Статистичні показники чисельності, складу та використання робочої сили

Зміст

1. Статистичні показники чисельності, складу та використання робочої сили

2. Задача № 1

3. Задача № 2

4. Задача № 3

5. Задача № 4

6. Задача № 5

7. Задача № 6

8. Задача № 7

Список використаної літератури

1. Статистичні показники чисельності, складу та використання робочої сили

Становлення ринкової економіки України і ринку праці потребує раціонального, ефективного розподілу та використання трудових ресурсів. Це, у свою чергу, передбачає облік чисельності та складу працівників, а також їх руху на кожному робочому місці. Склад працюючих розрізняється залежно від роду діяльності, функцій, що виконуються і цілої низки інших ознак (статі, віку, освіти тощо). Звідси друге завдання статистики — глибоке вивчення складу працюючих.

Кількість працюючих, що зайняті в різних галузях і підприємствах, може змінюватись під дією ряду чинників (прийняття, звільнення, перехід з однієї категорії до іншої і т. д.).

Існування багатьох форм власності зумовлює особливості обліку чисельності працюючих на державних підприємствах і установах, з одного боку, у колективних господарствах, кооперативах тощо, з другого. Розглянемо систему основних показників чисельності працюючих на всіх господарюючих суб'єктах незалежно від форм власності, які використовують найману працю (робочу силу).

Основним показником наявності робочої сили є облікова чисельність працюючих. Облікова чисельність на дату — це показник чисельності працівників облікового складу на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих та виключаючи тих працівників, які вибули в цей день. Якщо підприємство на вказану дату не працювало, чисельність відображається станом на останній день роботи, що передував цій даті.

До облікового складу працівників підприємства мають зарахуватись усі працівники, які прийняті на постійну, сезонну, а також на тимчасову роботу строком на один день і більше, з дня зарахування їх на роботу. В обліковому складі працівників за кожний календарний день ураховуються як фактично працюючі, так і відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто всі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від форми договору.

До облікового складу входять також працівники, які тимчасово не працюють на підприємстві з таких причин:

через хворобу;

у зв’язку з виконанням державних або громадських обов’язків;

тимчасово залучені на с/г та інші роботи;

перебувають у щорічних, щорічних додаткових, а також додаткових відпустках, надання яких передбачене законодавством;

за інших.

Не включаються до облікового складу працівники, які не перебувають у штаті даного підприємства. До них належать такі працівники:

залучені до виконання робіт за договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду;

прийняті для виконання разових спеціальних робіт: наприклад, консультації лікарів у медичних закладах, ремонтні роботи тощо;

прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств;

та ін.

З аналітичною метою використовуються також так звані показники явочної і фактично працюючої кількості робітників. Зазначені показники є моментними і можуть бути розраховані на будь-який момент часу (добу) або період.

Явочне (кількість тих, хто з’явився) показує, скільки чоловік спискового складу з’явилось на роботу.

Кількість фактично працюючих — скільки чоловік з числа з’явившихся почали працювати.

Відмінність між явочним числом і числом фактично працюючих спостерігається у випадку цілодобового простою, коли працівники з’явились на підприємство, але з незалежних від них причин до роботи не стали.

Для характеристики чисельності працюючих за період розраховуються відповідні середні показники — середньооблікова, середньо явочна, середньо фактична чисельність працівників. Необхідність визначення показників чисельності робітників за окремі періоди зумовлена вимогами економічного аналізу. Так, для розрахунку середньої продуктивності праці або середньої заробітної плати треба зіставити обсяг продукції або фонд заробітної плати за певний відрізок часу (інтервальні показники) з чисельністю працюючих за той самий відрізок часу.

Середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні, і ділення одержаної суми на кількість календарних днів звітного місяця.

Чисельність працівників облікового складу за вихідний або святковий (неробочий) день приймається на рівні облікової чисельності працівників за попередній робочий день. У разі наявності двох або більше вихідних чи святкових (неробочих) днів підряд чисельність працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні чисельності працівників облікового складу за робочий день, що передував вихідним та святковим (неробочим) дням.

