Захист населення від впливу електромагнітних випромінювань

ВСТУП електромагнитний забруднення радіоктивність До джерел електромагнітного випромінювання у населених пунктах належать радіо, телевізійні та радіолокаційні станції різного призначення, що працюють в смузі радіочастот, а також мережа ліній електропередачі, яка складається з повітряних високовольтних ліній електропередачі та електричних підстанцій. До склад підстанцій можуть входити розподільні пристрої, перетворювачі електроенергії, трансформатори, випрямляючі та інші пристрої та споруди.

Питання захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань має важливе медичне та соціально — економічне значення. Особлива увага при цьому приділяється санітарному нагляду за джерелами цих випромінювань. Основою організації санітарного нагляду є санітарні норми та правила, які містять як норми, так і основні положення гігієнічних вимог до засобів випромінювання. Ці документи разом із методичними вказівками до них дозволяють регламентувати умови експлуатації та розміщення засобів випромінювання відносно житлової забудови і тим самим забезпечити охорону здоров’я населення від впливу електромагнітних полів (надалі ЕМП), що виникають у навколишньому середовищі.

Радіація — випромінювання, промене випромінювання яким-небудь тілом, наприклад Сонцем (сонячна радіація) чи іншим джерелом. Під радіацією розуміють потоки елементарних частинок і квантів, проходження яких через речовину викликає її іонізацію. Це електрони, позитрони, протони, нейтрони та ін. елементарні частинки, а також атомні ядра і електромагнітне випромінювання гаммарентгенівського і оптичного діапазонів.

Іонізуюче випромінювання надходить із радіоактивних матеріалів, рентгенівських трубок, прискорювачів частинок і присутнє у навколишньому середовищі. Це випромінювання невидиме, і його неможливо безпосередньо виявити за допомогою людських відчуттів, тому використовуються такі інструменти як лічильник Гейгера. У деяких випадках іонізуюче випромінювання може призвести до вторинної емісії видимого світла при взаємодії з матерією. Іонізуюча радіація має багато практичних застосувань у медицині, наукових дослідженнях, будівництві та інших галузях, проте є небезпечною для здоров’я при неправильному використанні.

Вплив радіації призводить до пошкодження живих тканин, внаслідок яких бувають опіки, променева хвороба, смерть при високих дозах і рак, пухлини та генетичні мутації при низьких дозах.

1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Встановлення категорії небезпечності підприємств та уточнення розмірів санітарно-захисної зони

Розрахувати категорії небезпечності підприємства (КНП), розміри нормативної та уточненій санітарно-захисній зоні (СЗЗ). Дані наведені в таблицях 1.1 та 1.2.

Таблиця 1.1 — Вихідні дані

1. Розрахуємо категорію небезпечності підприємства (КНП):

КНП =? (М_і / ГДК _с.д.) ^aі, (1.1)

де Мі - маса викиду і-тої речовини, т/рік;

ГДК_сд — середньодобова гранично допустима концентрація і-тої речовини, мг/м³;

a_i — безрозмірна константа, яка дозволяє порівняти ступінь шкідливості і-тої речовини зі шкідливістю сірчистого газу.

КНП= (^0,9 + (^0,9+ (^0,9+()^1,5+(^1,7+()^1,7=23,69 +44,91+ 48,47 + 947,46 + 5194,96 + 13 850,85 = 2 ·

Отже, дане підприємство відноситься до II класу небезпечності і повинно мати санітарно-захисну зону в розмірі 500 м.

2. Уточнюємо розміри санітарно-захисної зони з врахуванням рози вітрів (l_CЗЗ) за формулою:

L_{уточнене} = L_норм• Р / Р₀, (1.2)

де Р — повторюваність вітру у конкретному напрямі, %;

Р₀— середня повторюваність вітру при коловій рожі вітрів, 12,5%;

L_норм — нормативна ширина СЗЗ, 500 м

р Розміри уточненої санітарно-захисної зони наведено в таблиці 1.2 і рисунку 1.1.

Таблиця 1.2 — Повторюваність напрямків вітру

Рисунок 1.1 — Побудова рози вітрів За отриманих даних видно, що розміри санітарно-захисної зони не витримані в Південному, Південно-східному та Східному напрямках. Підприємство повинно скоротити викиди шкідливих речовин або установити ефективне газоочисне обладнання.

