Регулювання соціально-економічного розвитку регіону

Вступ

соціальний економічний потенціал транспортний

Сучасний етап становлення національної економіки потребує винайдення докорінно нових підходів до формування політики регіонального розвитку, яка б забезпечила стале економічне зростання країни в цілому. Вирішення регіональних проблем економічного і соціального розвитку набуло особливої актуальності на порозі нового тисячоліття. Виявлені тенденції і закономірності розвитку і розміщення продуктивних сил та детальний ретроспективний аналіз пропорційно-цілісних систем обласного рангу, визначення основних параметрів їх сучасного функціонування та вихідної природно-ресурсної і соціально-економічної бази можуть скласти основу розробки стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку регіонів. Однією з таких соціально-економічних систем є Львівська область, об'єктом дослідження якої є господарський комплекс та розвитку і розміщення продуктивних сил.

Сучасні форми і методи управління на загальнодержавному рівні і на рівні такого специфічного об'єкта, як регіональні соціально-економічні системи, не сприяють раціональному використанню наявного потенціалу та ефективному розвитку продуктивних сил. За умов, коли відтворювальний процес у трансформаційному суспільстві характеризується нестабільністю, держава втратила важелі впливу на розвиток окремих галузей, а антикризове і посткризове регулювання соціально-економічного регіонального розвитку ще не сформувалося як цілісна система. Відтак втрачаються оптимальні структурні пропорції та просторові пріоритети соціально-економічної сфери країни, руйнується її інфраструктурна складова, загострюється проблема економічної безпеки. У зв’язку з цим особливої уваги потребує розгляд практики регулювання соціально-економічного розвитку на рівні регіону, оскільки саме тут зосереджені засоби виробництва, предмети праці, інноваційно-інвестиційний потенціал та потреби внутрішнього ринку, які потребують формування адекватних механізмів антикризового регулювання соціально-економічного розвитку старопромислового регіону в умовах невизначеності та ризику.

Метою курсової роботи є дослідження соціально-економічного стану та розробка практичних рекомендацій щодо напрямів регулювання соціально-економічного розвитку регіону.

Для досягнення поставленої мети в роботі були визначені та реалізовані такі наукові завдання:

— визначити регіональні особливості ресурсного забезпечення розвитку продуктивних сил регіону;

— провести оцінку ефективності використання потенціалу регіональної економіки Львівської області;

— проаналізувати транспортну складову розвитку продуктивних сил регіону та виявити їх особливості;

— розробити напрями соціально-економічного розвитку економічної системи регіону в умовах нестійкого економічного середовища.

Об'єктом дослідження є процес соціально-економічного розвитку регіону в сучасних умовах.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні аспекти формування ефективної системи регулювання як фактору уникнення або мінімізації впливу кризових ситуацій на соціально-економічний розвиток продуктивних сил старопромислових регіонів України.

Методи дослідження. У роботі використано: методи аналізу і синтезу — для розробки напрямів регулювання соціально-економічного розвитку регіону; логічний та порівняльний аналіз — для оцінки ефективності діючих механізмів регіональної економічної політики та взаємозв'язку ринкового і державного механізмів забезпечення економічної безпеки держави і регіонів; системний підхід — для розгляду соціально-економічної сфери як цілісної системи взаємодіючих елементів регіональної економічної системи; економіко-статистичний — для аналізу сучасного стану соціально-економічного розвитку регіону.

1. Розвиток та розміщення ресурсного потенціалу регіону

1.1 Соціально-економічний потенціал

Стан і тенденції розвитку демографічної ситуації. За 1995;2011 рр. загальна кількість постійного населення Львівської області зменшилась на 8,2%; темпи скорочення були нижчими, ніж у середньому в Україні (на 7,8%). У 2011 р. ця тенденція збереглася. У 1995 р. абсолютний природний приріст населення мав від'ємне значення і становив — мінус 0,8 осіб у розрахунку на 1000 жителів, сальдо міграції - мінус 5,4 особи на 1000 жителів. У наступному періоді співвідношення між природною та механічною складовими формування загальної кількості населення істотно змінилося. У 2010 р. природне зменшення (мінус 1,6 осіб на 1000 жителів) поєднувався з додатнім сальдо міграцій (мінус 0,9 особи у розрахунку на 1000 жителів).

На 1 грудня 2011р. кількість населення Львівської області становила 2541,7 тис. осіб. Упродовж січня-листопада 2011р. кількість населення зменшилась на 3018 осіб, у тому числі за рахунок природного скорочення — на 1891 особу, міграційного скорочення — на 1127 осіб.

Незважаючи на те, що кількість населення продовжує зменшуватись, простежуються окремі позитивні тенденції: збільшився коефіцієнт народжуваності та зменшився коефіцієнт смертності.

У середньому на 10 тисяч осіб народилося 114 немовлят, і цей показник був більшим, ніж у січні-листопаді 2010р. (113). Народжуваність у сільській місцевості залишається вищою, ніж у міських поселеннях — відповідно 126 та 106 народжених на 10 тис. осіб наявного населення.

На 10 тисяч осіб у середньому померло 122 особи, що на 3,9% менше порівняно із січнем-листопадом 2010р. (127). Серед причин смерті населення переважають хвороби системи кровообігу, новоутворення, зовнішні причини захворюваності та смерті.

Природне скорочення населення відбулось у більшості районів і міст обласного значення. Водночас, природний приріст населення зафіксовано у районах: Яворівському (486 осіб), Турківському (114 осіб), Жовківському (40 осіб), Сколівському (32 особи), Миколаївському (4 особи), у містах: Новий Розділ (98 осіб), Моршин (8 осіб) та Трускавець (4 особи).

Показник смертності населення регіону характеризувався істотними змінами — чисельність померлих у розрахунку на 1000 осіб населення зростала темпами (з 12,2 особи у 1995 р. до 12,8 осіб у 2010 р.). Структура смертності за причинами відрізнялась від загальноукраїнської дещо нижчою часткою смертей від хвороб органів дихання. За 1995;2010 рр. в Львівській області рівень смертності немовлят істотно скоротився (на 55,2% при середньоукраїнському значенні цього показника 53,0%) (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка основних показників демографічного розвитку Львівської області у 1995;2010 рр.

