Концесія як механізм розвитку економіки держави

Концесія як механізм розвитку економіки держави

За економічної кризи через брак коштів у бюджеті державі стає складно виконувати свої функції. Так постає питання як би поповнити бюджет. Останнім часом, держава збільшила економічний тиск на населення, але чи допомогло це вирішити проблему профіциту бюджету? Вочевидь, що ні, оскільки вона вдалась до іншого шляху вирішення даної проблеми — зовнішньої позики.

Крім цих двох шляхів вирішення даної проблеми є ще один — залучення приватного капіталу. Одним із механізмів залучення приватних коштів є договір концесії.

Концесія — надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов’язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику [1, cт. 404] .

Це правовідношення, яке виникає на підставі укладення договору концесії, за якого держава або ж територіальна громада надає суб'єкту підприємницької діяльності об'єкт концесії, за що, відповідно, одержує від нього кошти, а суб'єкт підприємницької діяльності, концесіонер, беручи на себе вищезазначені зобов’язання, майнову відповідальність та підприємницький ризик — одержує кошти від функціонування переданого йому об'єкта.

Концесії існували у різні періоди розвитку людства, зазначає Г.І. Пузанова. Давньоримські юристи виділяли майно, яке не могло належати пересічним громадянам і виступало засобом задоволення потреб людини, хоча поняття «концесія» і самого концесійного механізму не існувало на той період.

Перші прояви концесійних відносин зустрічаються за часів Середньовіччя. Так, у Х ст. німецький монарх Фрідріх Барбаросса сформулював положення, згідно з яким ніхто не міг займатися гірничою справою, не отримавши на це концесію у короля. Аналогічні положення існували і у інших середньовічних державах.

За великої буржуазної революції, яка проголошувала свободу підприємницької діяльності, концесії змінюють свою суть, і якщо за часів Середньовіччя вони були чимось на кшталт особливих привілеїв, одержаних за плату від монарха, то тепер вони набувають соціального характеру: деякі підприємства є суспільно необхідними, тому вони мають постійно та планомірно функціонувати, а якщо від їх діяльності не буде великих прибутків — мало хто зацікавиться у вкладання у них коштів. Саме тому вони мають бути вилучені із приватної власності і в ту ж чергу, для економії державних коштів, надані у концесію [8, c.11−14] .

Регулюється концесія Гл. 40 ГК України, де визначено поняття концесії, засади концесійної діяльності, законодавство про концесії, найбільш загальні положення про концесійний договір, Законами України «Про концесії», «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг», іншими нормативно-правовими актами.

У концесію надаються об'єкти права державної та комунальної власності, а саме:

1) майно підприємств, які є цілісними майновими комплексами або системою цілісних майнових комплексів;

2) об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, які можуть бути добудовані з метою їх використання для надання послуг по задоволенню громадських потреб у сферах діяльності, визначених у ЗУ «Про концесії»;

3) спеціально збудовані об'єкти відповідно до умов концесійного договору для задоволення громадських потреб.

Усі ці об'єкти надаються у випадку, якщо вони використовуються у наступних сферах господарської діяльності:

1) водопостачання, відведення та очищення стічних вод;

2) збирання та утилізація сміття;

3) будівництво (комплекс будівельних робіт, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом) та (або) експлуатація: автомобільних доріг, об'єктів дорожнього господарства, інших дорожніх споруд, шляхів сполучення, вантажних і пасажирських портів, аеропортів, готелів, туристичних комплексів, кемпінгів та інших відповідних об'єктів туристичної індустрії, жилих будинків, внутрішньо-господарських меліоративних систем та окремих об'єктів їх інженерної інфраструктури;

4) транспортування та розподіл природного газу;

5) виробництво та (або) транспортування електроенергії;

6) громадське харчування;

7) використання об'єктів соціально-культурного призначення (крім розташованих у рекреаційних зонах);

8)створення комунальних служб паркування автомобілів;

9)надання послуг міським громадським транспортом;

10) надання послуг, пов’язаних з постачанням споживачам тепла;

11) надання поштових послуг

12) надання телекомунікаційних послуг, у тому числі з використанням телемереж;

13) надання ритуальних послуг;

14) надання послуг у житлово-експлуатаційній сфері;

15) інші сфери, перелік яких прийнято місцевими радами на пленарних засіданнях (щодо об'єктів права комунальної власності) [2, cт. 3] .