2. НОРМУВАННЯ ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ТА РАДІАЦІЙНОГО ЗАБРУДНЕННЯ

2.1Джерела і наслідки електромагнітного забруднення

Із курсу фізики відомо, що навколо кожного електричного заряду існує електричне поле, а кожний електричний заряд, що рухається, створює в навколишньому просторі магнітне поле. Отже, навколо будь-якого об'єкта, яким протікає постійний чи змінний струм, так само, як і навколо будь-якого магніту, що рухається, існує електромагнітне поле (ЕМП). Інакше кажучи, рух поля одного виду завжди супроводжується появою поля іншого виду: електричне поле, що рухається, створює магнітне, а магнітне поле, що рухається, створює електричне.

Можна вважати, що в електроустановках електричне поле виникає за наявності напруги на струмопровідних частинах, а магнітне — при проходженні струму в проводах.

Простір, що оточує людину, заповнений різними електромагнітними полями, джерела яких, залежно від їх походження, можна розділити на дві групи: природні та штучні.

До природних джерел належать; електромагнітне поле Землі, яке в тому числі включає геопатогенні зони; космічні джерела радіохвиль (сонячні спалахи, магнітні бурі, випромінювання зірок тощо); процеси, які відбуваються в атмосфері Землі (блискавки, зміни в іоносфері).

До штучних джерел належать пристрої, які спеціально створені для випромінювання електромагнітної енергії (радіо і телевізійні станції, радіолокаційні установки, системи радіозв'язку, фізіотерапевтичні прилади та ін.), а також пристрої, що безпосередньо не призначені для випромінювання електромагнітної енергії в простір (лінії електропередач і трансформаторні підстанції, побутова і промислова техніка, оргтехніка тощо).

Таким чином, спектр частот електромагнітних полів, що оточують людину, охоплює діапазон від 50 Гц і менше до 3•10 ²⁶ Гц.

Донедавна небезпечними джерелами промислових ЕМП вважалися в основному випромінювачі радіочастотного діапазону (3•10⁴ — 3•10¹¹ Гц). Серед них називалися потужні установки високочастотного нагрівання, що застосовуються для плавки і кування металів, термічної обробки металів, діелектриків і напівпровідників. Енергію ЕМП використовують також для вирощування напівпровідникових кристалів і плівок, іонізації газів, одержання плазми, при зварюванні в інертних газах, зварюванні та пресуванні синтетичних матеріалів та ін. Як правило, при цих процесах виникають поля, що в сотні разів перевищують середнє природне поле Землі. Випромінювання надвисоких частот (3•10⁴ — 3•10¹¹ Гц) утворюють і побутові прилади: НВЧ-печі, телевізори, монітори, стільникові телефони та ін.

Разом із тим у 60-х роках XX сторіччя з’явилася перша публікація про симптоми захворювань, що виявлені у працівників високовольтних електричних підстанцій промислової частоти (50 Гц). Установлено, що сильні ЕМП діють при експлуатації відкритих розподільних пристроїв і повітряних ліній електропередач напругою понад 330 кВ (500, 750, 1150 кВ), тому, згідно із санітарними нормами, такі лінії не повинні проходити по території населених пунктів.

Нині вчені заговорили вже і про шкідливу дію звичайних побутових електропроводок (напругою 220 В) і приладів (наприклад, електробритв, електрогрілок й електричних ковдр), які створюють ЕМП за інтенсивністю слабкіші, ніж природне поле Землі. Тому не рекомендується спати поблизу розетки, у яку включений холодильник чи інша постійно діюча установка.

Вплив на людину промислових джерел теплового випромінювання в діапазоні частот 3 •10¹² ступені - 3 •10¹⁴ Гц, видимого світла й ультрафіолетового випромінювання (З*10 у 16 ступені - 3*10 у 17 ступені Гц), рентгенівського (3*10 у 16 ступені - 3*10 у 20 ступені Гц) і гамма-випромінювань (3*10 у 19 ступені - 3*10 у 21 ступені Гц) розглядається у даній курсовій роботі.

2.2 Нормування електромагнітного випромінювання Стандартом ГОСТ 12.1.006−84 ССБТ «Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля» встановлені допустимі рівні впливу ЕМП радіочастот.

Електромагнітні поля радіочастот варто оцінювати в діапазоні частот 60 КГц — 300МГц — напруженістю електромагнітної складової поля; у діапазоні частот 300 МГц — 300 ГГц - поверхневою густиною потоку енергії випромінювання (далі густина потоку енергії (ГПЕ) випромінювання) і створюваного цим потоком енергетичного навантаження (ЕН).

