Планування бюджету фірми й операційний аналіз її діяльності

Міністерство освіти і науки України Національний університет кораблебудування

імені адмірала Макарова Кафедра фінансів Курсова робота з фінансового менеджменту Тема: Планування бюджету фірми й операційний аналіз її діяльності

Виконала:

студентка гр. 5447

Дубовик Н.О.

Перевірила:

Воробйова І.А.

Миколаїв 2006

ЗМІСТ Вступ… …4

1. Планування бюджету фірми…5

1.1. План збуту… …6

1.2. Графік очікуваних надходжень коштів… …7

1.3. Виробничий план… …8

1.4. Кошторис прямих витрат на оплату праці…12

1.5. Кошторис загальнозаводських накладних витрат…12

1.6. Кошторис товарно-матеріальних запасів на кінець періоду…14

1.7. Кошторис торгових і адміністративних витрат. …14

1.8. Касовий план…16

1.9. Прогнозний звіт про прибутки і збитки…18

1.10. Прогнозний балансовий звіт…19

2. Операційний аналіз виробничо-господарської діяльності

фірми… …21

2.1. Розрахунок маржинального прибутку і беззбитковості

підприємства… …21

2.2. Розрахунок запасу фінансової міцності… …24

2.3. Розрахунок ефекту операційного важеля й аналіз його

динаміки… …25

2.4. Аналіз чутливості фінансових результатів комерційної

діяльності до змін ціни і структури витрат…27

3. Аналіз фінансового стану фірми…34

3.1. Аналіз показників ліквідності підприємства…34

3.2. Аналіз коефіцієнтів ділової активності…38

3.3. Аналіз показників рентабельності…41

3.4. Аналіз коефіцієнтів платоспроможності (чи показників

структури капіталу). …44

Висновки…47

Список використаних джерел…53

Додатки

ВСТУП

Новий складний етап формування ринкової економіки в нашій країні породив потребу в навчанні як практиків бізнесу, так і студентів вузів фінансовому менеджменту — науці управління фінансами підприємства, направленої на досягнення його стратегічних і тактичних цілей. Останні ж є індивідуальними для кожного суб'єкта, що господарює. Підприємства в складних умовах податкового клімату й інфляції можуть мати різноманітні інтереси в питаннях регулювання маси і динаміки прибутку, дивідендної політики, але багато аспектів діяльності підприємства розв’язуються за допомогою універсальних методів, напрацьованих світовою ринковою цивілізацією й об'єднаних у науці фінансового менеджменту в струнку і корисну в практичному відношенні систему.

Задачами курсової роботи є закріплення теоретичних знань, отриманих студентами в процесі вивчення названих дисциплін, а також придбання практичних навичок самостійного рішення практичних задач по управлінню фінансами підприємства з метою оптимізації результатів його виробничо-господарської діяльності. Вихідні дані видаються кожному студенту індивідуально. Здача закінченої роботи керівнику та її захист проводиться в терміни, встановлені у завданні на виконання курсової роботи.

РОЗДІЛ 1. ПЛАНУВАННЯ БЮДЖЕТУ ФІРМИ

Річним фінансовим планом компанії є її бюджет, що служить як інструментом планування, так і контролю.

Бюджет компанії класифікується за двома основними категоріями:

1. поточним бюджетом;

2. фінансовим бюджетом.

Поточний бюджет складається з:

1. плану збуту;

2. виробничого плану;

3. кошторису прямих витрат на матеріали;

4. кошторису прямих витрат на оплату праці;

5. кошторису загальнозаводських накладних витрат;

6. кошторису торгових і адміністративних витрат;

7. прогнозного звіту про прибутки і збитки.

Фінансовий бюджет компанії складається з:

1. касового плану (плану надходжень і виплат);

2. прогнозного балансового звіту.

Основними етапами підготовки бюджету фірми є:

1. підготовка прогнозу продажу;

2. визначення очікуваного обсягу виробництва;

3. розрахунок виробничих витрат і експлуатаційних витрат;

4. визначення руху коштів та інших фінансових показників;

5. упорядкування планованих фінансових звітів.

Для планування бюджету на наступний 2006 рік фірма складає Балансовий звіт фірми за 2005 рік (табл.1.1.):

1.1. План збуту

Відправною крапкою при підготовці головного бюджету є план збуту (табл.1.2). Від цього плану залежать вісі інші частини бюджету. Він визначає всі наступні розділи бюджету і показує кількість та вартість одиниць продукції, які планує реалізувати фірма на протязі планового року.