Для укладення концесійної угоди суб'єкт підприємницької діяльності має виграти концесійний конкурс, порядок проведення якого регулюється Положенням про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об'єкти права державної і комунальної власності, які надаються у концесію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 642 від 12 квітня 2000 року.

Згідно з Положенням, організація і проведення концесійного конкурсу здійснюється концесієдавцем — органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, уповноваженим Кабінетом Міністрів України або органами місцевого самоврядування на укладення концесійного договору [3, п. 4] .

Під час проведення концесійного конкурсу концесієдавець спочатку формує конкурсну комісію у складі не менше п’яти осіб, яка:

— розробляє умови конкурсу, конкурсної документації та проекту інформаційного оголошення про проведення конкурсу;

— реєструє заявки суб'єктів підприємницької діяльності, які виявили бажання брати участь у конкурсі;

— визначає строки проведення конкурсу;

— розглядає пропозиції претендентів концесійного конкурсу, визначає їх відповідність конкурсним умовам;

— здійснює підготовку висновків щодо визначення найкращих умов концесії, запропонованих учасниками концесійного конкурсу та висновків про визначення переможця конкурсу [3, п. 14] .

Після того, як було сформовано конкурсну комісію, розроблено умови конкурсу, конкурсну документацію та проект оголошення про проведення конкурсу у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України», друкованих засобах масової інформації розміщується інформація про проведення концесійного конкурсу.

Особа, яка виявила бажання взяти участь у даному конкурсі (претендент на участь у конкурсі) надсилає в комісію відповідну заявку та передбачені законодавством або ж концесієдавцем документи. Заявку підписують уповноважені посадові особи претендента (у необхідних випадках також і головний бухгалтер), після чого претендент завіряє її печаткою. Комісія реєструє заявку на участь у концесійному конкурсі, подає її на розгляд концесієдавцю, який приймає рішення про допущення або ж недопущення претендентів до участі у конкурсі, обґрунтовуючи причини відмови у допущенні протягом двох тижнів з дня реєстрації заявок повідомляє претендентів про своє рішення.

Концесійний конкурс проводиться в один етап. При визначенні переможця конкурсу концесійна комісія керується наступними критеріями:

1) надійність концесіонера, серйозність його намірів і намірів його партнерів;

2) найбільш вигідна та надійна схема фінансування проекту (на стадіях будівництва або реконструкції об'єкта концесії);

3) найбільша частка власних коштів, що вкладаються претендентом у фінансування об'єкта концесії;

4) розмір витрат з експлуатації об'єкта концесії, який забезпечує оптимальну прибутковість від експлуатації об'єкта концесії, його самоокупність;

5) найкоротші строки окупності об'єкта концесії, надходження прибутків;

6) найкоротші строки будівництва або реконструкції об'єкта концесії;

7) найкращі умови використання об'єкта концесії для надання послуг щодо задоволення громадських потреб;

8) максимальне використання у концесійній діяльності працівників — громадян України, в тому числі і звільнених у зв’язку з ліквідацією державного або комунального підприємства, майно якого надано у концесію.

9) інші критерії, передбачені законодавством про концесійну діяльність в окремих сферах господарювання або ж встановлені концесієдавцем [3, п. 32].

Переможцем концесійного конкурсу визнається претендент, який запропонував найкращі умови здійснення концесії, відповідно до умов концесійного конкурсу.

За результатами концесійного конкурсу складається протокол, який не пізніше ніж через три дні після підписання надсилає концесієдавцю, концесієдавець у свою чергу у тижневий строк з моменту одержання протоколу на підставі висновків комісії приймає рішення про переможця концесійного конкурсу [3, п. 36] .

У п’ятиденний строк з дня прийняття рішення про визначення переможця концесійного конкурсу комісія, за дорученням концесієдавця, повинна надіслати переможцю конкурсу повідомлення про його перемогу і запрошення на переговори щодо узгодження кінцевого варіанта концесійного договору, і протягом десяти робочих днів опублікувати результати концесійного конкурсу у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України», інших друкованих засобах масової інформації. Підписання концесійного договору здійснюється у тижневий строк після узгодження проекту концесійного договору та укладення договору оренди землі [3, п. 40, 43] .

Концесійний договір вважається укладеним з дня досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору, і вступає в законну силу з моменту його підписання. Укладають його на строк від 10 до 50 років. Факт укладення концесійного договору потребує реєстрації. Якщо об'єкт концесії знаходиться у державній власності договір реєструється в Фонді державного майна України, а якщо у комунальній — в виконавчому органі місцевої ради [3, п. 44 — 46] .