Для правильного визначення середньооблікової чисельності працівників необхідно вести щоденний облік чисельності працівників спискового складу, який має уточнюватись на основі наказів (розпоряджень) про прийняття, переведення працівників на іншу роботу, припинення трудового договору тощо.

Чисельність працівників облікового складу за кожний день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу (форма № Т-13), на основі якого установлюється чисельність працівників, які фактично з’явилися на роботу, та причини їх неявок.

Треба відзначити, що середньооблікову чисельність працівників можна отримати, якщо скласти кількість людино-днів явок і неявок на роботу за всі дні періоду та поділити їх на кількість календарних днів.

Необхідно мати на увазі, що при розрахунку середньооблікової чисельності не всі працівники, що внесені до списку, беруться до уваги (це робиться з метою забезпечення розмірності динаміки продуктивності праці і заробітної плати). Наприклад, не враховуються:

а) жінки, які перебувають у відпусках у зв’язку з вагітністю та пологами або в додатковій відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею відповідного віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку;

б) студенти та учні навчальних закладів, які проходять виробничу практику або на період літніх канікул зараховані на робочі місця та посади;

в) студенти денних відділень навчальних закладів і аспіранти, які залучені науково-дослідним сектором цих закладів для виконання робіт, якщо вони зараховані на штатні посади;

г) студенти навчальних закладів, які працюють на підприємствах у складі студентських загонів (незалежно від профілю діяльності), якщо за ці роботи вони одержують заробітну плату;

ґ) учні відомчих професійних навчально-виховних закладів, навчально-курсових комбінатів, курсів, шкіл тощо, що перебувають на балансі підприємства, у разі здійснення виплат (крім стипендій) з фонду оплати праці за виконану роботу;

д) громадяни інших держав, які працюють за договором на підприємствах, включаючи спільні, що розташовані на території України, незалежно від форм господарювання, якщо вони згідно з законодавством України одержують доход (заробітну плату);

е) та ін.

Якщо підприємство починає свою діяльність і заповнює списки не з першого дня звітного періоду (наприклад, місяця), то суму облікових чисел ділять на кількість календарних днів у періоді. Таким чином, уникають повторного рахунку, і середньооблікова кількість працівників за галузями економіки може бути розрахована як сума чисел середньооблікової кількості працівників підприємств даної галузі, а по регіону — як сума чисел середньооблікової кількості працівників підприємств, що розташовані в даному регіоні.

Отже, розрахунок середньооблікової чисельності працюючих може мати вигляд:

де — середньооблікова чисельність працівників за місяць;

Т — облікова чисельність працівників за кожну календарну добу місяця (за винятком чисельності працівників, що не враховуються при визначенні середньооблікової чисельності);

Д — кількість календарних діб у місяці.

Середньооблікову чисельність за більший період (квартал, рік) на практиці розраховують за формулою простої середньої арифметичної: шляхом ділення суми середньооблікових чисел за відповідні місяці на їх кількість, тобто на 3 або на 12. (У цьому випадку допускається деяка похибка, оскільки тривалість місяців неоднакова. Більш точно середньооблікове число можна отримати з урахуванням тривалості окремих місяців).

Середньо явочна чисельність визначається як відношення суми всіх явок на роботу за всі дні періоду на кількість робочих днів підприємства за цей період.

Середня чисельність фактично працюючих — це відношення суми фактично працювавших за всі дні звітного періоду (відпрацьованих людино-діб) на кількість діб роботи підприємства.

Останні два показники розраховуються тільки для категорії робітників.

Розглянемо визначення середніх показників чисельності робітників на прикладі.

Маємо такі дані про підприємство, що введено в експлуатацію 21 червня (дані табельного обліку):

Виходячи з наведених вище даних середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві за червень становитиме:

чол.

Середньооблікова чисельність за другий квартал:

чол. або чол.

Середньооблікова чисельність за перше півріччя:

чол. або чол.

Середньо явочна чисельність робітників:

чол.

Середня фактична чисельність робітників:

чол.

Середньооблікова чисельність робітників за червень, як показують розрахунки, менша середнього явочного. Такий результат отриманий у зв’язку з тим, що середньооблікова чисельність визначається в розрахунку на один календарний день звітного періоду, а середньо явочна — на один день фактичної роботи підприємства.