Отже МП «Альфа» на майбутній 2006 рік планує загальний обсяг продажу продукції 243 821,20 грн.

1.2. Графік очікуваних надходжень коштів

В доповнення до плану збуту розробляється графік очікуваних надходжень грошових коштів від покупців (табл.1.3). Сума очікуваних надходжень залежить від прийнятої на фірмі системи розрахунків з покупцями. Тому під час його розрахунку необхідно враховувати такі дані:

квартал, у якому очікується одержання загального залишку дебіторської заборгованості за 2005 рік;

частку продажів (60%), заплановану до оплати в кварталі продажу і наступних кварталів (35%) (додаток А);

частку (решта 5%) безнадійних до одержання боргів, що виключається з продажу кожного кварталу (додаток А).

1.3. Виробничий план

Після розробки плану збуту розробляється виробничий план, який визначає кількість одиниць виробу, які необхідно виготовити щоб забезпечити загальну потребу фірми в готових виробах (табл.1.4). Загальна потреба в готових виробах фірми повинна покрити дві сторони потреб:

1. забезпечити кількість готових виробів для реалізації згідно з планом збуту;

2. сформувати запаси готової продукції на кінець кожного кварталу.

При визначенні кількості виробів, які підлягають виготовленню, з загальної потреби треба відняти запаси, які вже є на фірмі на кінець кожного кварталу.

* замовлення на кінець кожного кварталу складає 10% від потреби наступного кварталу;

** орієнтовна оцінка;

*** запас на початок кожного кварталу дорівнює запасу на кінець попереднього кварталу;

**** із балансового звіту за попередній 2005 рік, запас готової продукції на початок 1-го кварталу розраховується наступним чином:

.

од.

Отже, обсяг виробництва готових виробів за рік повинен скласти 3286,00 од.

Після того, як підрахований обсяг виробництва, повинен бути складений кошторис витрат на матеріали, що потрібні для виробництва (табл.1.6).

Кошторис прямих витрат на матеріали визначає кількість і вартість матеріалів, які підлягають закупівлі з метою забезпечення загальної потреби фірми в виробничих матеріалах.

Загальна потреба в матеріалах складається з двох частин:

1. матеріали для виробництва;

2. формування необхідних запасів.

При цьому при визначенні кількості матеріалів, які підлягають закупівлі, з загальної потреби необхідно вийняти запаси, які вже є на фірмі на початок кожного періоду:

.

* бажаний запас на кінець кварталу складає 10% від потреби наступного кварталу;

** орієнтовна оцінка;

*** дорівнює запасу на кінець попереднього кварталу;

**** = 285 (матеріальні запаси з вихідного балансу за 2005 рік (табл.1.1.)) / 3 (ціна одиниці матеріалу (додаток А)) = 95,00 кг.

В доповнення до кошторису прямих витрат на матеріали розробляється графік очікуваних виплат грошових коштів за матеріали (табл.1.7):

Сума щоквартальних виплат залежить від прийнятої на фірмі системи розрахунків з постачальниками. На МП «Альфа» ця система така:

· 50% виплат сплачується в кварталі, в якому проведено закупку

· Наступні 50% сплачуються в наступному кварталі

1.4. Кошторис прямих витрат на оплату праці

Виробничий план фірми є основою для підготовки кошторису витрат на оплату праці (табл.1.8):

.

1.5. Кошторис загальнозаводських накладних витрат

Наступним етапом у підготовці бюджету фірми є розробка кошторису загальнозаводських витрат (табл.1.9.).

Кошторис загальнозаводських накладних витрат — це перелік усіх загальнозаводських витрат, крім прямих витрат на матеріали й оплату праці. Він поділяється на дві частини:

1. змінні загальновиробничі витрати: допоміжні матеріали, зарплата допоміжних робітників, змінна частина палива та енергії, обслуговування виробничого процесу. Сума змін загальновиробничих витрат визначається ставкою накладних витрат (сума всіх загальновиробничих витрат / загальна кількість відпрацьованих годин);

2. постійні загальновиробничі витрати: амортизація, страхування, зарплата заводоуправління цеху, постійна частина палива та енергії.

Проте, при підготовці плану надходжень і виплат (касового плану) амортизація не потребує витрат коштів, і таким чином, відраховується з кошторису загальнозаводських накладних витрат у процесі визначення грошових виплат по кошторису загальнозаводських накладних витрат.