Оксана Анатоліївна Медведєва у праці «Концесія як правова форма використання державного майна у господарській діяльності недержавними суб'єктами» аналізуючи історичні аспекти розвитку концесій дійшла цікавого висновку. Вона зазначає, що концесія має «чітко виражену соціально-економічну природу та орієнтованість на подолання кризових економічних явищ». Також вона виділила три випадки, коли її доцільно застосовувати:

1) неефективність (невелика ефективність) управління об'єктами публічної власності;

2) нестача бюджетних коштів на фінансування об'єктів публічної власності;

3) неспроможність влади управляти цими об'єктами відповідно до вимог та досягнень науково-технічного прогресу;

4) існування у економіці кризових явищ [7, 7] .

Неефективність управління об'єктами публічної власності - одне із найрозповсюдженіших явищ в Україні. Керівник (керівники) підприємства — особа, яка своїми діями впливає на хід розвитку підприємства, формулює тактику та стратегію щодо функціонування та організації функціонування підприємства. На жаль, лише невелика кількість керівників підприємств є фахівцями у своїй справі. Інші ж, своїми нераціональними діями крок за кроком руйнують підприємства. На українській економіці це позначується спадом виробництва — падає внутрішній валовий продукт, зменшенням дохідної частини бюджету.

Нестача публічних коштів на фінансування об'єктів державної та комунальної власності теж має місце у нашій державі: невідремонтовані будівлі, старі, у аварійному стані, теплові, електричні, водопостачальні мережі, застаріле обладнання підприємств, відсутність впровадження у виробництво новітніх підходів, що здатні значно повисити його обсяг, інші не перераховані через велику кількість проблеми — те, з чим кожного дня стикається пересічний громадянин. Це все говорить про необхідність пошуків джерел, які в подальшому наповнюватимуть бюджет.

Концесія ж дозволяє залучити до управління об'єктами державної та комунальної власності ефективного, надійного керівника. Так, при проведенні концесійного конкурсу претенденти на укладення договору надають конкурсній комісії відомості про наявність у них досвіду здійснення господарської діяльності, дані, які підтверджують їх можливість забезпечити належне фінансування об'єкта концесії. За допомогою цієї інформації конкурсна комісія має уявлення про надійність майбутнього концесіонера, серйозність його намірів, його професіоналізм, визначити, який із претендентів на укладення договору забезпечить найкращі умови використання об'єкта концесії, тощо. Та і самому концесіонеру вигідно плідно та ефективно працювати, оскільки від цього залежатиме його прибуток.

Концесія надає можливість залучати найновіші та найкращі технології, техніку та інші наукові розробки, на що, у державному та місцевих бюджетах найчастіше не вистачає коштів. Одним із критеріїв визначення переможця концесійного конкурсу є найбільша частка коштів, яку він вкладає у фінансування об'єкта концесії, що дає можливість обрати концесіонера, якому вистачить коштів на суттєве поліпшення наданого йому майна [3, п. 32] .

Крім того, концесія зберігає переважний вплив власника на загальну стратегію розвитку об'єкта концесії, дає йому можливість здійснювати контроль за виконанням умов договору, забезпечує ефективне використання державного та комунального майна, яке, до речі, як було у власності держави та територіальних громад, так у ній і залишається. Не переходить до концесіонера і право власності на створене чи добудоване ним майно [6, 106 — 107] .

Для працівників підприємства, майно якого надається у концесію є також позитивний момент. Як відомо, при передачі майна у концесію воно ліквідуються, а його працівники — звільняються. В той же час, одним із критеріїв визначення переможця концесійного конкурсу передбачено умову, що у концесійній діяльності мають використовуватись громадяни України, у тому числі і звільнені у зв’язку із ліквідацією даного підприємства. Крім того, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про концесії» передбачено, що працівникам державного або комунальногог підприємства, яке припинило свою діяльність забезпечуються соціально-правові гарантії, передбачені законодавством для працівників, які звільняються у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці.

Концесія має чимало переваг і для концесіонера. Вона надає право одержати державне або комунальне майно на досить довгий період (до 50 років), забезпечує стабільність умов договору на строк його дії, надає можливість отримати в концесію не лише майно, але і права на провадження певних видів господарської діяльності, право власності на прибуток, отриманий від управління об'єктом концесії, право власності на вироблену продукцію, тощо [9, 28] .

