Типоутворююча роль порід

Лісова типологія — це частина лісознавства, яка займається вивченням питань діагностування, виділення і класифікації типів лісу та лісо-рослинних умов, як природної основи ведення лісового господарства.

Головними і визначальними факторами екологічного середовища для здійснення класифiкацiї лiсо-рослинних умов згідно з лiсiвничою типологiєю є вологiсть, трофнiсть (родючiсть) ґрунту i клiмат. Екологiчнi фактори по-рiзному впливають на рослини. В той же час кожнiй деревнiй породi властивi певнi риси свiтло і волого-вибагливості, вiдношення до тепла та ґрунтової родючостi.

Основним фактором просторових зв’язкiв мiж лiсом i середовищем є трофогенний ряд, який вiдображає за рiвнозначних умов зволоження механiчний склад ґрунту та його родючiсть. У межах трофогенного ряду кварцевi пiски змiнюються супiсками, суглинками i глинами. Такий ряд ґрунтів зумовлює різноманітність корiнних деревостанiв: на пiсках — сосняки низьких бонiтетiв (А — бори); на глинистих пiсках дубово-березово-сосновi високих бонiтетів (В — субори); на багатих ґрунтах — з домiшкою дуба, липи, клена (С — складні субори або судіброви); на суглинистих i глинистих ґрунтах — дубняки високих бонiтетiв (D — діброви).

Бори (А) на рівнинній території України представлені сімома типами лісу, які займають 13% площі лісового фонду України. У складі свіжих, вологих і сирих сосняків є одинична домішка берези бородавчастої, немає її в сухих і дуже сухих типах. Дуже сухі соснові бори рідко зустрічаються тільки в степу, а сирі і мокрі - переважно в лісовій зоні.

Сосняки борів в залежності від географічного місцезростання і типу лісу істотно відрізняються за станом дерев, їх ростом і відновленням. Ці відмінності притаманні кожному типу лісу, що формується в різних лісо-типологічних областях — Полісся-Лісостеп-Степ. У столітньому віковому циклі середній приріст сосни у свіжому сосновому бору в Лісостепу коливається по роках від 3,5 до 5,7, у Поліссі - від 2,9 до 5,2, у Степу від 2,6 до 4,6 м/га. Істотну господарську значимість мають свіжі і вологі соснові бори в лісовій зоні, а свіжі і сухі - у лісостепу. Вони вивчені краще за інші борові типи сосни.

Місцезростання відносно бідні, за багатьма властивостями близькі до борів. Усі види деревної, чагарникової і мохо-лишайникової рослинності, властиві борам, звичайні й у суборах. Але поряд з оліготрофною боровою рослинністю в суборах велику роль відіграють більш вимогливі до ґрунту мезотрофні види, які свідчать про підвищену родючість ґрунту, що виражається порівняно кращим ростом деревних порід. Субори формуються переважно на легких піщаних або супіщаних ґрунтах, але більш глинистих, ніж борові піски.

Субори можуть формуватися на сильно змитих ґрунтах, на осипах і виходах материнських порід. Субори поширені по всіх лісо-типологічних районах і займають близько 24% лісових земель держлісфонду. Найбільші площі зайняті ними в Поліссі. Поширення типів лісової ділянки визначається в основному ступенем вологості клімату. Сухий субір (1,3%) — це тип Степу і.

Лісостепу, свіжий субір (13,0%) поширений в Поліссі і Лісостепу, вологий (6,3%), сирий (2,3%) і мокрий (0,8%) — переважно в Поліссі. Для суборів характерною є двоярусна будова корінних типів деревостану: перший ярус утворює сосна з домішкою берези, другий — дуб і ялина (у її природному ареалі).

У трав’яному покриві суборів поряд з боровими оліготрофними видами з’являються більш вимогливі види, найбільш характерними з яких є орляк, грушанки, буквиця. У моховому покриві суборів більш рясними стають рітідіадельфус трикутний, гілокоміум, перистий мох і менш рясними — лишайники.