Енергетичне навантаження являє собою сумарний потік енергії, яка проходить через одиницю поверхні, що опромінюється за час дії Т і виражається добутком ГПЕ • Т.

Можуть бути допущені рівні вище зазначених, але не більше, ніж у два рази у випадках, коли час впливу ЕМП на персонал не перевищує 50% тривалості робочого дня.

Напруженість ЕМП у діапазоні частот 60 кГц-300 МГц на робочих місцях персоналу протягом робочого дня не повинна перевищувати встановлених гранично допустимих рівнів (ГДР) — таблиця 2.1:

Таблиця 2.1- Гранично допустимі рівні ЕМП

Гранично допустимі величини ГПЕ ЕМП у діапазоні частот 300 МГц-300 ГГц на робочих місцях персоналу варто визначати, виходячи з допустимої ЕН на організм з урахуванням часу впливу за формулою:

ГПЕ_ГДР = ЕН_ГДУ / Т, (2.1)

де: ГПЕ — гранично допустимі значення ГПЕ, Вт/м² (мВт/см², мкВт/см²);

ЕН_гду— нормативна величина ЕН, яка дорівнює: 2Втгод/ м² (200 мкВт год/см²) для усіх випадків опромінення, крім опромінення від обертових і скануючих антен; 20 Вт год/м² (2000 мкВт год/ см²) для випадків опромінення від обертових і скануючих антен з частотою обертання чи сканування не більше ніж 1 Гц і шпаруватістю не менше 50;

Т — час перебування в зоні опромінення за робочу зміну, год. (без урахування режиму обертання чи сканування антен).

Максимальне значення ГПЕ_гдр не повинно перевищувати 10 Вт/м² (1000 мкВт/см²).

Санітарними правилами передбачена обов’язкова періодичність перевірки на робочих місцях рівня ГПЕ, створюваного джерелами НВЧ опромінення. Перевірки повинні бути не рідше одного разу за рік.

Норми та правила захисту населення від впливу електромагнітних полів, що створюються радіотехнічними об'єктами, визначають гігієнічні вимоги до передавальних радіо, телевізійних станцій та інших об'єктів, які випромінюють електромагнітну енергію в навколишнє середовище. Правила поширюються на існуючу житлову забудову, забудову, що проектується і споруджується, окремі житлові громадські та виробничі будинки різного відомчого підпорядкування, місця масового відпочинку населення, які розміщуються в районах розташування як діючих радіотехнічних об'єктів, так і тих, що проектуються і споруджуються.

Відповідальність за дотримання цих правил покладається на міністерства, відомства, установи, організації, підприємства, кооперативи й інші юридичні особи та фізичних осіб, які експлуатують, реконструюють або проектують на території України радіотехнічні об'єкти чи окремі передавальні пристрої, що випромінюють електромагнітну енергію.

Узгодження проектів планування та забудови в районах розташування радіотехнічних об'єктів покладається на установи санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України й архітектурно-планувальні управління місцевих Рад народних депутатів. Відповідальність за проектування та будівництво житлових, громадських будинків і споруд в зоні обмеження забудови несуть організації, що правил покладається на органи й установи санітарно — епідеміологічної служби МОЗ України.

Встановлені гранично допустимі рівні (надалі ГДР) електромагнітних полів поширюються на діапазон частот 30 кГц — 300 ГГц (таблиця 2.2). Їх недотримання може створювати умови, при яких населення зазнає шкідливого впливу електромагнітних полів.

Із метою попередження шкідливого впливу електромагнітних полів радіочастот встановлюються їх ГДР і гігієнічні вимоги до розміщення радіотехнічних об'єктів і територій, призначених для забудови.

Електромагнітна енергія, що випромінюється антенами передавальних радіотехнічних об'єктів, поширюється у просторі, утворюючи електромагнітне поле, яке прийнято характеризувати двома нерозривно пов’язаними складовими: електричною (Е) і магнітною (Н).

Електромагнітне поле в 5−8 діапазонах частот оцінюється напруженістю поля. Одиницею виміру напруженості поля для електричної складової є вольт на метр (В/м).

Електромагнітне поле у 9 — 11 діапазонах частот оцінюється поверхневою густиною потоку енергії, надалі ГПЕ. Одиницею виміру ГПЕ є ват на квадратний метр-Вт/м² (1 Вт/м² = 0,1 мВт/см² — 100 мкВт/м²).

