Головна » Реферати » Реферати 5 курс » Курсові роботи

Право людини на життя (правознавство)



Зміст

Вступ 3
1. Розвиток інститутів захисту прав людини в Україні 5
2. Право на життя як одне з найважливіших конституційних прав 10
2.1. Конституційні права і свободи громадянина України 10
2.2. Поняття та види особистих прав і свобод людини 10
2.3. Право людини на життя і повагу до її гідності 13
3. Цивільно-правовий аспект захисту права людини на життя 15
Висновки 27
Список використаної літератури 29

Вступ

Незалежність України, зумовлені цим важливі політичні, економічні та соціальні процеси в державі, а також її прагнення увійти повноправним членом до Європейського Союзу зумовлюють потребу у вдосконаленні правової системи України та приведенні у відповідність до міжнародних стандартів правового статусу особи.
Ст. 3 Конституції України визнає життя людини однією з найвищих соціальних цінностей Української держави, що стало свідченням належної суспільної оцінки особистих немайнових прав фізичної особи та спрямованості суспільного розвитку на всебічне забезпечення прав і свобод людини. Тому цілком логічним та послідовним є проголошення у ст. 27 Конституції України права людини на її найбільшу цінність – на життя.
Норма ст. 27 Конституції України стала першою в історії держави, яка проголосила право кожної людини на життя на законодавчому рівні. Хоча право людини на життя в радянській юридичній літературі не заперечувалось, відсутність наукових досліджень, практики правового регулювання та, відповідно, застосування вказаного права призводить до потенційних труднощів у забезпеченні права людини на життя на сучасному етапі.
Зміст права людини на життя, передбачений Конституцією України, розширено і конкретизовано у ст. 281 Цивільного кодексу України. Однак норми цієї статті не містять визначення права людини на життя, залишають спірними ряд можливостей його носія та не вирішують питання меж права людини на життя, зокрема, часових.
Актуальність дослідження саме цивільно-правових аспектів права на життя зумовлюється відходом від традиційних поглядів на особисті немайнові права як такі, що можуть лише охоронятись цивільним правом, але не регулюватись ним, а також на особисті немайнові відносини, не пов’язані із майновими, як такі, що можуть виступати предметом цивільного права лише як виняток у випадках, прямо передбачених законом.
Існує значна кількість досліджень права людини на життя в рамках кримінального права, зокрема, таких його аспектів як смертна кара, злочини проти особи, необхідна оборона, крайня необхідність, затримання злочинця тощо; ведуться дослідження права на життя з позицій конституційного права. У низці публікацій Я.М.Шевченко, Р.О.Стефанчука та інших авторів висвітлювались деякі цивільно-правові аспекти права людини на життя. Проте на монографічному рівні у вітчизняній літературі ці проблеми є малодослідженими.
Усе це обумовлює актуальність теми, за якою виконана робота.
Метою роботи є дослідження цивільно-правового регулювання права людини на життя.
Задачі роботи:
- дослідити процес розвитку і інститути захисту прав людини в Україні;
- розглянути право на життя в системі конституційних прав и свобод;
- дослідити цивільно-правові аспекти права на життя людини в українському законодавстві;
- зробити висновки.
Предмет дослідження – цивільно-правові відносини.
Об’єкт дослідження – цивільно-правові аспекти права людини на життя в Українському законодавстві.

