Система екологоорієнтованого управління при забезпеченні екологічної безпеки в регіоні

Система екологоорієнтованого управління при забезпеченні екологічної безпеки в регіоні

На етапі переходу суспільства до сталого розвитку економічна парадигма цінності навколишнього середовища відіграє свою позитивну роль. Для попередження негативних наслідків деградації навколишнього середовища необхідна нова екологічно спрямована стратегія. Внаслідок стрімкого розвитку економіки в регіоні стає необхідним формування системи управління екологічною безпекою підприємств, що входять до цього регіону. Причиною цього є екологічні наслідки господарської діяльності. Це примушує підприємства формувати систему управління екологічної безпеки. Ефективна система екологоорієнтованого управління повинна відповідати вимогам, що потребують якісної перебудови екологічного регулювання та дійового економічного механізму екологобезпечної діяльності.

Проблемам еколого-економічного управління в забезпеченні екологічної безпеки присвячені дослідження ряду вітчизняних і зарубіжних учених: О. Веклич, Т. Галушкиної, З. Герасимчук, Б. Данілішина, М. Долишнего, С. Дорогунцова, С. Харичкова, Е. Хлобистова, Н. Пахомової, К. Ріхтера, Е. Рюміної, А. Ендерса, Я. Яндиганова.

В той же час недостатньо досліджені теоретичні і науково-методичні питання системи екологоорієнтованого управління. З метою зменшення антропогенного навантаження на довкілля, потрібна система екологоорієнтованого управління екологічної безпеки в регіоні.

Метою дослідження є розробка системи екологоорієнтованого управління при забезпеченні екологічної безпеки підприємств в регіоні.

Об'єктом дослідження є система управління екологічною безпекою підприємств.

Практика показує, що реструктуризація підприємств через створення індустріальних і технопарків є найбільш ефективною формою їхнього розвитку. У той самий час, на формування технопаркових конструкцій суттєво впливає рівень забезпечення екологічної безпеки. Екологічна безпека за допомогою відповідних механізмів дозволяє забезпечити відтворення природно-ресурсного потенціалу регіону та попередження техногенних ситуацій.

Аналіз щодо створення індустріальних і технопарків, їх розвиток є найбільш ефективною формою реструктуризації підприємств в регіоні. У рамках територіально-виробничих і наукових комплексів технопарки можуть бути найбільш ефективною організаційно-економічною формою інтеграції. Такі інститути є зонами економічної активності, які об'єднують потенціал університетів, науково-дослідних структур, промислових і інфраструктурних організацій і є позитивним прикладом дієвості механізму, що забезпечує реалізацію інноваційної політики.

Проте, як показує практика, існуючі індустріальні і технопарки недостатньо вирішують проблеми раціонального використання природних ресурсів і охорони довкілля. Це призводить до необхідності детальнішого дослідження і розробки організаційно-економічного механізму по забезпеченню їх екологічної безпеки.

Система управління екологічною безпекою підприємств в процесах їх реструктуризації - це сукупність елементів і етапів управління, що включають організаційні і економічні інструменти, тісно взаємозв'язаних між собою і спрямованих на раціональне прийняття управлінських рішень по забезпеченню екологічної безпеки. Формування системи управління екологічною безпекою передбачає дані етапи, рис. 1.

Рис. 1. Етапи формування основних структурних елементів системи управління екологічної безпеки в регіоні

Для того, щоб місія підприємства була реалізована, визначається мета екологічної політики. У рамках екологічної політики розробляються конкретні заходи щодо її реалізації. Ця політика визначає систему заходів, направлених на охорону та збереження довкілля. Розглядати її необхідно в системі суспільних цінностей як елемент довгострокового планування, оскільки екологічні фактори впливають на фінансові показники підприємства.

Проведення локального і об'єктного моніторингу є елементом екологічної політики. Його метою є нагляд за факторами впливу, оцінка зміни та прогнозування стану навколишнього середовища.

Формування системи індикаторів екологічної безпеки здійснюється за трьома групами показників — екологічних, економічних, еколого-економічних. Визначений на їхній основі інтегральний показник, у порівнянні з попереднім періодом, свідчить про зміну рівня екологічної безпеки.

Розроблення екологічної стратегії щодо забезпечення екологічної безпеки — необхідний елемент системи управління. Це також цільове планування забезпечення екологічної безпеки в майбутньому. Систематизація та вибір інноваційних стратегій необхідні для впровадження новітніх технологій. Ці стратегії дають орієнтир для різних завдань екоменеджмента.

Екологічний аудит направлений на виявлення негативних природних і природно-техногенних процесів, а також на визначення видів і рівнів техногенного впливу на навколишнє середовище з метою виявлення пріоритетів, конкретних дій і джерел фінансування екологічного оздоровлення забруднених територій. Фахівець з екоаудиту надаватиме не тільки висновки про можливі негативні впливи на навколишнє середовище, стан екологічної безпеки, але обов’язково оцінюватимее ступінь ризику, може рекомендувати заходи, які необхідно врахувати в реструктуризаційних процесах. Аудиторський висновок засвідчує ефективність забезпечення екологічної безпеки з пропозиціями щодо коригування екологічної політики і плану дій з охорони навколишнього середовища.

Екологічний контроль виступає засобом забезпечення законності в галузі охорони природи і раціонального використання природних ресурсів як один з методів управлінської діяльності і проводиться паралельно з оцінкою довкілля. Він необхідний для дотримання екологічних умов, що містяться в нормативній документації, яка затверджена у встановленому порядку. Функції контролю полягають у вивченні й оцінці дій суб'єктів права природокористування на предмет встановлення відповідності чи невідповідності діючому законодавству, а також у розробці заходів щодо усунення виявлених недоліків.

Система управління екологічною безпекою — це складний процес, що визначає спочатку місію, завдання та стратегію її реалізації. Місія підприємства відображає загальну мету існування і тому звертається увага на вплив зовнішнього середовища. На її основі підприємства визначають завдання та стратегію забезпечення екологічної безпеки в регіоні, рис. 2.

Рис. 2. Принципова схема системи екологоорієнтованого управління регіону

Отже, для забезпечення екологічної безпеки регіону необхідно формування ефективної системи управління. Система управління також об'єднує принципи, функції, методи, технології, структури, ресурси, інструменти управління, які тісно взаємодіють між собою, утворюючи інтеграційну цілісність, формують механізми управління екологічною безпекою та процеси впливу на підприємства регіону, умови життя населення з метою підвищення його якості.

Представлена модель, відображає зв’язок та залежність системи управління від екологічно безпечних зовнішніх факторів, таких як: регіональна соціально-економічна політика, умови зовнішнього середовища, сучасні досягнення екологічного менеджменту, закономірності екологоорієнтованого регіонального розвитку.

Найвищим рівнем управління в даній системі є територіальний — місцева влада, де визначаються основні вимоги до цієї системи та контроль за виконанням екологічних вимог в регіоні. Середній рівень — це директорат та служби виробничого контролю на підприємстві. Нижчий рівень — це керівники структурних підрозділів.

Під системою екологоорієнтованого управління розуміють систему управління, в якій у загальних і конкретних функціях виокремлені складові, орієнтовані на формування і підтримку екологічної безпеки суб'єктів господарювання. Структурно екологоорієнтована система управління містить організаційну і функціональну структури, рис. 3.

Рис. 3. Формування системи екологоорієнтованого управління підприємствами в регіоні (фрагмент)

В організаційний блок входять: науково-технічний та виробничо-освітній підрозділи, бізнес-інкубатор, місцева виробнича інфраструктура, органи державного управління та місцевого самоврядування, промислові підприємства. Окремим самостійним підрозділом, що організаційно забезпечує екологічну безпеку регіону є екоцентр. Фінансовим забезпеченням його діяльності є екофонд. Екофонд створено з метою концентрації коштів і цільового фінансування ресурсозберігаючих заходів, пов’язаних з охороною довкілля та екологічної безпеки. Промислові підприємства входять в склад екоцентру та займаються виробничо-господарською, природоохоронною та науково-технічною діяльністю.

В функціональній структурі увага звертається на розподіл відповідальності серед виробників та керівництва таким чином, щоб робітники прагнули бути дисциплінованими, а це в свою чергу сприятиме виконанню принципів та функцій по забезпеченню екологічної безпеки. Функція планування, організації, координації, мотивації, контролю та аналізу є обов’язковими при виробництві продукції. Цей процес слід відпрацювати таким чином, щоб відбувався найменший тиск на довкілля при забезпеченні екологічної безпеки.

Взаємодія організаційної структури та механізму функціонування є необхідною умовою при виборі стратегії забезпечення екологічної безпеки в регіоні відповідно до рівня її екологоорієнтованого розвитку.

Таким чином, в регіоні формування системи управління екологічною безпекою включає в себе виявлення екологічно слабких сторін у діяльності підприємств при їх реструктуризації; створення комплексу підприємств у вигляді індустріального парку для підвищення інвестиційної привабливості регіону та конкурентоспроможності підприємств; об'єднання підприємств промисловості, що негативно впливають на навколишнє середовище в екологоорієнтований кластер з метою подальшого забезпечення їхньої екологічної безпеки. Функціонування системи управління забезпечується відповідним організаційно-економічним механізмом. Реалізація природоохоронних заходів у регіоні дозволяє знизити негативний вплив на навколишнє середовище, підвищити інноваційно-інвестиційну привабливість підприємств і їх екологічний імідж, підвищити економічну ефективність інноваційних проектів із забезпечення екологічної безпеки.

Основою функціонування екологоорієнтованої системи управління є вибір стратегії забезпечення екологічної безпеки. Вибір цієї стратегії залежить від стадії життєвого циклу екологоорієнтованого кластера і рівня екологоорієнтованого розвитку підприємства регіону, (рис.4).

В організаційну структуру системи екологоорієнтованого управління включаються функціональні підрозділи, що забезпечують взаємозв'язок та єдність природоохоронних і економічних цілей. Одним із таких підрозділів є екоцентр, що організаційно забезпечує екологічну безпеку в регіоні. У складі екоцентру пропонується створити екофонд з метою концентрації коштів і цільового фінансування заходів, пов’язаних із забезпеченням екологічної безпеки.

Засобами досягнення ефективності природоохоронних заходів, що повинні виконуватися є вдосконалення технологій виробництва, модернізація застарілих виробництв, впровадження ресурсозберігаючих технологій, використання екологічно чистих матеріалів для виробництва продукції. З цією метою керівництву регіону необхідно впровадити організаційні та економічні інструменти, мінімізувати діяльність шкідливих виробництв; звернути увагу на технічне переоснащенняінженерно-комунікаційних систем; модернізувати морально застаріле обладнання, замінити його на високоефективне, енергота водозберігаюче; виконувати іншізаходи для покращення екологічного стану території.

Обов’язковою умовою покращення стану довкілля є реалізація системи управління якістю ІSО 9000, системи екологічного менеджменту ІSО 14 000, системи менеджмента охорони здоров’я та безпеки праці ОНSАS 18 001.

Рис. 4. Стратегії забезпечення екологічної безпеки залежно від стадій життєвого циклу екологоорієнтованого розвитку підприємств

екологічний безпека регіон навколишній.

ВИСНОВКИ

Таким чином, основою забезпечення екологічної безпеки підприємств у регіоні є система екологоорієнтованого управління. Структурно система екологоорієнтового управління містить організаційну та функціональну структури. У функціональній структурі увагу звертають на розподіл відповідальності за забезпечення екологічної безпеки при плануванні, організації, координації, мотивації, контролі діяльності підприємства.

Основою взаємодії цих блоків є вибір стратегії забезпечення екологічної безпеки. Вибір стратегії забезпечення екологічної безпеки у регіоні залежить від стадії життєвого циклу екологоорієнтованого розвитку підприємства.

Список літератури

• 1. Акуленко В. Л. Реструктуризація підприємства в контексті забезпечення економічної безпеки / В. Л. Акуленко, І. В. Мамчук // Тематичний збірник наукових праць «Торгівля і ринок України». — Донецьк, 2008. — Вип. 26. — С. 240 — 247.
• 2. Мамчук И. В. Формирование системы управления экологической безопасности предприятий химической промышленности в процессах реструктуризации / І. В. Мамчук // Экосистемы, их оптимизация и охрана. — Симферополь, 2011. Вып. 4. — С. 134 — 143.
• 3. Мамчук І. В. Теоретичні засади формування економічного механізму забезпечення екологічної безпеки процесів реструктуризації підприємств хімічної промисловості регіону / І. В. Мамчук // Агросвіт. — Київ, 2011. — № 22. — С. 74 — 79.
• 4. Мамчук І. В. Економічні інструменти забезпечення екологічної безпеки екологоорієнтованого хімічного кластера / І. В. Мамчук // Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки регіонів: матеріали VІ Молодіжної наукової конференції, м. Дніпропетровськ, 6 — 11 листопада 2011р. — Дніпропетровськ, 2011. С. 203 — 204.