Таблиця 2.2 — Шкала електромагнітних хвиль

Граничнодопустимі рівні напруженості електричного поля. За ГДР прийняті такі значення напруженості електричного поля :

— всередині житлових будинків — 0,5 кВ/м;

— на території зони житлової забудови — 1 кВ/м;

— у населеній місцевості, поза зоною житлової забудови, а також на території городів і садів — 5 кВ/м;

— на ділянках перетину повітряної лінії з автомобільними шляхами І - IV категорій -10 кВ/м;

— у ненаселеній місцевості - 15 кВ/м;

— у важкодоступній місцевості та на ділянках, спеціально відгороджених для виключення доступу населення — 20 кВ/м.

Граничнодопустимі рівні встановлені для електричного поля, не викривленого присутністю людини. Напруженість електричного поля визначається на висоті 1,8 м від рівня землі, для приміщень — від рівня підлоги.

Контроль за дотриманням ГДР напруженості електричного поля слід здійснювати:

— при прийманні в експлуатацію нових будинків, споруд і зон відпочинку та праці людей поблизу ЛЕПП;

— після проведення заходів щодо зниження рівнів електричного поля ЛЕПП.

Граничнодопустимі рівні електромагнітного поля для населення.

Граничнодопустимі рівні напруженості електричного поля (електрична складова електромагнітного поля), що виражаються середньоквадратичним (ефективним) значенням, і рівень густини потоку енергії, який виражається середнім значенням, визначаються в залежності від частоти (довжини хвилі) та режиму випромінювання за таблицєю 2.3 або за наведеними нижче залежностями.

Таблиця 2.3 — Граничнодопустимі рівні електромагнітних полів (безперервне випромінювання, амплітудна або кутова модуляція)

Граничнодопустимі рівні електромагнітних полів, які створюють телевізійні радіостанції в діапазоні частот від 48 до 1000 МГц, визначаються за такою формулою:

Е_гдр = 21f, ()

де: Е_гдр — ГДР напруженості електромагнітних полів (електричної складової електромагнітних полів), В/м;

f — несуча частота оцінюваного каналу (каналу зображення або звукового супроводу), МГц.

2.3 Вимоги до розміщення СЗЗ радіотехнічних об'єктів

Майданчики для розміщення проектованих радіотехнічних об'єктів необхідно вибирати з урахуванням потужності передавачів, характеристик спрямованості випромінювання, висоти розташування та конструктивних особливостей антен, рельєфу місцевості, функціонального призначення прилеглих територій, висоти забудови для того, щоб рівні електромагнітних полів на території, призначеній для забудови, не перевищували ГДР, наведених вище.

В окремих випадках допускається розміщення антен передавальних радіотехнічних засобів на дахах житлових громадських та інших будинків, а також передавачів на дахах нежитлових виробничих будинків за умови дотримання вказаних вимог. Майданчик радіотехнічних об'єктів (технічна територія) обладнується відповідно до будівельних норм і правил, на його території не допускається розміщення житлових та громадських будинків. Із метою захисту населення від впливу електромагнітних полів, яке створюють радіотехнічні об'єкти, встановлюються санітарно — захисні зони і зони обмеження забудови.

Санітарно — захисною зоною вважається територія, де на висоті до 2 м від поверхні землі перевищуються граничнодопустимі рівні електромагнітного поля.

Санітарно-захисна зона, як правило, прилягає до території радіотехнічного об'єкту. Зовнішня межа санітарно — захисної зони визначається на висоті до 2 м від поверхні землі за фаничнодопустимими рівнями електромагнітного поля.

Санітарно — захисна зона встановлюється з урахуванням перспектив розвитку радіотехнічних об'єктів. Віддалення меж відраховується від основи антени. При цьому в межах санітарно — захисної зони радіотехнічних об'єктів, засоби випромінювання яких працюють на частотах 30 МГц, не допускається розміщення підприємств і споруд підвищеної пожежної небезпеки, які пов’язані з використанням легкозаймистих рідин або газів (бензосховища, газосховища, гаражі, бензо і газозаправні станції і т. п.).

Зоною обмеження забудови вважається територія, де на висоті понад 2 м від поверхні Землі перевищуються ГДР. Зовнішня межа даної зони визначається відносно максимальної висоти будинків перспективної забудови, на висоті верхнього поверху, де рівні електромагнітних полів не перевищують ГДР. На різко пересіченій місцевості можуть зустрічатися ділянки, що не прилягають до території радіотехнічних об'єктів, на яких рівень електромагнітних полів перевищує ГДР, а, отже, на них встановлюються санітарно-захисні зони та зони обмеження забудови.