Істотний вплив на формування режиму смертності та динаміку якісних характеристик відтворення населення здійснював спосіб його життя, поширення шкідливих звичок, насамперед наркоманії та алкоголізму, а також травматизму, пов’язаного з виробництвом.

За січень-листопад 2011р. в області зареєстровано 18,1 тис. шлюбів та 1,9 тис. розлучень. Порівняно з січнем-листопадом 2010р. кількість шлюбів збільшилась на 1,8 тис. (або на 10,9%). У міських поселеннях рівень шлюбності вищий, ніж у сільській місцевості - відповідно 90 і 59 шлюбів на 10 тис. осіб наявного населення.

Тенденції демографічного розвитку України відбилися і на особливостях формування людського потенціалу на регіональному рівні. Зокрема, за 1995;2010 рр. чисельність народжених у розрахунку на 1000 населення Львівської області скоротилась на 9,2% і у 2003 р. становила 28,6 осіб (для порівняння в Україні навпаки збільшилася на 12,5% і становило 10,8 осіб відповідно). Зміна репродуктивних настанов населення обумовлена впливом комплексу факторів, серед яких особливе місце займає соціально-економічний.

Інтенсивність міграцій у регіоні залишалася дещо нижчою, ніж в Україні загалом. У 1995;2011 рр. цей показник поступово зменшувався (в частині зареєстрованої міграції). У 2011 р. загальний коефіцієнт міграційного обороту населення області варіював від мінімального значення для міждержавного руху населення (0,9%) до максимального — для внутрішньо-регіонального (17,6%).

На 1 січня 2012р. на обліку в державній службі зайнятості перебувало 23,4 тис. незайнятих трудовою діяльністю громадян, що менше відносно 1 січня 2011р. на 4,4 тис. осіб (на 15,8%). З цієї кількості статус безробітного одержали 22,6 тис. осіб, і їх кількість порівняно з 1 січня 2011р. зменшилась на 4,3 тис. осіб (на 16%).

У сільській місцевості кількість безробітних зменшилась на 20,3% і становила 9,3 тис. осіб, або 41,2% від загальної кількості безробітних. Ця кількість була меншою за кількість безробітних у міських поселеннях (13,3 тис. осіб).

Рівень зареєстрованого безробіття, розрахований як відношення кількості безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, до середньорічної кількості населення у працездатному віці, в області на 1 січня 2012 р. становив 1,5% (на 1 січня 2011р. — 1,7%). Рівень безробіття у сільській місцевості (1,6%) перевищував аналогічний показник для міського населення (1,4%).

Найвищим рівень зареєстрованого безробіття був у Золочівському (4,2%), Бродівському (3,9%), Перемишлянському (3,4%), Миколаївському (3%) районах, у містах: Борислав (3,1%) та Новий Розділ (3%).

Науково-технічний потенціал. Розгалужена мережа наукових організацій, що діє в області та охоплює широкий спектр галузей науки і техніки, здатна забезпечувати за певних умов позитивні зрушення в економіці та інших сферах суспільного життя. Так, у 2011 р. науково-технічний потенціал Львівщини зосереджувався в 95 науково-дослідних організаціях академічного, вузівського, галузевого і заводського секторів науки.

Усього в наукових і науково-технічних організаціях й установах у 2011 р. працював 12 781 спеціаліст основної діяльності, включаючи сумісників, у тому числі 3078 працівників академічного, 4543 — галузевого, 4808 — вузівського, 352 — заводського секторів науки, а також 8840 спеціалістів, які виконували наукові дослідження і розробки.

Науковий потенціал області починаючи з 1995 р. поступово скорочувався. За цей час 11 459 спеціалістів, які виконували наукові та науково-технічні роботи, перейшли в інші сфери діяльності, виїхали за кордон, стали пенсіонерами.

Слід зазначити, що за роки кризи в науці відбулося значне старіння кадрів. Кількість докторів наук, вік яких перевищує 70 років становить 123 особи, кандидатів наук — 164 особи. Зовсім немає докторів наук віком до 30 років.

Інноваційний розвиток Львівщини здійснювався комплексно за всіма напрямами прогресивних змін в економіці регіону. Незважаючи на загальне скорочення наукового персоналу, обсяг наукових робіт у грошовому вимірі постійно зростав.

У 2011 р. загальний обсяг наукових і науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій, становив 119,2 млн. грн., що на 20,9% більше, ніж 2010 р. Найбільша його частка (44,8%) приходиться на науково-технічні розробки. Помітно збільшився обсяг фундаментальних — на 12,8% і прикладних — на 7,4% досліджень. Особливо динамічно зростали обсяги науково-технічних послуг і прикладних досліджень.

Виробничий потенціал. У структурі основних засобів за видами економічної діяльності з усіма формами власності в цілому по Україні Львівська область займає 3,1%: сільське господарство, мисливство та лісове господарство — 3,1%; промисловість — 2,7%, в тому числі добувна галузь — 2,7%, обробна — 2,6%.

Загальна величина основних засобів у Львівській області у 2010 році за вартістю становила — 207,2 млрд. грн., сільське господарство — 3,5 млрд., у промисловості - 29,6 млрд., у тому числі у добувна галузь — 3,8 млрд., обробна — 18,2 млрд., виробництво електроенергії, газу та води — 7,6 млрд., у транспорті та зв’язку — 105,6 млрд. грн. В області інтенсивно розвивалися сфера операцій з нерухомістю (39,7 млрд. грн.) та освіта (4,1 млрд. грн.). Оптова та роздрібна торгівля й охорона здоров’я та соціальна допомога в 2010 році мали засобів на 4,8 і 4,0 млрд. грн. відповідно (табл. 2).

Данні таблиці свідчать, що темпи нарощення основних засобів у різних видах господарської діяльності за 2000;2010 роки були різні. У цілому вартість основних засобів Львівської області підвищились у 5,8 рази. Найшвидшими темпами збільшувалася вартість основних засобів промисловості, торгівлі, фінансової діяльності, транспорту, діяльності готелів та ресторанів.

Якісну характеристику діючих основних засобів відображає показник їх опрацювання. Аналіз свідчить, що у 2000 році ступінь зносу основних засобів у Львівській області у середньому за всіма формами власності становив 43,1%, а у 2010 році - 70,1%. Отже, за аналізований період на підприємствах всіх форм власності спрацювання основних засобів значно посилилося. Суми амортизаційних відрахувань значно перевищують нагромадження основного капіталу.

