Аналіз інформаційної взаємодії

Швидке зростання і розширення сучасних мереж призвели до того, що протокол RIP досяг меж своїх можливостей. Протокол RIP має певні обмеження, які можуть призвести до виникнення проблем у великих мережах:

• · Протокол RIP підтримує максимум 15 переходів. Мережа RIP, що включає більше 15 переходів (15 маршрутизаторів) розглядається як недоступна.
• · Періодичні широкомовні розсилки повної таблиці маршрутизації споживають значну частку пропускної здібності. Це основна проблема великих мереж, особливо на повільних каналах і хмарах WAN.
• · Конвергенція протоколу RIP відбувається повільніше, ніж конвергенція OSPF. У великих мережах конвергенція займає близько хвилини. По закінченню періоду часу захоплення і збору сміття маршрутизатори RIP почнуть поступово оголошувати про витікання часу очікування даних, які не було отримано останнім часом. Це неприйнятно у великих середовищах, так як може привести до неузгодженості маршрутизації.
• · У RIP відсутні концепції затримки мережі та вартості каналу. Рішення про маршрутизації ґрунтуються на числі переходів. Шлях з найменшим числом переходів до місця призначення завжди більш кращий, навіть якщо довший шлях має більшу сукупної пропускною здатністю каналу і меншими затримками.
• · Мережі RIP є однорідними. Поняття областей або меж відсутня. З появою безкласової маршрутизації і інтелектуального використання агрегування і підсумовування, мережі RIP морально застаріли.

Протокол RIP2 — це незначне покращення в порівнянні з протоколом RIP, в ньому зберігаються обмеження на число переходів і повільна конвергенція. Ці можливості критично важливі для сучасних великих мереж.

OSPF, у свою чергу, вирішує більшу частину завдань, описаних вище:

• · У OSPF число переходів не обмежена.
• · Інтелектуальне використання VLSM дуже зручно при призначення IP-адрес.
• · OSPF використовує мультиадресную розсилку IP для відправки оновлень стану каналу. Це зменшує обсяг обробки на маршрутизаторах, що не прослуховують пакети OSPF. Крім того, поновлення відправляються тільки при змінах маршрутизації, а не періодично. Це забезпечує більш ефективне використання пропускної здатності.
• · OSPF пропонує більш досконалу конвергенцію, RIP. Це пов’язано з тим, що зміни маршрутизації поширюються миттєво, а не періодично.
• · OSPF пропонує більш ефективне вирівнювання навантаження.
• · OSPF пропонує логічне визначення мереж, що має на увазі поділ маршрутизаторів на області. Це дозволяє обмежити поширення оновлень по мережі. Крім того, ця можливість надає механізм агрегування маршрутів і скорочення непотрібного поширення даних підмережі.
• · OSPF підтримує аутентифікацію маршрутизації з використанням різних методів аутентифікації на основі пароля.
• · Протокол OSPF забезпечує передачу і маркування зовнішніх маршрутів, введені в автономну систему. При цьому відслідковуються зовнішні маршрути, введені зовнішніми протоколами, такими як BGP.

Безумовно, це призводить до ускладнення настройки і усунення неполадок мереж OSPF. Адміністратори, звиклі до простоти RIP, зіткнуться з великим обсягом нової інформації, який необхідно засвоїти, щоб управляти мережами OSPF на належному рівні. Крім того, збільшиться обсяг службових даних для виділення пам’яті і завантаження ЦП. Деякі з маршрутизаторів під управлінням RIP можуть зажадати модернізації для обробки службових даних OSPF.

Висновок по третьому розділу В даному розділі було розглянуто фізична та логічна структура мережі кафедри, практична реалізація інформаційної взаємодії на базі протоколу RIP та OSPF з використанням технології Inter-vlan (традиційна модуль та модель маршрутизатора-на-паличці), та порівняння двох протоколів динамічної маршрутизації.