У цьому вигляді показники середньооблікової чисельності робітників не можна зіставляти з показниками середньо явочної чисельності і середньої чисельності фактично працюючих робітників. Тому з аналітичною метою (для розрахунку показників використання середньооблікової та середньо явочної чисельності) величину показника середньооблікової чисельності робітників розраховують виходячи з кількості робочих днів у звітному періоді.

У даному прикладі середньооблікова чисельність робітників у дні роботи підприємства становитиме:

чол.

З огляду на це коефіцієнт використання середньооблікової чисельності робітників розраховується таким чином:

або 99,2%, (-0,8%).

Отримана величина показує, що за звітний період з облікової чисельності працівників підприємства в середньому з різних причин не працювало 9 чоловік (1104—1113), або 0,8% середньооблікової чисельності робітників.

Коефіцієнт використання середньовічної чисельності робітників визначається:

або

Це означає, що щоденно не працювало у зв’язку з цілодобовими простоями 0,5% тих, що з’явились на роботу, тобто в середньому 5 чоловік (1104—1109).

Крім вищеназваних показників чисельності працівників, розраховуються середньооблікова чисельність усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості.

Методика розрахунку цього показника базується на перерахунку всього персоналу, який залучається до роботи у звітному періоді та отримує відповідну заробітну платню (доход) (як за відпрацьований робочий час, так і не відпрацьований, але оплачений), в умовну чисельність працівників, що виконують роботу повний робочий день, виходячи з установленої її тривалості.

Це означає, що працівники, які фактично відпрацювали менше встановленої норми робочого часу, перераховуються в еквівалент повної зайнятості (повного робочого дня).

Працівники, які перебували в оплачуваних щорічних або додаткових відпустках та в інших випадках збереження за ними повністю заробітної плати, включаються як такі, що повністю відпрацювали робочий час, тобто як цілі фізичні одиниці.

До середньооблікової чисельності працівників усього персоналу включається також умовна чисельність окремих категорій працівників у тих випадках, коли немає можливості обчислити її за днями з’явлення на роботу, зокрема:

чисельність надомників, працівників, які виконували роботу згідно з договором підряду, та інших категорій працівників, щодо яких вести щоденний облік затрат робочого часу неможливо, розраховується шляхом ділення фактично нарахованих їм за звітний місяць коштів на оплату праці на середньомісячну заробітну плату одного працівника облікового складу, зайнятого в основній діяльності (за цей самий місяць), перераховану в еквіваленті повної зайнятості.

Склад працюючих впливає на найважливіші виробничі показники: рівень продуктивності праці, собівартість продукції, рівень оплати праці та ін.

Залежно від ознаки, що покладена в основу вивчення, склад працюючих може бути вивчений за допомогою різноманітних статистичних групувань. Розглянемо найважливіші з них.

У державній статистичній звітності з питань праці передбачено розподіл працівників на персонал:

зайнятий основною діяльністю, тобто персонал, який безпосередньо бере участь у процесі виробництва або обслуговує його;

зайнятий неосновною діяльністю (в обслуговуючих та інших господарствах), тобто персонал який не пов’язаний безпосередньо з основною діяльністю підприємства, з процесом виробництва.

Залежно від характеру й особливостей галузей матеріального виробництва групування працівників за роллю й участю у виробничому процесі має свої особливості.

На промислових підприємствах (об'єднаннях) персонал розподіляється на дві групи:

промислово-виробничий (персонал основної діяльності),

персонал непромислових організацій, що перебувають на балансі промислового підприємства (персонал неосновної діяльності).

До промислово-виробничого персоналу підприємства (об'єднання) зараховується:

промислово-виробничий персонал промислових відособлених підрозділів;

персонал відособлених підрозділів одиниць (науково-дослідних, конструкторських і технологічних організацій, обчислювальних центрів тощо);

працівники управління, включаючи працівників відокремленого апарату об'єднання.

Розглянемо категорії промислово-виробничого персоналу детальніше.

Робітники — це особи, які зайняті в процесі виробництва продукції, або ті, що обслуговують цей процес (догляд за обладнанням, транспортування виробів, подавання матеріалів до робочого місця і т. д.).

