Вирощування високоякісного насіння сільськогосподарських культур

Вступ

Інтенсифікація насінної справи є складовою проблемою розширеного відтворення насіннєвого матеріалу за рахунок факторів, які впливають на його якість. Розвиток господарства на інтенсивній основі пов’язаний не лише з вичерпаністю можливостей подальшого розширення посівів під зерновими культурами, а й вдосконалення сортових особливостей посівного матеріалу. Отже, інтенсифікація виробництва і ресурсозбереження на сучасному етапі розвитку галузі рослинництва стали взаємопов'язаними проблемами. Їх вирішення великою мірою залежить від вдосконалення якості насіння та його врожайних властивостей.

Насінництво сільськогосподарських культур в Україні регламентоване Законами України «Про насіння й садивний матеріал» та «Про охорону прав на сорти рослин». Існують також інші законодавчі та нормативно — правові акти: «Державний реєстр рослин, придатних для ощирення в Україні», «Інструкція по апробації сортових посівів», Державний стандарт «Насіння сільськогосподарських культур. Сортові посівні якості».

Одним з фундаментальних завдань у насінництві є обґрунтування питань стратегії й тактики сортової політики, якість якої визначає ступінь оптимізації взаємопов'язаного використання природних та економічних ресурсів зернового господарства й забезпечення необхідної суспільству кількості і якості продукції. Інтенсифікація насінної справи є складовою й проблемою розширеного відтворення насіннєвого матеріалу за рахунок різних факторів, які впливають на його якість, розвиток господарства. На інтенсивній основі пов’язаний не лише з вичерпаністю можливостей подальшого розширення посівів під зерновими культурами, а й удосконалення сортових особливостей посівного матеріалу. Отже, інтенсифікація виробництва й ресурсозбереження на сучасному етапі розвитку галузі рослинництва, стали взаємопов'язаними проблемами. Їх вирішення великою мірою залежить від вдосконалення якості насіння та його врожайних властивостей.

Завданням післязбиральної обробки насіннєвого матеріалу є підготовка його до висівання та тривалого зберігання. Стан зберігання великою мірою залежить від умов вирощування материнських рослин, режиму збирання врожаю. Експериментальні дані показують, що впродовж післязбирального дозрівання насіння завершується синтез білків, які стають стійкими до гідролітичної дії протеолітичних ферментів.

Технологічний процес післязбиральної обробки і передпосівної підготовки насіння включає такі основні операції: приймання, попереднє очищення й сушіння, заключне очищення і сортування, затарювання та складування, протруювання, відпуск готової продукції. Допоміжні операції: прибирання токів, приміщень, очищення машин, вчасне видалення відходів, транспортування та ін.

Завдання внутрішньогосподарського контролю на цьому етапі полягає у збереженні сортових якостей, досягнутих на попередніх етапах, доведення насіння до посівних кондицій, передбачених стандартом.

У процесі зберігання насіння піддається дії як ендогенних, так і екзогенних факторів. За допомогою очищення і сортування насіннєвого матеріалу вирішуються три важливих завдання: віддалення домішок й одержання чистого сортового насіння культури основного сорту, поліпшення фізичних показників насіння.

Вирішення цих завдань ґрунтується на всебічному використанні відмінностей фізико — механічних властивостей насіння різних культур (парусність, розміри, маса, форма, характер поверхні тощо). Насіннєві суміші на сучасних очисних машинах розділяють здебільшого повітряним потоком, решетами і трієрами.

1. Огляд літератури За умов промислового насінництва післязбиральне оброблення насіння і доведення його до посівних кондицій високого класу ефективні тільки на спеціалізованих зерноочисне — сушильних комплексах. Насинева маса, що надходить на тік після обмолоту, є складною механічною сумішшю (ворохом) насіння основної культури та різних органічних і мінеральних домішок (Бакай С., 1992).

Незважаючи на деякі позитивні зрушення, досягнуті останніми роками, розробка дійових механізмів розвитку національної системи насінництва вимагає докорінного поліпшення стану насіннєвої галузі шляхом її прискореного реформування. Перш за все слід відмовитися від стереотипів науково — технічного забезпечення, зорієнтованого на обласний рівень, та розробки селекційних програм, спрямованих на одну кліматичну зону. Усі суб'єкти системи насінництва, які отримують від держави право на вирощування та реалізацію насіння, в обов’язковому порядку мають отримати ліцензію від власника сорту.