Надає вона також і право на відшкодування витрат, які виникли у зв’язку з поліпшенням майна, отриманого в концесію. Таке відшкодування відбувається за рахунок отриманого прибутку, якщо інший порядок не встановлений концесійним договором [2, cт. 20] .

Концесіонерам збиткових і низькорентабельних об'єктів концесії, які мають важливе соціальне значення можуть надаватись пільги щодо концесійних платежів, дотації та компенсації.

Пільги щодо сплати концесійних платежів:

1) відстрочка у оплаті до 2-х років: якщо сума збитків від діяльності об'єкта концесії перевищує розмір річного концесійного платежу;

2) відстрочка у оплаті до 1-го року: якщо сума збитків від діяльності об'єкта концесії менше ніж розмір річного концесійного платежу;

3) сплата 50% розміру концесійних платежів з відстрочкою у сплаті решти платежів на період до 2-х років: якщо сума прибутку, отриманого концесіонером від діяльності об'єкта концесії після сплати податків та інших обов’язкових платежів, менша від розміру річних концесійних платежів;

4) сплата 50% розміру концесійних платежів з відстрочкою у сплаті решти платежів на період до 1-го року: якщо сума прибутку, отриманого концесіонером від діяльності об'єкта концесії після сплати податків та інших обов’язкових платежів, перевищує розмір річних концесійних платежів, концесіонер сплачує 50 відсотків річних концесійних платежів з відстрочкою у сплаті решти платежів на період до 1 року [4, п. 7] .

В той же час, концесія не набула в Україні такого поширення як у інших державах, що передусім пов’язане із відсутністю детальної правової регламентації концесійних відносин. Таким чином ми маємо більш-менш визначеним надання у концесію на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг і відсутність законодавчого закріплення надання у концесію інших об'єктів концесії.

Також існує думка про відсутність ефективного механізму виникнення права на землю у концесійних правовідносинах та наявність подвійного регулювання земельних концесійних правовідносин, що полягає у необхідності для концесіонера після виграшу концесійного конкурсу, укладення концесійної угоди виграти земельний конкурс (аукціон) та укласти договір оренди землі. Тільки після цього він одержує право на землю, на якій розташовано об'єкт концесії [5, 77] .

Невисокий рівень попиту на укладення концесійних договорів зумовлений також іншими чинниками. Це і відсутність політичної стабільності у державі, і економічна криза, перебування на керівних посадах неефективних управлінців, тощо.

Попередній досвід європейських країн показав, що концесія є ефективним механізмом для вирішення економічних проблем. Саме тому нам так необхідно удосконалити концесійне законодавство: деталізувати концесієдавців для різних об'єктів концесії, розробити типові договори концесії для об'єктів концесії, надати концесіонеру іншим шляхом право на землю, тощо. Поки ми не приберемо із нашого законодавства норми, які негативно впливають на динаміку укладення концесійних угод, не вдосконалимо правове регулювання концесій, про концесію, як про прогресивний та ефективний механізм залучення приватного капіталу та ефективного управлінського потенціалу можна забути.

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, № 18−22, ст. 144.

2.ЗУ «Про концесії» від 16.07.99 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 41, ст.372

3.Положення про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об'єкти права державної і комунальної власності, які надаються у концесію, затверджене постановою КМУ від 12 квітня 2000 року № 642 .

4.Порядок визначення об'єктів концесії, концесіонерам, яких можуть надаватись пільги щодо концесійних платежів, дотації, компенсації, та умов їх надання, затверджене постановою КМУ від 13.07. 2000 року № 1114

5.Бахуринська М. Шляхи вдосконалення правового регулювання концесії: земельно-правовий аспект//Юридична Україна. — 2009. — № 7. — С. — 77−81.

6.Бєліков О. Концесії, інвестиції, угоди про розподіл продукції//Юридичний журнал. — 2008. — № 11. — С. — 105−110.

7.Медведєва О.А. Концесія як правова форма використання державного майна у господарській діяльності недержавними суб'єктами: Автореф. дис. канд юрид. наук: 12.00.04/ Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2005. — 19 С.

8.Пузанова Г. И. Концессии: из истории правового регулирования. — О.: Астропринт, 2000. — 96 С.

9.Хмілінський Ю. Концесія: преше знайомство//Все про бухгалтерський облік. — 2006. — № 77 (1231). — С. — 23−28.