Особливості методики планування виробничої програми підприємства

Виробнича програма формується в такий спосіб, щоб забезпечити виконання плану продажу конкретному період від урахуванням наявних виробничих можливостей. Проблема у цьому, що виробничі можливості підприємства бути більшою або меншою запланованого обсягу продажу.

Чинником виробництва, який найчастіше визначає можливості підприємства, є виробнича потужність підприємства. Тому якщо виробнича потужність більше обсягу продажу, то має місце неповне використання (недовантаження) потужності, що, своєю чергою призводить до завищеним недоліків виробництва продукції. Якщо ж виробнича потужність, навпаки, буде набагато меншою обсягу продажу може бути виконаним і потрібно або збільшувати виробничу потужність, або зменшувати обсяг продажу. У цьому виробничу програму служить інструментом узгодження можливого обсягу продажу з виробничою потужністю підприємства у плановому періоді.

Виробнича програма як встановлює обсяг випуску кінцевої продукції, а є підвалинами розрахунку планів виробництва структурних підрозділів (цехів, корпусів, виробництв, ділянок, потокових ліній) крім обсягів товарної продукції, яка потрібна на забезпечення плану продажів, враховується також відзначила необхідність зміни цехових і межцехових напрацювань незавершеною виробничим процесом продукції. Завдання з випуску кінцевої продукції цехами останнього технологічної переробки, зазвичай, встановлюються лише на рівні виробничої програми підприємства. Що ж до завдань проміжним цехах, бере участі у виготовленні проміжної продукції, вони можуть перевищувати показників виробничої програми, якщо планується збільшення межцехових напрацювань, більш-менш виробничої програми, якщо передбачається їх зменшення. Тому планування виробничої програми основними підрозділами підприємства виробляється назад ходу технологічного процесу. Обсяги провадження у цехах плануються з планової собівартості одного вироби чи з планово-расчетним внутрипроизводственним цінами.

На невеликих підприємствах виробничу програму цехів розраховується в натуральних чиусловно-натуральних показниках, на середніх і велику промисловість, які мають є внутрипроизводственний госпрозрахунок, — в вартісних і натуральних показниках. Виробнича програма підприємства розраховується з розбивкою завдань зі кварталами, а квартальних по місяців. У планах структурних підрозділів завдання виробничої програми можуть підрозділятися з більш коротким періодам. Розробка виробничої програми є найскладнішим процесом, оскільки там доводиться нічого й враховувати величезну кількість різних чинників.

Ситуаційне планування вважається досить новим методом планування, найпоширенішим на американських фірмах й у компаніях. Процес ситуаційного планування виконується зазвичай, у такому порядку:

встановлюються ключові чинники середовища, що впливають плановані результати діяльності підприємства. Як критеріїв для відбору показників використовують як масштаби можливого на виробництво, і можливість появи самого процесу;

складається нормативний план, що виходить із найімовірнішого припущення комплексного впливу системи виробничих чинників на запланований результат. Він стала головним компонентом розробки комплексного всеосяжного плану виробничої діяльності всієї організації;

відбирається кожному за продукту кілька визначальних чи основних допущень, відмінних найімовірнішою ситуації, і складається автономний план, який входить у комплексний. Ситуаційний план не розробляється докладно, він наказує, що робити кожен виконавець у тому чи ситуації і яких наслідків очікується за її наступі;

визначається ситуація початку даному плану у процесі поточної виробничої діяльності, уточнюється точка чи момент перемикання з нормального плану дій на ситуаційний, передбачений у разі виникнення непередбачених обставин.

Розробка виробничої програми ввозяться три етапу:

складання річного виробничого плану для підприємства;

визначення чи уточнення з урахуванням виробничої програми пріоритетних цілей на плановий період;

розподіл річного плану провадження у окремим структурних підрозділах підприємства чи виконавцям.

Основними завданнями аналізу виконання плану у звітному і попередньому плановому періоду є:

перевірка виконання плану випуску та її реалізації продукції з всім стоимостним, натуральним і, условно-натуральним і стоимостним показниками;

вивчення причин позитивно і які впливають виконання планових показників;

виявлення резервів подальшого розвитку і підвищення ефективності виробництва;

розробка заходів із використанню резервів, виявлені у ході аналізу, і умов збільшення обсягів випуску продукції і на підвищення якості;

встановлення календарних термінів впровадження окремих заходів, призначення підрозділів, і посадових осіб, відповідальних право їх виконання, і навіть визначення ефективності цих заходів.

Аналіз обсягу виробництва починається з дослідження динаміки товарної і валової продукції, розрахунку базисних і цепних темпи зростання і приросту. Аналіз плану з номенклатурі виходить з порівнянні фактичного і планового обсягу продукції з виробам. Оцінка виконання плану з асортименту може здійснюватися:

за способом найменшого відсотка (позиція номенклатури, має найменший відсоток виконання плану);

по питомій відсотку загалом переліку найменувань продукції, яким виконано план виробництва, з допомогою середнього відсотка, який розраховується розподілом загального фактичного випуску продукції межах плану спільний плановий обсяг випуску (продукція, виготовлена понад план або передбачена виробничої програмою, на виконання плану з асортименту не зараховується).

Нерівномірність виконання плану з окремим номенклатурним показниками призводить до зміни структури виробничої програми, тобто співвідношення окремих видів продукції їх випуску. Зміна структури виробництва надає великий вплив попри всі економічні показники: обсяг випуску вартісному вимірі, матеріаломісткість, собівартість продукції, прибуток, рентабельність.