Таблиця 2. Вартість основних засобів регіону за видами економічної діяльності млн. грн.

1.2 Природні та матеріальні ресурси

Земельні ресурси. Загальна площа земель області за станом на 01.01.2012 р. становила 2183,1 тис. га, з них сільськогосподарські землі займали 1300 тис. га. Безпосередньо залученими до сільськогосподарського використання було 1270,8 тис. га сільськогосподарських угідь. У цілому по регіону частка ріллі до загальної площі області становить 36,6%, а сільськогосподарських угідь — 58,2%.

Порівняно з середньою по Україні залісенністю (18,0%) Львівщина характеризується її підвищеним рівнем — 31,7%, що зумовлює не лише низьку частку сільськогосподарських угідь, але й малоземельність. Так, площа сільськогосподарських угідь, що припадає на одного жителя, становить 0,48 га, а ріллі - 0,30 га, проти 0,87 га та 0,67 га відповідно в середньому по Україні. Протягом останніх років із сільгоспугідь до складу земель запасу переведено 287,6 тис. га, з них ріллі - 169 тис. га. Загальний рівень сільськогосподарської освоєності Львівщини залишається на рівні 59,6%. Отже, порівняно з іншими областями Львівщина в кількісному відношенні володіє незначним земельним фондом, природно-ресурсний потенціал якого в якісному відношенні невисокий.

Ґрунтовий покрив регіону представлений понад 200 видами ґрунтів, відмінними між собою генетичною будовою, фізико-хімічними та агротехнічними властивостями. Серед них найбільш поширеними є дерново-підзолисті (23,6%), опідзолені (22,9%), буроземно-підзолисті, дерново-буроземні та бурі гірські ґрунти (19,6%). Дещо меншу площу займають дернові (11,8%), болотні (7,6%), чорноземно-лучні та лучні ґрунти (3,4%). Решта — 11,1%. В області до особливо цінних продуктивних земель відносять підзолисто-дернові і сірі опідзолені ґрунти (Полісся і Передкарпаття), торфовища середньоглибокі і глибоко осушені (Полісся); чорноземи типові та лучно-чорноземні суглинкові ґрунти з темно-сірими та чорноземами опідзоленими (Лісостеп), також бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні ґрунти Карпат. Вони займають 509,8 тис. гектарів.

Водні ресурси. Більша частина Львівської області розміщена в помірно теплій і вологій агрокліматичній зоні, основними джерелами водозабезпечення є річки Дністер, Стрий, Західний Буг, Вісла, Шкло, Стир, а також водоносні комплекси крейдових та четвертинних відкладів. Поверхневі водні ресурси формуються за рахунок дощових (50%), талих (37%) і підземних (17%) вод, тобто складаються із місцевого й транзитного річкового стоку.

Питомі показники природної забезпеченості області місцевими водними ресурсами на 1 км² і одного мешканця вищі від середнього по країні значення відповідно в 2,6 і 1,8 разів та в середній за водністю рік становлять 254,6 і 2,08 тисяч кубометрів.

Мінерально-сировинні ресурси. Створена в області мінерально-сировинна база складається з 447 родовищ 30 видів корисних копалин. Її освоєність коливається в межах 20−90% залежно від виду корисної копалини. Крім того, тут зосереджено понад 10% покладів торфу по Україні. Високий рівень спеціалізації гірничодобувної промисловості склався по кам’яному вугіллю, сірчаним рудам, калійним солям, цементній сировині, вапнякам для цукрової промисловості (Додаток А).

В межах області розміщені основні вугленосні площі Львівсько-Волинського басейну в складі Міжріченського, Забузького, Тячівського і Карівського родовищ. На базі перших двох родовищ працюють 10 шахт, що видобувають переважно середньозольне, середньосірчисте вугілля, яке використовується переважно в енергетиці. Видобуток становить дещо більше як 2% загальнодержавного. Ресурсні резерви дозволяють збільшити в перспективі видобуток вугілля.

Нафтогазові родовища області перебувають в стадії затухаючого видобутку. За останні п’ять років розвідані запаси нафти скоротились майже на 40%. Об'єм видобутку вуглеводнів на Львівщині становить близько 4% загального видобутку цієї сировини в країні.

В гірській частині області виявлено значне поширення менілітових сланців. Більш детально оцінені Бориславське і Верхньосиневидне родовища. На базі останнього проектується кар'єр і цех помолу сланців для використання їх в якості сировини при виробництві рубероїду. Однак при використанні менілітових сланців як будівельного матеріалу треба враховувати, що менілітові сланці з високим вмістом органічної речовини є слаборадіоактивними. Разом з тим, не можна виключати можливість подальших, більш детальних досліджень ділянок карпатських менілітових сланців з високим вмістом органічної речовини і підвищеними концентраціями Au, Pd, Mo, Ni, V з метою виявлення потенційно перспективних площ.

В області розвідані запаси карбонатної сировини для цукрової промисловості. До експлуатації залучено Малолюбінське родовище вапняку, що розробляється Городоцьким кар'єром ВО «Укрцукоркамінь». Видобуток сировини тут поступово знижувався і в останні роки припинився. Приріст запасів обмежений внаслідок розміщення родовища на орних землях, частково в зеленій зоні м. Львів.

Розвідані поклади калійних солей Стебницького родовища, що розміщене на території Львівської області, розробляє державне гірничохімічне підприємство «Полімінерал». Родовище є комплексним, крім калійних, баланс враховує натрієву і магнієву солі. На цей час найдоступніші ділянки Стебницького родовища відпрацьовані, що призвело до значного ускладнення гірничих робіт. Істотно скоротились запаси найбільш якісних руд. Середній вміст К2О у руді близько 10%. Це значно нижче, ніж у більшості хлоридних родовищ основних калієвидобувних країн. Але мінеральний склад українських родовищ дозволяє випускати універсальні безхлористі калійно-магнієві добрива. Підприємство «Полімінерал» видобуває понад 40% загальнодержавного об'єму калійної солі і випускає один вид готової продукції - сиромелений каїніт природний, що йде як добриво на внутрішній ринок і на експорт. Вагома частина промислових потужностей підприємства зупинена на реконструкцію збагачувальної фабрики, що триває вже декілька років і передбачає впровадження галургічної технологічної схеми переробки калійних руд і випуск висококонцентрованого калімаги — 40, харчової солі і хлор-магнієвих розсолів. Проте за браком коштів запланована реконструкція так і не відбулась, недостатнє фінансування обов’язкових природоохоронних та заходів щодо підтримання гірничих виробок у належному стані призвели до втрати значної частини запасів. Суттєва зношеність транспортних засобів, аварійний стан або високий ступінь амортизації основного виробничого обладнання найближчим часом можуть спричинити зупинку підприємства.