При підготовці кошторису загальнозаводських накладних витрат необхідно враховувати такі вихідні дані:

загальну суму планових загальнозаводських витрат і їхній розподіл по кварталах (табл.1.8.);

розмір перемінної ставки накладних витрат на годину прямих витрат на оплату праці (додаток А);

суму амортизаційних відрахувань і їхній розподіл протягом року (додаток А);

квартал, у якому відбуваються виплати щодо загальнозаводських накладних витрат, яких зазнало підприємство (виплати покриваються у тому кварталі, в якому їх зазнало підприємство).

1.6. Кошторис товарно-матеріальних запасів на кінець періоду

Необхідним елементом для подальших фінансових розрахунків є підготовка кошторису товарно-матеріальних запасів на кінець періоду (табл.1.10).

Він визначає вартість запасів основних матеріалів та готової продукції, які залишаються на складі фірми на кінець планового року

1.7. Кошторис торгових і адміністративних витрат

Витрати, яких зазнала фірма в процесі реалізації продукції й організації бізнесу, розраховуються при підготовці кошторису торгових і адміністративних витрат (табл.1.11). Всі витрати в цьому кошторисі поділяються на дві частини:

1. змінні торгові, які залежать від обсягу реалізації продукції;

2. постійні торгові і адміністративні, які не залежать від обсягу реалізації.

1.8. Касовий план

Розрахунок очікуваних притоків та відтоків грошових коштів фірми проводиться у касовому плані, в якому виявляється надлишок або дефіцит грошових коштів, що допомагає фірмі підтримувати запас грошових коштів стосовно потреб (табл.1.12).

Касовий план звичайно складається з 4-х головних розділів:

1. розділ надходжень — включає касовий залишок на початок кожного кварталу, надходження від покупців та всі інші надходження, заплановані у графіку очікуваних надходжень при плані збуту;

2. розділ виплатвключає суму всіх виплат за всіма витратними кошторисами, а саме кошторис основних матераалів, прямих витрат на оплату праці, загальновиробничих витрат, торгових і адміністративних витрат. Крім цього цей розділ включає всі заплановані майбутні витрати відповідно плана розвитку підприємства

3. розділ надлишків або дефіциту грошових коштів, порівнює суму запланованих надходжень і виплат. В разі перевищення надходжень над виплатами фірма має надлишок, а в разі перевищення виплат над надходженнями у фірми дефіцит грошових коштів. Сума цього дефіциту повинна бути покрита додатковим фінансуванням (короткострокові кредити). Сума кредиту повинна компенсувати існуючий дефіцит грошових коштів, а також забезпечити мінімальний касовий залишок, який планує підтримувати фірма на кінець кожного кварталу. Сума кредита = дефіцит + касовий залишок. Якщо касовий залишок не достатній в сумі 2000грн. і більше, то беремо кредит;

4. фінансовий розділ — показує суми необхідних додаткових кредитів (в разі наявності дефіциту), а також виплату % за користування кредитом і послідовність погашення боргів. На прикінці касового плану визначається касовий залишок на кінець року, який повинен співпасти з касовим залишком на кінець 4 кварталу.

* дорівнює касовому залишку на кінець попереднього кварталу;

** з вихідного балансу за 2005 (табл.1.1.);

1.9. Прогнозний звіт про прибутки і збитки

Прогнозний звіт про прибутки і збитки зводить воєдино плановані перспективні оцінки різноманітних позицій прибутків і витрат за бюджетний період (табл.1.13).

1.10. Прогнозний балансовий звіт

З метою контролю всіх планів на майбутній період і визначення перспективних джерел фінансування складається прогнозний Балансовий звіт на 2006 рік шляхом коригування балансового звіту за попередній рік (табл.1.1) з урахуванням планованих видів діяльності (табл.1.14).

Пояснення до розрахунків наведені в додатку Б.

РОЗДІЛ ІІ. ОПЕРАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ

2.1. Розрахунок маржинального прибутку і беззбитковості підприємства.

Одним із самих простих і ефективних методів фінансового аналізу з метою оперативного і стратегічного планування є операційний аналіз, що називається також аналізом беззбитковості або аналізом «Витрати — Обсяг — Прибуток» («Costs — Volume — Profit» — CVP), що відслідковує залежність фінансових результатів бізнесу від витрат і обсягів виробництва (збуту).

Операційний аналіз є засобом пошуку найбільш вигідних комбінацій між перемінними витратами на одиницю продукції, постійними витратами, ціною й обсягом продажів. Тому він базується на поділі витрат на постійні (у короткостроковому періоді в цілому не змінюються зі зміною обсягу виробництва) і перемінні (змінюються у цілому прямо пропорційно змінам обсягу виробництва продукції).

