Причини та види банкрутства підприємства

Виникнення загрози банкрутства суб'єкта господарювання може бути обумовлено низкою причин, врахування яких вельми важливе при здійсненні управління таким суб'єктом, особливо на стадії арбітражного провадження, коли вирішується подальша доля боржника — призначення ліквідаційної або санаційної процедур.

Причинно-наслідкова залежність виникнення банкрутства господарюючих суб'єктів має недостатню наукову розробленість, а значить, є проблемну область при здійсненні управління такими суб'єктами. Відсутність чіткої й науково обґрунтованої класифікації причин виникнення банкрутства перешкоджає їх відстеженню, накопиченню та усуненню, що не сприяє зниженню числа розглянутих справ про банкрутство в Україні, подолання кризи платежів та стабілізації економіки регіонів і країни в цілому.

Так, у значній частині літературних джерел [9, 34, 52, 76, 84] причини банкрутства як такі взагалі не розглядаються. Економістами вивчалися: фактори спроможності, негативна дія яких, на думку авторів (Федотов А.В., Слабіков Г. В., Соколіціна А.С. [34]), і призводить до банкрутства; фактори виникнення кризових ситуацій та банкрутства (Іванов Г. П., Бєляєв С.Г., Семаніхін А.І., Борисов Г. Г., Межиров Б. Л. [9]) або причини не розглядаються взагалі (Чеботар Ю.М., Шеремет А. Д., Сайфулін Р.С., Астахов У. П. [84, 86]).

Однак слід зазначити, що причин, за якими окреме підприємство може стати банкрутом, досить багато. Тому, як показують дослідження, немає необхідності намагатися перерахувати всі можливі причини, та це й навряд чи можливо. Досить вказати напрями їх виникнення, об'єднавши причини в окремі групи і підгрупи з метою подальшої каталогізації для побудови методик виявлення, усунення або впливу на них. Це дасть можливість визначити часткову значимість причин і сконцентруватися на усуненні чи ослабленні впливу тих з них, які мають велику значущість або частоту прояву у виникненні банкрутства суб'єктів.

Таким чином, в процесі управління банкрутством з’явиться можливість каталогізувати і накопичувати в часі і причини, і методи їх усунення. Цьому має сприяти наявність науково обґрунтованої класифікації.

За формою виникнення причини слід поділяти на зовнішні і внутрішні [52]. Зовнішні - не залежать від діяльності підприємства, тобто причини, що створюють умови господарювання, а внутрішні - причини, пов’язані безпосередньо з діяльністю суб'єкта господарювання. У класичній ринковій економіці, як відзначають зарубіжні дослідники, одна третя провини за банкрутство підприємства падає на зовнішні фактори і дві треті - на внутрішні. На думку Г. П. Іванова, в сучасних умовах характерна зворотна пропорційність причин виникнення банкрутства, на відміну від класичної ринкової, тобто дві треті - зовнішні і одна третя — внутрішні причини [52].

До зовнішніх причин виникнення кризового стану підприємства можна віднести:

зменшення обсягу національного доходу країни;

зростання інфляції;

нестабільність валютного ринку країни;

зменшення рівня реального доходу населення;

зростання безробіття;

зменшення попиту, підкріпленого коштами;

політична нестабільність;

складність процедури кредитування та залучення інвесторів.

До внутрішніх причин виникнення банкрутства відносяться:

велика частка постійних витрат на підприємстві.

надмірна частка позикового капіталу велика частка короткочасних джерел залучення капіталу велика вартість позикового капіталу збільшення дебіторської заборгованості.

неякісний фінансовий менеджмент відсутність системи санаційного і антикризового управління підприємством високий рівень зносу основних засобів недолік оборотних активів на підприємстві.

За природою виникнення причини можна підрозділити на:

кібернетичні на макроі мікрорівні;

культурно-етичні;

випадкові;

злочинні.

Кібернетичні причини досить широко висвітлені в економічній літературі в роботах проф. Кузіна Б.І., проф. Скворцова Н.І., Артеменко В. Г., Беллендер М. В., Іванова Г. П. На макрорівні до них відносяться: недосконалість фінансової, грошової, кредитної, податкової систем, нормативної і законодавчої бази реформування економіки, високий рівень інфляції. Тобто причини, пов’язані з управлінням економікою країни. Відсутність чіткої законодавчої бази банкрутства, достатньої розробленості адміністративної та кримінальної відповідальності за банкрутство, дієвого органу управління банкрутством як на рівні держави, так і в регіонах, законодавчо закріпленої необхідності проведення аналізу та відсутність розроблених методик його проведення також є причинами виникнення банкрутства. Тобто причинами, пов’язаними з управлінням інститутом банкрутства.

До кібернетичним причин виникнення банкрутства на мікрорівні відносяться причини, зазначені Артеменко В. Г., Беллендер М. В. як суб'єктивних причин, які доцільно, з метою управління, розділити на підгрупи: стратегія і тактика роботи підприємства; кваліфікаційний склад керівників та співробітників; внутрішньо економічні.

Випадкові причини — причини, що викликали неплатоспроможність боржника не з власної вини, а внаслідок непередбачених обставин, наприклад, стихійного лиха, неспроможності його боржника.

Злочинні причини безпосередньо пов’язані з етичної стороною учасників економічних відносин і проявляються через ухилення від оподаткування, не повернення кредитів і їх привласнення, а також привласнення грошей вкладників, для чого з метою уникнення відповідальності використовується механізм банкрутства як інструмент для закриття підприємства, тобто в бажанні частини керівників підприємств отримання наживи. Щоб закрити підприємство необхідно провести аудит, сплатити держмито, пройти процедури закриття в податковій інспекції та виконкомі, що вимагає значних фінансових витрат і часу. У той же час, щоб закрити підприємство за процедурою банкрутства, необхідно сплатити 85 грн. держмита і подати оголошення в газету, що звільняє від турбот, значної частини фінансових витрат, а при наявності кредитора-заявника — і від необхідності проводити аудит.

