Розділ 2. Рекреаційні ресурси природно-заповідного фонду

Волинь здавна славиться своїми лісами, чудовими озерами, повноводними ріками і різноманітним тваринним світом. Соснові бори й розкішні діброви, загадкові вільшаники і білокорі березняки створюють неповторну красу цього краю.

Шацький національний природний парк створено у 1983 році з метою збереження одного з найцінніших в Україні природних ландшафтів Волинського Полісся. Сучасна площа Шацького парку сягає 49 тис. га, з яких 10% є заповідними. Адміністрація парку знаходиться в селі Світязь.

Шацький національний природний парк лежить на головному Європейському вододілі, який відділяє водозбір Вісли і басейн Балтики від водозбору Прип’яті, яка бере тут свій початок, та від басейну Чорного моря. Охоплена охороною територія є рівниною, яка урізноманітнена наявністю невисоких пагорбів, які підносяться на 20−25 м, сягаючи 190 м висоти над рівнем моря.

Рис. 1 Шацький національний природний парк

Найнижчі місцини зайняті торфовищами, комплексами ставів у долині річки Копаївки, а головне — озерами. Загальна їх поверхня сягає 6,6 тис. га, що становить 14% території парку. Торфовища, переважно низинного та перехідного типів, займають 4% його поверхні. Великий комплекс вони формують у східній частині парку, де знаходиться найбільше торфовище з екзотичною назвою «Князь-Багон». Частину торфовищ змеліоровано, їх замінено на луки, які займають 7% площі парку.

Половина території парку вкрита лісами. Серед них переважають різного типу соснові бори, як наприклад, бір чорницевий, або більш світлий сухий бір лишайниковий, що трапляється на пісках та мокрий болотний бір, який трапляється у пониженнях території. Менші площі займають вільшини, а крім того березняки та мішані ліси — найчастіше дубово-соснові.

Поля, дороги та населені пункти займають 25% території парку. Кілька поселень розташовані на берегах озер, наприклад селище міського типу Шацьк — центр району, а також села Світязь, Пулемець, Острів'я, Піща та Залісся. Інші села розташовані на між озерних перешийках (як Пульмо) чи знаходяться в оточенні кількох озер (як Мельники).

Багатство тутешньої флори пізнається швидко. Ботаніки підрахували, що у парку існують понад 800 видів судинних рослин, серед яких є багато рідкісних і які перебувають під охороною. До найцінніших представників рослин належать, перш за все, післяльодовикові і тундрові релікти: береза низька, три види росичок, турча болотна; журавлина дрібноквіткова, товстянка звичайна, меч-трава болотна і осока Девеллова. Серед водних рослин привертають увагу латаття біле та глечики жовті.

Досить часто тут можна знайти рідкісні в інших місцях орхідні - венерині черевички справжні, ліпарис Лезеля, булатку червону, коручки болотні, темночервоні та широколисті, зозулині сльози яйцелисті та гніздівку звичайну.

Не менш багатий і тваринний світ парку. З великих ссавців тут є: лось, дикий кабак, косуля, вовк, лисиця і єнотовидна собака, рідше борсук, видра і норка європейська. Найчисленнішим є крилаті приятелі людини — птахи; їх тут є понад 240 видів, з яких близько 200 — це види лучні. Живий атлас авіфауни.

До рідкісних представників птахів належать: орлан білохвіст, змієїд, шуліка рудий, пугач, лелека чорний, сірий журавель, кульон великий, деркач і сорокопуд сірий. Під час перельотів можна побачити в небі або відпочиваючими на воді чи на землі справжні орнітологічні рідкості - лебедя-кликуна, норця чорношийого, білу чаплю та підорлика великого.

В озерах, річках, канавах, ставах і болітцях живе близько 30 видів риб. С серед них хижаки — щука, судак, окунь, таємничі соми, а також і лагідні плотвиці, лящі, лини, карасі та вудкарська рідкість — вугрі. Про біологічну та хімічну чистоту води в озерах свідчить наявність раків.

Шацький національний природний парк виконує багато функцій: природоохоронну, туристично-краєзнавчу і науково-дослідницьку, будучи експериментальним полігоном для університетів та інститутів зі Львова й Луцька. Сюди часто приїжджають і науковці з інших країн.

Одним з важливіших напрямків досліджень є спостереження за впливом меліорації, яку тут раніше було проведено, на стан природного середовища Полісся, а також опрацювання методів рекультивації та ренатуралізації здеградованих територій і моніторингу за ними [17].

Регіональний ландшафтний парк «Прип'ять-Стохід» утворений 23 листопада 1995 року. Він знаходиться на півночі Волинської області у Любешівському районі. Площа парку 22.628 га. Його протяжність із заходу на схід: 11−18 км, а з півночі на південь: від 16 до 22 км. Північна межа парку проходить по кордоні із республікою Білорусь.

Територія парку представляє один з найунікальніших природних комплексів, як в Україні, так і у Східній Європі. Цей край лісів, боліт і озер уособлює в собі головні риси різноманітної та багатої природи Полісся у його західній частині. Чудесні краєвиди відкриваються поблизу озер: Люб’язь та Скорінь. Проте, найбільш унікальні та неповторні краєвиди спостерігаються вздовж річок Прип’ять і Стохід. Остання має дуже влучну назву, що характеризує її повністю «річка сто ходів». Характерною особливістю цих річок є наявність десятків рукавів, русел, затонів, стариць, серед яких безліч заболочених та піщаних островів. Частина території парку відноситься до водно-болотних угідь міжнародного значення.

