Розмежування страхування по об'єктах та видах небезпек і принципи страхування

Реферат на тему:

Розмежування страхування по об'єктах та видах небезпек і принципи страхування ПЛАН.

1. Класифікація страхування по об'єктах та видах небезпек.

2. Обов’язкове страхування та його принципи.

3. Зміст принципів добровільного страхування.

1. Класифікація страхування по об'єктах та видах небезпек

В попередньому розділі зазначалося, що страхування проводиться спеціалізованими страховими організація­ми, які можуть бути державними й недержавними. Пос­луги, що надаються ними, охоплюють різноманітні, як правило, неспівставні види страхового захисту. Разом з тим, все їх розмаїття можна розмежовувати при допомозі класифікації по об'єктах страхування та видах небезпек.

В основу такої класифікації доцільно покласти ви­ділення взаємопов'язаних елементів сукупності стра­хових відносин, що знаходяться між собою в певній підпорядкованості. Для такого розмежування слід засто­сувати два критерії: відмінності в об'єктах страхування і в обсязі страхової відповідальності. Застосування цих критеріїв дозволяє здійснити дві класифікації - по об'єктах страхування і по видах небезпек. Перша кла­сифікація є загальною, а друга стосується лише майно­вого страхування.

Підсумовуючи сказане, можна дати слідуюче визна­чення загальної класифікації страхування. Вона виражає сукупність елементів страхування по галузях, підгалузях і видах об'єктів. Названі елементи розташовуються та­ким чином, що кожний наступний є частиною попе­реднього, причому в підпорядкованості від вищого — галузі, — до підгалузі й виду. Такий метод класифікації застосовується як до обов’язкового, так і до добро­вільного страхування.

Характерні особливості об'єктів страхування покла­дені в основу поділу страхування на галузі, серед яких виділяються: майновестрахування рівня життя грома­дянстрахування відповідальностістрахування під­приємницьких ризиків.

Об'єктами першої галузі є основні й оборотні активи. Страхування рівня життя громадян пов’язане з їх праце­здатністю, здоров’ям та життям. При страхуванні відпо­відальності в якості об'єктів виступають зобов’язання страхувальників виконувати договірні умови по постав­ках продукції, погашенню заборгованості кредиторам чи відшкодуванню матеріального або іншого" збитку, якщо він був нанесений другим особам. При страхуванні відповідальності необхідне відшкодування, згідно зако­нодавства, за винного виплачує страхова і організація. До об'єктів страхування підприємницьких ризиків відно­сяться потенційно можливі різні втрати доходів страху­вальника, наприклад, втрати від простоїш устаткування, ризик впровадження нової техніки і технології, втрачена вигода по нереалізованих або достроково припинених контрактах, тощо.

Щоб окреслити інтереси партнерів у страхуванні, в його галузях необхідно визначиш підгалузі її конкретні види страхування.

В залежності від форм власності й категорій страху­вальників у майновому страхуванні виділяються декілька підгалузей. По формі власності - це страхування дер­жавного майнаколективного майна (в господарських товариствах, кооперативах, тощоприватного майна. В залежності від категорій страхувальників підгалузями в майновому страхуванні є державне й недержавне страху­вання.

Дві підгалузі виділяються в страхуванні рівня життя громадян: соціальне страхування працівників державно­го й недержавного секторів економіки та і особисте стра­хування громадян. В свою чергу, соціальне і особисте страхування може бути конкретизоване. Якщо взяти соціальне страхування, то в ньому можна виділити: стра­хування пенсій, страхування пільг. В особистому страху­ванні розмежовується страхування життя та страхування від нещасних випадків.

Структура страхування відповідальності складається з таких підгалузей: страхування заборгованості й страхування на випадок відшкодування збитку.

В страхуванні підприємницьких ризиків виділено дві підгалузі: страхування ризику прямих і непрямих втрат, доходів. До перших відносять втрати від простою устаткування. Непрямі втрати доході" зумовлені нетехнологічними перервами в торгівлі, втраченою вигодою.

Інтереси двох сторін в страхуванні прямо пов’язані з величиною страхових тарифів, що лежать в основі стра­хових внесків, та відповідним обсягом страхового відшкодування. Саме цим зумовлена необхідність поділу підгалузей на конкретні види страхування, під якими мається на увазі страхування конкретних однорідних об'єктів у встановленому обсязі страхової відповідаль­ності й по відповідних тарифних ставках.

У структурі майнового страхування виділяються там види (об'єкти): страхування будівель, споруд, сільсько­господарських тварин, домашнього майна, засобів тран­спорту, врожаю, тощо в господарствах різних форм власності. Соціальне страхування включає такі конкретні види: страхування пенсій за віком, по інвалідності, з приводу втрати годувальника, страхування конкретних пільг серед тих чи інших груп населення. По особистому страхуванню розрізняють такі конкретні види, як страху­вання від нещасних випадків, індивідуальне, за рахунок підприємств та організацій, змішане страхування життя, страхування на випадок втрати працездатності або смерті, страхування дітей, страхування додаткової пенсії та інше.

У страхуванні відповідальності розмежовується стра­хування непогашення заборгованості, страхування цивільної відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки, зокрема, транспортних засобів, страхування цивільної відповідальності на випадок нанесення збитку в процесі господарської діяльності та інші види.

В структурі страхування підприємницьких ризиків виділяються ті їх види, які прив’язані до наявності кон­кретного ризику в процесі виробництва продукції, вико­нання робіт чи надання послуг.

Страхуванню властиві обов’язкова й добровільна форми. Держава встановлює норми обов’язкового стра­хування. Згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про страхування», обов’язкове страхування здійсню­ється на підставі законодавчих актів, де визначаються види, умови й порядок проведення обов’язкового стра­хування. При цьому страхувальник є вільним у виборі страховика, якщо інше не передбачене законодавством.

Добровільне страхування здійснюється на основі до­говору між страхувальником і страховиком. Загальні умо­ви і порядок добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страхови­ком самостійно відповідно до вимог Декрету «Про стра­хування». Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування. Добровільне стра­хування не може бути обов’язковою передумовою при реалізації інших правовідносин, не зумовлених страху­ванням.

Раціональна погодженість обов’язкового й добро­вільного страхування створює необхідну базу для сфор­мування такого страхового ринку, сукупність видів страхування якого забезпечувала б різноманітний обсяг страхового захисту виробництва та інтересів людей. Поки що співвідношення різних видів страхової діяльності в Україні ще далеке від раціонального. Так, в 1993 році кількість діючих договорів по добровільному особистому страхуванню складала 61,8% від їх загальної кількості, добровільного майнового страхування — 13,1, добро­вільного страхування відповідальності - 0,1, обо­в'язкового страхування — 25,0%. Страхові витрати складали відповідно 45,4- 38,6- 10 та 5,8% до їх загальної суми.

Класифікація майнового страхування по видах не­безпек дозволяє виділити в ньому чотири елементи, що не знаходяться між собою в ієрархічній підпорядкованості:

— страхування матеріальних об'єктів, зокрема, будівель, споруд, транспортних засобів, устаткування, сировини, готової продукції, домашнього майна, тощо від вогню та інших стихійних лих (землетрусів, повеней, тощо);

— страхування врожаю сільськогосподарських куль­тур від погодно-кліматичних лих;

— страхування сільськогосподарських тварин в дер­жавних, колективних та приватних господарствах на ви­падок їх падежу чи змушеного забою;

— страхування засобів транспорту від аварці, юра-діжок та інших ймовірних небезпек.

Зазначеним елементам майнового страхування по видах небезпек властиві відмінності в обсязі страхової відповідальності при страхуванні конкретних об'єктів, що має велике значення для встановлення величини збитку, страхових тарифів, страхового відшкодування:.

2. Обов’язкове страхування та його принципи

Під обов’язковим страхуванням мається на увазі обо­в'язковість внесення відповідним колом страхувальників фіксованих страхових платежів, коли необхідність від­шкодування матеріального збитку або надання грошо­вої допомоги зачіпає інтереси не лише конкретного потерпілого, але й державні інтереси. Йдеться про те, що обов’язкова форма страхування стосується пріоритетних об'єктів страхового захисту. Тому соціальне страхування, страхування житлових будівель, окремих сільськогоспо­дарських тварин у громадян, пасажирів та деякі інші види страхування в Україні є обов’язковими. В інших країнах обов’язкова форма розповсюджується на страхування Цивільної відповідальності власників транспортних за­собів, воєнних ризиків та інші види страхування.

Для обов’язкової форми страхування властиві де­кілька принципів.

По-перше, воно регулюється законодавчими актами, згідно з якими страховик зобов’язаний прийняти до страху­вання певні об'єкти, а страхувальники — вносити встанов­лені страхові платежі. В законодавстві встановлюється: сукупність об'єктів, що підлягають обов’язковому страху­ваннюпорядок визначення величини тарифних ставок або середніх їх розмірів з наданням права регіональної їх диференціаціїперіодичність внесення страхових внес­ківобсяг страхової відповідальностірівень страхового забезпечення. Зазначаються також основні права і обов’язки сторін щодо дотримання умов договору страху­вання.