Учні — особи, що навчаються на виробництві певній професії робітника, проходять індивідуальне або бригадне навчання на виробництві й отримують заробітну платню за спеціальною тарифною сіткою учнів.

До інженерно-технічних працівників (ІТП) належать особи, які ведуть підготовку технологічного процесу, керують ним, контролюють його перебіг тощо, якщо їх робота потребує спеціальних технічних знань. При цьому кожний робітник належить до ІТП не за освітою, а за посадою, яку він обіймає.

До категорії службовців зараховуються робітники, що виконують адміністративно-господарчі, постачальницькі, канцелярські та облікові функції, що не потребують спеціальних технічних знань.

До молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) належать робітники, що виконують функції обслуговування, які безпосередньо не стосуються виробничого процесу (прибиральники невиробничих приміщень, кур'єри, водії легкових автомобілів). Ця група працівників відокремлена в самостійну категорію не стільки за характером роботи, що виконується, скільки за ознакою дільниці, на котрій вони працюють.

До працівників охорони належать працівники всіх видів охорони в штаті підприємства.

Структура чисельності промислово-виробничого персоналу, що склалася в наш час, характеризується такими даними: робітники становлять близько 80% загальної кількості персоналу, учні — біля 1%, ІТР — 14%, службовці — 3,5%. Розгляд цих показників у динаміці дає підстави для висновку про підвищення питомої ваги ІТР і зниження частки службовців. Ця тенденція є наслідком науково-технічного прогресу. За останні роки знизилась питома вага учнів, що пов’язано з розвитком системи професійно-технічної освіти робітників.

Найбільш глибоко вивчається категорія «робітники». Залежно від ролі у процесі виробництва розрізняють основних і допоміжних робітників. До основних (виробничих) належать робітники, безпосередньо зайняті виготовленням продукції, що приводять у дію виробниче обладнання, керують ним і контролюють його роботу. До допоміжних відносять робітників, що зайняті всіма видами обслуговування робочих місць (транспортуванням, складуванням, зберіганням, технічним контролем, ремонтом тощо). Необхідно зазначити, що зі зростанням механізації та автоматизації виробництва спостерігається певна тенденція зниження чисельності основних робітників і зростання допоміжних. Значні резерви підвищення ефективності робочої сили є в галузі вантажно-розвантажувальних, транспортних робіт, що веде до зниження чисельності допоміжних робітників.

Велике господарське значення має вивчення складу робітників за рівнем кваліфікаційного чинника зростання продуктивності праці. Під кваліфікацією робітника розуміють ступінь його підготовленості до виконання робіт.

Мірою кваліфікації окремого робітника найчастіше є відповідний розряд за встановленою тарифною сіткою. Узагальнюючою мірою рівня кваліфікації робітників є середній тарифний розряд.

Середній тарифний розряд можна обчислити за двома методами:

як середню арифметичну з тарифних розрядів робітників, зважених за кількістю робітників кожного розряду;

з урахуванням тарифних ставок, виходячи з даних про середній тарифний коефіцієнт.

Формула середньої арифметичної для розрахунку середнього тарифного розряду має вигляд:

де x_і — номер розряду робітника,

f_i — кількість робітників даного розряду,

d_і — частка робітників даного розряду з їх загальної кількості.

Для вирішення питання про те, в якій мірі робітники використовуються згідно з їх кваліфікацією, має значення зіставлення середнього тарифного розряду робітників і середнього тарифного розряду роботи. При цьому тарифний розряд роботи показує, якою має бути кваліфікація робітника для виконання певної роботи. Середній тарифний розряд роботи визначається за аналогічною формулою:

де y_і — номер розряду роботи;

f_і — людино-години, відпрацьовані за кожним розрядом;

d_і — частка людино-годин, відпрацьованих за даним розрядом у загальному відпрацьованому часі.

Якщо середній тарифний розряд робітників вищий за середній тарифний розряд робіт, це вказує на те, що працівники високої кваліфікації виконують роботу нижчих розрядів.

Рівень кваліфікації дає змогу розподіляти робітників на висококваліфікованих, кваліфікованих і малокваліфікованих та визначати їх співвідношення на виробництві.