За повідомленням вчених (Строна І.Г., Макрушина М.М.) стан зберігання насіння великою мірою залежить від умов вирощування материнських рослин, режиму збирання та зберігання. Умови вирощування визначають різні якості показники: хімічний склад і фізіологічний стан зерна, фізико — механічні властивості, ураження збудниками хвороб та пошкодження шкідниками, генетичні особливості, а також біологічні властивості (активність накльовування, енергія проростання, схожість, інтенсивність росту проростків, врожайні властивості).

Насіння утворюється в результаті злиття двох гамет, утворення зиготи і її подальшого розвитку. Весь комплекс агротехнічних заходів на насінницьких посівах повинен бути спрямованим на вирощування здорових рослин і на утворення сприятливих умов для запилення, запліднення й розвитку екологічних факторів. На утворення сортових посівних і врожайних якостей насіння впливає агротехніка.

Царенко О.М., Шемавньов В.І. стверджують, що сучасні сорти й гібриди необхідно вирощувати в умовах оптимальної агротехніки. Було виявлено те, що агротехніка впливає лише в порівнянні з погодно — кліматичними умовами, але має ті переваги, що цим процесом можна керувати. Отже, з агротехнічними прийомами потрібно позитивно впливати на утворення цінних якостей природних факторів й усувати негативну їх дію. Агротехнічні заходи — вибір попередника, внесення добрив, норми висіву і строки сівби, збереження вологи ґрунту — завжди сприяють вирощуванню добре розвинених, здорових материнських рослин, на яких формується насіння.

Глибокі дослідження в свій час в цьому напрямку проведені видатними українськими насіннєзнавцями Кулєшовим М.М. та Строною І.Г. Повідомлення про особливості розвитку насіння на материнській рослині, про їх різні якості мають місце в наукових працях Гриценко В. В., Лободи Н. В., Макрушина М. М. Автори роблять висновки про те, що тільки із повноцінних статевих клітин може утворюватися покоління з високою життєздатністю.

За повідомленням Лободи Н. В., під час зберігання зерна виділяють два періоди: у перший період відбувається післязбиральне дозрівання, в результаті якого поліпшуються властивості зерна, в другий — настає період старіння, яке призводить, як правило, до погіршення якісних показників.

Якість насіння, в значній мірі, визначається його хімічними особливостями. Кількість мікроелементів, азоту, фосфору, калію може значно змінюватися під впливом живлення. У покращенні якості насіння позитивну роль відіграє фосфор. Навпаки, залишок азоту пригнічує життєздатність насіння (Макрушин М.М., Шемавньов В.І.).

Урожайність та якість насіння польових культур визначаються потенціальними можливостями сорту. Кожен організм має тільки йому властиву фенотипічну норму реакції, яка полягає у здатності виявляти ті чи інші ознаки і властивості у певних умовах навколишнього середовища. Сучасні сорти сільськогосподарських культур забезпечують високу продуктивність тільки в умовах високої агротехніки.

При отриманні високоякісного насіння велике значення має проведення контролю. Проведення видових і сортових прополок покращує сортові якості насіння. Велике значення має боротьба з хворобами, шкідниками та бур’янами. Особливо загрозливі для насінницьких посівів важковідокремлювальні, злісні, шкідливі та карантинні бур’яни.

Із ростом рівня механізації сівби, збирання, транспортування та післязбиральної обробки насіння швидко підвищується його механічне пошкодження. Поряд з цим травмування насіння зумовлюється й іншими причинами пошкодження шкідниками та ураження хворобами, вплив ом екологічних факторів.

Ретельні дослідження типів травмування та розробки ефективних заходів запобігання травмування провели такі вчені: Строна І.Г., Кулєшов М.М., Іжик М.К., Макрушин М. М. Вказані дослідники стверджують, що за допомогою запобіжних заходів можна довести до мінімуму, як ступінь самого пошкодження, так і його негативний вплив на посівні та врожайні властивості насіння.

Технологічний процес передпосівної обробки насіння зернових культур передбачає наступні основні обов’язкові операції й приймання, первинне очищення й сортування, протруювання, відпускання готової продукції.

Допоміжні операції - це прибирання токів і приміщень, очищення машин, своєчасне прибирання відходів та транспортування. Їх високоякісне виконання особливо важливе у виробництві елітного насіння цієї культури.

Одночасне очищення й сортування посівного матеріалу найбільш успішно проходить в тому разі, коли насіннєочисні машини або відокремлений агрегат комплектується із простих зерноочисних машин і складних у цьому випадку ворохоочисних, очищає їх від мертвих і живих домішок та полегшує роботу сортувальних машин по розділу зернової маси по розміру насіння, масі та інших ознаках.

Отже, наведені вище дані із наукової літератури, методичних рекомендацій та нормативно — правових вказівок дозволяють стверджувати те, що для отримання високоякісного насіння потрібні знання фізіології утворення насіння.

Необхідно вміти правильно керувати генетичними й біохімічними аспектами утворення й життя насіння. Потрібно враховувати екологічні умови утворення насіннєвого матеріалу.

В отриманні насіння високих кондиційних якостей має значення знання онтогенетичної мінливості, яка має місце в материнських рослинах.

У практичній діяльності агронома — насіняра ці знання мають вирішальне значення в отриманні насіння з високими сортовими, посівними та врожайними якостями.

2. Способи і строки збирання врожаю на насіннєвих посівах Вибір строку та способу збирання насіннєвих ділянок ґрунтується на особливостях культури, сорту, стану посіва, а також на рівні розвитку й розмноження небезпечних видів шкідників і хвороб. Головне при збиранні - не допустити зниження сортових, насіннєвих і врожайних якостей вирощеного насіння.

Збирання насіннєвих ділянок необхідно проводити своєчасно, швидко, не допускаючи перестою врожаю на корені.

Найбільший врожай високоякісного насіння одержують під час збирання в перші п’ять діб після настання повної стиглості. Збирання протягом десяти і більше діб знижує врожай на 15 — 20% і більше. При цьому підвищується загроза обсипання та травмування насіння, пошкодження його клопом — черепашкою, іншими шкідниками.

У вологу погоду при збиранні можливе виникнення ензимомікозного виснаження, яке супроводжується різким зниженням якості насіння через розвиток грибкових захворювань, особливо плісеневих. Зерна можуть проростати в колосі або в скошених валках.

Досвід останніх років показав, що найкращі результати дає одноразове збирання насіннєвих посівів прямим комбайнуванням, як основний спосіб.

Роздільний спосіб слід застосовувати як допоміжний, у безвихідних випадках.

Збирання прямим комбайнуванням доцільно проводити на вирівняних по стеблостою, незабур’янених, на зріджених і низькорослих посівах.

Оптимальний період для скошування зернових у валки — це 4 — 5 діб від початку воскової стиглості в степу і 5 — 7 діб — у лісостепу. Перед дворазовим збиранням поле розбивають на загонки так, щоб довга сторона була направлена поперек рядків, а на полеглих посівах — поперек полягання. Співвідношення сторін загонки від довжини поля (1:6 — 1:12). Висота скошування рослин, яка забезпечує добре провітрювання хлібної маси, утримання валків на стерні й уникнення втрат при підбиранні валків, дорівнює 15 — 20 см.

При дворазовому збиранні низькорослих, забур’янених посівів, з подсівом багаторічних трав можна зменшити висоту скошування до 12 — 15 см. До того ж доцільно скошену хлібну масу укладати в спарені валки за допомогою жатки ЖСН — 6 — 12.

Обмолот валків проводять через 3 — 4 доби, коли вологість рослин у валках знизиться до 16 — 18%, використовуючи зернозбиральні комбайни «Нива», «Колос», «Лан», «Дон 1500» та ін.

3. Попереднє очищення насінних мас Попереднє очищення проводять при його вологості 18 — 40% і засміченості 10 — 20% за допомогою машин для попереднього очищення ЗД — 10 000, МПО — 50, К — 52, К — 523, К — 527А (стаціонарних) і ОВП — 20А, ОВС — 25 (пересувних). Ворох розділяють на дві фракції: зерно і відходи. Із вороха виділяють не менше 50% домішок. Залишок солом’яних домішок завдовжки до 50 мм повинен становити не більше 0,2%.

