Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Дамаск

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

А вже за часів арабів християнська церква перетворилася на мечеть Омейядов — третю по значимості в мусульманському світі. Іслам, який принесли з собою нові власники Дамаска араби, він сприяв розквітові міста. Для прочан, яких направляли на хадж в Мекку, він став останньою зупинкою перед виснажливим переходом через Аравійську пустелю. Вони закуповували тут усе необхідне, залишаючи чималі деньги… Читати ще >

Дамаск (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Дамаск

Дамаск — столиця мусульманської держави Сирії. Але є багато у ній і християнських святинь. Чимало їх ми пов’язані безпосередньо з ім'ям апостола Павла. Місце для християнської каплиці знайшлося навіть у стінах головною мечеті города.

Дамаск — одне з найстародавніших Землі міст. Перші відомості про неї зустрічаються в єгипетських написах, вік яких — чотири тисячі років. Є згадування про Дамаску й у Біблії. Там сказано, що його заснував правнук самого Ноя, якого звали Уз.

От тієї давнину в Дамаску, звісно ж, не залишилося: самі старі пам’ятники сягають кінцю минулої ери, часів римського господства.

С римських часів збереглися великі кам’яні блоки в кладці фортечної стіни, колись опоясывавшей все місто. Очолювані полководцем Гнеем Помпеєм римляни прийшли о Дамаск на 64-му р. до зв. е. Сірі каміння вище — то це вже спадщину арабів, що з’явилися в Дамаску в VII в. вже нашої ери, витіснивши звідси візантійців. Кілька років тому у ніші римської фортечної стіни перебував продуктовий магазин. Тепер вона порожній. Повз суцільним потоком рухаються бувалі в бувальцях автомобілі. У тому числі, до речі, чимало російських: хіба що кожен третій таксі у місті — «жигули».

Разъехаться тут старого міста нелегко — а їх прокладали ще римляни. Світлофорів тут раз, два та й годі — управління вуличним рухом покладено регулювальників. Але й ними, і знаки тут далеко не всі звертає увагу — правоохоронцям залишається тільки позіхаючи проводжати очима нарушителей.

В старій частині Дамаска досі збереглася давньоримська планування кварталів. Римляни будували міста на зразок своїх військових таборів — дотримуючись сувору прямокутну планировку.

Улица Мидхат Паша, яка перетинає старий Дамаск зі Сходу захід — пряме спадщина римської планування. При римлянах вона називалася віа Ректа, тобто Пряма вулиця. Нині вона називається Мидхат Паша. Знаменита ця вулиця тим, що згадується десятки разів, оскільки пов’язана з святим апостолом Павлом.

В юності майбутній апостол був гонителем християн, але не всі змінилося коли біля Дамаска серед світла йому з’явився Ісус. Засліпленого Савла, так до хрещення звали Павла, викликали появу місто на Пряму вулицю до якомусь Іуді. Де саме у Віа Ректа стояв будинок Іуди, невідомо. На одній з пов’язаної з ній вузьких вуличок показують інший будинок, пов’язаний з ім'ям апостола Павла.

В Дамаску також жив одне із учнів Христа — Ананія. Він вилікував Савла від сліпоти, хрестив його, назвав ім'ям Павло і благословив на місіонерську деятельность…

…Здесь досі залишилася каплиця — що у наші дні називається каплиця Святого Ананія — де колись збиралися перші християни Дамаска. Святий Ананія вважається першим єпископом Дамаска. Він із сімдесяти учнів Христа, яких той, як зазначено в Євангелії, «послав перед своїм у кожне місто і важливе місце, куди сам хотів йти». За проповідь християнства Ананій було надано мученицькою смерти.

По легенді перетвореному Павлу, аби бути схопленим, довелося терміново залишити Дамаск. Однодумці допомогли б йому бігти, спустивши в кошика із міської стены.

Жители Дамаска стверджують, що апостола відбулося біля воріт Баб Кисан, колись римських воріт Сатурна, нині перетворених на християнську каплицю. У каплиці туристам і прочанам показують кошик — нібито на точну копію тієї, у якій спускався зі стіни Павел.

«Бегство Святого Павла» зображено і гіпсовому барельєфі на східному межі каплиці. Відразу висять картини на євангельські сюжети. Їх декілька років як розв’язано подарували сирійської церкви російські иконописцы.

В фортечному мурі, опоясывающей Дамаск, вісім воріт. Окремі тепер служать входом на міської ринок аль-Хамидия.

Работает ринок шість днів, у тиждень, у п’ятницю, як в усій країні, вихідний. З дев’яти ранку до дев’яти вечора тут кипить життя. Від палючих променів сонця торговців і покупців захищає склепінчаста дах з безліччю окон.