Відносно багаті місцезростання. Ґрунти супіщані, інколи піщані з прошарками суглинків і супісків; нерідко суглинки невеликої потужності; болота перехідного типу. Рослинність — із оліго-, мезоі мегатрофів, причому більш потужно розвинуті олігоі мезотрофи, а рослини дрібніші (нижні деревні яруси і трав’яний покрив) являють собою переважно мезоі мегатрофи. Родинні групи типів лісу — сугруди, судіброви, субучини. сувільшини, сурамені.

В умовах сугрудів відзначається найбільше різноманіття типів лісу. На рівнинній території України нами встановлений 41 тип лісу шести груп вологості. Найбільшим типологічним різноманіттям відрізняються зони лісова і степова. У області вологого клімату формуються в основному типи лісу вологого і свіжого едатопів, в сухому — переважно свіжого і сухого. Велике різноманіття типів лісу сугрудів, як і інших трофотопів, відзначається за рахунок інтразональних типів — аренних, заплавних, байрачних.

Значна частина сугрудових типів, особливо сухих, має дигресивне походження і представлена грудовими підтипами. Лісо-типо-утворюючими породами виступають: дуб звичайний і скельний, бук лісовий, сосна звичайна, ялина звичайна, вільха чорна, тополя — осокір і біла, верби та властиві їм супутні деревні і чагарникові породи. Нижче наводиться загальна характеристика найбільш виражених сугрудових типів лісу.

Груди об'єднують найбільш родючі місцезростання. Вони займають 35% лісовкритої площі рівнинної частини України — великі ділянки на плато, у балках і долинах річок. Ґрунти — від сірих лісових і деградованих чорноземів до дерново-підзолистих і бурих лісових. За механічним складом суглинисті, рідше супіщані і піщані добре гумусовані, підстилаються суглинками та глинами.

Корінні деревостани представлені переважно мегатрофними породами — ясенем, ільмовими, вільхою чорної, вербами. Дуб (мезотроф) і породи другого ярусу — граб, клени, липа досягають у грудах максимальної продуктивності. Для підліску характерні бузина чорна, бруслина європейська, ліщина, клен татарський. Важливішою відмінною ознакою трудових місцезростань є повна відсутність оліготрофних і мезотрофних видів у складі трав’яного покриву.

У підліску та надґрунтовому покриві переважають види, звичайні в сугрудах: копитняк, яглиця, маренка запашна, осока волосиста, зірочник ланцетолистий, медунка лікарська, але відсутні орляк, грушанки, пахучка, буквиця та ін., властиві суборам і сугрудам. Найбільш характерними для грудів є види: зубниця, арум, аїр, жовтяниця, плющ, шавлія клейка, переліска багаторічна, підлісник європейський, живокіст лікарський.

Переважаючим типом лісу є свіжі соснові складні субори. У Лісостепу вони займають дещо підвищені у мезорельєфі місце оселення з добре дренованими ґрунтами. Він є одним з найбільш розповсюджених едатопів. Корінні лісостани багатоярусні, у них перший ярус утворює сосна, яка має у даному типі місце оселення оптимальні умови для росту, її насадження не бувають нижче І класу бонітету, а, як правило, ростуть за ІАIВ бонітетами.

Другий ярус дерево стану формується з дуба, який займає до ѕ висоти соснового ярусу, а іноді й входить до складу першого ярусу. Третій ярус формують дика груша та лісова яблуня, які часто ростуть поодиноко. У підліску — ліщина, бруслина бородавчаста та європейська, свидина, глід, клен татарський, бузина.

В умовах свіжого складного субору разом із сосною перший ярус може утворювати і ялина, причому частка ялини може бути різною — від сосняків з домішкою ялини до ялинників з домішкою сосни. У складі лісостанів ростуть також береза і осика.

Природне поновлення на суцільних вирубках проходить за рахунок порослевого листяних порід та розмноження берези насіннєвим способом. Осика поновлюється рясними кореневими паростками. Поновлення сосни за даних умов — ускладнене.

Живий надґрунтовий покрив формують борові, суборові та дібровні види рослин.

вінницький лісорослинний корінний похідний.