Вплив пенсійної реформи на економічну ситуацію в Україні

Постановка проблеми. Реформування національної пенсійної системи має бути запорукою економічного розвитку, значимою передумовою соціальної стабільності. Окрім того, важливо коригувати параметри національної пенсійної системи, що зумовлено необхідністю адаптування до динамічних змін в усіх сферах економічної діяльності й життя суспільства. Міжнародний досвід засвідчує, що найбільш пріоритетним напрямом реформування національних пенсійних систем на сучасному етапі є посилення принципу багаторівневості у фінансуванні пенсій. В Україні з часу перших реформаційних змін, що призвели до докорінної трансформації структури національної пенсійної системи минуло більш ніж 10 років, тож актуальним є аналіз впливу пенсійної реформи на економічну ситуацію в країні протягом цього періоду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-методологічним підґрунтям досліджень у сфері даної проблематики є розробки вчених Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи. Вчені вищезазначеної установи провели дослідження процесів реформування національної пенсійної системи, результатом чого став випуск колективної монографії [1]. Крім того, детальний аналіз базового закону, що регулює сферу пенсійного забезпечення в Україні наведено у праці Б.О. Надточія та Л. А. Демчук [2]. Докладно досліджували проблеми реформування пенсійних систем зарубіжні вчені, такі як М. Батлер [3], В. Роїк [4], Е. Уайтхауз [5]. Втім, реформування національної пенсійної системи триває, тож дослідження його впливу на економічну ситуацію в країні є вкрай актуальним.

Метою статті виступає дослідження впливу пенсійної реформи в Україні на економічну ситуацію в країні.

Виклад основного матеріалу. Офіційним початком реформування пенсійної системи України вважається 2004 р., у якому набрали чинності нові закони, що регулюють сферу пенсійного забезпечення [6, 7]. Законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення» принципово змінено структуру пенсійної системи, сформовано основи для розвитку нової моделі пенсійного забезпечення. Наступний активний етап реформування настав у 2011 р., з прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» [8] (табл. 1).

Таблиця 1. Вплив запровадження нового законодавства на сферу пенсійного забезпечення.

Джерело: складено на основі аналізу законів України [6; 7; 8].

Аналіз власне пенсійних змін є складовою дослідження впливу на економічну ситуацію в країні, адже за даними Державного комітету статистики [9], третина населення України — пенсіонери. Тож їх рівень життя є не лише індикатором ефективності пенсійної системи, але й показником економічного благополуччя населення.

Відповідно до зазначеного у табл. 1, другий і третій рівень національної пенсійної системи — накопичувальна складова, сутність якої полягає в акумулюванні коштів на індивідуальних рахунках для фінансування власної пенсії у майбутньому. Саме поступовий перехід від виключно розподільчої пенсійної системи та поява накопичувальних принципів у пенсійному забезпеченні є головним здобутком початкового етапу реформування пенсійної системи України. Надалі головною метою є підвищення ефективності розподільчого компонента та обґрунтування умов функціонування накопичувальних пенсійних фондів — суб'єктів другого рівня системи пенсійного забезпечення. Таким чином, реформування пенсійної системи направлене на зниження навантаження на розподільчий компонент та створення умов для функціонування накопичувальної складової пенсійного забезпечення. Запровадження державного накопичувального компонента (другий рівень пенсійної системи відповідно до Закону України [6]) залишається перспективним завданням реформування пенсійної системи. Отже, накопичувальні принципи у пенсійному забезпеченні на даному етапі в Україні реалізовано лише за рахунок недержавного пенсійного забезпечення.

Слід зазначити, що протягом останнього десятиліття розвиток недержавного пенсійного забезпечення суттєво інтенсифікувався. Так, за даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг [10], кількість недержавних пенсійних фондів (НПФ) на кінець першого півріччя 2015 р. — 72, а учасників за укладеними пенсійними контрактами — 833,5 тис. осіб. Однак якщо корпоративні пенсійні фонди можуть розвиватися за рахунок коштів, що отримують від своїх засновників, то для відкритих пенсійних фондів сьогодні проблематичним є залучення приватних осіб із числа потенційних учасників у зв’язку з низьким рівнем доходів населення, а також недовірою до НПФ і недостатньою інформацією про їх діяльність. Внаслідок цього, нині можна констатувати відсутність сформованого попиту з боку потенційних учасників НПФ на недержавне пенсійне забезпечення.

А втім одним з найбільш суттєвих наслідків реформування національної пенсійної системи та розвитку недержавного пенсійного забезпечення є зростання темпів розвитку ринку капіталів. Адже розвиток недержавного пенсійного забезпечення відповідно створює попит на довгострокові фінансові інструменти. З рис. 1 видно, що досі переважає консервативна стратегія інвестування пенсійних активів. Однак подальший розвиток накопичувальної складової пенсійної системи сприятиме не лише кількісним, але й якісним змінам. Оскільки адміністратори недержавних пенсійних фондів, формуючи інвестиційні портфелі мають керуватись загальними принципами інвестиційної діяльності, оцінюючи ризик та дохідність.

