Освітньо-наукові інноваційні комплекси за провідною функцією, розміром, розміщенням в структурі міста

Тому пропонується така.

• 1. За функціональним складом:
  • — спеціалізовані освітньо-наукові інноваційні комплекси — з вузькою спеціалізацією в якійсь галузі науки чи ІТ-технологій;
  • — багатофункціональні - поєднання в структурі освітньо-наукового інноваційного комплексу кількох споріднених функцій.
• 2. За провідною функцією:
  • — лабораторні центри — головною структуроутворюючою базою освітньонаукового інноваційного комплексу є хімічні, біологічні чи інші лабораторії;
  • — медіа бібліотеки — освітньо-науковий інноваційний комплекс як електронна інформаційна база загальноміського рівня;
  • — центр комп’ютерних технологій — спеціалізація освітньо-наукового інноваційного комплексу на різного роду ІТ-технологіях.
• 3. За віковою категорію:
  • — молодший шкільний вік — початкова спеціалізована освіта для дітей молодшого шкільного віку;
  • — старший шкільний вік — базова профільна підготовка;
  • — молодь (18−30 років) — освіта і оволодіння професією з перспективою подальшого працевлаштування.
• 4. За формою навчання:
  • — дистанційне;
  • — пояснювально-ілюстративне;
  • — комбіновані уроки.
• 5. За розміщенням:
  • — в центральній частині міста — вузькоспеціалізовані комплекси невеликого розміру;
  • — в житловій забудові - раціонально для дітей молодшого і старшого шкільного віку;
  • — в периферійних районах — великі багатофункціональні комплекси;
  • — за межами міста (як окремий комплекс) — як науково-дослідна і навчальна база окремої компанії (ІТ-містечко і т.п.).
• 6. За розміром:
  • — частина будівлі - оренда кількох приміщень чи поверхів в структурі багатофункціонального комплексу з іншою провідною функцією;
  • — окрема споруда — будівля, спеціально збудована (чи переобладнана) для освітньо-наукового інноваційного комплексу;
  • — комплекс споруд — група будівель з різними функціями в кожному з блоків;
  • — окреме містечко — багатофункціональний чи спеціалізований комплекс на периферії міста чи за його межами.
• 7. За композиційно-планувальною структурою:
  • — компактні - окрема споруда чи кілька пов’язаних між собою будівель;
  • — дисперсні - розсереджені на території корпуси.

Освітньо-наукові інноваційні комплекси, як і кожен тип архітектурних об'єктів, мають певні, притаманні лише їм, особливості формування.

По-перше, організація багатофункціональних освітньо-наукових інноваційних комплексів є доцільною і раціональною у великих і найбільших містах, де вони знайдуть своїх користувачів і їх потенційних працедавців. У невеликих населених пунктах інноваційні комплекси не будуть забезпечені слухачами. Єдиний виняток — організація в селищі чи невеликому містечку окремого комплексу як науково-дослідної і навчальної бази якоїсь компанії. При цьому обов’язковою умовою ефективності такого освітньо-наукового інноваційного комплексу є гарна транспортна забезпеченість.

Друга особливість багатофункціональних освітньо-наукових інноваційних комплексів — орієнтація на молодь (старшокласників, студентів, молодих людей віком до 30 років).

Третя особливість — сучасний підхід до освітнього процесу. Навчальний процес відбувається не у вигляді стандартних «пар», а у формі майстер-класів, онлайн-консультацій та семінарів, дистанційного навчання тощо. Підготовка спрямовується не на «загальноосвітні знання», а на здобуття сучасної актуальної професії (6, 7).

Четверта особливість багатофункціональних освітньо-наукових інноваційних комплексів — нетрадиційні вимоги до організації архітектурного середовища. Об'ємно-просторове і архітектурно-художнє рішення будівель своїм дизайном мають підкреслювати інноваційний характер об'єкта: мають застосовуватися сучасні форми, матеріали, конструкції, світло-кольровий дизайн тощо (8).

Сучасні міста дуже щільно забудовані. Тому пошук територіальних резервів для будівництва освітньо-наукових інноваційних комплексів є однією з головних проблем їх організації.

Оптимальними територіальними резервами для будівництва освітньонаукових інноваційних комплексів є території нераціонального використання — території зі складним та порушеним рельєфом, а також території житлової, громадської чи промислової забудови, які під впливом соціально-економічних змін в суспільстві чи інших факторів втратили своє значення, використовуються не на повну потужність, а також території, економічний, ландшафтний чи естетичний потенціал яких не використовується.

Основними типами територій нераціонального використання у структурі сучасних великих міст є малоефективні та бросові території. До малоефективних територій належать: території з малоцінною і зношеною забудовою, малоефективні промислові території, прирельсові території.

До бросових територій слід відносити: території зі складним та порушеним рельєфом, резервні території (1).

Основний і оптимальний територіальний резерв для формування освітньонаукових інноваційних комплексів — недіючі та малоефективні промислові території, які мають такі переваги: велика площа території; розвинута транспортна інфраструктура; оснащення усіма видами інженерних комунікацій; можливість переобладнання частини існуючих будівель і їх адаптації до нових функцій; гарні умови для розвитку лабораторної бази; відсутність поблизу цінної забудови — можливість вирішення будівель і споруд в сучасних формах і надання їм домінуючого композиційного і функціонального значення (3, 4).