Вступ. 
Принципи архітектурного формування освітньо-наукових інноваційних комплексів

Постановка проблеми. У зв’язку з інтенсивним розвитком міст, збільшенням чисельності населення в них, зростанням промисловості у великих містах, ускладненням інфраструктури міст і загостренням соціальних проблем питання організації архітектурного середовища життєдіяльності міського населення набувають особливого значення. Сучасне місто — це складна ієрархічна багаторівнева система з інтегрованою взаємодією компонентів, що характеризується великою кількістю економічних, соціальних, транспортних, екологічних, композиційно-планувальних, архітектурно-художніх (естетичних) та інших проблем. Крім вище перерахованих, в сучасних містах поєднується ще кілька проблем. По-перше, архітектурне середовище сучасних міст потребує серйозної реконструкції. По-друге, місто не завжди може задовольнити усі потреби мешканців і їх вимоги до рівня дизайну архітектурного середовища.

Водночас, в сучасному світі все більшу роль починають відігравати інноваційні технології, які охоплюють усі сфери життєдіяльності людини. Інноваційні технології застосовують в медицині, біології, фізиці, інших точних науках, а також в дизайні, анімації тощо.

Особливість підготовки спеціалістів з інноваційних технологій полягає у тому, що вона не може відбуватися за консервативною схемою, без належної матеріально-технічної бази. Таким чином, виникає потреба у створені спеціалізованих інноваційних центрів чи комплексів, які б поєднували в собі освітню і наукову функції. Тобто, мова має йти про виникнення нового типу архітектурних (чи, навіть, містобудівельних) об'єктів — багатофункціональних освітньо-наукових інноваційних комплексів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання формування освітньонаукових інноваційних комплексів на науковому і теоретичному рівнях на сьогодні є дуже мало дослідженими і розробленими. Це той випадок, коли практика будівництва нового виду типологічних об'єктів випереджує наукові розробки з даної проблематики. Але вони є дуже необхідними, оскільки без них організація освітньо-наукових інноваційних центрів та комплексів є безсистемною. Отже, актуальність дослідження зумовлена необхідністю пошуку нових напрямів і принципів формування освітньо-наукових інноваційних комплексів, відповідних їм планувальних і конструктивних рішень, сучасним підходом до функціональної і об'ємно-просторової організації освітньо-наукових закладів.

Методи дослідження: аналіз, синтез та систематизація.

Мета статті полягає в розробці науково обґрунтованих принципів архітектурного формування освітньо-наукових інноваційних комплексів.

Завдання дослідження: 1) виявити основні фактори, що впливають на архітектурне формування освітньо-наукових інноваційних комплексів; 2) скласти типологічну класифікацію освітньо-наукових інноваційних комплексів; 3) визначити особливості розвитку освітньо-наукових інноваційних комплексів; 4) виявити оптимальні територіальні ресурси для формування освітньо-наукових інноваційних комплексів; 5) розробити принципи формування архітектурного середовища освітньо-наукових інноваційних комплексів.