Одним з важливих завдань статистики праці є перевірка, у якій мірі фактична чисельність персоналу відповідає нормативній, тобто, іншими словами, як забезпечено підприємство робочою силою, яка знаходить своє вираження або в надлишку, або в економії чисельності.

Забезпеченість підприємства робочою силою перевіряється за звітними даними шляхом зіставлення фактичної середньо спискової чисельності працівників з нормативною, тобто:

де Д — абсолютна економія (-), або надлишок (+) робочої сили;

Т₁ і Т_норм — відповідно фактична і нормативна чисельність персоналу.

Отриманий результат називається абсолютним результатом використання робочої сили.

Але оскільки чисельність персоналу розраховується з урахуванням випуску продукції в певному обсязі, необхідно, оцінюючи забезпеченість робочою силою, брати до уваги ступінь виконання плану з випуску продукції. З урахуванням цього визначають відносний результат:

де ±Д — відносний надлишок (+), економія (-) робочої сили;

І_вик — індекс виконання виробничого завдання.

2. Задача № 1

У річному звіті комбінату громадського харчування наведено такі дані про чисельність працюючих:

Визначити:

1) виконання плану з чисельності всього персоналу комбінату і за категоріями;

2) зміну чисельності працівників порівняно з минулим роком;

3) яка кількість працівників кухні та працівників торгівлі разом припадає на одного працівника інших груп у кожному періоді.

Рішення:

1. виконання плану з чисельності персоналу кухні:

За планом: 64 — 100% плану; фактично: 62 — х% плану;

звідси х = 62*100 ?96,9%

виконання плану з чисельності персоналу торгівлі:

За планом: 46 — 100% плану; фактично: 48 — х% плану;

звідси х = 48*100 ?104,4%

виконання плану з чисельності працівників інших груп:

За планом: 18 — 100% плану; фактично: 14 — х% плану;

звідси х = 14*100 ?77,8%

виконання плану з чисельності всього персоналу комбінату:

За планом: 128 — 100% плану; фактично: 124 — х% плану;

звідси х = 124*100 ?96,9%

2. визначається зміна чисельності працівників порівняно з минулим роком так:

За планом: 118 — 100% плану; фактично: 124 — х% плану;

звідси х = 124*100 ?105,1%

3. визначається кількість працівників кухні та працівників торгівлі яка разом припадає на одного працівника інших груп у кожному періоді так:

а ) Фактично за минулий рік: 68+33 = 101 роб.;

інших груп: 17*100? 16,8%

Кількість працівників інших груп: 101: 17? 6 роб.

б) По плану: 64+46 = 110 роб.;

інших груп: 18*100? 16,4%

Кількість працівників інших груп: 110: 18? 6 роб.

в) Фактично : 62 + 48 = 110 роб;

інших груп: 14*100? 12,7%

Кількість працівників інших груп: 110: 14? 8 роб.

3. Задача № 2

Промислове підприємство працює в три зміни. На підприємстві 520 робочих міст. У березні 26 робочих днів. Відпрацьовано робітниками людино-годин: у першій зміні - 10 200, в другій зміні - 7240, у третій зміні - 4730.

Визначити:

1) коефіцієнт змінності;

2) коефіцієнт неперервності (коефіцієнт використання робочих місць в найбільшу зміну);

3) коефіцієнт використання змінного режиму;

4) інтегральний коефіцієнт (повний коефіцієнт використання робочих місць)

Рішення:

1) коефіцієнт змінності визначається так:

Кзм = 10 200 +7240+4730 =2,17

2) коефіцієнт неперервності визначається так:

Кнеп. = 10 200 = 10 200 =0,75%

520*26 13 520

3) коефіцієнт використання змінного режиму визначається так:

4 = 1,33%

4) інтегральний коефіцієнт визначається так:

10 200+7240+4730 = 10,2%

4. Задача № 3

Підприємство на звітний рік випустило товарної продукції на 6,8 млн. грн. Матеріальні витрати в товарній продукції становили 58%, у тому числі амортизація — 4%. Середньо спискова чисельність промислово — виробничого персоналу становила 1200 чоловік, у тому числі 920 робітників, якими відпрацьовано 240 тис. людино-днів, або 1780 людино-годин.