Санітарно-захисна зона і зона обмеження забудови встановлюються відповідно до методик, затверджених МОЗ України. Межі санітарно-захисної зони і зони обмеження забудови при їх встановленні уточнюються на підставі інструментальних вимірів. Санітарно-захисні зони і зони обмеження для передавальних радіостанцій, обладнаних антенами неспрямованого випромінювання в горизонтальній площині, для телевізійних станцій, а також для радіолокаційних станцій кругового огляду встановлюються навколо радіотехнічних об'єктів.

Для передавальних радіостанцій, обладнаних антенами спрямованої дії, а також для радіолокаційних станцій, антени яких сканують у визначеному секторі або фіксовані в одному напрямку, санітарно-захисні зони та зони обмеження забудови встановлюються у напрямку випромінювання електромагнітної енергії, з урахуванням бокових, задніх пелюсток діаграми спрямованості антен.

Для передавальних радіо-, телевізійних і радіолокаційних станцій, антени яких випромінюють електромагнітну енергію під визначеним кутом до горизонту та рівень електромагнітних полів змінюється в залежності від висоти, зона обмеження забудови встановлюється диференційовано по вертикалі в межах висоти житлової забудови.

Для зниження ступеня опромінення територій, призначених для забудови, і зменшення розмірів санітарно-захисних зон антени радіолокаційних станцій рекомендується встановлювати на природних узвишшях, насипах, естакадах тощо, збільшуючи мінімальне значення робочого кута нахилу антени.

Планування і забудова в місцях розміщення діючих радіотехнічних об'єктів повинні здійснюватись із урахуванням меж санітарнозахисної зони та зони обмеження забудови, а в районі проектованих радіотехнічних об'єктів та таких радіотехнічних об'єктів, що реконструюються, з урахуванням меж цих зон, установлених у затвердженому проекті будівництва або реконструкції радіотехнічних об'єктів.

Територію зони обмеження забудови дозволяється використовувати для розміщення забудови різного функціонального призначення при умові дотримання в місцях перебування населення ГДР. З цією метою в існуючій чи проектованій забудові необхідно вжити захисні заходи, які забезпечують зниження рівня електромагнітного поля до нормативних значень з урахуванням можливих перевипроміяювань.

У зоні обмеження забудови будівлі лікувально-профілактичних установ зі стаціонарами, оздоровчих, дитячих дошкільних і шкільних закладів, будинків інвалідів і престарілих потрібно розміщувати на ділянках території, де створюється радіотінь. При розробці проекту планування та забудови в зоні обмеження забудови проектна організація повинна передбачити заходи щодо зниження в житлових, громадських та інших будинках рівнів електромагнітних полів, створюваного за рахунок перевипромінювачів, якими є металеві конструкції. Рівень електромагнітного поля при цьому не повинен перевищувати нормативних значень.

При розміщенні об'єктів громадського будівництва в зоні обмеження забудови слід враховувати можливість зниження рівня електромагнітного поля на майданчиках відпочинку та спорту за рахунок екрануючого ефекту будинків і спорту, а в приміщеннях — за рахунок розташування житлових, громадських і промислових будинків торцем або фасадом з якнайменшою площею засклення до джерела електромагнітного поля. При необхідності розташування будинків фасадом до джерела можна використовувати будинки галерейного типу, орієнтовані житловими приміщеннями у бік, протилежний від джерела випромінювання.

При проектуванні забудови в зоні обмеження забудови необхідно передбачати густоту житлового фонду за нижньою межею будівельних норм і правил. У зоні обмеження забудови рекомендується передбачати спорудження огороджувальних конструкцій і покрівель житлом, громадських і промислових будинків із матеріалів з високими радіоекрануючими властивостями або з покриттям заземленою металевою сіткою. Крім того, слід враховувати можливість застосування захисних стінок, піддашшя, глибоких лоджій тощо. Територія зони обмеження забудови повинна бути озелененою, площа твердого покриття проїздів, тротуарів і пішохідних доріжок — мінімальною. Перевагу слід віддавати піщаним, ґрунтовим або гравійно-щебеновим покриттям.

2.4 Нормування іонізуючих випромінювань і способи захисту від них На основі нормативних вимог встановлюють порядок проведення робіт з джерелами іонізуючого випромінювання (ДІВ) і забезпечення ліквідації радіоактивних відходів.