Розробляється Дорогобицьке родовище кухонної солі, готується до експлуатації Губицьке. Відомі також Бориславське, Доброгостівське, Помярки, Уличне, Довголука, Гірне, Нинів і Смоляний, Моршинське родовища калійної солі, де проведено пошукові роботи, на деяких — попередня розвідка, але недостатня вивченість, а також складні гірничо-геологічні умови залягання калійної солі цих родовищ не дозволяють використовувати їх як сировинну базу. Родовища поставлено на балансовий облік як резервні.

У Львівській області розвідано 6 родовищ сірки, до того ж державним балансом враховані запаси сірки Коханівського нафтового родовища. Подорожненське родовище, що експлуатувалось Роздольським ДГХП, з 1997 року законсервовано, залишок промислових запасів становить близько 4 млн. т сірки. Яворівське ДГХП «Сірка» працює на Язівському та Немирівському родовищах. Видобуток сірки на останньому припинено за браком коштів і насамперед через складні екологічні обставини, що склались у регіоні останнім часом. Сировинна база досить потужна і рекомендована до розробки відкритим способом, забезпеченість підготовленими до експлуатації запасами становить понад 25 років. Основна частина запасів Язівського родовища відпрацьовувалась відкритим способом, тепер експлуатація зорієнтована на метод підземної виплавки сірки. Розробка Язівського родовища, єдиного на сьогодні джерела видобутку сірки в Україні, ніколи не була рентабельною, собівартість сірки перевищує рівень світової ціни в 1,4−2 рази. Основна продукція, що виробляється на підприємстві - сірка технічна рідка та грудкова з сірковмістом 99,5 і 99,9%.

Бориславське родовище озокериту — найбільше у світі. Сировина родовища придатна для випуску озокерит-сирцю, котрий може бути використаний для виробництва озокериту медичного, воско-озокеритових сплавів, канатних мастил, озокерафіну та інших видів продукції. З 1996 року видобуток на родовищі не ведеться, хоча забезпеченість існуючого рудника, що розроблявся ВАТ «Бориславський озокерит», становить понад 100 років. З 2002 року право на експлуатацію родовища надано малому приватному підприємству «Перспектива».

На території області розвідані і розробляються значні запаси деяких видів будівельної мінеральної сировини.

Комбінат «Миколаїв-цемент» використовує для одержання продукції декілька джерел сировини: вапняки Добрянського родовища, глини і суглинки Кагуєвського родовища, гіпс Пісківського і спонголіти Рава-Руського родовища. Останні поставляються як кременисті домішки і на інші цементні заводи України. Забезпеченість комбінату розвіданими запасами карбонатної і глинистої сировини в цілому задовільна, однак більша їх частина розміщена на сільськогосподарських землях. Забезпеченість запасами на малоцінних землях становить по вапняках і спонголітах близько 20 років, запаси глин і суглинків (Кагуєвське родовище) повністю розміщені на землях, зайнятих сільгоспугіддями. Крім того, вапняки Добрянського родовища обводнені і їхній видобуток ведеться з використанням водопониження.

Із чотирьох відомих в області родовищ скляних пісків розробляється два. Пісок, видобутий на Велико-Глібовицькому родовищі використовується Львівським мехсклозаводом для виробництва листового і технічного скла, стемаліту, армованого і візерункового скла та ін. Невелика кількість піску поставляється склозаводам Західної України. Права на експлуатацію Сихівського родовища надані ТОВ «Агропромислове підприємство «Львівське», у 2003 році видобуток не здійснювався, хоча забезпеченість підготовленими до розробки запасами становить понад 25 років.

Відносно розвинута в області і сировинна база виробництва стінової кераміки. Однак у якісному відношенні вона не зовсім відповідає вимогам виробництва. Більшість родовищ належать до розряду дрібних, не придатних для прив’язки сучасних заводів.

За рахунок своїх ресурсів область задовольняє потреби в будівельних пісках і має можливості для розширення їхнього видобутку. Асоціація Львівбудматеріали відкритим способом розробляє 4 родовища вапняків, які переробляються на будівельне вапно, що споживається будівельними організаціями області, продукція МПП Естет (Демнянське родовище) частково вивозиться за межі області. Забезпеченість запасами, підготовленими до експлуатації становить 18−20 років. Кар'єром Пустомитівського заводоуправління вапнових заводів тієї ж асоціації розробляється Щирецьке родовище гіпсу. Забезпеченість запасами — 25 років. Гіпсове каміння використовується для виробництва гіпсу будівельного та гіпсу медичного. В області розроблюється також три родовища каменю будівельного. Найбільш потужним є кар'єр на Зелем’янському родовищі пісковику. Забезпеченість кар'єрів запасами коливається в межах 8−25 років. Продукція кар'єрів переробляється на каменедробильних заводах або цехах, які випускають щебінь різних марок і фракцій. Бутощебенева продукція реалізується в межах області.

Лісові ресурси. Площа лісового фонду області становить 689,9 тис. га при загальному запасі деревини 132,34 млн. м3. Щорічний приріст становить близько 2,3 млн. м3 (при середньому на 1 га — 3,7 м3), а лісистість території - 28,5%. За площею насаджень домінують твердолистяні (47%) і хвойні (44%) породи, м’яколистяні займають 9%. Переважаючими в складі наведених груп порід є сосна, ялина, дуб, бук, вільха, береза.

