Місце України на політичній карті світу

Політична карта світу — це географічна карта, що відображає розташування країн, їх кордони та столиці. Політична карта віддзеркалює політико-географічні зміни, що відбуваються в суспільстві: утворення нових незалежних країн, об'єднання чи розділення територій вже існуючих, зміну їх столиці, втрату чи здобуття суверенітету тощо. Історична й географічна динаміка — головні ознаки політичної карти світу та його окремих регіонів.

У ХХ ст. Україна двічі проголошувала державну незалежність: наприкінці Першої світової війни (1918 р.) і в час глибоких суспільно-політичних змін після закінчення так званої холодної війни (1991 р.). За більш як сім десятиліть, що розділили ці події, на політичній карті світу з’явилися більш як 100 нових незалежних держав. Натомість Україна впродовж цього часу була у складі найбільшої держави світу — Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). У СРСР за показниками виробництва багатьох промислових і сільськогосподарських товарів Україна була лідером серед усіх п’ятнадцяти союзних республік. В окремих випадках ці показники були співмірними з обсягами виробництва провідних країн Європи і світу (наприклад, за виробництвом цукрових буряків і цукру, соняшнику і соняшникової олії, залізної руди і сталі) [9].

Територія України розташована у помірному поясі північної півкулі, чим визначаються головні риси її фізико-географічних умов. Вона знаходиться в межах двох велетенських тектонічних структур: давньої докембрійської Східноєвропейської платформи та молодого Альпійсько-гімалайського складчастого поясу. З цим пов’язані різноманітність геологічної будови території України та її багаті поклади корисних копалин. Тут представлено всі гірські породи, якими складена земна кора: від найдавніших — архейських — до сучасних — четвертинних. Давня платформа перекрита товщами палеозойських, мезозойських та кайнозойських порід, що залягають горизонтально, тому в сучасному рельєфі вона виражена великою Східноєвропейською рівниною. Ділянки Альпійсько-Гімалайського складчастого поясу в межах України представлені Карпатськими та Кримськими горами. Належністю більшої частини території України до Східноєвропейської платформи зумовлюється рівнинність ЇЇ поверхні.

Через Україну проходить вісь високого атмосферного тиску материка Євразія, її територія перебуває під впливом західних повітряних мас, що приносять циклони, а також тих, що пов’язані з впливом Азорської та Азіатської областей високого тиску. Крім циклонів з Атлантики на територію України надходять повітряні маси, що формуються над Арктикою, Середньою і Малою Азією.

Чорне море, що омиває територію України з півдня, через Босфор, Мармурове море, протоку Дарданелли, Середземне море, Гібралтарську протоку сполучається з Атлантичним океаном. Водними артеріями Дніпра і Дунаю Україна зв’язана з багатьма європейськими країнами. Басейн Дніпра з'єднується із Західною Двіною Березинською водною системою, з Німаном — Дніпровсько-Німанським каналом, з Віслою — Дніпровсько-Бузьким. Цим забезпечуються економічні зв’язки з Білоруссю, країнами Балтії, Польщею.

На рівнинній території України поширені широколисті і мішані лісові, лісостепові, степові та сухостепові ландшафти помірного поясу. І тільки на південних схилах Кримських гір знаходяться субтропічні ландшафти середземноморського типу.

В Українських Карпатах і Кримських горах проявляється властива для гір висотна поясність ландшафтів. Ландшафтні пояси своєрідні в кожній з цих гірських країн у зв’язку з їх різним географічним розташуванням: Карпати знаходяться у помірному, а Кримські гори — на межі помірного і субтропічного поясів.

Природні ландшафти України значною мірою змінені в результаті господарської діяльності людини: землеробської, гідротехнічної, містобудівної, лісогосподарської тощо. Наприклад, за таким показником, як відношення площі орних земель до всієї площі сільськогосподарських угідь, Україна перевершує Німеччину, Францію, Італію, США, Японію. Це, а також мала лісистість та заповідність її території — несприятливі показники стану довкілля.

24 серпня 1991 р. Україна стала 176-ою за часом появи незалежною країною серед держав на сучасній політичній карті світу [5]. За величиною території, кількістю населення, природно-ресурсним потенціалом Україна належить до найбільших країн у Європі і середніх — в світі. Маючи площу 603,7 тис. км², вона поступається в Європі лише Росії, а за кількістю населення (45 млн. 634 тис. чоловік на 01.01.2012 р.) Україна посідає 6-е місце. Серед усіх країн світу наша держава 44-а за площею території та 26-а за людністю [2].

Ставши постсоціалістичною країною, Україна вступила на шлях переходу від централізовано планової економіки до ринкової. Труднощі перехідного періоду призвели до різкого скорочення обсягів виробництва продукції і зменшення доходів населення. Проте, на рубежі минулого й нинішнього століть Україна залишалася серед провідних країн Європи за виробництвом деяких видів мінеральної та сільськогосподарської сировини, продукції їх переробки. Однак за виробництвом технологічно досконалої та наукомісткої продукції, яке визначає рівень розвитку країн у сучасному світі, Україна поступається багатьом державам. Реформування української економіки на ринкових засадах є складним і тривалим процесом, від результатів якого залежатиме місце нашої держави в світовому господарстві.

За валовим національним доходом (ВНД) — сумарною вартістю всіх товарів і послуг, вироблених і реалізованих у країні за рік, — Україна на початку XXI ст. посідала лише 22-е місце в Європі і 54-е в світі. А за середнім доходом на душунаселення (тобто ВНД, виробленим на 1 особу за рік) Україна опинилася поза першою сотнею країн світу і посідала одне з останніх місць у Європі.

Подібна ситуація і з показником рівня людського розвитку, який щорічно оприлюднює ООН. При його обчисленні враховують середні доходи на душу населення, середню тривалість життя та грамотність населення. Україна за цим показником посідає 76-е місці серед країн світу.

Україна посідає перше місце в світі за видобутком залізної та марганцевої руд, збором цукрових буряків і соняшнику, четверте — за обсягами видобутку вугілля, виробництва сталі, збору картоплі, п’яте — за виробництвом сірчаної кислоти, шосте — мінеральних добрив. Крім того, за абсолютними розмірами виробництва деяких видів продукції Україна входить до десятки найбільших виробників. Це стосується випуску телевізорів, шовкових тканин, виробництва електроенергії, цементу, зерна, м’яса, олії та деякої іншої продукції.

Таким чином, нині наша країна належить до держав із соціально-економічними показниками, нижчими від середніх в світі і має всі передумови для того, щоб зайняти належне місце в світовому економічному співтоваристві.

Висновки до Розділу 1

Географічне положення — перший пункт плану характеристики країни. Характеризуючи географічне положення країни, необхідно представити той простір, навколишнє середовище, в якому існує держава. Для опису й оцінки географічного положення необхідно дати короткі пояснення за основними пунктами плану. Опис положення об'єкта відносно основних ліній і точок на карті чи на материку передбачає визначення власне положення території країни. Географічне положення є поняттям не лише містким і багатоаспектним, а й відносним. У першому випадку виділяють його декілька видів, зокрема природно, екологічно, економіко або політико-географічне положення.

У другому випадку — йдеться про його постійну трансформацію у просторі й часі, одночасну присутність в оцінці нинішнього стану географічного положення його минулого розвитку і наявність чинників його подальшого функціонування.

Отже, географічне положення — одна з фундаментальних категорій географічної науки. Воно характеризує просторове відношення певного об'єкта, наприклад, країни, до географічних об'єктів, що розміщені поза ним і впливають чи можуть на нього суттєво впливати.