Норма радіоактивної безпеки базується на принципах:

1) не перевищувати межу встановленої дози;

2) не допускати необґрунтованого опромінення;

3) понизити дозу опромінення до можливо низького рівня.

Встановлюються наступні категорії осіб, які піддаються опроміненню:

— категорія, А (персонал) — особи, що постійно або тимчасово працюють з джерелами ІВ;

— категорія Б — обмежена частина населення, що проживає поряд з підприємствами, що мають радіоактивні джерела;

— категорія В — решта населення країни.

У таблиці 2.4 наведені межі доз зовнішнього і внутрішнього опромінення для категорій, А і Б, для 3 груп критичних органів людини.

Таблиця 2.4 — Межі доз зовнішнього і внутрішнього опромінення

Різні органи людини (тварини) мають певну чутливість до іонізуючого випромінювання. Встановлено 3 групи критичних органів:

— І - все тіло і кістковий мозок;

— II — м’язи, жирова тканина, щитовидна залоза, печінка, нирки, підшлункова залоза, легені, шлунково-кишковий тракт, кристалик ока;

— III — шкіра, кістки, передпліччя, ступні.

Гранично допустима доза (ГДД) є найбільшою мірою індивідуальної еквівалентної дози за рік, при якій не виникають несприятливі явища в організмі за 50 років неперервної роботи.

Еквівалентна доза Н накопичується у критичному органі за час Т (років) з початку роботи (з джерелами), не повинна перевищувати величину, яка знаходиться за формулою:

Н = ГДД • Т (2.)

Для збереження гранично допустимої безпеки необхідно дотримуватися наступних правил захисту від іонізуючого випромінювання

— не перевищувати межі допустимої дози;

— застосовувати метод захисту відстанню, часом;

— використовувати захисні екрани;

— використовувати засоби індивідуального захисту;

— використовувати справні прилади індивідуального і загального контролю для визначення інтенсивності радіоактивного опромінення;

— виконувати технічні, санітарно-гігієнічні і лікувально-профілактичні заходи.

Вибір захисного екрану проводиться відповідно до властивостей іонізуючого випромінювання. Для роботи з альфа-випромінюванням можна використати екран із скла, пластмаси товщиною в декілька міліметрів.

Для бета — випромінювання використовують атоми з малою атомною масою (наприклад, алюміній).

Для захисту від гаммавипромінювання застосовують механізми з великою атомною масою і густиною (свинець, вольфрам, сталь, чавун). Стаціонарні екрани виготовляються з бетону .

Для захисту від нейтронного випромінювання застосовують берилій, графіт і матеріали, що містять водень (парафін, вода). Широко використовується бор, У випадку одночасної дії у-випромінювання і нейтронних потоків використовують комбіновані екрани (свинець-вода, свинець-поліетилен, залізо-вода).

Для розрахунку захисних екранів необхідно враховувати:

— вид випромінювання і його спектральні характеристики;

— час дії випромінювання (експозиція);

— режим роботи джерела випромінювання (неперервний, імпульсний і ін.);

— геометрію іонізуючого випромінювання;

— відстань від джерела випромінювання до персоналу;

— конструктивні особливості установок і джерел іонізуючого випромінювання;

— табличні дані і номограми іонізуючого випромінювання. Засоби індивідуального захисту.

Під час роботи з радіонуклідами необхідно використовувати спецодяг (плівкова одежа — халат, костюм, фартух, штани, нарукавники). Для роботи з відкритими джерелами з активністю більше 1 мкКі використовують рукавиці з просвинцьованої гуми з гнучкими нарукавниками. Спеціальні пневмокостюми застосовують під час проведень ремонтно-профілактичних робіт, коли можуть бути великі радіаційні забруднення.

До комплекту спецодягу входять респіратори, пневмошоломи, інші засоби індивідуального захисту. Для захисту очей необхідно використовувати окуляри із скла, що містять фосфат, вольфрам або свинець. Під час використання іонізуючих засобів захисту необхідно строго дотримуватися послідовності їх одягнення і зняття. Необхідно здійснювати систематичний дозометричний контроль рівнів опромінення, який є суттєвим фактором системи радіаційної безпеки.

2.5 Біологічна дія продуктів радіоактивності

Радіоактивність не має кольору, запаху, смаку і проявляє підступний вплив на людський організм (з часом з летальним наслідком).

