Загальні основи управління підприємством в умовах фінансової кризи

Постановка проблеми. Сучасний стан економіки диктує жорсткі умови існування підприємств. Економічне і політичне становище України є досить поганим, що, звичайно, не може не відобразитися на вітчизняних підприємствах. Низький рівень конкурентоспроможності, недостатній об'єм грошових коштів для оновлення основних фондів — ці фактори погано впливають на загальний стан підприємницького сектору. В умовах розвитку негативних чинників зовнішнього фінансового середовища і внутрішніх умов здійснення фінансової діяльності збільшується вірогідність виникнення кризи підприємства, яка може набувати різних форм. Однією з таких форм є фінансова криза підприємства, що несе найбільші загрози його функціонуванню і розвитку.

Метою статті є визначення загальних основ управління підприємством в умовах кризи, дослідження основних принципів антикризового управління підприємством. Слід зазначити, що в сучасних умовах елементи антикризового управління доцільно запроваджувати як на підприємствах, що є фінансово стабільними, так і на тих, які опинилися у фінансовій кризі.

Виклад основного матеріалу. Фінансова криза підприємства є об'єктивним економічним процесом. Кризи неминучі в діяльності будь-якого підприємства. Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, які виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності [2, с. 189].

Основною формою прояву фінансової кризи виступає істотне порушення фінансової рівноваги підприємства. Це характеризується зниженням фінансового потенціалу: втратою платоспроможності, зниженням фінансової стійкості і рядом інших параметрів, що забезпечують фінансову безпеку підприємства в процесі його розвитку. З урахуванням цієї характеристики фінансової кризи підприємства, головним об'єктом зусиль антикризового фінансового управління виступає стабілізація фінансової рівноваги та відновлення фінансового потенціалу.

Фінансова криза відображає характер фінансових суперечностей підприємства. З позицій забезпечення умов розвитку підприємства, головною формою фінансових суперечностей виступає суперечність між фактичним станом його фінансового потенціалу і необхідним об'ємом фінансових потреб. Ця суперечність відображає ситуацію, коли фінансовий потенціал вже вичерпаний і не дозволяє в необхідному об'ємі забезпечувати не тільки розвиток, але і функціонування підприємства.

Фінансова криза може виникати впродовж всіх стадій життєвого циклу підприємства. Виявляючись на будь-якій зі стадій, вона гальмує його розвиток, значно зменшує економічний потенціал Слід підкреслити, що прояв кризи на кожній зі стадій життєвого циклу підприємства має свої нюанси, які необхідно враховувати в процесі антикризового фінансового управління [3, с. 186].

Фінансова криза підприємства носить циклічний характер. Циклічність є загальною формою економічної динаміки, що відображає її нерівномірність, зміну еволюційних і революційних форм економічного прогресу, коливання ділової активності і ринкової кон’юнктури, чергування переважно екстенсивного та інтенсивного економічного зростання. Разом з тим, циклічність формування кризи на рівні підприємств не завжди співпадає з фазою загальноекономічного циклу.

Криза підприємства генерується як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. Особливістю фінансової кризи підприємств є його висока залежність від зовнішніх чинників — рівня регулювання фінансової діяльності підприємства, кон’юнктури фінансового ринку, ступеня розвитку його інфраструктури і т.п. Разом з тим, ця криза досить часто виникає і під впливом негативних внутрішніх чинників. Частина цих внутрішніх чинників може носити суб'єктивний характер [4, с. 302].

Фінансова криза несе найбільш небезпечні потенційні загрози функціонуванню підприємства. Вона призводить до достатньо відчутного потрясіння всієї його господарської діяльності і загрожує його економічній безпеці. Разом з тим, слід зазначити, що фінансова криза несе не тільки руйнування. В разі правильно прийнятих рішень керівництва в складний період, вона має прогресивний характер з позицій оновлення окремих елементів фінансової системи підприємства і подальшої інтенсифікації його фінансової діяльності.

Антикризове фінансове управління є системою принципів і методів розробки і реалізації комплексу спеціальних управлінських рішень, направлених на попередження і подолання фінансових криз підприємства, а також мінімізацію їх негативних фінансових наслідків.

Головною метою цього управління є відновлення фінансової рівноваги підприємства, рівня фінансового потенціалу і мінімізація розмірів зниження його ринкової вартості.

Для встановлення фінансової рівноваги та відновлення потенціалу підприємства треба здійснити деякі заходи:

Своєчасно зробити діагностику економічного потенціалу і вжити необхідних превентивних заходів з попередження фінансової кризи. Ця задача реалізується шляхом здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства.

Усунути неплатоспроможність підприємства. Це найбільш невідкладна і складна задача в системі антикризового фінансового управління підприємством. У ряді випадків реалізація тільки цієї задачі дозволяє присікти поглиблення фінансової кризи і одержати необхідний запас часу для реалізації інших антикризових заходів.

Відновити фінансову стійкість підприємства. Реалізація цієї задачі здійснюється шляхом поетапної структурної перебудови всієї фінансової діяльності підприємства. В процесі такої фінансової реструктуризації підприємства, в першу чергу, повинна забезпечуватися оптимізація структури капіталу, оборотних активів і грошових потоків, а в окремих випадках зниження його інвестиційної активності.

Бізнес-планування фінансового оздоровлення з урахуванням основних аспектів реструктуризації підприємства в цілому, а також дебіторської і кредиторської заборгованості, виділення показників, що допомагають відстежувати поточний стан справ.