Обсяги заготівлі деревини в останні роки досягли 750−770 тис. м3 (32,6−33,5% від загального щорічного приросту насаджень), в тому числі рубками головного користування — 360−390 тис. м3 (15,7−16,9% від вказаного показника). Певне занепокоєння викликають досить високі обсяги рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, порівняно з рубками головного користування, що, зважаючи на вікову структуру насаджень не може вважатись цілковито виправданим.

Рекреаційні ресурси. Львівська область розміщення в східному передгір'ї Карпат, має значні курортні, оздоровчі й туристичні ресурси і в цілому щодо забезпечення цими ресурсами характеризується як ресурсонадлишкова.

Головним лікувальним ресурсом Львівської області є мінеральні води. У 2011 р. було видобуто 385,2 тис. м3 мінеральної води, з них 28% використано для виготовлення напоїв і промислового розливу без обробки, 5,9% - для зовнішнього лікувального використання та лікувального пиття, 1,7% - для комплексного використання. Найбільш багаті мінеральними водами Дрогобицький, Буський, Соколівський, Стрийський та Городецький райони.

Поряд з мінеральними водами є значні запаси лікувальних торфів, які застосовуються з оздоровчою метою в санаторно-курортних закладах. Для курортно-санаторного лікування використовуються лікувальні грязі родовища Великолюбинське, сумарні запаси якого 204,6 тис. метрів кубічних.

До рекреаційного потенціалу області можна віднести об'єкти природо-заповідного фонду, що мають науковий та пізнавальний інтерес. В області 333 об'єкти природно-заповідного фонду, загальною площею 111,2 тис. га, що становить 5,1% площі області, в т. ч. 24 загальнодержавного значення. До них відносяться природний заповідник Розточчя, національні природні парки Сколівські Бескиди та Яворівський, 27 заказників, 177 пам’ятків природи, 3 ботанічні сади, 2 дендрологічні парки, 1 зоологічний парк, 59 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 3 регіональних ландшафтних парки, 48 заповідних урочища.

2. Розвиток та розміщення господарського комплексу регіону

2.1 Характеристика основних показників розвитку промисловості

У січні-листопаді 2011р. підприємства області реалізували промислової продукції на 26,9 млрд. грн. У цьому обсязі 76,5% займала продукція переробної промисловості. Серед галузей переробної промисловості значним був внесок підприємств з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (28,9% від загального обсягу реалізації), машинобудування (12,2%), а також хімічної та нафтохімічної промисловості (6,1%), целюлозно-паперового виробництва, видавничої діяльності (5,6%), з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції (5,4%), металургійного виробництва і виробництва готових металевих виробів (4,8%), з виробництва продуктів нафтоперероблення (4,3%). Частка добувної промисловості у загальнопромисловому обсязі реалізації становила 5,3%, підприємств з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води — 18,2% (Додаток Б). У 2011р. відносно 2010р. випуск промислової продукції в області збільшився на 14% (у 2010р. порівняно з 2009р. — на 0,9%) (рис. 1).

Рис. 1 Динаміка обсягу реалізованої промислової продукції регіону

Підприємства переробної промисловості наростили обсяги продукції на 15,5%. Приріст забезпечено у більшості основних видів діяльності, за винятком підприємств з оброблення деревини, з виробництва продуктів нафтоперероблення, хімічної та нафтохімічної промисловості.

На підприємствах з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів відносно 2010р. випуск продукції зріс на 15%.

Рис. 2 Динаміка обсягу реалізованої промислової продукції за видами економічної діяльності у 2004;21−010 рр.

Проти 2010р. збільшилось виробництво джемів, желе фруктових, пюре та паст, молока, горілки та міцних спиртових напоїв, печива солодкого, м’яса і субпродуктів харчових свійської птиці, свіжих чи охолоджених, свинини, ковбасних виробів, виробів хлібобулочних, вод мінеральних газованих, кави, замінників кави, шоколаду, олії, цукру, пива.

Але зменшився випуск яловичини і телятини, масла вершкового, сиру свіжого неферментованого та сиру кисломолочного, сирів жирних, продуктів кисломолочних, соків концентрованих, включаючи купажовані, пряників і виробів аналогічних, круп, борошна, макаронних виробів, виробів кондитерських з цукру, включаючи білий шоколад, без вмісту какао.

У легкій промисловості обсяг виробництва зріс відносно 2010р. на 11,4%. На підприємствах з виробництва шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів випуск збільшився на 41,9%, текстильного виробництва, виробництва одягу, хутра та виробів з хутра — на 4,5%.

У порівнянні з 2010р. значно більше виготовлено шкіри дубленої, без подальшої обробки, та шкіри обробленої. Збільшився випуск жакетів та блейзерів, піджаків, курток типу піджаків, джемперів жіночих з тканин, білизни постільної, суконь та сарафанів, виробів панчішно-шкарпеткових, одягу для маленьких дітей.

Проте зменшилось виробництво пальт, напівпальт, накидок, плащів, курток теплих чоловічих і жіночих, піджаків та блейзерів, курток типу піджаків, джемперів та виробів аналогічних чоловічих з тканин, брюк та бриджів жіночих та чоловічих, светрів, джемперів, пуловерів, жилетів трикотажних, курток вітрозахисних жіночих, одягу верхнього трикотажного, трикотажу спіднього, костюмів чоловічих, взуття.

Підприємства з оброблення деревини та виробництва виробів з деревини, крім меблів, у 2011р. відносно 2010р. скоротили випуск продукції на 7,7%. Менше вироблено плит деревостружкових, вікон, дверей, їх рам та порогів дерев’яних, паркету дерев’яного щитового. Збільшилось виробництво фанери клеєної, деревини, уздовж розпиляної чи розколотої, завтовшки більше 6 мм, піддонів деревяних, брусків, планок та фриз для паркетного покриття підлоги, шпону струганого.

Обсяг продукції на підприємствах целюлозно-паперового виробництва, видавничої діяльності у 2011р. збільшився на 26,4%. Збільшилось виробництво паперу та картону, коробок, ящиків та сумок з гофрованих та негофрованих паперу чи картону, мішків та пакетів пакувальних з паперу та картону. Зросло друкування газет, які виходять менше чотирьох разів на тиждень.

Менше випущено зошитів; книг; журналів та видань періодичних, які виходять менше чотирьох разів на тиждень; газет, журналів та видань періодичних, які виходять щонайменше чотири рази на тиждень.

На підприємствах з виробництва продуктів нафтоперероблення у 2011р. у порівнянні з 2010р. обсяг виробництва знизився на 51,1%. Зменшилися обсяги первинної переробки нафти і, відповідно, скоротилося виробництво бензину моторного, газойлів (палива дизельного), мазутів паливних важких. Менше вироблено бітуму нафтового і сланцевого.

У хімічній і нафтохімічній промисловості у 2011р. відносно 2010р. обсяг виробництва знизився на 1,4%, зокрема, на підприємствах хімічного виробництва — на 5,6%. Водночас підприємства з виробництва гумових та пластмасових виробів збільшили обсяги продукції на 2,8%.

Скоротилось виробництво трубок, труб, шлангів та фітингів жорстких з полімерів, мішків і пакетів з полімерів, засобів миючих та для чищення, парфумів та туалетної води.

Відносно 2010р. більше вироблено бутлів, пляшок, фляг і аналогічних виробів пластмасових, газів промислових простих та складних, блоків дверних і віконних з пластмаси, фарб і лаків на основі полімерів, коробок, ящиків, тари гратчастої і аналогічних виробів пластмасових, фарб і лаків, сиккативів готових, вітамінів, провітамінів та їх похідних, препаратів лікарських на основі алкалоїдів чи їх похідних, виробів пластмасових інших для транспортування чи пакування товарів.

На підприємствах з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції обсяг продукції збільшився порівняно з 2010р. на 10%.

Зріс випуск цементу, плит, плиток, черепиці та аналогічних виробів з цементу, бетону чи штучного каменю, виробів ізолюючих багатошарових зі скла, сумішей бетонних готових для використання, цегли керамічної, сумішей будівельних та бетонів (сухих), гіпсових сумішей, блоків та цегли з цементу, штучного каменю чи бетону для будівництва, посуду столового чи кухонного скляного.

У порівнянні із 2010р. зменшилось виготовлення вапна, елементів конструкцій збірних для будівництва з цементу, бетону чи штучного каменю, ємностей для пиття зі скла.

У 2011р. проти 2010р. на 27,9% зросли обсяги виробництва у металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів. На підприємствах металургійного виробництва випуск продукції зріс на 10,5%, з виробництва готових металевих виробів — на 30,8%. Більше вироблено конструкцій інших, частин конструкцій, плит, панелей з металів чорних або алюмінію, конструкцій збірних будівельних з чавуну чи сталі, котлів центрального опалення, виробів, одержаних холодним штампуванням і гнуттям, зі сталі нелегованої (вуглецевої). Але зменшилось виготовлення резервуарів та цистерн металевих.

У 2011р. порівняно з 2010р. на машинобудівних підприємствах обсяг виробництва зріс на 32,3%. Суттєво наростили обсяги продукції підприємства з виробництва електричного, електронного та оптичного устаткування — у 1,5 раза, з виробництва транспортних засобів та устаткування — у 1,4 раза. Але підприємства з виробництва машин та устаткування знизили обсяги на 6,2%.

Зросло виробництво верстатів для оброблення дерева, машин та устаткування спеціального призначення, розпушувачів та культиваторів, апаратури електричної низьковольтної та високовольтної, лічильників для рідин.

Водночас скоротилось виробництво ламп електричних, телевізорів, автобусів, обприскувачів тракторних, електродвигунів та генераторів змінного струму, трансформаторів електричних, приладів та апаратури для автоматичного регулювання та керування, світильників електричних, пристроїв для подрібнення харчових продуктів, міксерів та соковижималок.

На підприємствах з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води обсяг виробництва відносно 2010р. збільшився на 18%. Зросло виробництво електроенергії.

У 2011р. відносно 2010р. обсяг виробництва у добувній промисловості знизився на 0,4%. Зокрема, на підприємствах з добування паливно-енергетичних корисних копалин він зменшився на 1,7%. Водночас підприємства з добування корисних копалин, крім паливно-енергетичних, збільшили обсяг виробництва на 30,7%.

Менше видобуто вугілля, газу природного, гальки, гравію, щебеню та каменю дробленого, солі кухонної, пісковику. Проте більше добуто нафти сирої, газу нафтового попутного, пісків природних, більше виготовлено брикетів і напівбрикетів торф’яних агломерованих.

2.2 Сільське господарство

Індекс обсягів валової продукції сільського господарства у 2011р. відносно 2010р. становив 113,5% (за 2010р. — 95,7%). Збільшення обсягу продукції сільського господарства у вартісній оцінці відбулося внаслідок зростання виробництва продукції рослинництва (на 28,3% відносно 2010р.). Обсяг продукції тваринництва за 2011р. зменшився на 1,4%.

У 2011р. в усіх категоріях господарств одержано 961,4 тис. т зерна, включаючи кукурудзу на зерно, що на 54,4% більше порівняно з 2010р. Валовий збір зернових культур зріс у результаті збільшення урожайності (з ц до 36,5 ц з одного гектара) та посівних площ.

У 2011р. викопано 668,4 тис. т цукрових буряків (фабричних), їх урожай збільшився на 26,2% відносно 2010р. Площа посівів цукрових буряків збільшилася на 23,4%, урожайність — на 8,0%.

Картоплі у 2011р. було зібрано 1,8 млн. т, що на 45% більше від урожаю 2010р. Валовий збір картоплі збільшився, в основному, за рахунок значного зростання урожайності (з 133 ц у 2010р. до 189 ц з одного гектара у 2011р.).

Овочів відкритого та закритого грунту зібрано 469,3 тис. т, що на 13,9% більше відносно 2010р. Урожайність овочів зросла з 181 ц до 191 ц з одного гектара зібраної площі. Посівна площа овочів збільшилася на 7,2%. З овочевої продукції найбільше вирощено капусти (46,9%).

Валовий збір плодоягідних культур у 2011р. становив 91,1 тис. т, що на 1% більше, ніж у 2010р. Урожайність плодоягідних культур з кожного гектара у плодоносному віці зросла на 1,8 ц і становила 71,4 ц.

Щодо продукції тваринництва, то за 2011р. у господарствах усіх категорій відбулося збільшення виробництва м’яса на 0,3%. Зменшились обсяги виробництва молока на 3,8%, яєць — на 5,7%.