Енергія іонізуючого випромінювання достатня для того, щоб викликати деструкцію атомних і молекулярних зв’язків у живій клітині, що може привести до її загибелі. В організмі утворюються різного роду радикали, які призводять до утворення різних з'єднань, не властивих здоровій тканині. Крім того, під дією випромінювання молекули води розщеплюються на водень і гідроксильну групу. Під дією іонізуючого випромінювання в організмі можуть відбуватися гальмування функцій кровоносних органів, порушення імунної системи і статевих залоз, розлад шлунково-кишкового тракту, канцерогенні реакції тощо. Розрізняють внутрішнє і зовнішнє опромінення.

Ступінь негативних біологічних ефектів знаходиться у прямій залежності від дози опромінення, часу опромінення, його виду, індивідуальних особливостей організму. Враження шкіри рук може бути хронічним і гострим.

Перші ознаки хронічного враження: сухість шкіри, поява язв, випадіння волосся, поява пухирців, омертвіння тканини. Язви, які впродовж тривалого часу не заживають, приводять до омертвіння тканин, Попадання радіоактивних продуктів всередину організму призводить до внутрішнього опромінення, яке продовжується до тих пір, доки радіоактивна речовина не розпадеться або не виведеться шляхом фізіологічного обміну .

Живі організми піддаються дії постійного природного радіоактивного фону, який створюється космічним випромінюванням, радіоактивним випромінюванням надр Землі, радіонуклідами атмосфери, гідросфери, літосфери та ін.

Середня річна еквівалентна доза фонового радіоактивного випромінювання становить близько 240−250 мбер:

— внутрішнє опромінення — 135 мбер;

— джерела земного походження — 135 мбер;

— космічне випромінювання — 30 мбер;

— рентгенодіагностика — 35-40 мбер.

2.6 Радіаційне забруднення в м. Черкаси Метеостанція Черкаського обласного центру з гідрометеорології, що розташована на території аеропорту, визначає показники радіоактивного забруднення приземної атмосфери та надає інформацію до відділу екології департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради для узагальнення. Щоденно вимірюється радіаційний фон (потужність експозиційної дози гамма-випромінювання, далі ПЕД) та щодобово проводиться збір радіоактивних випадінь на марлевий планшет з наступним визначенням їх сумарної бета-активності та вмісту в них цезію-137 і стронцію-90. За даними спостережень метеостанції ПЕД гамма-випромінення протягом жовтня знаходилась в межах рівнів, обумовлених випромінюванням природних радіонуклідів — 10−14 мкР/год при середньому значенні за місяць 12,0 мкР/год, без суттєвих змін в порівнянні з минулим місяцем 2011 року і без змін в порівнянні з жовтнем 2010 року. За період січень-жовтень 2011 року середні значення ПЕД становили 11 — 12,1 мкР/год (таблиця 2.5). Контрольний рівень природного гамма фону складує 25 мкР/год.

Таблиця 2.5 — Середні та максимальні рівні ПЕД з початку 2011 року:

Виміри щільності бета-активних випадінь з атмосфери враховують як природні так і штучно утворені радіонукліди. Високим рівнем радіоактивного забруднення вважається щільність радіоактивних випадінь по результатах першого виміру після відбору, що перевищують 110 Бк/м² за добу. Добова щільність бета — активних випадінь змінювалась у вересня від 0,6 до 2,3 Бк/м², що в межах значень серпня даного року. Місячна щільність сумарних бета — активних випадінь з атмосфери становила у вересні 36,1 Бк/м² і в порівнянні з серпнем 2011 зменшилась в 1,6 рази. У вересні 2010 року сумарна щільність бета-активних випадінь становила 34,3 Бк/м². За період січень-вересень 2011 року помісячна щільність сумарних бета-активних випадінь з атмосфери змінювалась в межах 33,5 — 56,8 Бк/м², без суттєвих змін в порівнянні зі значеннями минулого року — 29,9 — 55, Бк/м².

Радіаційний стан в місті протягом жовтня 2011 року залишався стабільним. В порівнянні з вереснем 2010 року: значення ПЕД залишились без змін, щільність сумарних випадінь зменшилась в порівнянні з серпнем 2011 року. Існує пряма залежність між збільшенням щільності радіоактивних випадінь та їх надходженням в атмосферу. За даними Центральної геофізичної обсерваторії гідрометеослужби, останніми роками відмічається тенденція зменшення концентрації техногенних радіонуклідів Чорнобильського походження, що обумовлено їх подальшим заглибленням в ґрунт. Проте не виключена ймовірність окремих коливань радіоактивності приземної атмосфери на фоні цієї загальної тенденції, обумовлених несприятливими природними чинниками.