Оскільки операційний аналіз потребує розподілу витрат на перемінні і постійні, при аналітичних розрахунках необхідно відокремлювати одні витрати від інших за допомогою проміжного фінансового результату діяльності підприємства. Цей результат прийнято називати валовою маржою (або маржинальним прибутком, або сумою покриття, або результатом від реалізації після відшкодування перемінних витрат). Валова маржа визначається за формулою:

МД = В — ЗВ, (1)

де — маржинальний прибуток (валова маржа);

Ввиручка від реалізації продукції;

ЗВзмінні витрати.

В = ЗВ + ПВ + П, (2)

де ПВ — постійні витрати;

Пприбуток.

З формули (2) випливає:

МД = ПВ + П. (3)

З формули (3) можна побачити головну ціль фінансового менеджменту: максимізація валової маржі, оскільки саме вона є джерелом покриття постійних витрат і формування прибутку. Отже, головне в діяльності будь-якого підприємства, щоб валової маржі вистачало не тільки на покриття постійних витрат, але й лишалось на формування прибутку.

Маржинальний дохід МП «Альфа» дорівнює:

МД = 243 821,20 — 128 811,20 = 115 010,00грн. (табл.1.13.),

або:

МД = 55 800,00 + 59 210,00 = 115 010,00грн. (табл.1.13.).

Операційний аналіз називають аналізом беззбитковості, оскільки він дозволяє визначити таку суму або кількість продажів, при якій виручка дорівнює витратам, тобто бізнес не несе збитків, але не має і прибутку. Ця точка обсягу продажів називається точкою беззбитковості. У ній валової маржі в точності вистачає на покриття постійних витрат, а прибуток дорівнює нулю (рис. 2.1.).

П = В — ЗВ — ПВ = 0; (4)

П = К_бЦ — К_бЗВ¹ — ПВ = 0, (5)

де К_б — кількість одиниць товару в точці беззбитковості;

ЗВ¹— змінні витрати на одиницю виробу;

Ц¹— ціна одиниці виробу.

Маржинальний прибуток на одиницю продукції (МД₁):

МД₁ = Ц — ЗВ або МД₁ = ПВ + П_{одиниці} .

МД₁ = 74,2 — 39,2 = 35 грн. (128 811,20 / 3286,00 = 39,20).

Через те, що у критичній точці (точці беззбитковості) прибуток = 0, тобто:

МД₁К_б = ПВ + 0,

то кількість одиниць продукції у точці беззбитковості:

К_б = ПВ / МД₁. (6) од.

Формула (6) справедлива, коли мова йде про єдиний вид товару. Але якщо передбачається випускати декілька видів товарів, то розрахунок обсягу виробництва, що забезпечує беззбитковість, наприклад товару № 1, здійснюється за формулою, що враховує частку цього товару (питома вага) у загальній виручці від реалізації і постійних витрат, що припадає на цей товар:

К_б = ПВ*Частка_{тов№ 1}у заг. Виручці / (Ц_{тов№ 1} — ЗВ_{тов№ 1}). (7)

Для визначення маси прибутку після проходження порогу рентабельності, достатньо помножити кількість товару, проданого понад граничний обсяг виробництва, на питомий розмір валової маржі, що «сидить» у кожній одиниці проданого товару:

. (8)

Кількість товару, проданого після проходження порога рентабельності = 3286,00 — 1594,00 = 1692,00 од.

грн.

Обсяг граничної виручки (тобто поріг рентабельності в грошовому виразі) розраховується так:

. (9)

грн.

2.2. Розрахунок запасу фінансової міцності

Різниця між досягнутою фактичною виручкою від реалізації і граничною виручкою являє собою запас фінансової міцності підприємства:

(10)

де — запас фінансової міцності;

— фактична виручка;

— порогова виручка.

грн.

Або у відсотках до виручки від реалізації:

. (11)

.

Отже, фірма може знизити свою виручку на 51,48% не попадаючи при цьому в зону збитків.

Чим вище поріг рентабельності, тим складніше підприємцю його переступити, щоб вижити. Зниження порога рентабельності можна домогтися нарощуванням валової маржі (підвищуючи ціну або обсяг реалізації, знижуючи перемінні витрати), або скороченням постійних витрат.

Прогнозований прибуток розраховується множенням запасу фінансової міцності на коефіцієнт валової маржі:

(12)

де — частка МД у виручці.

грн.

2.3. Розрахунок ефекту операційного важеля й аналіз його динаміки

Дія операційного (виробничого) важеля виявляється в тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди породжує більш сильну зміну прибутку. Сила впливу операційного важеля (СВОВ) показує, скільки відсотків зміни прибутку дає кожний відсоток зміни виручки, і розраховується відношенням валової маржі до прибутку:

(13)

де — перемінні витрати одиниці товару;

— кількість одиниць товару;

— ціна одиниці товару.

Сулу впливу операційного важеля можна розрахувати іншим способом:

. (14)

.

Тобто прибуток фірми змінюється у 1,942 разів скоріше порівняно з виручкою.

Також СВОВ показує ступінь підприємницького ризику, оскільки чим більше ефект операційного важеля, тим вище підприємницький ризик. На МП «Альфа» ступінь підприємницького ризику незначний, про що свідчить величина СВОВ (1,942).

У табл.2.1. поданий порядок розрахунку маржинального прибутку і поетапного проведення операційного аналізу до 10% зміни виручки.

* = 243 821,20 1,1 = 268 203,32 грн.;

** = 243 821,2 0,9 = 219 439,08 грн.;

*** = 128 811,20 1,1 = 141 692,32 грн.;

***** = 128 811,20 0,9 = 115 930,08 грн.

На підставі проведеного операційного аналізу можна зробити висновок, що зростання виручки на 10% приводить до збільшення запасу фінансової міцності підприємства (з 125 525,20 до 149 907,32 грн.) та зниження ступеня його ризику (з 1,942 до 1,789). При падінні виручки на 10% навпаки запас фінансової міцності падає (з 125 525,20 до 101 143,08 грн.), а ступінь ризику росте (з 1,942 до 2,170).

2.4. Аналіз чутливості фінансових результатів комерційної діяльності до зміни ціни і структури витрат

У реальному житті часто виникають ситуації, що впливають на кінцевий фінансовий результат діяльності (зміна ціни, обсягу, перемінних, постійних витрат). З цією метою менеджерами використовується аналіз чутливості.

Аналіз чутливості дає відповідь на 2 питання:

1. як зміниться прибуток, якщо буде змінюватися один з показників структури витрат:

— ціна;

— змінні витрати;

— постійні витрати;

2. на скільки можна змінити обсяг реалізації, щоб прибуток лишався незмінним за умови зміни одного з показників структури витрат.

В основі аналізу чутливості лежить розрахунок обсягу реалізації (К₀), що забезпечить постійний результат (постійну суму прибутку) при зміні одного з показників виробництва або реалізації продукції (основних елементів операційного важеля). Для цього використовують наступні формули:

1. при зміні ЗВ:

(15)

2. при зміні постійних витрат:

; (16)

3. при зміні ціни реалізації:

. (17)

Алгоритм проведення аналізу чутливості при 10% зміні основних елементів операційного важеля (табл.2.2.).

Обсяг виробництва = 3286 од.;

Ціна одного виробу = 74,20 грн.;

ЗВ= 39,20 грн./од.;

ПВ = 55 800,00 грн.

Оцінимо 10% збільшення ціни шляхом відповіді на два питання:

1. як при цьому зміниться прибуток?

2. при якому обсязі реалізації можна зберегти старий прибуток при новій ціні?

При 10% збільшенні нова ціна складе:

74,20 + 0,1 74,20 = 81,62 грн.

Тоді фінансові результати матимуть вигляд (табл.2.3.):

Таким чином, у результаті 10% збільшення ціни зміна прибутку складе:

.

Тобто при збільшенні ціни на 10% прибуток зросте на 41,18%.

Визначимо при якому обсязі реалізації можна одержати старий прибуток (59 210,00 грн.) при новій ціні. Для цього використовуємо формулу (17):

од.

Це означає, що для досягнення незмінного прибутку потрібно за новою ціною реалізувати 2954 одиниць продукції.

тобто фірмі потрібно на 17,50% скоротити обсяг реалізації, щоб зберегти старий прибуток.

Результати аналізу чутливості при 10% збільшенні ціни наведені у табл.2.4.:

Оцінимо 10% зменшення постійних витрат.

Нові постійні витрати = 55 800,00 — 55 800,00 0,1 = 50 220,00 грн.

Фінансові результати за новими постійними витратами складуть (табл.2.5.):

У результаті 10% зменшення постійних витрат зміна прибутку складе:

.

Визначимо при якому обсязі реалізації можна одержати старий прибуток (59 210,00 грн.) при нових постійних витратах. Для цього використовуємо формулу (16).

грн.

од.

Це означає, що для досягнення незмінного прибутку потрібно за нових постійних витрат реалізувати 3397 одиниць продукції.

.

Висновок: 10% зниження постійних витрат приводить до росту прибутку на 6,36% або дозволяє скоротити обсяг реалізації на 3,88%, зберігаючи старий прибуток при нових постійних витратах.

Оцінимо 10% зниження змінних витрат.

Нові змінні витрати = 39,20 — 39,20 0,1 = 35,28 грн./од.

Фінансові результати за новими змінними витратами складуть (табл.2.7.):

У результаті 10% зменшення змінних витрат зміна прибутку складе:

.

Визначимо при якому обсязі реалізації можна одержати старий прибуток (59 210,00 грн.) при нових змінних витратах. Для цього використовуємо формулу (15).

од.

Це означає, що для досягнення незмінного прибутку потрібно за нових змінних витрат реалізувати 5237 одиниць продукції.

.

Висновок: 10% зниження змінних витрат приводить до росту прибутку на 21,75% або дозволяє збільшити обсяг реалізації на 59,37%, зберігаючи старий прибуток при нових змінних витратах.

Отже, на підставі проведеного аналізу чутливості можна зробити висновок, що найбільше зростання прибутку досягається завдяки 10% підвищенню ціни (прибуток збільшиться на 41,18%). Меншу величину приросту прибутку нам дасть скорочення перемінних витрат фірми на 10% (прибуток зросте на 21,75%). Найменшого зростання прибутку фірма досягне при скороченні постійних витрат на 10% (прибуток зросте на 9,42%).

В той же час фірмі, щоб зберегти старий прибуток при зміні елементів рентабельності, необхідно скорочувати обсяги реалізації продукції:

при підвищенні ціни — на 17,50%;

при скороченні перемінних витрат — на 59,37%;

при скороченні постійних витрат на — на 4,84%.

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ФІРМИ

Проведемо аналіз фінансового стану фірми за даними вхідного та прогнозного балансів за допомогою найважливіших в фінансовому менеджменті груп фінансових коефіцієнтів:

1. ліквідності;

2. платоспроможності або структури капіталу;

3. рентабельності;

4. ділової активності.

Розглянемо показники (коефіцієнти) кожної з цих груп.

3.1. Аналіз показників ліквідності підприємства

Коефіцієнти ліквідності дозволяють визначити здатність підприємства оплатити свої короткострокові зобов’язання протягом звітного періоду. Найбільш важливими серед них для фінансового менеджменту є наступні (табл.3.1.):

Коефіцієнт загальної ліквідності розраховується як частка від ділення оборотних коштів на короткострокові зобов’язання:

;

К_заг.л. = 30 000 / 17 155,64 = 1,75.

При аналізі цього коефіцієнта особлива увага приділяється його динаміці, а нижня границя обумовлена тим, що оборотних коштів повинно бути щонайменше досить для погашення короткострокових зобов’язань, інакше компанія виявиться під погрозою банкрутства.

У базовому періоді значення коефіцієнта загальної ліквідності відповідає встановленій нормі (від 1 до 3). В прогнозованому році відбувається зростання коефіцієнта майже в двічі. Отже, на кожну гривню поточних зобов’язань підприємства припадає в базовому періоді 2,67 грн. оборотних активів, а в прогнозованому періоді - 1,75грн.

Одним з показників коефіцієнта поточної ліквідності є коефіцієнт термінової ліквідності, що розкриває відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів (коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості) до короткострокових зобов’язань. Для розрахунку коефіцієнта термінової ліквідності може застосовуватися також інша формула розрахунку, відповідно до якої чисельник дорівнює різниці між оборотними коштами (без обліку витрат майбутніх періодів) і матеріально-виробничими запасами.

;

К_терм.л. = (27 834,02+ 34 213,62) / 17 155,64 = 3,62 .

Базове значення коефіцієнта більше одиниці, а значить фірма може швидко погасити свою поточну дебіторську заборгованість за рахунок найбільш ліквідних активів — грошових коштів і очікуваних фінансових надходжень. Однак зростання показника в перспективі більше ніж в 2 рази може свідчити про неефективний розподіл капіталу фірми.

Необхідність розрахунку коефіцієнта термінової ліквідності викликана тим, що ліквідність окремих категорій оборотних коштів далеко не однакова, і якщо, наприклад, кошти можуть служити безпосереднім джерелом погашення поточних зобов’язань, то запаси можуть бути використані для цієї мети тільки після їхньої реалізації, що припускає не тільки наявність безпосередньо покупця, але і наявність у нього коштів.