Якщо насіннєвий ворох має вологість не більше 18% і засміченість до 8%, то його піддають первинному очищенню (без попереднього).

Первинні очищення здійснюють на стаціонарних (ЗАВ — 10, ЗВС — 20, ЗВС — 20А, СВУ — 5А, К — 218, К — 531А) або пересувних (ОС — 4,5 М, СМ — 4) очисних машин. За допомогою повітряного потоку насіннєвий ворох розділюють на три фракції: насіння, фуражні і крупні відходи, легкі та дрібні домішки.

Своєчасне виділення із зернової маси насіння бур’янів, зелених частин рослин, пилу та значної кількості мікроорганізмів знижує її фізіологічну активність.

Особливо недопустима затримка з очищенням насінних фондів. Проведення цієї роботи в більш різні строки дозволяє довести партії насіння тільки до рівня посівних кондицій першого або другого класу, по вмісту домішок, але не впливає позитивно на стан насіння при зберіганні, їх життєздатність та польову схожість.

Ефективність очищення залежить від правильності підбору зерноочисних машин, встановлення і регулювання робочих органів.

Добрі результати при очищенні отримують, якщо передчасно перевіряють склад домішок в партіях зерна.

Після первинного очищення насіння надходить на трієрні блоки для видалення коротших і довших від насіння основної культури домішок.

Безпосередньо вторинному очищенню можна піддавати насіннєвий ворох вологістю до 18% і засміченістю до 8%. На тих самих машинах, що проводять первинні очищення, вихідний ворох розділяють на чотири фракції: насіння, фуражні відходи, легкі домішки, крупні та дрібні домішки.

Після вторинного очищення насіння за чистотою повинно відповідати вимогам стандарту.

Якщо після первинної та вторинної очистки насіння містить важко відокремлювані домішки, його очищують на пневматичних сортувальних столах і магнітних насіннєочисних машинах.

На пневматичних сортувальних столах ПСС — 2,5 і СПС — 5, пневматичній зерноочисній колонці ОПС — 2 насіння зернових, бобових, олійних культур і трав очищують від важковідокремлюваних домішок. Ці машини застосовують у потокових лініях та самостійно.

Від якості підготовки насіння значною мірою залежать його врожайні властивості. Нині в аграрному секторі створюються компанії, які для післязбирального оброблення і підготовки насіння до сівби створюють насіннєві заводи, обладнані потоковими лініями фірми «Кембрія Хайд» (Австрія). Такі комплекси вже функціонують в Запорізькій, Кіровоградській, Сумській і Тернопільській областях.

4. Травмування насіння та боротьба з ним Під час механізованої обробки насіння (очистка й сортування, протруювання) відбувається його травмування. За даними Строни І.Г., в умовах виробництва травмування досягає: по озимій пшениці - 48 — 50%, озимому житу — 85 — 90%, кукурудзі - 95%.

Травмоване насіння має знижені енергію проростання, польову схожість. Розрізняють макро — та — мікротравми насіння. На сучасних очисних машинах можна відібрати тільки подрібнене та плюскле насіння, а з мікротравмами залишається в посівному матеріалі, знижуючи його якість.

Високі температури, дуже різка зміна високих і низьких температур при сушінні насіння призводить до утворення тріщин, що спричиняє розвиток хвороб, зниження схожості та врожайних якостей насіння.

У процесі доробки і транспортування насіння піддається механічним ударам. Тому насіннєочисні машини підбирають його у такий спосіб, щоб за один пропуск виконати очистку й сортування.

Не можна допускати падіння насіння з великої висоти. Для цього навантажувальний механізм піднімають поступово, щоб забезпечити падіння насіння з висоти 40 — 50 см.

Але на сучасних очисних машинах можна відібрати (видалити) тільки подрібнене та плюскле насіння, а з мікротравмами залишається в посівному матеріалі, знижуючи його якість.

5. Сушіння насіння Згідно з вимогами стандартів на посівні якості насіння, його вологість при зберіганні не повинна перевищувати зазначений %. При вищій вологості насіння потрібно сушити.

