Фашистський окупаційний режим

Захопивши Україну, німці перш за все знищити її цілісність. Вони поділили українські землі на 4 частини, підпорядкувавши їх різним державам і різним адміністративним органам.

В серпні 1941 р. було утворено «Рейхскалісаріст Украєно» на чолі з Е. Кохан: «Мене знають як жорстокого собаку. Саме тому мене призначено рейхскомісаром України. Наше завдання полягає у висмоктуванні з України всіх товарів, які лише можна захопити, без огляду на почуття власність українців. Панове, я чекаю від вас найсуворішого ставлення до місцевого населення».

• 2. Зх.укр. землі (Львів, Дрогобич, Станіслав, Тернопіль) на правах окремого «дистрикту Галичина» включено до складу генерал-губернатора, створеного на території окупованої Польщі.
• 3. «Трансністрія» — до Румунії відійшли Чернівецька, Їзмаїльська, Одеська, деякі р-ни Вінничини, Миколаївщини Херсонщини.
• 4. З Чернігівської, Сумської Харківської та Луганської обл. утв. «прифронтову зону» (с. 294) .
• 5. Закарпаття ще з 1939 р. залишалось в складі Угорщини.

Відповідно до плану «Ост» (1940р.) розраховану на 30 р. і побудовану на «теорії расової виняткової німців», передбачалося встановлення «нового порядку». Ним передбачалося нищити місцевого населення для звільнення цих земель для німецьких колоністів, лише частину населення мали депортувати на примусові роботи в Німеччину.

Пограбування почалось у перших днів окупації: вивозилось устаткування фабрик і заводів, сировина, матеріали, с/г продукція, укр. чорнозем., 1млн. фруктових дерев. Вивезено 2,4 млн. молодих людей.

Культурні цінності і- 40 тис. найкращих творів мистецтва, історичних пам’яток.

Встановлення нового порядку супроводжував масовими репресіями і винищенням населення: восени 1941 р. — 800 тис. євр. населення" України — 50 гетто і 180 концтаборів. Відбулося масове знищення військовополонених укр. Німці вважали себе за кордичну" расу: «Тільки для німців» — 1,3 млн.).

Окупаційна власті спиралися на різноманітні караючі органи — державну таємну поліцію (гестапо), озброєні національно-соціалістичні партії Німеччини (СС) службу безпеки (СД). Крім окупаційних воєнних і цивільної адміністрації на законних територіях встановлено допоміжна адміністрація. З представників місцевого населення: бургомістри в містах, голови в районах, старости в селах, допоміжна поліція («коболараціонізм» — співробітництво певних представників українства з окупаційною владою). Найбільш сумнозвісна форма співпраці - служба охоронців в концтаборах.

Але колобороціонізм не носив масового характеру серед населення України. Деякий час з німцями співробітничала ОУН, яка ще в 1940 р. створила «Легіон українських націоналістів: ««Нахтіоль» та «Роланд», але пізніше німці їх розформували.

Навесні 1940 р. було утв. УЦК в Кракові - В. Кубійович, який займався забезпеченням соціальних потреб укр. населення й не носив політ. х-ку. З ініціативи УЦК в 1943 р. ств. дивізія СС «Галичина» (13 тис. галичан). Крім див. СС, нім. формували 220 тис. чол. А в ряд. Армії - 2 млн. укр. і сотні тисяч в тилу.

Антифашистський рух в Україні вимагав:

• — радянське комуністичне підпілля та партизанський рух;
• — український самостійницький підпільний та партизанський рух;
• — польський рух опору.

Польське підпілля. Найбільші центри — м. Рівне і Львів — 2150 чол. Їхнє завдання повернення зх. укр. земель до складу відновленої Польської держави.

Радянське підпілля. Основною базою рад. пер. руху стали недобиті німцями рештки регулярних частин. 30.05.1942 р. утв. УШПР (Т.Строкач). Всього на тер. УРСР діяло понад 60 партизанських з'єднань, бл. 2. тис. загонів та груп. Найбільші С. Ковпака, О. Сабурова, О. Федорова, Я. Мельника, М. Наумова, О. Попудренка та ін. Влаштовували диверсії на комунікаціях ворога, гарнізони, здійснювали рейди на окупованих територіях. «Рейкове війна» — літо-осінь 1942 р. викидали в повітря 117 мостів, пустили під укіс 158 ешелонів. Крім партизанів, в містах діяло комуністичне і комсомольське підпілля: «Партизанська Іскра» — в с. Кришки на Миколаївщині, «Молода гвардія» в Красно доні підпільна організація в м. Сталіна (Донецьк) на чолі з істориком Метонішим.

В західних областях мало предст. Нац. кошман. Підпілля — Станіславський обком партії (Голубничий), Заболотівський міськом комсомолу (Безкравний) за півропу перестали існувати — не мали підтримки у місцевого населення.

Тут виражений яскраво український самостійницький рух. Перші парт. загони УПА — на Волині - Т. Боровець (Бульбе). Боролася як проти німців, так і проти радянських партизанів — Р. Шухевич — 30−40 тис. (підручник, с.330). УПА вступала в жорстокий конфлікт з польським населенням Волині, Полісся, Холмщини, з польсько. АК, яка праг руна зберегти контроль на д цими землями.

Після вступу на ці території військ Радянської армії, між синами УПА та радянськими військами розгортається відкрита війна, що після визволення цих територій від фашистської окупації переросла у справжню громад. війну в Зх. Україні (підр. с. 317).

Активний партизанський рух, що включав радянський, укр. Самостійницький і польський внесли вагомий вклала у боротьбу проти фашистських окупантів в Україні.