Визначити:

1) виробіток товарної продукції в розрахунку: а) на одного працюючого; б) на одного робітника; в) на один відпрацьований робітниками людино-день; г) на одну відпрацьовано робітниками людино-годину.

2) виробіток умовно чистої продукції в розрахунку: а) на одного працюючого; б) на одного робітника; в) на один відпрацьований робітниками людино-день; г) на одну відпрацьовано робітниками людино-годину.

Пояснити економічний смисл показників виробітку за умовно чистою продукцією і їх відмінність від показників продуктивності праці, розрахованих за чистою продукцією.

Рішення:

1) Виробіток товарної продукції в розрахунку на одного працюючого визначається так:

6,8 (млн. грн.) / 1200 (чол.) = 5666,7 грн.

Виробіток товарної продукції в розрахунку на одного робітника визначається так:

6,8 (млн. грн.) / 920 (чол.) = 7391,3 грн.

Виробіток товарної продукції в розрахунку на один відпрацьований робітниками людино-день визначається так:

6,8 (млн. грн.) / 240 (чол.- днів) = 28,3 грн.

Виробіток товарної продукції в розрахунку на одну відпрацьовану робітниками людино-годину визначається так:

6,8 (млн. грн.) / 1780 (чол.- год.) = 3,82 грн.

2) Виробіток умовно чистої продукції в розрахунку на одного працюючого визначається так:

2856 (тис) / 1200 = 2380 грн.

Виробіток умовно чистої продукції в розрахунку на одного робітника визначається так:

2856 (тис.) / 920 = 3 104,34 грн.

Виробіток умовно чистої продукції в розрахунку на один відпрацьований робітниками людино-день визначається так:

2856 (тис.) / 240 = 11,9 грн.

Виробіток умовно чистої продукції в розрахунку на одну відпрацьовану робітниками людино-годину визначається так :

2,856 (тис.) / 1780 (тис.) = 1,60 грн.

5. Задача № 4

На верстатобудівному заводі в базовому періоді на виробництво верстатів типу, А було витрачено 28 тис. людино-годин, а на виробництво верстатів типу В — 80 тис. людино-годин.

У звітному періоді верстатів типу, А було виготовлено вдвічі більше, а верстатів типу В — у півтора разу більше, ніж у базовому періоді. При цьому у звітному періоді на виробництво одного верстата типу, А витрачалося робочого часу на 6% менше, ніж у базовому, а на виробництво одного верстата типу В — на 12% менше, ніж у базовому періоді.

Визначити:

1) як змінилася продуктивність праці загалом при виготовленні обох типів верстатів;

2) абсолютну величину економії робочого часу, отриману в результаті зростання продуктивності праці.

Рішення:

1)

1) 28*2=56 тис. людино-годин.

2) 80*1,5=120 тис. людино-годин., де 120+56=176 тис. людино-годин.

3) 28+80= 108 тис. людино-годин.

4) 176−108=68 тис. людино-годин.

Продуктивність праці загалом при виготовленні обох типів верстатів змінилась на 68 тис. людино-годин.

2)

100% - 6% = 94% 100% - 12% = 88%

28 — 100% 80 — 100%

Х — 94% Х — 88%

Х = 28*94? 26,32 Х = 80*88? 70,4

100 100

Абсолютна величина (?) економії робочого часу, отримання в результаті зростання продуктивності праці визначається так:? = 70,4 /26,32 = 2,6

6. Задача № 5

По підприємству відомі такі дані:

Визначити індекси динаміки річної, денної та погодинної заробітної плати робітників підприємства.

Рішення:

1. Середньо спискова чисельність робітників, чол.:

персонал заробітний погодинний змінність Я = w1 = 785 = 1,075

w0 730

2. Відпрацьовано, тис. людино — днів:

Я = w1 = 201,4 = 1,091

w0 184,5

2. Відпрацьовано, тис. людино — годин:

Я = w1 = 1554,8 = 1,075

w0 1446,2

4. Річний фонд заробітної плати, тис. грн.:

Я = w1 = 3363,8 = 1,097

w0 3066,3

5. Денний фонд заробітної плати, тис. грн.:

Я = w1 = 3108,2 = 1,085

w0 2864,5

6. Погодинний фонд заробітної плати, тис. грн.:

Я = w1 = 2936,5 = 1,077

w0 2726,3

7. Задача № 6

У звіті промислового підприємства за III квартал наведені такі дані:

Табл.

