Класифікація поживних середовищ

Середовища класифікують по консистенції, складу, походженням, призначенням та забрудненості матеріалу. При класифікації поживних середовищ по консистенції поживні середовища поділяють на щільні (тверді), напіврідкі і рідкі.При класифікації поживних середовищ за складом виділяють білкові, безбілкові і мінеральні середовища. 4] При класифікації поживних середовищ за походженням середовища поділяють на синтетичні та природні. 3].

Синтетичні середовища

Синтетичні середовища — це такі середовища, до складу яких входять тільки певні, хімічно чисті сполуки, взяті в точно зазначених концентраціях. Синтетичні середовища слід готувати на дистильованої води. Для розробки синтетичних середовищ, що забезпечують нормальний ріст досліджуваного мікроорганізму або максимальний біосинтез будь-якого продукту його життєдіяльності, необхідно знати особливості обміну речовин даного організму і його потреби в джерелах живлення. В даний час в розпорядженні мікробіологів є достатня кількість синтетичних середовищ, не поступаються за своїми якостями складним середах невідомого складу. Синтетичні середовища можуть мати відносно великий набір компонентів, але можуть бути й досить простими за складом. Синтетичні середовища найбільш зручні для дослідження обміну речовин мікроорганізмів. Знаючи точний склад і кількість вхідних в середу компонентів, можна вивчити їх споживання і перетворення у відповідні продукти обміну. С. Н. Виноградським в практику мікробіології введені елективний (виборчі) середовища для певних груп мікроорганізмів.

Ці середовища забезпечують переважний розвиток одного виду або групи споріднених мікроорганізмів і менш придатні або зовсім не придатні для розвитку інших. Знаючи фізіологічні особливості відповідної групи мікробів, можна підібрати такі умови культивування (склад середовища, її активну кислотність, умови аерації, температуру тощо), при яких будуть розвиватися лише мікроорганізми цієї групи. Це дозволяє вести різні біологічні процеси в лабораторії й у виробництві без попередньої стерилізації середовища. Такі середовища застосовуються головним чином для виділення мікроорганізмів з місць їх природного проживання, для отримання накопичувальних культур. 6].

Природні середовища для вирощування бактерій Природні поживні середовища можуть містити компоненти тваринного (наприклад, кров, сироватка, жовч) або рослинного (наприклад, шматочки овочів і фруктів) походження. За призначенням виділяють консервуючі середовища (для первинного посіву та транспортування), середовища збагачення (для нагромадження певної групи бактерій), середовища для культивування (універсальні прості, складні спеціальні та для токсінообразованія), середовища дм виділення та накопичення (консервуючі, збагачення та елективні) і середовища для ідентифікації (диференціальні й елективні-диференціальні). 6].

Напівсинтетичне середовище Поряд з натуральними і синтетичними середовищами виділяють так звані напівсинтетичні середовища. Головними компонентами складу — вуглеводи, солі амонію або нітрати, фосфати і т.д. Проте в їх склад завжди включаються речовини невизначеного складу, такі як дріжджовий автолізат, грунтовий екстрат або гідролізат казеїну. Ці середовища знаходять широке застосування в промисловій мікробіології для отримання амінокислот, вітамінів, антибіотиків та ін. важливих продуктів життєдіяльності мікроорганізмів. 13].

Слід мати на увазі, що середовища, що забезпечують хороший розвиток мікроорганізмів, не завжди підходять для вирішення інших дослідницьких і практичних завдань, так як далеко не у всіх випадках накопичення якого продукту життєдіяльності - ферменту, вітаміну, антибіотика і т.д. — йде паралельно накопиченню біомаси. Нерідко при рясному зростанні мікроорганізмів бажаний продукт метаболізму майже не утворюється або утворюється в недостатній кількості. [13].

Класифікація поживних середовищ по забрудненості матеріалу Якщо матеріал слабо забруднене сторонньої мікрофлорою, то для виділення чистих культур застосовують прості (за складом) середовища. При рясної контамінації сапрофіти використовують спеціальні або елективні (для окремих видів), селективні (тільки для окремих бактерій), диференційно-діагностичні (для полегшень ідентифікації) середовища. 13].

Характеристики поживних середовищ для культивування бактерій. Консервуючі середовища для бактерій. Середовища збагачення для бактерій. Елективні і селективні живильні середовища для вирощування бактерій. [13].

Консервуючі поживні середовища попереджають відмирання патогенів і пригнічують ріст сапрофітів. Найбільше застосування знайшли гліцеринова суміш (середа Тойга), гіпертонічний розчин, гліцериновий консервант з LiCl2, розчин цитрату натрію і дезоксихолат натрію (середа Бенгсанга-Еліота). [13].

Середовища збагачення бактерій Середовища збагачення (наприклад, середу китта-тароцці, селенітовий бульйон, тіогліколятная середу) застосовують для накопичення певної групи бактерій за рахунок створення умов, оптимальних для одних видів і несприятливих для інших. Найбільш часто в якості подібних агентів використовують різні фарбники і хімічні речовини — солі жовчних кислот, тетратионат Na +, телурит К, антибіотики, фуксин, гендіановий фіолетовий, діамантовий зелений та ін. 8].