В більшості випадків найбільш надійної є оцінка ліквідності тільки по показнику коштів. Цей показник називається коефіцієнтом абсолютної ліквідності. Однак, у західній практиці коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується рідко.

;

К_абс.л. = 27 834,02 / 17 155,64 = 1,62.

Значення показника показує, що фірма в короткостроковому періоді здатна погасити 35% поточної заборгованості, це вважається нормальним рівнем ліквідності. В прогнозованому році це значення зросте до 162%, що свідчить про негативні тенденції в розподілі фінансових ресурсів фірми.

Велике значення в аналізі ліквідності підприємства має вивчення чистого оборотного капіталу, який додає велику фінансову незалежність компанії в умовах уповільнення оборотності оборотних активів (наприклад, при затримці погашення дебіторської заборгованості чи труднощах зі збутом продукції), знецінення чи втрат оборотних активів (у результаті падіння цін на готову продукцію, банкрутства дебітора).

;

ЧОК_{прогноз.} = 30 000 — 17 155,64 = 12 844,36.

Отже, фірма має можливість погашати не лише кредиторську заборгованість, а й має фінансові ресурси для розширення своєї діяльності в майбутньому.

Оптимальна сума чистого оборотного капіталу залежить від особливостей діяльності компанії, зокрема, від розмірів підприємства, обсягу реалізації, швидкості оборотності матеріально-виробничих запасів і дебіторської заборгованості, умов надання кредитів підприємству, від галузевої специфіки і господарської кон’юнктури.

На фінансовий стан підприємства негативно впливає як недостача, так і надлишок чистого оборотного капіталу. Недостача цих засобів може привести підприємство до банкрутства, оскільки свідчить про його нездатність вчасно погасити короткострокові зобов’язання. Недостача може бути викликана збитками в господарській діяльності, ростом безнадійної дебіторської заборгованості, придбанням дорогих об'єктів основних засобів без попереднього нагромадження коштів на ці цілі, виплатою дивідендів при відсутності відповідної прибутку, фінансовою непідготовленістю до погашення довгострокових зобов’язань підприємства.

3.2. Аналіз коефіцієнтів ділової активності

Коефіцієнти ділової активності дозволяють проаналізувати, наскільки ефективне підприємство використовує свої кошти. Як правило, до цієї групи відносяться різні показники оборотності.

Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового стану компанії, оскільки швидкість обороту коштів, тобто швидкість перетворення їхній у грошову форму, безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства. Крім того, збільшення швидкості обороту коштів за інших рівних умов відображає підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми.

У фінансовому менеджменті найбільше часто використовуються наступні показники оборотності.

Коефіцієнт оборотності активів (або коефіцієнт трансформації) — відношення виручки від реалізації продукції до всього підсумку активу балансу — характеризує ефективність використання фірмою всіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення, тобто показує, скільки разів за рік (чи інший звітний період) відбувається повний цикл виробництва і обігу, що приносить відповідний ефект у виді прибутку. Цей коефіцієнт варіюється в залежності від галузі, відображаючи особливості виробничого процесу.

При зіставленні даного коефіцієнта для різних компаній чи для однієї компанії за різні роки необхідно перевірити, чи забезпечена однаковість в оцінці середньорічної вартості активів. Наприклад, якщо на одному підприємстві основні засоби оцінені з урахуванням амортизації, нарахованої по методу прямолінійного рівномірного списання, а на іншому використовувався метод прискореної амортизації, то в другому випадку оборотність буде вище, однак лише в силу розходжень у методах бухгалтерського обліку.

.

Оборотність активів = 203 184,33 / (95 242 + 150 317,64)/2 = 1,65.

Отже на МП «Альфа» 1,65 рази протягом року здійснювався повний цикл виробництва та обігу, що принесла фірмі відповідний ефект у виді прибутку.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу показує, скільки гривень виручки від реалізації припадає на одну гривню власного капіталу, знаходиться за формулою:

К_о.в.к. = Виручка від реалізації / середньорічна вартість власного капіталу

К_о.в.к. = 243 821,20 / (89 542 + 133 162,00)/2 = 2,2грн.