Особами, які створили ситуацію банкрутства, можуть бути [76]:

сам боржник;

ділові партнери;

треті особи.

Так, причинами виникнення банкрутства можуть служити дії самого боржника, дії партнерів — невиконання ними договірних зобов’язань, затримки в розрахунках, банкрутство партнера, а також неузгодженість рішень.

За характером виникнення причин до джерела нанесення шкоди їх слід поділити на причини, що створюються:

власними діями боржника (умисні або ненавмисні);

діями третіх осіб;

непередбаченими ситуаціями — природними катаклізмами та стихійними лихами, виробничими аваріями.

За час дії причин їх можна підрозділити на:

короткочасні;

тривалої дії.

Прикладом причин короткочасної дії може слугувати відсутність дозволу на постачання товару, затримки в розрахунках. Причини тривалої дії - помилки та упущення в управлінні підприємством.

По можливості впливу підприємства на причини виникнення банкрутства їх слід поділити на причини, що:

усуваються самим підприємством (неплатоспроможність, погане керівництво і т.п.);

важко усуваються (корекція законодавства тощо);

не усувається (стихійні лиха, нещасні випадки).

По можливості діагностування та прогнозування причин банкрутства можна виділити причини, що:

діагностуються (на самому підприємстві);

прогнозуються (платоспроможність ділових партнерів при укладанні договорів);

не піддаються прогнозуванню (банкрутство ділових партнерів, природні катаклізми та стихійні лиха, виробничі аварії).

Вивчення причинної залежності виникнення банкрутства господарюючих суб'єктів за запропонованою класифікацією необхідне у будь-якому випадку. Тобто, якщо в процесі арбітражного провадження виявляються злочинні факти, то справи потрапляють до прокуратури і подальший розгляд справ вимагає вже управління відповідно до Кримінального кодексу України та впровадження відповідних заходів.

Проведений аналіз дозволив класифікувати причини банкрутства за сім'ю ознаками, які представлені на рис. 1.3.

На схемі можна побачити, що причини банкрутства класифікуються за сьома основними групами: за формою виникнення, за природою виникнення, за особам, які створили ситуацію банкрутства, за характером виникнення причин банкрутства, за часом дії, по можливості впливу підприємства на причини банкрутства, по можливості діагностування та прогнозування причин банкрутства.

Також потрібно відзначити ті причини, які обумовлені тенденціями розвитку сучасної економіки і суспільства, а саме:

посилення ролі транснаціональних компаній (ТНК), збільшення великих компаній через процеси злиття, об'єднання, а отже зростання рівня конкуренції [70];

зростання вимог та потреб споживачів до продукції підприємств;

зростання частки наукомістких продуктів і послуг;

значне скорочення життєвого циклу товарів та послуг;

взаємозалежність економік різних країн і можливість виникнення ефекту доміно під час фінансово-економічних криз та банкрутств підприємств;

зростання кількості терористичних актів у світі, що може спричинити фінансові та економічні кризи;

зростання обмежень щодо захисту навколишнього природного середовища та активна діяльність природоохоронних організацій;

іnternet-злочини та віртуальні махінації;

зростання природних катаклізмів та кількості техногенних аварій;

динамічність та турбулентність розвитку світової економіки;

внутрішні корпоративні скандали.

Результати дослідження причин виникнення банкрутства дозволяє виділити види банкрутства:

просте;

випадкове;

фіктивне;

приховане;

умисне.

Банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності може кваліфікуватися як випадкове, якщо боржник став неплатоспроможним не з власної вини, а внаслідок непередбачених обставин — стихійне лихо, затримки в розрахунках, неплатоспроможність, банкрутство його боржників тощо.

Просте банкрутство — банкрутство, що виникло з необережності, в результаті дії причин, які відносяться безпосередньо до господарювання суб'єкта.

У країнах з розвиненими ринковими відносинами банкрутство, що виникло з необережності, аналогічним чином визначається в сучасному законодавстві Італії, Швеції, Німеччини, Франції і тягне за собою кримінальну відповідальність, на відміну від законодавства України.

Фіктивне банкрутство — завідомо неправдива офіційна заява громадянина-засновника або власника суб'єкта господарської діяльності, а також службової особи суб'єкта господарської діяльності, а так само громадянина-суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов’язань перед бюджетом.

Приховане банкрутство — навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам.

Умисне банкрутство — це доведення до банкрутства з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної школи державі чи кредитору Для економіки України на сучасному етапі характерні всі три виділені види банкрутства. Відповідно до чинного законодавства особами, ініціювали арбітражне провадження у справах про банкрутство, можуть бути як кредитори, так і сам боржник. Отже, можна виділити наступні форми банкрутства: примусову (за заявою кредиторів або прокурора) й ініціативну (за заявою самого боржника).

Таким чином, в результаті дослідження доведено, що з метою управління банкрутством відсутність причинно-видової класифікації є значним недоліком.

Отже, основи причинно-видової класифікації банкрутства:

визначають підхід до управління банкрутством;

дозволяють врахувати напрямки виникнення банкрутства та слідчу їх залежність;

забезпечують виявлення упущень у законодавчій базі, що регулює процес управління банкрутством;

створюють умови для проведення цілеспрямованих досліджень та розробки заходів і методів з організації управління процесами банкрутства суб'єктів.

Так як банкрутство боржника може виникнути випадково, закономірно діяти зважаючи на злочинні дії його посадових осіб, та необхідні і різні методи управління процесом банкрутства таких суб'єктів, які дозволять правильно функціонувати підприємству.