За розрахунками, у господарствах усіх категорій на 1 січня 2012р. відносно аналогічної дати 2011р. відбулося скорочення кількості великої рогатої худоби (на 5,5%), свиней (на 0,9%). Збільшилось поголів'я овець та кіз на 9,3%, птиці усіх видів — на 6,1%.

2.3 Будівельний комплекс

Будівельні підприємства Львівщини за 2011р. виконали будівельних робіт на 2,5 млрд.грн., що на 3,4% менше проти 2010р.

Рис. 3 Індекси будівельної продукції, у % до середньомісячної роботи 2007 року Зменшення будівельних робіт в області обумовлено скороченням обсягів підприємств, що здійснюють будівництво будівель (на 12,6%), займаються установленням інженерного устаткування будівель та споруд (на 10,3%), здійснюють розвідувальне буріння (на 1,2%). На підприємства цих видів діяльності припадає майже дві третини загального обсягу виконаних робіт. Також майже вдвічі скоротилися обсяги робіт із виготовлення каркасних конструкцій і покрівель, на 12,3% - робіт з завершення будівництва.

Водночас, наростили обсяги порівняно з 2010р. підприємства, що здійснюють будівництво мостів, шляхових естакад (у 2 рази), прокладання трубопроводів, ліній зв’язку та енергопостачання (в 1,3 раза), будівництво доріг (на 15,3%), будівництво водних споруд (на 6,8%).

Упродовж 2011р. не працювало майже кожне десяте будівельне підприємство області.

2.4 Сфера послуг

У 2011р. підприємства сфери послуг реалізували споживачам послуг на суму 13,3 млрд.грн. Відносно 2010р. обсяг реалізованих послуг збільшився з урахуванням зміни цін на 16,3%.

Торгівля та ресторанне господарство. У 2011р. населенню продано споживчих товарів на 32,5 млрд.грн., що на 12,2% більше відносно 2010р. за порівнянними цінами. Більш як половину (55,9%) обсягу продажу споживчих товарів сформовано за рахунок підприємств-юридичних осіб, 36,7% - забезпечили підприємці-фізичні особи. Фізичний обсяг роздрібного товарообороту підприємств у 2011р. відносно 2010р. збільшився на 7,8%.

У задоволенні потреб населення у товарах значне місце належить ринкам, за рахунок яких сформувалась майже чверть (24,4%) продажу споживчих товарів. Оборот ресторанного господарства у 2011р. становив 1,2 млрд.грн. і збільшився відносно 2010р. за порівнянними цінами на 9%. У загальному обсязі продажу споживчих товарів оборот ресторанного господарства займав 3,7%.

Рис. 4 Структура реалізованих послуг за видами економічної діяльності у 2011 році, у % до підсумку Майже половину від загального обсягу послуг припало на послуги транспорту, 13,1% - на послуги пошти та зв’язку.

У 2011р. частка послуг, реалізованих населенню, у загальному обсязі реалізованих послуг становила 19,5%.

В обсязі послуг, реалізованих населенню, 21,1% становили послуги пошти та зв’язку, на транспортні послуги припало 19%, з охорони здоров’я — 17,3%, у сфері операцій з нерухомим майном — 15,1%.

2.5 Зовнішньоекономічна діяльність

За даними Держмитслужби України, у січні-листопаді 2011р. експорт товарів з Львівської області становив 1,1 млрд.дол., імпорт в область — 2,9 млрд.дол. Порівняно з січнем-листопадом 2010р. експорт зріс на 24,3%, імпорт — на 60,8%. Від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі становило 1,8 млрд. дол. (рис. 5)

Зовнішня торгівля товарами здійснювалася переважно з країнами ЄС. Експорт товарів у країни ЄС у січні-листопаді 2011р. становив 0,7 млрд.дол. (65,6% від експорту області), імпорт — 1,6 млрд.дол. (55,3% від імпорту). Порівняно з січнем-листопадом 2010р. експорт у ці країни збільшився на 24,5%, імпорт — на 27,2%.

Рис. 5 Динаміка експорту-імпорту регіону у 1996;2010 рр.

Географія експорту у січні-листопаді 2011р. нараховувала 92 країни світу. Найбільші обсяги експортованої продукції припали на Польщу (19,4% від загальнообласного експорту), Німеччину (13,1%), Російську Федерацію (11%), Данію (8%), Велику Британію (6%) та Білорусь (4,9%).

Серед товарів, які Львівщина експортувала у січні-листопаді 2011р., переважали механічні, електричні машини і обладнання та їх частини (27,6% від експорту області), текстиль та текстильні вироби (15,5%), деревина та вироби з неї (12,3%), жири та олії (8,7%), меблі (7,4%).

Із 123 країн, з яких здійснювався імпорт товарів в область, найбільші обсяги припали на Білорусь (27,8% від загальнообласного імпорту), Польщу (20,4%), Німеччину (10,3%), Російську Федерацію (5%), Литву (4,2%) та Угорщину (3,1%).

У загальному обсязі імпорту товарів 38,9% становили енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, 11,4% - механічне обладнання, машини та механізми, електротехнічне обладнання та їх частини, 8% - полімерні матеріали, пластмаси, каучук, 7,8% - недорогоцінні метали та вироби з них, 6,5% - текстиль та текстильні вироби.

3. Транспортне забезпечення розвитку продуктивних сил регіону

Вантажні перевезення. У 2011р. усіма видами транспорту перевезено (відправлено) 13,9 млн. т вантажів, що на 12,6% перевищило обсяг 2010р. Відправлення вантажів залізничним транспортом у 2011р. становили 3,5 млн. т і скоротились порівняно з 2010р. на 8%.

Зменшилися обсяги відправлення хімічних і мінеральних добрив (на 50%), чорних металів (на 25%), кам’яного вугілля (на 12,4%), будівельних матеріалів (на 2,7%), лісових вантажів (на 1,8%), цементу (на 0,9%). Натомість, зросли відправлення зерна і продуктів перемолу на 17,7%, нафти і нафтопродуктів — на 14,6%, брухту чорних металів — на 9,4%.

Рис. 6 Динаміка відправлення (перевезення) вантажів за видами транспорту у 1995;2010 рр.

