Висновки. 
Розробка і наукове обґрунтування системи основного обробітку на чорноземах типових, що забезпечує раціональне використання ріллі

• 1. Проведені дослідження в цілому показали, що структурний стан чорнозему типового в цілому залежить від використовуваних систем землеробства. Так, дані сухого просіювання показують, що при всіх системах землеробства в ґрунті переважають структурні агрегати > 5 мм і, відповідно, найменше міститься структурних агрегатів менше 1 мм. Така тенденція зберігається по всіх трьох фазах розвитку проса (до посіву, фаза викидання волоті, після збирання врожаю). Що не можна сказати, про агрономічно цінні агрегати розміром 1 — 3 мм, в яких при різних системах землеробства відбуваються деякі варіації у всіх трьох періодах.
• 2. Аналіз показав, що на варіанті органічної системи землеробства (контроль і органічна з інокулянтами) в цілому міститься найбільша кількість агрономічно цінних агрегатів і тим самим зменшенням відсотку водотривких агрегатів розміром < 1 мм у зіставлені з інтенсивною системою землеробства (з добривами і без добрив). Слід підкреслити, що у фазу викидання волоті та після збиральний період спостерігається збільшення мілких фракцій, що в свою чергу, вплинуло на вміст структурних агрегатів розміром 1 — 3 мм по всім досліджуваним варіантам.

3. Проведені дослідження є свідченням того, що структурний стан чорнозему типового в динаміці зазнає різних варіацій, а також багато в чому залежить від використовуваної системи землеробства і разом із тим впливають на вміст водостійких агрегатів.

Отже, аналітичний огляд літературних джерел відображає, що використання органічної, сидеральної системи удобрення та багаторічних трав у системі біологічного землеробства є ефективним заходом стабілізації і підвищення родючості ґрунту та продуктивності як окремих культур, так і сівозмін у цілому.

Разом, із тим у літературі наводиться досить суперечливі дані щодо впливу різних обробітків на фізичний стан ґрунту. Ряд авторів посилається на погіршення фізичних властивостей ґрунту за безполицевих обробітків, а в роботах інших відзначається позитивний вплив обробітку без перевертання пласта.

Таким чином, вплив систем удобрення і способів основного обробітку на рівень родючості ґрунту та продуктивності сільськогосподарських рослин є актуальним предметом досліджень, але потребує додаткового вивчення результативності у конкретних ґрунтово-кліматичних і господарських умовах.