По-друге, для обов’язкової форми страхування властиве суцільне охоплення об'єктів, які законодавст­вом віднесені до неї. Щоб реалізувати цей принцип, страхові організації щорічно здійснюють по всій країні реєстрацію наявних об'єктів, перевіряють правильність нарахування страхових платежів та своєчасність їх виплати.

По-третє, принципом обов’язкової форми страхуван­ня є розповсюдженість її на об'єкти, що вказані в законі, без будь-яких дій страхувальника. В його обов’язки не входить повідомляти страховий орган про появу в госпо­дарстві нового об'єкта, що підлягає обов’язковому стра­хуванню. Коли буде проводитись щорічна чергова реєстрація, цей об'єкт буде врахований, а страхувальник буде ознайомлений з величиною страхових внесків і строками їх внесення.

По-четверте, обов’язкове страхування передбачає відповідальність страхувальника за своєчасність і ви­плату страхових платежів в повному обсязі. Коли ж страхувальник з якихось причин порушить ці вимоги, стра­хові платежі стягуються за. рішенням суду. Можливий і випадок пошкодження чи загибелі застрахованих об'єк­тів, ще не оплачених останнім черговим платежем. В такому разі страхове відшкодування підлягає виплаті з вирахуванням заборгованості по платежах. Порушення строків виплати страхових платежів зумовлює нарахуван­ня на них пені.

По-п'яте, обов’язкове страхування не обмежене в часі і діє на протязі періоду, поки страхувальник ко­ристується застрахованим майном. Виключенням є ветхі об'єкти та ті, господаря яких не встановлено. Вони не підлягають страхуванню. Якщо ж застраховане майно переходить до іншого господаря, то дія договору страху­вання не припиняється і втрачає силу лише в зв’язку з загибеллю майна.

По-шосте, в разі застосування обов’язкового страху­вання встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках до страхової оцінки або в повній грошовій сумі на об'єкт.

Зазначимо, що деяким видам особистого страхування також властиві принципи обов’язкового, наприклад, суцільне охоплення, автоматизм, застосування норм страхового забезпечення. Але зазначені принципи діють суворо обумовлений строк і повністю зумовлені випла­тою страхового внеску, наприклад, при обов’язковому страхуванні пасажирів.

3. Зміст принципів добровільного страхування

На відміну від обов’язкового, добровільне страхуван­ня спирається на волевиявлення страхувальника. Форма добровільного страхування реалізується через певні прин­ципи.

По-перше, в ній застосовуються як законодавчі нор­ми, так і добровільні засади. В законодавчому порядку встановлюються об'єкти страхування, що підлягають добровільній формі, та його найбільш загальні умови. Конкретні ж особливості щодо змісту та специфіки під­писання й виконання страхових договорів розробляють­ся страховою організацією.

По-друге, добровільність цієї форми страхування стосується лише страхувальників, бо страховик неправо­мірний відмовити в страхуванні об'єктів, якщо немає порушення законодавства.

По-третє, для добровільного страхування властиве неповне охоплення об'єктів, тому що не всі потенційні страхувальники бажають укласти договори страхування.

По-четверте, на відміну від обов’язкового, добро­вільне страхування завжди діє в межах певного періоду, зумовленого договором. Саме в ньому чітко фіксується початок прав і обов’язків сторін та дата їх припинення. Це має виключне значення, тому що страхове відшкоду­вання (страхова сума) виплачується лише тоді, якщо страховий випадок відбувся в період страхування. Звичайно, можна забезпечити і безперервність доб­ровільного страхування шляхом підписання договору на новий строк.

По-п'яте, права і обов’язки сторін в добровільному страхуванні виникають лише у випадку обов’язкових виплат разового або періодичного страхових внесків, зразу ж після виплати першого з них. Якщо черговий внесок по довгостроковому добровільному страхуванню не виплачується, то дія договору припиняється.

По-шосте, обсяг страхового забезпечення по добро­вільній формі страхування встановлюється самим стра­хувальником. Якщо має місце страхування матеріальних об'єктів, то страхувальник може визначити величину страхової суми до верхньої межі - страхової оцінки майна. Розмір страхової суми по договору довгостроко­вого страхування визначається за домовленістю парт­нерів.