Автотранспортом області, з урахуванням перевезень, виконаних фізичними особами-підприємцями, у 2011р. перевезено 10,4 млн. т вантажів, що на 21,8% більше, ніж у 2010р.

Пасажирські перевезення. У 2011р. пасажирським транспортом перевезено (відправлено) 298,5 млн. пасажирів, що на 6,2% менше порівняно з 2010р. Залізничним транспортом у 2011р. відправлено 30,8 млн. пасажирів, що на 4,6% більше, ніж у 2010р. Перевезення пасажирів автопідприємствами, які здійснюють пасажирські перевезення, з урахуванням перевезень, виконаних фізичними особами-підприємцями, у 2011р. зменшилися на 2,4% і становили 208,3 млн. пасажирів.

Рис. 6 Динаміка відправлення (перевезення) пасажирів за видами транспорту загального користування Електротранспортом області перевезено 59,3 млн. пасажирів (на 21,1% менше, ніж у 2010р.), зокрема, тролейбусами перевезено 22,5 млн. осіб (на 13,2% менше), трамваями — 36,9 млн. осіб (на 25,6% менше).

За 2011р. підприємства пошти та зв’язку отримали доходи від надання послуг на суму 1,7 млрд.грн. Порівняно з 2010р. обсяг реалізованих послуг збільшився за порівнянними цінами на 1,2%. Населенню реалізовано послуг пошти та зв’язку на суму 557,5 млн.грн., що становило 32,4% від загальної суми одержаних доходів (за 2010р. — 34,4%).

Подальшого розвитку в області набувають сучасні види зв’язку, до яких належать комп’ютерний та мобільний зв’язок. Більше половини доходів (53,4%) одержано від реалізації послуг мобільного зв’язку, 18,7% - телефонного, 13,3% - комп’ютерного зв’язку.

Послуги комп’ютерного зв’язку надавали 57 підприємств області, телефонного міського зв’язку — 38, телефонного сільського зв’язку — 9, телефонного міжміського зв’язку — 28, мобільного зв’язку — 6 підприємств. Порівняно з 2010р. доходи від послуг комп’ютерного зв’язку зросли на 14,8% за порівнянними цінами, кабельного телебачення — залишилися на рівні попереднього року. З появою нових видів зв’язку спостерігається зменшення обсягів послуг телефонного міського зв’язку — на 6,2%, телефонного міжміського — на 12,3%.

Висновки

Дослідження передумов, особливостей, тенденцій і перспектив розвитку і розміщення продуктивних сил Житомирської області (в тому числі її природного та соціально-економічного потенціалу, структури і територіальної організації господарського комплексу, рівня та якості життя населення, міжнародних і зовнішньоекономічних зв’язків) дозволяє зробити наступні висновки, що окреслюють основні пріоритети соціально-економічної стратегії регіону на ближчу і тривалу перспективу, спрямовану, зокрема, на ствердження соціальної згоди в суспільстві, зміцнення його потенціалу і конкурентних позицій в Україні й світовому співтоваристві, підвищення добробуту населення, поліпшення інвестиційної привабливості та екологоорієнтовану раціоналізацію природокористування.

Виходячи з цього, для регіону необхідна структурна перебудова економіки, яка б спрямовувалась на забезпечення ефективності її функціонування. Важливим завданням комплексного розвитку є підвищення ефективності паливно-енергетичного і мінерально-сировинного комплексів за рахунок повторної геологічної розвідки і розширення ресурсної бази, модернізації потужностей з добування і переробки палива та сировини, а також комплексного використання багатокомпонентних ресурсів в поєднанні із заходами щодо рекультивації та відновлення природних ландшафтів. В умовах реалізації інноваційної моделі розвитку перспективним вважається машинобудування, яке має потенційні можливості збільшення обсягу виробництва продукції.

Актуальним питанням для регіону залишається збільшення транспортних перевезень, зокрема зростання ролі трубопровідного та авіаційного транспорту. В цьому плані особливе значення має нафтопровід Одеса — Броди, який у поточний період і в перспективі призначається для транзиту нафти територією області в європейські країни, що стане вагомим резервом для наповнення місцевого бюджету, створення нових робочих місць та поліпшення економічної ситуації в регіоні.

Подальшого розвитку потребує агропромисловий комплекс регіону як складне, багатопрофільне територіально-виробниче утворення. Особливо це стосується раннього овочівництва, садівництва та молочно-м'ясного тваринництва, зокрема вівчарства.

Значну підтримку з боку держави мають отримати галузі харчової, легкої та меблевої промисловості, які працюють переважно на місцевій сировині. Їх розвиток повинен базуватися на вдосконаленні структури експорту та продажу на внутрішньому ринку. В експорті має переважати продукція переробки сировини. Саме на досягнення цієї мети необхідно орієнтувати стратегію розвитку сільського і лісового господарства, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, яка повинна враховувати обмеженість власних ресурсів і поглиблювати їх переробку до рівня кращих світових стандартів.

Розвиток цих галузей безпосередньо сприятиме реконструкції, технічному переозброєнню діючих і новому будівництву невеликих високомеханізованих підприємств відповідних галузей машинобудування, промислового і житлового будівництва, а отже, стимулюватиме піднесення суміжних з ними галузей, зокрема і малого бізнесу. Це буде основою подолання кризових явищ та переходу до економічного зростання.

Важливим завданням є розвиток комплексу рекреаційних послуг. Потенційно придатними рекреаційними ресурсами (особливо ландшафтні) є практично вся територія Львівщини. Зростання обсягу таких послуг підвищить надходження до місцевих і державного бюджетів, зменшить рівень безробіття і створить сприятливий інвестиційний клімат, що сприятиме розвитку інших галузей економіки, а також вирішенню пріоритетних регіональних проблем. Такими є: впровадження на ресурсой екоємних виробництвах нових технологій із знешкодження і переробки відходів виробництва, комплексна переробка сировини, підвищення екологічної безпеки, збільшення кількості робочих місць.

Економічно обґрунтованим і вигідним для області є розвиток народних художніх промислів — килимоткацтво, вишивання, виготовлення виробів з лози, різьблення по дереву, сувенірне виробництво, гончарство та ін. Цей напрям створить умови для підвищення зайнятості і доходів місцевих жителів, особливо в тих районах, де є надлишок трудових ресурсів.