Архітектурно-ландшафтне формування малого простору малоповерхової забудови
В загальному озеленення садибної ділянки запроектовані по принципу побудови видових точок, з яких добре сприймаються створені рослинні композиції та їх елементи (рис. 5). Пейзаж, вид, перспектива, що обмежені зеленими насадженнями, дозволяють зосередити увагу глядача, направити його погляд на найбільш цікавий елемент — групу дерев і чагарників в поєднанні з малими архітектурними формами. Основним… Читати ще >
Архітектурно-ландшафтне формування малого простору малоповерхової забудови (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Головним принципом архітектурно-планувальної організації прибудинкової території є забезпечення максимальних зручностей і потреб родини з врахуванням раціонального використання ділянки. Композиційна єдність та зорова рівновага між спорудою і простором є основою в проектуванні малого саду, що реалізований в районі вулиці Пасічна (рис. 3).
Важливим у формуванні простору є розроблена схема руху, за рахунок мощених доріжок, які пов’язані в єдине ціле з майданчиками для відпочинку, малими архітектурними формами і ландшафтним дизайном.
На ландшафтно-просторову організацію вплинуло оточення щільної забудови, тому формовано максимальне збільшення відкритих ландшафтних просторів, заплановано озеленення по периметру саду і запроектовано легкі в конструктивному вирішенні малі архітектурні форми.
Отже, на вибір прийому планування малого простору вплинули особливості ландшафтної ситуації та специфічного функціонального використання території. Таким чином основними умовами являються його природні особливості, а також призначення навколишніх територій та її частин.
Рис. 3: а — генплан, б — композиційно-просторова схема, в — візуалізація простор
Принципи планувальної і композиційної організації завжди мають відповідати своєрідності ландшафту, його території та природного оточення і таким вимогам: підпорядкування функціональної і просторової організації єдиному композиційному вирішенню, узгодженому з домінуючими елементами природного середовища; формування структурних і просторових зв’язків із ландшафтом, збереження і активна участь у формуванні внутрішнього середовища садиби природних компонентів; максимальна захищеність від несприятливих зовнішніх впливів, розкриття просторів садиби у внутрішнє середовище, яке домінує в загальному композиційному вирішенні; створення камерних, локальних просторів всередині спільного простору господарського двору садиби, які розвиваються на основі просторової диференціації основних видів діяльності і специфіки процесів.
Основу формування середовища об'єкту ландшафтного дизайну становить рослинність — дерева, чагарники, квіткові і трав’янисті рослини, що невід'ємно пов’язані з іншими компонентами ландшафту (рис. 4).
Рис. 4. Основні елементи ландшафтних композицій.
Рис. 5. Видові точки сприйняття ландшафтної організації території.
В загальному озеленення садибної ділянки запроектовані по принципу побудови видових точок, з яких добре сприймаються створені рослинні композиції та їх елементи (рис. 5). Пейзаж, вид, перспектива, що обмежені зеленими насадженнями, дозволяють зосередити увагу глядача, направити його погляд на найбільш цікавий елемент — групу дерев і чагарників в поєднанні з малими архітектурними формами.
Основним моментом в дослідженні є аналіз навколишніх прибудинкових територій при індивідуальному житловому будинку, які не ефективні у використанні, не раціональні у функціональному зонуванні і транспортнопішохідних зв’язків. Благоустрій та озеленення вимагає реорганізації, впорядкування за рахунок зносу і демонтажу малоцінної чи дисгармонійної забудови (рис. 6).
Рис. 6. Варіанти існуючого планування малого простору