Отже 2,2 гривні виручки від реалізації припадає на одну гривню власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності(фондовіддачі) основних засобів показує кількість оборотів основних засобів протягом звітнього періоду і знаходиться за формулою:

Ф = Чиста виручка від реалізації / середньорічна вартість основних засобів

Ф = 203 184,33 / (80 000 + 84 100)/2 = 2,5

За коефіцієнтом оборотності дебіторської заборгованості судять, скільки разів у середньому дебіторська заборгованість (чи тільки рахунки покупців) перетворювалася в кошти протягом звітного періоду. Коефіцієнт розраховується за допомогою розподілу виручки від реалізації продукції на середньорічну вартість чистої дебіторської заборгованості. Незважаючи на те, що для аналізу даного коефіцієнта не існує іншої бази порівняння, крім средньогалузевих коефіцієнтів, цей показник корисно порівнювати з коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості. Такий підхід дозволяє зіставити умови комерційного кредитування, який підприємство користається в інших компаній, з тими умовами кредитування, що підприємство надає іншим підприємствам.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як частка від ділення собівартості реалізованої продукції на середньорічну вартість кредиторської заборгованості, і показує, скільки компанії потрібно оборотів для оплати виставлених їй рахунків.

К_об.д.з. = виручка від реалізації продукції / середньорічна вартість дебіторської заборгованості

К_об.д.з. = 243 821,20 / (7989 + 34 213,62)/2 = 11,55

Тривалість обороту дебіторської заборгованості показує кількість днів для погашення кредиту, якай взяли кредитори, і визначається за формулою:

Т_о.д.з. = 365 / К_об.д.з

Т_о.д.з. = 365 / 11,55 = 31,60

К_о.к.з. = собівартість реалізованої продукції / середньорічна вартість кредиторської заборгованості

К_о.к.з. = (128 811,2 + 55 800) / (2100 + 2615,64)/2 = 78,30

Термін погашення кредиторської заборгованості показує, скільки необхідно підприємству днів для погашення кредиту, отриманого від постачальників, і визначається за формулою:

Т_п.к.з. = 365 / К_о.к.з.

Т_п.к.з. = 365 / 78,30 = 4,66

Виконані розрахунки показують, що тривалість обороту дебіторської заборгованість є значно більшою за тривалість оборотністу кредиторської заборгованості, а отже значна частка оборотних активів вилучена з господарської діяльності.

Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів відображає швидкість реалізації цих запасів. Він розраховується як частка від ділення собівартості реалізованої продукції на середньорічну вартість матеріально-виробничих запасів

Ко.з. = собівартість реалізованої продукції / середньорічна вартість запасів

К_о.з. = (128 811,2 + 55 800) / (285 + 4968 + 570 + 3600)/2 = 39,18

Тривалість обороту запасів характеризує період часу, протягом якого запаси перетворюються в реалізовану продукцію, визначається за формулою:

Т_о.з. = 365/ К_о.з.

Т_о.з. = 365 / 39,18 = 9,32

Отже, МП «Альфа» не має надлишків неліквідних запасів, які потребують додаткового фінансування.

Слід зазначити, що в деяких випадках збільшення оборотності запасів відображає негативні явища в діяльності компанії, наприклад, у випадку підвищення обсягу реалізації за рахунок реалізації товарів з мінімальним прибутком чи узагалі без прибутку.

Нарешті, тривалість операційного циклу. По цьому показнику визначають, скільки днів у середньому потрібно для виробництва, продажі й оплати продукції підприємства; інакше кажучи, протягом якого періоду кошти зв’язані в матеріально-виробничих запасах.

.

Тривалість операційного циклу = 31,60 + 9,32 = 40,92 дня Отже, грошові кошти зв’язані в матеріально-виробничих запасах 40,92 дні.

3.3. Аналіз показників рентабельності

Коефіцієнти рентабельності показують, наскільки прибуткова діяльність компанії. Ці коефіцієнти розраховуються як відношення отриманого прибутку до витрачених коштів, або як відношення отриманого прибутку до обсягу реалізованої продукції.

Найбільше часто використовуваними показниками в контексті фінансового менеджменту є коефіцієнти рентабельності всіх активів підприємства, рентабельності реалізації, рентабельності власного капіталу, рентабельність продажів, рентабельність продукції.

Коефіцієнт рентабельності всіх активів підприємства (рентабельність активів) розраховується діленням чистого прибутку на середньорічну вартість активів підприємства. Цей показник є одним з найбільш важливих індикаторів конкурентноздатності підприємства. Рівень конкурентноздатності визначається за допомогою порівняння рентабельності всіх активів аналізованого підприємства зі средньогалузевим коефіцієнтом.