Дані спостережень метеостанції Черкаси за жовтень 2011 року в два рази менші результатів спостережень метеостанції Чорнобиль, що проводились в зоні відчуження. Радіоекологічні дані з метеостанції Чорнобиль: — в повітрі середнє значення ПЕТ за жовтень 2011 року становило 23 мкР/год; максимальне — 26 мкР/год; - на поверхні ґрунту радіаційний фон 08.11.11 становив 30 мкР/год.

ВИСНОВОК Питання захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань має важливе медичне та соціально — економічне значення. Особлива увага при цьому приділяється санітарному нагляду за джерелами цих випромінювань. Основою організації санітарного нагляду є санітарні норми та правила, які містять як норми, так і основні положення гігієнічних вимог до засобів випромінювання. Ці документи разом із методичними вказівками до них дозволяють регламентувати умови експлуатації та розміщення засобів випромінювання відносно житлової забудови і тим самим забезпечити охорону здоров’я населення від впливу електромагнітних полів (надалі ЕМП), що виникають у навколишньому середовищі.

Радіація — випромінювання, промене випромінювання яким-небудь тілом, наприклад Сонцем (сонячна радіація) чи іншим джерелом. Під радіацією розуміють потоки елементарних частинок і квантів, проходження яких через речовину викликає її іонізацію. Це електрони, позитрони, протони, нейтрони та ін. елементарні частинки, а також атомні ядра і електромагнітне випромінювання гаммарентгенівського і оптичного діапазонів.

Іонізуюче випромінювання надходить із радіоактивних матеріалів, рентгенівських трубок, прискорювачів частинок і присутнє у навколишньому середовищі. Це випромінювання невидиме, і його неможливо безпосередньо виявити за допомогою людських відчуттів, тому використовуються такі інструменти як лічильник Гейгера. У деяких випадках іонізуюче випромінювання може призвести до вторинної емісії видимого світла при взаємодії з матерією. Іонізуюча радіація має багато практичних застосувань у медицині, наукових дослідженнях, будівництві та інших галузях, проте є небезпечною для здоров’я при неправильному використанні.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховною Радою України.-К.:Преса України.-80с.

Кодекс законів про працю України: Чинне законодавство зі змінами та доповненням.:К.:Вид. Паливода А.В.-112с.

Про охорону праці: Закони України: Затв. Верховною Радою України .№ 2695-XII// Законодавча база «LIGA Закон».

Про страхові тарифи та загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від № 2277-III// Законодавча база «LIGA Закон».

Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України від 24 02.94 р.//Законодавча база «LIGA Закон»

Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року: Указ Президента України Законодавча база «LIGA Закон».

Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи, організації за порушення нормативних актів про охорону праці: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 754// Законодавча база «LIGA Закон».

Положення про розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на підприємстві, в установі і організації: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від № 623// Законодавча база «LIGA Закон».

Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється використання праці неповнолітніх: Затв. Наказом Міністерства охорони здоров’я України // Законодавча база «LIGA Закон».

Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється використання праці жінок: Затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України Законодавча база «LIGA Закон».

Граничні норми підйому і переміщення тяжких предметів жінками: Затв. наказом Міністерства охорони здоров’я Законодавча база «LIGA Закон».

Трудове право України :навч. Посібник для студ. Юрид. Спеціальностей Вищих навч. Закладів/ Пилипенко П. Д., Бурак В. Я., Козак З. Я. та ін.;За ред. П. Д. Пилипенка.-К.:Видавничий дім «ін Юре», 2009.-535с.

Трудове право: Прокопенко В.І.-К.: Вен Турі, 2010р., 223с.

Трудове право: Болотіна Н.Б., Чанишева.-К., 2006р.-563с.

Практикум: Болотіна Н.Б. 2012 р.-287с.

Основи охорони праці: навч. посібник/ За ред. Я.І.Бедрія .- 3-тє вид., перероб. і доп.- Львів «Магнолія плюс», видавець СПДФ ОВ м. Піча,. 2010.-240с.

Науково-практичний коментар до Закону України «Про охорону праці». -К., 2009.-С.32

Вікові межі працездатності неповнолітніх. Адаптація українського законодавства до Міжнародних угод: Ред О.//Право України .-2011р.-№ 5.

Законодавство про охорону здоров’я жінок та дітей потребує вдосконалення.: Петрова Н.//Право Украъни.-2007р.-№ 10.

Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими обє'днаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілковими об'єднаннями.//Урядовий -№ 92.