Рис. 1. Структура інвестованих пенсійних активів, станом на 30.06.2014 р., млн. грн.

Примітка. Категорія «інше» включає в себе об'єкти нерухомості, банківські метали та інші активи, не заборонені законодавством України Джерело: дані Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг [10].

Загалом слід зазначити, що частка активів пенсійних фондів (у % до ВВП) залишається низькою. Проте подальша трансформація системи пенсійного забезпечення, зростання ролі накопичувальних принципів сприятиме акумулюванню пенсійних коштів й удосконаленню фінансової інфраструктури.

Іншим наслідком реформування пенсійної системи України з посиленням страхових принципів у пенсійному забезпеченні стає розвиток страхування життя (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка страхових премій та страхових виплат із страхування життя, 2008;2014 рр.

Подальший його розвиток призведе до зниження вартості страхування внаслідок посилення конкуренції, що дозволить зробити даний сегмент страхування більш доступним для людей з різним рівнем доходу.

Аналізуючи вплив реформування пенсійної системи на економічну ситуацію, необхідно зазначити тісний взаємозв'язок сфери пенсійного забезпечення та ринку праці. Заходи спрямовані на посилення страхових принципів у пенсійному забезпеченні мають стимулювати працівників уникати тіньових схем виплати заробітної плати, сприяти підвищенню рівня економічної активності населення, позитивно впливати на пропозицію якості робочої сили, тощо. Так, поширення тіньової економіки негативно впливає на ефективність пенсійної системи, зменшуючи рівень надходжень до Пенсійного фонду, оскільки призводить до зменшенням офіційного рівня зайнятості та доходів. Для протидії цьому також доцільним є запровадження багаторівневої моделі пенсійного забезпечення. Адже незареєстрована зайнятість або приховування доходів зменшує рівень надходжень до розподільчої системи і відповідно, рівень виплат пенсіонерам у поточному періоді. На противагу цьому, посилення накопичувальних принципів означатиме необхідність перераховувати кошти для акумулювання власного пенсійного капіталу. Отже, посилюється взаємозв'язок між страховими внесками та розміром майбутньої пенсії. З іншого боку, страхові внески можуть бути не пов’язані з розміром офіційної заробітної плати (наприклад, при недержавному пенсійному забезпеченні), тож у цьому випадку тіньові доходи, які в цілому є негативним явищем, сприятимуть вирішенню соціальних питань. Окрім того, розвиток недержавного пенсійного забезпечення частково дає можливість змінити акценти в пенсійному забезпеченні з держави в бік особистої відповідальності людини за розмір майбутньої пенсії, що спричинятиме зростання попиту на освітні, консультаційні послуги, пов’язані з питаннями пенсійного забезпечення.

Висновки та перспективи подальших досліджень. За час, що минув з моменту запровадження нових базових законів, що регулюють сферу пенсійного забезпечення складно комплексно охарактеризувати вплив пенсійної реформи на економічну ситуацію в країні, адже деякі результати реформування будуть відчутні лише у довгостроковому періоді. Разом із тим, проведене дослідження дозволило систематизувати зміни, які відбулися у сфері пенсійного забезпечення України після запровадженням базових законів, що її регулюють та проаналізувати характер їх впливу на рівень життя пенсіонерів. В Україні сформована законодавча база, що регулює сферу пенсійних відносин на основі принципу багаторівневості, тобто фінансування пенсій як за розподільчим, так і за накопичувальним принципом. Однак аналіз основних показників системи недержавного пенсійного забезпечення засвідчує, що розвиток недержавних пенсійних фондів знаходиться на початковому етапі. Проте, можна зробити висновок, що існує потреба та створено передумови у подальшому посиленні ролі накопичувальних принципів у фінансуванні пенсій. Це дозволяє індивідуалізувати процес накопичення пенсійного капіталу, підвищити рівень життя пенсіонерів в умовах зростання демографічного навантаження на осіб працездатного віку, а також сприяє розвитку фінансово-кредитної сфери країни, удосконаленню соціально-трудових відносин, формує джерело внутрішніх інвестицій.

фінансування пенсія інвестиційний.

Література

• 1. Пенсійна реформа в Україні: напрями реалізації: [колективна монографія / за ред. Е.М. Лібанової]. — К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, 2010. — 270 с.
• 2. Надточій Б.О. Пенсія в Україні [коментар Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування] / Б. О. Надточій, Л. А. Демчук. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 512 с.
• 3. Butler M. Anticipation effects of looming public-pension reforms / M. Butler // St. Gallen: Forschungsgemeinschaft fur Nationalokonomie an der Hochschule St. Gallen, 1997. — 29 p.
• 4. Роик В. Д. Пенсионная система России: вызовы XXI века и пути модернизации / В. Д. Роик. — СПб.: Питер, 2012. — 256 с.: ил.
• 5. Уайхауз Э. Пенсионная панорама / Э. Уайхауз — М.: Весь Мир, 2008. — 224 с.
• 6. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV
• 7. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 № 1057-IV
• 8. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI
• 9. Державний комітет статистики України
• 10. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг