Экологический ідеал як головний чинник підвищення стійкості соціоприродним системи

Экологический ідеал як головний чинник підвищення стійкості соціоприродним системы

Васильева В.М., к.ф.н., доцент кафедри соціальної роботи Новочеркаської державної меліоративної академии Проблема екологічну безпеку в цілком засадах належить до розряду глобальних проблем сучасності. Глобальний характер цієї проблеми обумовлений передусім загальнолюдськими масштабами, актуальністю всім регіонів незалежно від рівня половини їхньої розвитку, її впливом у майбутнє людської цивілізації і побудови взаємної зв’язком з усіма іншими глобальними проблемами, і навіть її хронологічної глобальністю, тобто. значимістю всім часів і народів. Уже ранніх етапах свого існування люди зіштовхувалися з конкретними екологічними проблемами регіонального рівня життя та вирішували їх. З відомо, що видатний мислитель епохи античності Эмпедокл (490−430 рр. до н.е.) творчо розв’язав проблеми забруднення води у річці Селиунт, розбавивши брудні стоки у ній з допомогою води з цих двох сусідніх річок. Є й безліч інших прикладів успішного вирішення екологічних негараздів у минулі епохи.

На етапі масштаби і гострота екологічних проблем набагато перевищують колишньої рівень і той масштабність них. Це пояснює певним чином, чому останні десятиліття дуже багато говорять про наближення невідворотності екологічній катастрофі й нерозумінням небезпеки її наслідків долі людства.

Но збільшилися як масштаби і гострота екологічних складнощів. Сучасні можливості антропогенних впливів на природу також набагато перевищують можливості людей доіндустріальної епохи. Але це перестав бути запорукою збереження екологічного балансу.

В чому річ? Як можна пояснити вищі рівні пристосування людини до довкілля у часи?

Человеческие співтовариства є цілісні само-организующиеся системи, які містять у собі такі компоненти: люди та його інтелектуальні, матеріальні і природні ресурси, організаційні форми їх життєдіяльності, і навіть принципи системної взаємозв'язку між елементами систе-мы.

Важным компонентом системоутворюючих принципів є етичні ідеали. Етичний ідеал — це певний орієнтир, який закумулює у собі загальні типові риси особистості, є соціальним ідеалом у ті чи інші часи. Ще міфах і сказаннях доісторичних часів створили ідеал людини, риси якого визначалися системою пануючих тоді цінностей. У процесі поступального розвитку суспільства ідеал модифікувався і втілився в різних філософських концепціях, котрим образ досконалу людину завжди у відомої мері екстраполяцією у майбутнє тих людських чорт і якостей, хто був визначальними і значимими у тому чи іншого мислителя. Значимість цих якостей визначалася реаліями часу, епохою, за умов якої жив творець тій чи іншій моделі ідеалу.

Лейтмотивом античної філософії була гармонія душі, й тіла, високе духовний розвій в поєднані із фізичним досконалістю. У цьому відмінністю античного етичного ідеалу була його гармонійність.

Для філософії середньовіччя досконалий людина — це, сутнісно, євангелічний людина, який керується заповідями християнської моралі. Ідеалам філософії Відродження стала всебічна і гармо-ничная розвиненість людини. Цей ідеал визначався прогресивним характером епохи Відродження, змінила похмуре середньовіччя і було зумовлене загальним розумінням те, що таке людина, у яких призначення і сутність.

Этическим ідеалом Нового часу стала, сформульована Д. Локком, завдання формування міцного тілом, і здорового духом вихованого джентльмена, котрий прагне придбання знань корисних для підприємницької та торговою деятельно-сти.

А який етичний ідеал сьогодення? Наскільки успішно він соот-ветствует реаліям нашої дійсності, породжуваних науково-технічної революцією? Етичний ідеал сьогодення орієнтований у майбутнє як автори значної частини этико-педагогических пуб-ликаций — це, ясна річ, людина розумна і гуманний, пытли-вый, котрий має почуття прекрасного. Звісно ж, це має бути цілісна й всебічно розвинена особистість, яка втілює ідеал гармонійного єдності сутнісних якостей людини, власної духовної і фізичного досконалості.

Но на скільки цей ідеал пов’язані з реальними проблемами сьогодення й нашого суспільства, наскільки вона враховує завдання, які стоять перед людством й раніше всього ті, які загальнозначимі?

К жалю, слід констатувати відірваність наших ідеалів від практичної життя, від неї нагальних потреб.

Искусственное запозичення періодом застою етичного ідеалу епохи Відродження привело наше суспільство до деморалізації й загостренню всіх соціальних проблем, зокрема й екологічну проблему, яка через свого глобального характеру препомножила масштаби наявних соціальних негараздів.

В час процес антропогенного на ок-ружающую середу стає в усі більшою мірою негативним і з цього збільшуються відповідні навантаження на соціальні форми буття. Интенсифицировался процес опустынивания сельскохозяй-ственных земель, що негативно позначається на забезпеченні на-селения продуктами харчування. Погіршення якості природного довкілля комплексно з неповноцінним харчуванням позначаються стан здоров’я людей. Забруднення довкілля призводить до рас-пространению соматичних і психічних захворювань, зростанню сер-дечно-сосудистых, онкологічних, інфекційних та інших забо-леваний. Проблема здоров’я органічно взаємозалежна з рівнем працездатності чоловіки й, отже, впливає в розвитку виробництва. Отже, на проблемі екології замы-кается рішення дуже багатьох соціальних проблем.

Жизнедеятельность будь-якого суспільства на більшої або меншою мірою забезпечується механізмами, заснованими за принципами самоорганізації і саморегуляції. Але ці механізми який завжди прийнятним чином задовольняють потреби товариства. Тому не виникає потреба у їх коригуванні з досягнення відповідності соціальним реаліям.

До нашого часу людина, черпаючи із природи необхідні ресурси, рідко замислювався, які зв’язку у навколишньому середовищі порушує і які наслідки це може мати для довкілля та йому самого. Тяготи антропогенних впливів досить докладно висвітлені у літературі. Стан екологічної проблеми, у сучасних умовах обумовлює необходи-мость розробки екологічного системотворного принципу з метою підвищення стійкості общеприродной системи. Настав час подолання принципу антропоцентризму заміна його принципом биоцентризма, фундаментом якого призначений служити екологічний ідеал, який передбачає розуміння людиною свого місця та призначення до природі.

Разработка екологічного ідеалу стимулюватиме розгляд у ролі основного системотворного принципу взаємодії суспільства і природи, вимога необхідності оптимального відповідності середовища проживання і розвитку суспільства. У цьому вся становищі проявляється принцип, відповідно до яким тенденція зростання влади людини над природою реалізується через підпорядкування природі й її законам.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.