Визначити:

1) виконання плану з середньої заробітної плати;

2) абсолютну та відносну (з урахуванням виконання виробничої програми) перевитрату (економію) фонду заробітної плати. При коригуванні планового фонду заробітної плати для розрахунку відносної економії використати коригуючи коефіцієнт, що дорівнює 0,8 (тобто у разі перевиконання плану з випуску продукції на 1% потреба в додатковому фонді заробітної плати становитиме 0,8)

3) яка частина, абсолютної перевитрати (економії) фонду заробітної плати утворилася за рахунок зміни чисельності персоналу і яка частина — за рахунок зміни середньої заробітної плати одного працівника.

Рішення:

1) Середня заробітна плата СЗП = ФЗП + ВП = 1504,8 + 21 070 = 17 грн. на 1 роб. перс.

ССЧП 1320

2)? — абсолютна перевитрата фонду заробітної плати.

є - відносна перевитрата фонду заробітної плати.

? = ФЗП = 1504,8 = 1,14

ССЧП 1320

є = ССЧП = 1320 = 0,87

ФЗП 1504,8

8. Задача 7

Відомі такі дані про працездатне населення регіону:

тис. чол.

Визначити:

1) відносні показники структури працездатного населення за роками;

2) індекси динаміки чисельності кожної категорії працездатного населення.

Використовуючи метод аналітичного вирівнювання, знайти рівнянням тренду зміни чисельності для категорії працюючого населення і для категорії безробітних, а також знайти прогнозні значення для 2002 и 2003 років.

Рішення:

1) відносні показники структури працездатного населення за роками:

ПЗ — повна зайнятість;

НЗ — неповна зайнятість;

БЗ — безробітні;

ВП — відносні показники.

ВП = ПЗ+НЗ+БЗ / 3.,

за цією формулою ми вираховуємо відносні показники структури працездатного населення:

За 1997 рік: ВП = 324,8 + 84,3 + 12,6 / 3 = 140,5

За 1998 рік: ВП = 368,3 + 61,4 + 16,2 / 3 = 148,6

За 1999 рік: ВП = 376,4 + 74,8 + 15,3 / 3 = 155,5

За 2000 рік: ВП = 382,5 + 68,3 + 17,4 / 3 = 156

За 2001 рік: ВП = 396,7 + 65,2 + 14,3 / 3 = 158,7

2) індекси динаміки чисельності кожної категорії працездатного населення:

Для цього розрахунку складемо такий графік:

Прогнозні значення для 2002 і 2003 років (показники взяти с сайту http://www.zapstat.r.zp.ua) в Запорізькій області:

Табл.

Список використаної літератури

1. Єріна А.М., Мазуренко О. К., Кальян З. О. Економічна статистика: Практикум. — К.: ТОВ «УВПК «ЕксОб», 2002.

2. Елисеева И. И., Юзбашев М. М. Общая теория статистики: Учебник. — М.: Финансы и статистика, 2000.

3. Захожай В. Б. Основи статистики. — К.: МАУП, 1998.

4. Захожай В. Б., Попов В.І., Коваленко О. В. Практикум з основ статистики. — К.: МАУП, 2001.

5. Ковтун Н. В., Столяров Г. С. Загальна теорія статистики: Курс лекцій. — К. Четверта хвиля, 1996.

6. Махсма М. Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб. — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003.

7. Общая теория статистики: Статистическая методология в изучении коммерческой деятельности: Учебник / А. И. Харламов и др.; Под ред. А. А. Спирина, О. Э. Башиной. — М.: Финансы и статистика, 1994.

8. Практикум по статистике: Учеб. Пособие для вузов / под ред. В. М. Симчеры / ВЗФЭИ. — М.: Финансы и статистика, 1997.

9. http://www.zapstat.r.zp.ua