Регіональний ландшафтний парк багатий також на історико-культурну спадщину. Згідно археологічних знахідок перші поселення людини появились тут 20 тисяч років тому — епоху пізнього кам’яного віку. Знаходили також поселення епохи мезоліту, мідно-кам'яного віку, бронзи, заліза. Багато експонатів археології зберігаються як у місцевих музеях так і в державних музеях України. Через цю територію в давні часи проходив водний торговий шлях «із варяг у греки». Найбільш вагомими історико-культурними спорудами, які збереглися до нашого часу, на території РЛП «Прип'ять-Стохід» є ворота садиби-замку (ХVIII), які були побудовані в стилі барокко, колегія піярів у якій навчалися багато видатних людей серед яких найвиразнішою постаттю є польський національний герой Тадеуш Костюшко, та кляштор і костел капуцинів.

На даний час територія парку інтенсивно використовується для таких рекреаційних занять, як спортивне мисливство і аматорська рибна ловля, популярним є також збирання грибів та ягід. Приваблива територія також для пляжно-культурного відпочинку [18].

Черемський природний заповідник — перший заповідник, створений у Волинській області з метою збереження типових та унікальних природних комплексів Українського Полісся…

Загальна площа його становить 2975,7 га. Заповідник розташований у північній частині Маневицького р-ну Волинської області на межі з Рівненською областю, за 6 км на північ від с. Замостя. Територія представляє собою природно-територіальні комплекси, де збереглися малопорушені антропогенною діяльністю суцільні лісові масиви з унікальним еумезотрофним (перехідним дуже обводненим) осоково-сфагновим болотом Черемське (місцева назва «Чірмуське»), в межах якого знаходяться озера Черемське та Редичі.

Заповідник віддалений вiд населених пунктiв, на його території відсутні лінії електропередач, дороги з твердим покриттям, його територія знаходиться в безпосередній близькості з Рівненським природним заповідником (Білоозерський філіал) i межує iз 30-ти кілометровою зоною Рівненської АЕС (м. Кузнецовськ).

Рослинність заповідника характеризується ценотичним багатством і різноманіттям. Стан рослинності задовільний, що підтверджується добре збереженою структурою ценозів, домінуванням типових природних видів, наявністю раритетних угруповань.

З рідкісних видів рослин, що підлягають особливій охороні, тут відмічено один вид рослин із Червоного списку МСОП: зозулині черевички справжні, три види із Європейського Червоного списку: смілка литовська, глід український, козельці українські, чотири види занесені до Додатку № 1 Бернської конвенції: альдрованда пухирчаста, зозулині черевички справжні, жировик Лезеля, сон широколистий та 33 види вищих рослин, занесених до Червоної книги України.

Незважаючи на досить малу площу заповідника, тут зосереджено близько 25% рідкісних та зникаючих видів рослин Українського Полісся, що говорить про репрезентативність та цінність цієї території у флористичному відношенні.

До Європейського червоного списку занесено 11 видів тварин: красотіл пахучий, вусач великий дубовий західний, мурашка руда лісова, п’явка медична, мурашиний лев звичайний, очеретянка прудка, деркач, шуліка рудий, вовк, видра річкова, рись, виявлено 41 вид тварин, занесених до Червоної книги України.

Територія заповідника входить до складу водно-болотного угіддя міжнародного значення «Заплава р. Стоходу», яке, згідно з критеріями Рамсарської конвенції, має велику цінність і міжнародне значення, головним чином як місце оселення водоплавних птахів.

На емблемі Черемського заповідника у центральній частині зображена шейхцерія болотна (реліктова рідкісна рослина), яка є його своєрідним символом. Саме завдяки наявності угруповань цього «червонокнижного» виду у 1978 році тут був створений заказник, а Черемське болото не було осушене [15].

Рис. 2 Черемський заповідник

Рис. 3 «Оконські джерела»

Гідрологічна памятка природи «Оконські джерела»: на межиріччі річок Стоходу і Стиру в сім'ї озер карстового походження поблизу села Оконськ (Маневицький район Волинської області) розташоване — оз. Окнище, потужне джерело карстових вод, які виливаються на поверхню.

На початку XIX ст. це джерело витікало на поверхню в іншому місці, за 2 км на захід від сучасного, де до цього часу збереглась улоговина. Пізніше біля села Оконськ утворилося нове джерело, яке і описав П. Тутковський у 1899 році. За цим описом глибина озера становила 15 м, і вода в ньому була прозора. Температура води цілий рік однакова — 9 °C, навіть у суворі зими озеро не замерзало. Витрата води дорівнювала 10,5 тис. м. куб. на добу. У 30-х роках XX ст. горловина цього потужного джерела обвалилась, і воно зникло, а на території с. Оконськ виникло кілька малих джерел. Було пробурено три свердловини, щоб знайти основне джерело.

Джерело утворило невелике озеро глибиною 3 м і площею 0,5 га. Воно оточене валом і обсаджене деревами. В самому центрі озера б’ють два потужних джерела, і кожне з них утворює на його дзеркальній поверхні чашоподібне заглиблення, з якого постійно витікають грудочки крейди.

Вода в криниці прозора і приємна на смак, як і колись. Особливістю оконської води є те, що вона не піддається газуванню. Хоч до складу її входять вапно, магній, кухонна сіль (1,6 міліграма на один літр), проте хімічні та фізичні властивості її досліджені ще недостатньо, і тому вода не використовується для лікувальних цілей.

Рівень води в озері постійний, воно ніколи не переповнюється бо сполучається з річкою Оконкою, а також з кількома ставками, де розводять цінну і вибагливу рибу форель [15].