Принципи та методи організаційної функції

Структура більшості організацій базується на розподілі за функціями.

Функції операційного менеджменту На будь-якому підприємстві існують спеціальні та управлінські проблеми.

• 1. Спеціальні проблеми — безпосередньо пов’язані із технологічною стороною діяльності і не мають прямого відношення до управлінських функцій.
• 2. Управлінські проблеми включають використання матеріальних, фінансових та людських ресурсів.

Методи і принципи операційного менеджменту Сучасною практикою вироблені чотири групи методів управління операційними системами: організаційні, адміністративні, економічні та соціально-психологічні. Розглянемо їх концептуальну сутність.

Організаційні методи.

Суть їх полягає в тому, що перш ніж якась діяльність буде здійснюватися, вона повинна бути оптимально організована: спроектована, націлена, регламентована, нормована, забезпечена інструкціями, що фіксують правила виконання робіт і поведінки персоналу.

Система організаційних методів представлена на рис. 7. Необхідно спочатку створити підприємство, цех, ділянка, відділ і т.п., тобто розробити нормативні акти, що регламентують, нормується і інструктують їх діяльність, підібрати і розставити по місцях людей, забезпечити їх планами, дати завдання, показати напрямки дій, а потім вже керувати їх діями. Таким чином, організаційні методи передують самої діяльності, створюють для неї необхідні умови, а отже, є пасивними, складаючи базу трьох інших груп — активних методів.

Рис. 2. Організаційні методи операційного менеджменту (концептуальна схема)

Адміністративні методи. Їх називають також методами владної мотивації, і зводяться вони перш за все до відкритого примусу людей до тієї чи іншої діяльності або до створення можливостей для такого примусу. Ці методи широко застосовувалися на промислових підприємствах і в сфері послуг за адміністративно-командної системи управління економікою в нашій країні. На практиці ці методи реалізуються у вигляді конкретних безальтернативних завдань, що допускають мінімальну самостійність виконавця, внаслідок чого вся відповідальність покладається на керівника, що віддає розпорядження. В умовах ринкових відносин адміністративні методи повинні витіснятися іншими групами методів.

Економічні методи. В результаті переходу до ринкових відносин адміністративні методи перестали відповідати реальним потребам управління. Економічні методи передбачають опосередкований вплив на об'єкт. Виконавцю встановлюються тільки мети і загальна лінія поведінки, в рамках яких він самостійно шукає найбільш бажані для нього шляхи їх досягнення. Проявляє ініціативу, вигідна не тільки працівнику, але і підприємству, своєчасне і якісне виконання (в окремих випадках і перевиконання) завдань всіляко винагороджуються, перш за все у вигляді грошових виплат. Таким чином, в основі цих методів лежить економічна зацікавленість працівника в результатах своєї праці.

Соціально-психологічні методи. Як свідчить практика, економічні методи також досить швидко виявили обмеженість, особливо при управлінні діяльністю осіб інтелектуальних професій, для яких гроші, звичайно, істотний, але не самий головний стимул у роботі. У 20−30-х роках XX ст. з’явилися соціально-психологічні методи. Концептуально вони зводяться до двох основних напрямках:

формуванню сприятливого морально-психологічного клімату в колективі, що сприяє більшій віддачі при виконанні роботи завдяки підвищенню настрою людей;

виявлення та розвитку індивідуальних здібностей кожного, що дозволяють забезпечити максимальну самореалізацію особистості в операційному процесі.

Всі наведені методи операційного менеджменту реалізуються у відповідності з певними принципами і правилами. Розглянемо найбільш значущі з них в аспекті освітлюваної тут тематики.

Принципи операційного менеджменту:

Цілеспрямованість управління. Цей принцип — один з найважливіших. Управлінський процес повинен бути цілеспрямованим, тобто завжди орієнтований на вирішення конкретних проблем, досягнення конкретних цілей.

Функціональна соціалізація в поєднанні з універсальністю. Суть цього принципу полягає в тому, що до кожного об'єкту управління повинен бути свій підхід, що враховує його специфіку. Наприклад, спортивної командою не можна керувати так само, як акторами на сцені, а групою лікарів — як військовим підрозділом. Але оскільки в цих випадках має місце керівництво людьми як такими, то існує якийсь універсальний підхід до них незалежно від того, хто вони — солдати або вчені, чиновники чи будівельники.

Послідовність управлінських процесів. Будь-який управлінський процес будується відповідно до принципу послідовності, тобто елементи або стадії, з яких він складається, повинні слідувати один за одним в певному порядку. Не можна, наприклад, спочатку віддати розпорядження, а потім обдумувати його правомірність.

Оптимальне поєднання централізованого регулювання керованої підсистеми з її саморегулюванням. Поведінка об'єкта управління необхідно контролювати безперервно, так як він, постійно перебуваючи під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, весь час відхиляється в той чи інший бік від запланованого регламенту поведінки.

Забезпечення відповідності прав, обов’язків і відповідальності. Це один з найважливіших принципів управління. Перевищення прав порівняно з обов’язками приводить до управлінського сваволі, недолік ж паралізує ділову ініціативу, оскільки зайва активність може загрожувати великими неприємностями.

Забезпечення загальної зацікавленості всіх учасників управління в досягненні цілей, що стоять перед підприємством. Досягається шляхом матеріального і морального заохочення працівників, які відзначилися, а також максимального залучення виконавців до процесу підготовки рішень на самих ранніх стадіях роботи над ними. Це також один з основних принципів менеджменту, що базується на тому, що рішення, в які вкладено власну працю та ідеї, будуть виконуватися швидше і якісніше, ніж спущені зверху.