Вплив структури виробництва зміну вартості випущеної продукції можна оцінити з допомогою методу середньозваженої ціни. І тому спочатку середньозважена ціна при фактичної структурі продукції, та бувза планової. Різниця з-поміж них збільшується на фактичний обсяг продукції натуральному вираженні, або взяти різницю між рівнем виконання плану виробництва в вартісному і натуральному вираженні і помножити в запланований випуск товарної продукції вартісному вираз.

Важливе значення під час аналізу виробничої програми відводиться аналізу ритмічності виробництва. Ритмічність характеризує рівномірність випуску продукції, встановлену планом виробництва. Для виміру ритмічності випуску продукції використовується коефіцієнт ритмічності, визначається розподілом суми фактично випущеної продукції, яка зараховується на виконання плану, на плановий випускати продукцію за аналізований проміжок часу. Для оцінки ритмічності може також розраховуватися коефіцієнт ритмічності як сума позитивних і негативних відхилень у числі продукції з плану кожний день, тиждень, декаду, місяць (не враховуючи знака).

Коефіцієнт ритмічностіпоказник, зворотний коефіцієнта ритмічності. Чим ритмічніше працює підприємство, то вище може бути коефіцієнт ритмічності і від коефіцієнта ритмічності (не більше від 0 до 1). Оцінка ритмічності дозволяє як будувати висновки про рівномірності виробництва, що є найважливішою умовою виконання плану продажів, а й підрахувати упущені можливості підприємства з випуску продукції через відкликання неритмічної роботою.

Закінчується аналіз поки що оцінкою якості продукції. Її можна проводити за такою системою показників:

узагальнюючі показники (питому вагу нової сертифікованої продукції загальному випуску, питому вагу конкурентоспроможної продукції);

одиничні й комплексні показники, що характеризують властивості продукції (корисність, надійність, технологічність);

непрямі показники (втрати від шлюбу, штрафи та пені за неякісну продукцію, видатки усунення рекламацій У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку цих показників, оцінити виконання плану з їх рівню, виявити причини зміни і вплив якості своєї продукції вартісні показники роботи підприємства (випуск товарної продукції, прибуток від реалізації продукції і на прибуток).

Всебічний аналіз виконання плану виробництва дає змоги виявити резерви збільшення обсягів зростання виробництва та намітити заходи щодо реалізації, які можна згруповані у наступні розділи:

створення, освоєння новий одяг і підвищення якості своєї продукції;

перегляд та модернізацію основних фондів;

впровадження прогресивної технології, механізація і автоматизація праці;

науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;

техніко-економічні рівні своєї продукції і виробництва;

техніко-економічні результати впровадження заходів.

Отже, виробнича програма формується в такий спосіб, щоб забезпечити виконання плану продажу конкретному період від урахуванням наявних виробничих можливостей. Проблема у цьому, що виробничі можливості підприємства бути більшою або меншою запланованого обсягу продажу.

Чинником виробництва, який найчастіше визначає можливості підприємства, є виробнича потужність підприємства. Тому якщо виробнича потужність більше обсягу продажу, то має місце неповне використання (недовантаження) потужності, що, своєю чергою призводить до завищеним недоліків виробництва продукції. Якщо ж виробнича потужність, навпаки, буде набагато меншою обсягу продажу може бути виконаним і потрібно або збільшувати виробничу потужність, або зменшувати обсяг продажу.

Виробнича програма — це перелік робіт, які необхідно виконати чи кількість продукції, яку необхідно виробити протягом певного періоду часу.

Виробнича програма тісно пов’язана із виробничим потенціалом підприємства, який являє собою сукупність можливостей здійснювати виробничий процес на підприємстві, характеризується об'єднанням основних засобів персоналу підприємства, сировини і ресурсів. Виробнича програма повинна бути складена, розроблена, ухвалена керівництвом підприємства.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку Виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів, тобто бути оптимальною.

Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:

планування оптимальної структури номенклатури продукції;

визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції та економічної межі нарощування виробництва.

Головним розділом плану господарської діяльності і розвитку підприємства є його виробнича програма (план виробництва продукції), тобто конкретна сукупність завдань за обсягом виробництва продукції, певної номенклатури і асортименту, а також належна якість за певний календарний період (місяць, квартал, рік). Натуральним є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименті.

Номенклатура — перелік назв окремих видів продукції.

Асортимент — різновидність видів в межах даної номенклатури.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно — чистої продукції, валового і внутрізаводського обороту підприємства, обсяг незавершеного виробництва.

виробнича програма формується в такий спосіб, щоб забезпечити виконання плану продажу конкретному період від урахуванням наявних виробничих можливостей. Проблема у цьому, що виробничі можливості підприємства бути більшою або меншою запланованого обсягу продажу.

Чинником виробництва, який найчастіше визначає можливості підприємства, є виробнича потужність підприємства. Тому якщо виробнича потужність більше обсягу продажу, то має місце неповне використання (недовантаження) потужності, що, своєю чергою призводить до завищеним недоліків виробництва продукції. Якщо ж виробнича потужність, навпаки, буде набагато меншою обсягу продажу може бути виконаним і потрібно або збільшувати виробничу потужність, або зменшувати обсяг продажу.