Товар тут — традиційно східний. Найбільше кальянів — арабською вони називаються «наргіле». Ціну спочатку вимагають позамежну, але, як слід поторгувавши, можна розкішний агрегат за семьсот-восемьсот сирійських лір, що у перерахунку рублі близько п’яти сотен.

Восточные наряди на аль-Хамидии представлені у изобилии.

То і йдеться трапляються лави, де зібрані, здається, все пахощі, якими славиться Схід: сандал, мирра, ладан, жасмин.

Ахмед — як торгує духами, однак і становить запахи.

Ахмед, торговець і парфумер: «Цьому мене навчив мій тату, яке — мій дід. Вони також торгували тут. Місце над ринком зазвичай передається у спадщину від батька до сина. Оце, наприклад, торговець вже у четвертому поколении».

Рынок аль-Хамидия плавно перетворюється на вулицю Баб аль-Барид. Тут, нагадуючи недобудовані голлівудські декорації, височіють колони сірого мармуру. Усе це, що успадкували від колонади, колись украшавшей вхід в давньоримський храм Юпітера, побудований ще третьому столітті. До нього з боку цьому самому місці перебував арамейська храм. Коли Дамаск прийшли візантійці, вони перебудували давньоримський храм в християнську церква Іоанна Крестителя…

…А вже за часів арабів християнська церква перетворилася на мечеть Омейядов — третю по значимості в мусульманському світі. Іслам, який принесли з собою нові власники Дамаска араби, він сприяв розквітові міста. Для прочан, яких направляли на хадж в Мекку, він став останньою зупинкою перед виснажливим переходом через Аравійську пустелю. Вони закуповували тут усе необхідне, залишаючи чималі деньги.

Византийская церква Іоанна Христителя була перебудована в мечеть лише крізь років після завоювання арабами Дамаска. Доти все молилися щодо одного будинку — мусульмани у Західному крилі церкви, християни — в восточном.

Мечеть Омейядов, крім іншого, знаменита тим, аж у ній міститься християнська каплиця. У цьому каплиці, якщо вірити місцевим легендам, спочиває голова Святого Іоанна Христителя. За традицією її знайшли у одному з підземних склепів християнського храму ще 705 року араби, перестраивавшие храм в мечеть. До жалю, каплиця зараз закрита. До речі, це найкраще місце шанується як християнами, і мусульманами. Для мусульман Іоанн Хреститель, як багато біблійні святі, — одне із пророків. Вони називають його Йяхья. Крім каплиці в мечеті Омейядов залишилася ще одне деталь візантійського храму — купіль, в яку колись хрестили младенцев.

Мусульмане Дамаска збираються на молитву в мечеті Омейядов п’ять разів на день. До того, що сюди ж приходять християни вклонитися своєї що зберігається у каплиці святині, вони ставляться цілком спокойно.

Абу-Халед, парафіянин: «Ніхто не заперечує такого сусідства. Іслам, що про нього говорили необізнані люди, релігія мирна. Вам кожен тут скаже: все люди мають жити у порозумінні, хоч би якою була її вера».

В Дамаску, справді, мусульмани і християни живуть у злагоді та злагоді вже понад тисячу років. За довгу історію місто побачив правителів найрізноманітніших віросповідань, і називали вони себе по-різному: фараони, царі, прокуратури, халіфи, султаны…

Сегодня Дамаск — столиця республіки на чолі якою стоїть президент Башар Асад, син національний герой Хафеза Асада, тридцять років який керував країною. Портрети теперішній президент та її батька столиці, як і загалом у Сирії, висять на кожному шагу.

Расположившийся біля підніжжя Касьюн древній Дамаск швидко розростається: в сорокових роках минулого століття нього було всього триста тисяч чоловік, а сьогодні — понад чотири миллионов.

В місті прокладаються швидкісні магістралі, будуються висотні вдома, квартири яких, до речі, навіть із московським мірками стоять недешево.

Открываются в Дамаску і інтернет-кафе — допоки вони новина для сирійської столицы.

При всьому тому в Дамаску ще є місця, де можна лише побачити, а й почути минуле. На вулиці Нофара у південній частині Старого Дамаска у маленькому кафе виступає хакавати — так араби називають народних сказителей. Нині послухати хакавати до кав’ярні майже остаточно дійшли основному туристи із Лівану, де традиція усного оповідання вже втрачено. Адже історія вони з сирійцями, як і з багатьма іншими близькосхідними народами, общая.

Дамаск переживав періоди злетів і падінь, але завжди був однією з головних культурні центри Сходу. І з того як Сирія стає дедалі відкритої країною, дедалі більше людей приїжджають оцінити цей овіяний легендами город.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою