Перегляд функцій різних підсистем ОСУ АТ (злам старих) та закріплення (з попереднім узгодженням та затвердженням) їх у внутрішніх нормативних документах (ВНД)

Трансформація управлінських структур АТ націлена на заміну «жорсткого» управління більш органічним, гнучким, яке забезпечуватиме використання творчого потенціалу, як головної складової потенціалу управління, закладеного в АТ.

Ознаками сьогоднішніх систем управління АТ є ієрархічність, розподіл праці та адміністративні важелі впливу — все те, що орієнтує їх діяльність на вирішення поточних, часто-густо — застарілих завдань, отриманих у спадок від попередніх механізмів господарювання. ОСУ АТ — переважно лінійно-функціонального типу з усіма недоліками цього типу ОСУ. Практично відсутні (або існують без належного оформлення) функції прогнозування та стратегічного планування підприємства, маркетингу (в повному обсязі), управління власністю та цінними паперами; оцінки майна; залучення інвестицій та фінансового менеджменту; сучасні виробничий менеджмент та управління персоналом та функція економічної безпеки. Не організовані служби стратегічного моніторингу та контролінгу, управління конкурентоспроможністю та інноваціями — саме ті, що дозволяють більш ефективно реагувати на зміни у середовищі, адаптуючись і, до певної міри, впливаючи на нього. Міжфункціональні види діяльності можуть бути оформлені у вигляді координаційних органів (комітетів, комісій), склад яких залежатиме від їх цільової спрямованості та рішення загальних зборів акціонерів.

Загальні збори акціонерів (ЗЗА) — найвищий орган управління АТ, є внутрішнім «законодавчим органом», саме існування якого змінює розподіл повноважень та влади. ЗЗА — обирає Спостережну раду і призначає виконавчий орган управління. Кожен з цих органів грає свою роль в АТ, виконує відповідні функції.

Так, Спостережна Рада, водночас виконує такі функції:

• · адміністративну, пов`язану з формуванням органів управління АТ, розробкою та затвердженням внутрішніх нормативних документів, призначенням менеджерів тощо.
• · розгляду та прийняття найважливіших управлінських рішень, перш за все — довгострокових, стратегічних, пов`язаних із забезпеченням довгострокового успішного (в тому числі прибуткового) існування АТ;
• · контрольну, що в першу чергу означає нагляд за діяльністю менеджменту;
• · а також ті функції, які на неї покладає ЗЗА.

Одне те, що в організації існують такі органи управління, змушує вести перегляд змісту діяльності інших органів управління.

Перетворення старих органів управління, а також формування нових, чия поява зумовлена не модою, а нагальною потребою вдосконалення діяльності та підвищення керованості АТ, призводить до необхідності визначення нових повноважень посадових осіб та органів ОСУ, узгодження та затвердження їх у внутрішніх нормативних документах (ВНД).

АТ мають широкі можливості регулювання діяльності АТ через ВНД, чию роль важко переоцінити, оскільки вони:

• · можуть врегульовувати питання, не врегульовані чинним законодавством;
• · підвищують визначеність функцій складових ОСУ;
• · є основою для формування контрактів з посадовими особами і дозволяють оцінювати їх роботу;
• · регулюють процеси прийняття рішень в АТ тощо.

Необхідно зазначити, що ВНД не повинні входити у протиріччя з законодавством, а також один ВНД іншому, буту цілісними за змістом та складом. Практика свідчить, про нормальні процеси розробки ВНД в більшості АТ. Однак є інші приклади: у Статутах АТ не завжди передбачено кумулятивне голосування, спостерігаються порушення щодо кворуму зборів акціонерів, проведення підписки на нову емісію акцій. Не завжди це — зловживання, а просто — незнання або недбале ставлення до своїх ВНД.

На практиці поле проблем ВНД лежить в межах жорсткої регламентації, забюрократизованості діяльності АТ до повного нехтування змістом розроблених та затверджених ВНД, які створювались для того, щоб ними не користувалися. У цих полярних випадках ВНД не виконують своєї ролі - бути внутрішнім «кодексом законів» АТ, його правовим полем. Так, з ВНД можна зробити висновки про ступінь інформаційної відкритості ВАТ (згідно з Законами України та Наказами та Положеннями ДКЦПФР), яка демонструє позитивні наміри компанії до чесного ведення бізнесу, а також наміри нести соціальну відповідальність.