Види, умови та процеси ухвалення рішень

Ухвалення рішення може означати як окрему дію, так і певний загальний процес. Ухвалення рішення як окрема дія — це вибір одного з кількох можливих варіантів. Весь процес ухвалення рішення охоплює виявлення і визначення природи ситуації, яка потребує ухвалення рішення, розгляд варіантів, вибір найліпшого з них та втілення його в життя.

Усі рішення можна розділити на дві категорії: програмовані та непрограмовані. Програмованими рішеннями є ті, які передбачають структурованість і повторюваність через певні проміжки часу. Натомість, непрограмовані рішення є порівняно неструктурованими і, крім того, трапляються зрідка. Мен-ри, які стикаються з потребою ухвалення такого рішення, повинні трактувати цю ситуацію як унікальну, витрачати максимум часу, енергії, ресурсів для її всебічного вивчення. Під час ухвалення рішень враховують умови визначеності, ризику і невизначеності. Більшість рішень о-ії ухвалюють за умов невизначеності. Тому мен-ри повинні вивчити всю можливу інформацію про ситуацію та ухвалюють рішення логічне й раціональне. Ухвалення рішень за умов визначеності. Коли особа, що ухвалює рішення, має обгрунтовані дані щодо можливих варіантів та конкретних умов. Ухвалення рішень в умовах ризику — можливість кожного з варіантів, що завдає потенційних збитків. Мен-р повинен передбачити можливі результати від ухвалених рішень.