Способи сушіння залежать від вологості насіння, його кількості і тепличних можливостей.

Для невеликих партій насіння, вологість якого не більше 16 — 18%, можна застосувати повітряно — сонячне сушіння, розстилаючи на току. Чим тонший шар зерна, тим інтенсивніше воно висушується. Але при малій товщині шару потрібна велика площа для розміщення зерна. Рекомендують наступну товщину насипу зерна: основних зернових культур — 10 — 20 см, зернобобових — 10 — 15 см.

Важливий фактор при сонячному сушінні - характер підлоги, на якій знаходиться зернова маса. Не можна сушити зерно на залізобетонних підлогах, якщо вони не ізольовані від грунту, також прямо на грунті.

Дозволяють сушити тільки на дерев’яних або асфальтованих ділянках, які достатньо ізолюють насіння від зволоження грунтом та застерігає виникненню великого температурного градієнту. Такі ділянки розміщують на території току або між складами, добре ізолюють від грунту та роблять невеликий схил (6*) на південь.

Зернова маса, розміщена на площадках тонким шаром (краще з гребенями), нагрівається з поверхні до температури 25 — 50*С. Нагрівання поверхні насипу та повітря навколо нього призводить до інтенсивного випаровування вологи із зерна. Особливо успішно така сушка проходить в вітряну погоду, так як пари вологи не затримуються над поверхнею насипу.

При дотриманні правил вологості зерна в добру погоду за день знижують на 1 — 3*С та більше. Чим більша вологість зернової маси, тим більше вологи при сприятливих умовах можна видалити з неї. При необхідності сонячне сушіння продовжують і на наступний день, збираючи зернову масу на ніч в кучі і накриваючи її брезентами.

Повітряно — сонячне сушіння сприяє дозріванню зерна і робить його більш стійким при зберіганні, так як зернова маса на сонці стерилізується від мікроорганізмів.

Активне вентилювання атмосферним повітрям застосовують при тимчасовому зберіганні (1 — 2 тижні) насіння з вологістю не більше 16 — 18%. При відносній вологості повітря понад 70% вентилювання проводять підігрітим повітрям. Гранична температура підігріву вологого насіння — 4*С, сухого — 45*С.

Надпідлогова сушарка складається з повітряного підігрівача з вентилятором, повітряпроводу, однієї або двох сушильних камер з решітками, суцільних настилів, які накривають сіткою або мішковиною.

Вентилювати насіння атмосферним повітрям краще вночі та вранці. Насіння, що нагрівається, слід вентилювати безперервно, поки температура його не відрізняється від температури навколишнього середовища на 3 — 5*С.

У спеціалізованих насінницьких господарствах, на насіннєвих заводах при обробці великих партій насіння застосовують насіннєочисні - та — сушильні комплекси. Для потокових ліній промисловістю випускаються барабанні сушарки та вентильовані бункери.

Сушіння насіння є одним з важливих засобів збереження його посівних якостей. У процесі сушіння насіння може травмуватися внаслідок механічних ударів і дії температури. Високі температури і різка зміна високих і низьких температур можуть призводити до мікротравми (особливо до внутрішніх тріщин), внаслідок чого не тільки знижується життєздатність й схожість, а й врожайні якості насіння.

Тому дуже важливо вибрати режим сушіння. Найсприятливішим є ступінчатий режим сушіння, тобто зниження вологості насіння за одне проходження через сушильну й охолоджувальну камери, яке не повинно перевищувати у зернових — 6%, а у зернобобових — 3 — 4%.

Для правильного вибору режиму сушіння визначають вологість насіння і розраховують кількість проходження його через сушарку.

У процесі сушіння систематично відбирають проби насіння для визначення його вологості і температури, а також контролюють температуру теплоносія. При вмілому сушінні на механізованих зерносушилках можна досить швидко і високоякісно довести значні партії насіння до стандартної вологості, а посівні якості - до високих кондицій.

Гранична температура нагрівання насіння зерна вологістю до 20% у сушарках становить 45*С, а при вологості понад 26% - не більше 40*С (таблиця1).

При сушінні обов’язково враховують цільове призначення партії зерна. Максимальна температура нагрівання насінного зерна пшениці - 45*С, продовольчого — 50*С.

Ще більша різниця температури нагрівання жита: для посівного матеріалу — 45*С, для продовольчого — 60*С.

Таблиця 1. Температурний режим сушіння насіння (Сирота М.М.)

Взагалі всі партії зерна і насіння, в яких треба зберегти життєздатність, нагрівають до більш низької температури. Тому ячмінь для пивоваріння, жито для солоду та сушать в режимах для посівного матеріалу.

Гранично допустима температура нагрівання зерна і насіння залежить від їх початкової вологості. Так, чим більше в них вільної води, тим вони менше термостійкі. Тому, якщо в них вологи більше 20% та особливо — 25%, знижують температуру нагрівання насіння.

При початковій вологості гороху та рису 18% допустима температура нагрівання дорівнює 45*С, а температура сушарки — 60*С. Якщо початкова вологість цього насіння 25%, допустима температура — 40*С та 50*С. Зниження призводить до зменшення випаровування.

В барабанних сушарках не сушать бобові, кукурудзу та рис.

Переміщення зерна в них та температура агента сушіння (110 — 130*С) такі, що зерно та насіння цих культур розтріскується та сильно травмується. Розглядаючи питання теплового сушіння в зерносушарках, потрібно пам’ятати про неоднакову вологовіддачу зерна і насіння різних культур.

Внаслідок визначеної вологовіддачі зерна та насіння, майже всі сушарки, які застосовуються в сільському господарстві за один пропуск зернової маси забезпечують зняття вологи тільки до 6% при режимах для зерна продовольчого призначення та до 4 — 5% для посівного матеріалу. Тому ці маси пропускають по два, три і навіть чотири рази.

6. Зберігання насіння бур’ян сортовий насіння післязбиральний Щоб забезпечити той чи інший режим зберігання, захистити насіння від небажаних впливів навколишнього середовища, всі партії зерна зберігають, а особливо насінного в спеціальних сховищах.

Насіннєсховища будують обов’язково з врахуванням фізичних та фізіологічних властивостей зернової маси. Крім того, до сховищ надають наступні вимоги: технічні (будівельні, протипожежні), технологічні, експлуатаційні та економічні. В залежності від цього сховища будують з різних будівельних матеріалів: дерева, каменю, залізобетону та ін. Вибір залежить від місцевих умов, цільового призначення зерносховищ та строку зберігань.

Насіннєсховище повинно бути досить стійким: витримувати тиск зернової маси на підлогу та стіни, тиск вітру та ін. Воно також повинно застерігати зернову масу від несприятливих умов, атмосферних опадів та грунтових вод.

Вологість повітря в таких сховищах підтримують на рівні 60 — 75% на протязі майже всього року, що відповідає рівноважній вологості 13 — 15% для всіх зернових культур. Сховища повинні надійно захищати зерно від гризунів та птахів, від шкідників і кліщів.

Зберігають насіння різними способами: насипом (на підлозі, у засіках) і в тарі (мішках, контейнерах).

Насіння розміщують по культурах, сортах, репродукціях, категоріях сортової чистоти так, щоб запобігти його змішуванню і засмічуванню домішками, які важко відокремлюються.

Не рекомендується розміщувати в сусідніх засіках насіння важковідокремлюваних домішок, багато недовантажувати їх на 15 — 20 см, щоб запобігти змішуванню посівного матеріалу.

Якість зберігання насіння залежить від його вологості, висоти насипу, відносної вологості повітря. Тому в насіннєсховищах з активним дистилюванням висота насипу може бути 5 м, а в силосах, обладнаних засобами аерації та дистанційного контролю за температурою насіння, — 30 м.

Кожну партію насіння в мішках складають штабелями на стелажі, висота яких не менше 10 см від підлоги. Ширина штабеля — 2 мішки. Проходи між штабелями і стінами приміщення — не менше 0,6 м, а між штабелями для приймання і відпускання насіння — не менше 1,3 м.

Висота насипу насіння зернових культур при вологості 14% в холодну пору року не повинна перевищувати 3 м, в теплу пору року — 2,5 м.

Кількість рядів мішків у штабелі не повинно перевищувати 8 штук в холодну і в теплі пори року. Насіння кукурудзи при вологості 14% не зберігають насипом, а тільки в мішках.

На кожному засіку і штабелі прикріплюють етикетку з назвою культури, сорту і зазначенням сортових і посівних якостей насіння. За станом насіння під час зберігання здійснюється систематичний візуальний контроль. При цьому, стежать за появою шкідників, комірного запаху і зміною забарвлення насіння. Особливо важливим є контроль за температурою і вологістю насіння.

Температуру з початку зберігання насіння потрібно вимірювати щодня в різних місцях і на різній глибині, на 20 — 30 см від поверхні насипу і внизу від підлоги і в середній його частині.

В перші два місяці зберігання температуру вимірюють 2 — 3 рази на тиждень, а взимку — 2 — 3 рази на місяць.

Пізно восени та навесні, коли підвищена вологість повітря і коливання температури можуть спричинити самозігрівання насіння, слід особливо уважно стежити за його температурним режимом. При підвищенні температури насіння спостереження за ним ведуть щодня і вживають негайних заходів до її зниження. Вологість насіння контролюють раз на місяць, якщо температура повітря нижче 0*С, і двічі на місяць, якщо температура повітря вище 0*С. Схожість насіння визначають при засипанні його на зберігання і через 4 місяці.

Висота насипу насіння і штабеля мішків при зберіганні показані у таблиці 2.

Таблиця 2. Висота насипу насіння і штабеля мішків при зберіганні

7. Документування сортового насіння Контроль за якістю насінних фондів можна розділити на внутрішньогосподарський контроль (головне завдання: забезпечити правильну організацію комплексу заходів щодо виробництва сортового насіння, яке повинне відповідати вимогам стандарту). Державний сортовий і насіннєвий контроль здійснюють Державні насіннєві інспекції. Дальший розвиток характеризується постійно зростаючим підвищенням вимог до якості сортового насіння. Насіннєвий контроль полягає у проведенні системи заходів щодо контролю за посівними якостями насіння сільськогосподарських культур у процесі його виробництва, заготівлі, зберігання і реалізації.

Насіння, одержане не насіннєвих посівах селекційно — насінницьких закладів, називають і документують відповідно до назви розсадника.

Щоб уникнути знеособлювання сортового насіння, на всі його партії видаються спеціальні документи. Партія власного вирощування, засипаного на зберігання в насіннєві фонди господарства, повинна бути оформлена «Актом апробації» і «Посвідченням про кондиційність насіння», яке видається районною державною насіннєвою інспекцією за результатами аналізу посівних якостей насіння.

На насіння, що не відповідає вимогам стандарту на посівні якості, а також на насіння, перевірене не за всіма показниками, видається «Результат аналізу насіння».

Насіння — супереліти, еліти, яке завезене господарством зі сторони або вирощене в господарстві і направляється в інше місце, засвідчується «Атестатом на насіння», який виписується на підставі «Акту апробації» і «Посвідчення про кондиційність насіння».

Отже, для висівання можна використовувати тільки сортове насіння, засвідчене такими документами: якщо господарство використовує насіння власного врожаю, — «Посвідчення про кондиційність насіння» і «Актом апробації», якщо насіння еліти одержане з інших господарств або заготівельних організацій, — «Атестат на насіння» або «Свідоцтво на насіння» насіння репродукцій.

Використана література

1. Бакай С. С. Інтенсивне насінництво зернових культур. Київ: Урожай. — 1992. — 181с.

2. Державний реєстр сортів України. — Київ: Урожай. — 2010. — 238с.

3. Молоцький М. Я., Васильківський С.П., Князюк В.І., Власенко В. А. Селекція і насінництво сільськогосподарських рослин. — Київ: Вища освіта. — 2006. — 462с.

4. Лобода Н. В., Весна Б. А., Сирота М. М. Справочник по семяноводству. — Киев: Урожай. — 1991. — 352с.

5. Шемавньов В.І., Ковалевська Н.І., Мороз В. В. Насінництво польових культур. — Дніпропетровськ. — 2004. — 231с.

6. Строна И. Г. Общее семеноведение полевых культур. — М: Колос. — 1996.

7. Пам’ятка насіннику. Методичні рекомендації з вирощування високоякісного насіння сільськогосподарських культур. — Миколаїв. — 2003. — 44с.

.ur