на підприємстві, яка передбачає певну етапність і раціональ ний підбір інформаційних джерел, що залучаються для розв «язання аналітичних задач. Необхідними етапами про ведення аналітичної роботи є:

розробка програми проведення аналізу (визначення об «єктів і послідовності аналізу, постановка цілі, терміни виконання);

визначення кола інформаційних (обліково статистич них, звітних, оперативно планових) матеріалів, включаючи (якщо це диктується необхідністю виконання програми аналізу) широке залучення даних спеціальних спостере жень, опитувань, контрольних документів, документів по засистемного обліку; при вирішенні питань на цьому етапі аналітичної роботи виходять з того, що вихідна інформа ція — це основний фактор якісного проведення аналізу;

розв «язання поставлених аналітичних задач, спира ючись на використання арсеналу прийомів і методів аналізу та наявну обчислювальну техніку;

підготовка і передача аналітичної інформації, вис новків, пропозицій, які випливають з неї, за призначенням.

Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:

майновий стан підприємства;

степінь підприємницького ризику, наприклад, можливість погашення зобов’язань перед трейтіми особами;

достатність капіталу для поточної діяльності і догосторокових інвестицій;

потребу в додаткових джерелах фінансування;

здатність до нарощування капіталу;

раціональність залучення займаних коштів;

обгрунтованість політики розподілу і використання прибутку;

обгрунтованість вибору інвестицій та ін.

Питання організації фінансово економічного аналізу, його інформаційного забезпечення тісно пов «язані з класифіка цією аналізу на зовнішній фінансово економічний аналіз та внутрішній фінансово економічний аналіз.

Зовнішній фінансово економічний аналіз призначений для так званих зовнішніх споживачів (контролюючі орга ни, органи управління, податкові органи, банки, фондові та товарні біржі, інші ділові партнери підприємства, у тому числі, і насамперед, кредитори та потенційні інвестори підприємства). Призначення аналітичних матеріалів зов нішнього аналізу визначається виходячи із специфічних потреб перелічених споживачів: контроль за діяльністю підприємства, визначення податкового потенціалу, міри ліквідності та ризику при інвестуванні коштів, перспектив своєчасного повернення боргів. Зовнішній аналіз з огляду на це має досить загальні об «єкти дослідження, а саме: динаміка прибутку і рентабельності, ліквідність, плато спроможність, динаміка зміни структури капіталу за дже релами його формування тощо.

Повну перешкоду аналізу фінансового стану підприємства дають :

різні форми власності, наприклад, чимало показників, що характеризують фінансовий стан акціонерних підприємств не можуть бути розраховані по причині відсутності або слабкогорозвитку у державі ринку цінних паперів, де б оберталися акції цих підприємств і по яким можна б було судити про положення емітентів.

нестабільність законодавчої бази (фінансовогоі податкового права), це також ускладнює проведення аналізу фінансового стану підприємства.

Зовнішній фінансово економічний аналіз орієнтований на публічну, зовнішню офіційну бухгалтерську та статис тичну звітність. Його основними інформаційними джере лами виступають насамперед бухгалтерський баланс підприємства (річний, квартальні), звіти про фінансові ре зультати (річний, квартальні), звіт про фінансово майно вий стан підприємства, документи податкової звітності. Це відкрита звітна інформація, звідси максимальна відкритість результатів аналізу. Для проведення аналізу на основі публічної звітності існує багато типових методик, оскіль ки вихідна інформація уніфікована відповідними стандар тами бухгалтерського, податкового і статистичного обліку та звітності. Природно, число аналітичних задач, їх складність обмежені даними цієї досить небагатої інфор маційної бази.

Внутрішній (управлінський) фінансово економічний аналіз — глибший і більш комплексний, оскільки він грун тується не тільки на даних публічної звітності, а й на ви користанні усіх доступних джерел облікової та позаоблі кової інформації, включаючи первісні документи, а також матеріали нерегламентованого, так званого управлінсько го, обліку. Такий аналіз призначений головним чином для використання керівництвом підприємства при прийнятті рішень з управління його фінансовими ресурсами. З ме тою збереження комерційної таємниці результати внутрі шнього аналізу захищаються від проникнення у розпоряд ження сторонніх, зовнішніх споживачів інформації.

Як аналітичні задачі у внутрішньому (управлінському) аналізі фігурують складніші об «єкти аналізу (наприклад, глибоке обгрунтування бізнес планів, вивчення впливу структури витрат на виробництво на рентабельність під приємства, вплив на рентабельність оборотності оборотних коштів та амортизаційної політики, оптимальність з точ ки зору максимізації прибутку інвестиційних портфелів, вплив роботи окремих структурних підрозділів підприєм ства на загальні результати діяльності підприємства та їм подібні. Вимоги до кваліфікації економістів аналітиків, які займаються таким аналізом, звичайно вищі, бо тут праю тично немає набору стандартних рекомендацій з техніки аналітичної роботи, а міра придатності результатів аналізу для використання керівництвом підприємства залежить насамперед від того, наскільки розвинене аналітичне мис лення економістів, наскільки вони володіють загальними методами і прийомами аналізу.

Як зовнішній, так і внутрішній фінансово економічний аналіз диференціюються за призначенням результатів на поточний (ретроспективний) аналіз, оперативний аналіз і перспективний аналіз.

Поточний фінансово економічний аналіз здійснюєть ся після закінчення звітного періоду (місяць, квартал, рік); як основні завдання поточного (або ретроспективного, бо вивчається діяльність підприємства за час, що минув) ана лізу виступають: об «єктивна оцінка результатів фінансо во господарської діяльності, виявлення невикористаних резервів, недоліків у роботі, їх винуватців, накреслення шляхів мобілізації виявлених резервів. Такий аналіз є одним із засобів стратегічного управління діяльністю підприємства. Для методики поточного аналізу найхарак тернішим прийомом є порівняння досягнутих результатів з плановими параметрами і виявлення факторів, що спри чинили відхилення від них. Необхідно підкреслити, що саме поточний аналіз в аналітичній практиці є провідним, найповнішим і що він, з одного боку, використовує, вбирає в себе матеріали оперативного аналізу, а з другого боку, виступає базою перспективного аналізу.

Оперативний аналіз здійснюється повсякденно, він на ближений за часом до моменту здійснення певних еконо мічних процесів, що відбуваються в ході фінансово госпо дарської діяльності підприємства, виступає знаряддям опе ративного управління нею. Особливістю проведення опе ративного аналізу є використання не звітної, а оператив ної інформації — первісних бухгалтерських та інших до кументів, матеріалів контролю, спостереження, рапортів, нарядів тощо. З цією особливістю пов «язана відносна на ближеність результатів аналізу, що, втім, не знижує їх цінності як бази для прийняття оперативних рішень з метою підвищення якості роботи підприємства.

Перспективний аналіз базується на вивченні різнома нітних явищ у сфері фінансово економічної діяльності з метою прогнозування на майбутнє. Використовується як база для прогнозування обсягів реалізації продукції, ви трат на її виробництво, рентабельності, вибору варіантів інвестування фінансових ресурсів. Особливість перспектив ного фінансово економічного аналізу — використання да них про роботу підприємства за минулий (досить трива лий) час, але під кутом зору майбутньої діяльності цього підприємства.