Висновки

Згідно зі ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Право людини на життя – це закріплена нормами міжнародно-правових актів та внутрішнього законодавства можливість певної поведінки людини, спрямованої на забезпечення недоторканості свого життя з боку інших осіб та свободи розпорядження ним.
Право людини на життя посідає важливе місце в системі прав людини, що обумовлено особливою цінністю блага, яке лежить в його основі.
Право людини на життя є одним з цілого ряду прав людини, якому притаманний свій специфічний зміст та яке посідає важливе місце у системі правової регламентації прав людини. В той же час, право людини на життя тісно пов’язане з іншими правами людини та є невід’ємним елементом системи прав людини.
Законодавство України визнає за кожною дитиною право на життя з моменту визначення її живонародженою за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я. Кінцем життя людини законодавство визнає її біологічну смерть – смерть мозку людини, тобто незворотну втрату всіх його функцій.
Підсумовуючи, необхідно зазначити такі принципові положення.
1. Закріплення права на життя в цілому та окремих його складових елементів у цивільному та сімейному законодавстві України відкриває перспективи вирішення проблем здійснення цього особистого немайнового права у сфері приватного життя людини.
2. Правове тлумачення права на життя доцільно розглядати у широкому та вузькому значенні.
3. Право на життя включає в себе як структурний елемент право на забезпечення
достатнього життєвого рівня.
4. Основою права на життя є благо на життя, яке є абсолютним благом, хоча у законодавстві не міститься абсолютної заборони позбавлення права на життя (заборони вбивства).
5. У структурі внутрішніх елементів права на життя можна виділити групу репродуктивно-спадкових прав та прав на здійснення особистого життя. Серед інших, до цієї групи прав входять право на самопожертву та право на позбавлення життя іншої особи.
6. Виникає сумнів принципова регламентація у законодавстві права на смерть. Крім того, передчасно вести мову про "соматичні" права людини у сучасному контексті розуміння змісту цієї теорії.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. – К. 2007.
2. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права( Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VІІІ ( 2148-08 ) від 19.10.73)
3. Гаскарова М.Л. Концепция достоинства человека в немецком конституционном праве // Журнал российского права. – 2002. – №4. – С.159.
4. Дмитриев Ю.А., Шмелева Е.В. Право человека в Российской Федерации на осуществление эвтаназии // Государство и право. – 2000. – С.52.
5. Донна Гольмен, Дэвид Харрис, Лео Зваак. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная Хартия: право и практика. – М.: Издательство Московского независимого института международного права. – 1998. – С.132.
6. Ермолова О.Н. Нематериальные блага и их защита : Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. – Саратов, 1998. – С.30.
7. Концепции современного естествознания / В.Н.Лавриненко, В.П.Ратников, Т.В.Баранов. – 2-е изд. – М.: Юнити-Дана, 2002. – С. 180-181.
8. Кравченко В.В., Конституційне право України: Навчальний посібник, видавництво – ”Атака”, 2000.
9. Красавчикова Л.О. Понятие и система личных, не связанных с имущественными права граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации / Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук. – Екатеринбург, 1994. – С.114.
10. Крусс В.И. Личностные («соматические») права человека в конституционном и философско-правовом измерении: к постановке проблемы // Государство и право. – 2000. – №10. – С.43.
11. Малеина М.Н. Личные неимущественные права граждан (понятие, осуществление и защита): Диссертация на соискание ученой степени докт. юрид.наук. – М., 1997. – С.107-108.
12. Малиновский А. Имеет ли человек право на смерть? // Российская юстиция – 2002. – №8. – С.54.
13. Основи конституційного права України: підручник за ред. Копейчикова В.В. – К., 1998.
14. Павлова В.Н. Жизнь /Краткая медицинская энциклопедия. – М.: Советская энциклопедия , 1989. – Т. 1. – С. 467-468.
15. Права людини. Міжнародні договори України. Ю.К. Качуренко – К., 1992.
16. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні: підручник А.М. Колодій, А.Ю. Олійник – К., 2008.
17. Соловйов А. До питання про часові межі прав людини на життя // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали IX регіональної науково-практичної конференції. – Львів, 2003. – С.305-307.
18. Стефанчук Р.О. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві. – К.: Науковий світ, 2001. – С.361.
19. Павлова В.Н. Жизнь // Краткая медицинская энциклопедия. – М.: Советская энциклопедия, 1989. – Т.1. – С.467.
20. Физика бессмертия. Интервью с Ф.Типлером // Зеленый мир. – Спец.вып. – №22. – 1996. – С.13.
21. Философский словарь / Под ред.И.Т. Фролова. – 5-е изд. – М.: Издательство политической литературы, 1986. – С.145-146.





Повна інформація про роботу

курсова робота "Право людини на життя (правознавство)" з предмету "Курсові роботи". Робота є оригінальною та абсолютно унікальною, тобто знайти її на інших ресурсах мережі Інтернет просто неможливо. Дата та час публікації: 04.02.2011 в 20:19. Автором даного матеріалу є Олег Вернадський. З моменту опублікування роботи її переглянуто 2777 та скачано 56 раз(ів). Для ознайомлення з відгуками щодо роботи натисніть [перейти до коментарів]. По п'ятибальній шкалі користувачі порталу оцінили роботу в "5.0" балів.

Олег Вернадський...

Виконував дуже старанно, намагався детально розкрити всі пункти. Наш найвимогливіший викладач в університеті (Віктор Анатолійович) оцінив на 100 балів...