Вступ. 
Формування готовності працівників соціальної сфери до організації роботи в сфері дозвілля

Постановка проблеми. Зростання соціальної напруженості у суспільстві, поширення алкоголізму, наркоманії, лудоманії, тютюнопаління, проституції, злочинності і суїциду, загострення кризових явищ у духовному житті сім'ї, зростання чисельності дітей-сиріт, дітей з відхиленнями у фізичному і психічному розвитку та поведінці, а також тих, які зазнали насилля, бездомних дітей, хворих на СНІД та зі слабким здоров’ям як в Україні, так і у світі в цілому, вимагають активізації пошуку шляхів їх вирішення. Саме гострота цих проблем робить актуальними пошуки шляхів їх вирішення, зокрема, засобами професійної психолого-педагогічної діяльності у сфері дозвілля.

З цих позицій існує необхідність удосконалення змісту, організаційних форм і методів навчання, особливо в галузі соціально-педагогічного забезпечення діяльності у сфері дозвілля дітей та юнацтва. Ці вимоги декларуються у Законах України «Про освіту» (2006), «Про загальну середню освіту» (1999), «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» (2001), «Про охорону дитинства» (2001), Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття», 1993), Національній доктрині розвитку освіти (2002), Програмі розвитку виховання в системі освіти України на 2003;2012 роки (2003), Концептуальних засадах розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір (2004), проекті Закону України «Про вищу освіту» (2011), Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012;2021 рр. (2012), в інших нормативноправових документах в освітній сфері суспільства.

Мета статті полягає у з’ясуванні основних складових готовності до дозвіллєвої діяльності майбутніх працівників соціальної сфери.