Організувати антикризове управління для впорядковування і узгодження всіх процесів, що відбуваються на підприємстві.

Забезпечити контроль у формі систематичного спостереження за виконанням запланованих заходів, своєчасно фіксувати відхилення фактичних показників від планових для оперативного коректування.

Запобігати банкрутству і ліквідації підприємства. Така задача стоїть перед антикризовим фінансовим управлінням підприємства.

Мінімізувати негативні наслідки фінансової кризи підприємства [5]. Ця задача реалізується шляхом закріплення позитивних результатів виводу підприємства зі стану фінансової кризи і стабілізації якісних структурних перетворень його фінансової діяльності з урахуванням її довгострокової перспективи.

Система антикризового фінансового управління базується на певних принципах, до яких відносяться наступні:

Принцип постійної готовності реагування. Теорія антикризового фінансового управління стверджує, що фінансова рівновага підприємства досягається в результаті ефективного фінансового менеджменту.

Принцип терміновості реагування. Відповідно до теорії антикризового фінансового управління кожний з негативних проявів фінансової кризи не тільки має тенденцію до розширення з кожним новим господарським циклом підприємства, але і породжує нові супутні йому негативні фінансові наслідки. Тому чим раніше будуть включені антикризові фінансові механізми щодо кожного діагностованого кризового симптому, тим більші можливості до відновлення порушеної рівноваги матиме в своєму розпорядженні підприємство.

Принцип комплексності ухвалюваних рішень. Практично кожна фінансова криза підприємства за джерелами генеруючих його чинників, а відповідно, і за формами прояву своїх негативних наслідків, носить комплексний характер.

Принцип альтернативності дій. Цей принцип припускає, що кожне з ухвалюваних антикризових фінансових рішень повинне базуватися на розгляді максимально можливого числа їх альтернативних проектів з визначенням рівня їх результативності і оцінкою витрат.

Принцип адаптивного управління. В процесі розвитку фінансової кризи, генеруючі його чинники характеризуються звичайно високою динамікою. Це зумовлює необхідність високого рівня гнучкості антикризового фінансового управління, його швидкої адаптації до змінних умов зовнішнього і внутрішнього фінансового середовища.

Принцип ефективності. Реалізація цього принципу забезпечується зіставленням ефекту антикризового фінансового управління і пов’язаних з його реалізацією заходів фінансових ресурсів. Ефект антикризового фінансового управління може характеризуватися рівнем досягнення окремих цілей з запобігання фінансовій кризі, пом’якшення негативних умов його протікання або пов’язаних з ним негативних фінансових наслідків. Розглянуті принципи служать основою організації системи антикризового фінансового управління підприємством [6].

Для відновлення фінансового потенціалу підприємства здійснюється розробка і реалізація комплексної програми виводу підприємства з фінансової кризи. Така комплексна програма розробляється звичайно у формі двох альтернативних документів — комплексного плану заходів щодо висновку підприємства із стану фінансової кризи або інвестиційного проекту фінансової санації підприємства [7].

Висновок. Таким чином, можна зробити висновок, що криза, яка зараз існує на підприємствах, значно знижує їх фінансовий потенціал, а багатьох взагалі доводить до банкрутства. Стан підприємницького сектору є своєрідним відображенням важкої ситуації, яка склалася в країні в цілому. Окрім цього, все погіршується ще й нестабільною політичною ситуацією. Про ефективність антикризових заходів з боку влади поки рано судити, проте методи надання допомоги банківському і підприємницькому сектору непрозорі і неефективні. Основними рисами реакції держави на кризу в Україні стали:

відсутність адекватного інформування громадськості щодо чітких цілей, принципів і методів монетарної і економічної політики;

суперечність в заявах різних політиків і керівників країни про масштаби, причини і характер кризи, що знижує довіру до влади;

схильність до адміністративних методів регулювання як інструменту підтримки окремих галузей економіки, що значно розширює вплив кризи, не вирішуючи проблем потерпілих галузей.

В період кризи уряд повинен розробити пакет антикризових заходів, що містить чіткі цілі, принципи і методи державного втручання, а в деяких випадках невтручання в економіку країни.

Список використаних джерел

• 1. Міністерство фінансів України [Електронний ресурс]. — Режим доступу http://www.minfm.gov.ua
• 2. Бойко Є. І. Фінансова криза на підприємстві та методи її оцінки / Є. І. Бойко // Науковий вісник. — 2006. — Вип. 16.6. — С. 187−190.
• 3. Виноградчий В.І. Фінансова криза на підприємстві: фактори, що спричиняють її виникнення / В.І. Виноградчий, Н. В. Ковгунова // Інноваційна економіка. — 2012. — № 11 (37).C. 185−187.
• 4. Малік Л. В. Проблеми фінансового планування і бюджетування / Л.В. Малік, К.І. Павлова. — К.: Знання, 2008. — 367 с.
• 5. Іванюта С. М. Антикризове управління: навч. посіб. / С.М. Іванюта. — К.: ЦУЛ, 2007.288 с.
• 6. Рекомендації щодо розробки антикризових програм дій підприємств-членів ОПОЛ [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.opol.org.ua/index.php/2009;04−11−18−57- 30/10-anticrisis.html
• 7. Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика: навчальний посібник для студентів ВУЗів / О.Я. Базілінська. — К.: ЦУЛ, 2009. — 328 с.