Особливості оподаткування та обліку туристичної діяльності

Податок на прибуток Туристична діяльність обкладається податком на прибуток на загальних підставах.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» ' передбачає дві основні схеми визначення об'єкта оподаткування:

• — загальну (об'єкт оподаткування = валові доходи — валові витрати — амортизація), характерну для договорів купівлі-продажу;
• — посередницьку (об'єкт оподаткування — комісійна винагорода), характерну для договорів комісії, доручення, агентських угод.

і При реалізації турпродукту через турагента до валового доходу туроператора включають продажну вартість туру з урахуванням сплаченої винагороди. Остання включається до валових витрат туроператора, причому ці витрати повинні бути підтверджені актом виконаних робіт або звітом повіреного.

Валовий дохід і валові витрати, як відомо, виникають за першою подією: передоплата за послуги або надання послуг без попередньої їх оплати. Першою подією для санаторно-курортних закладів є: оплата путівки і її одержання покупцем у разі передоплати санаторно-курортних послуг або фактичного завершення надання санаторно-курортних послуг, тобто останній день відпочинку туриста, незалежно від строку передачі йому путівки, у разі надання послуг без попередньої оплати.

Податок на додану вартість Базою оподаткування операцій із продажу туристичних послуг, споживання і використання яких здійснюється резидентами за межами митної території України, є комісійна винагорода, отримана суб'єктом туристичної діяльності.

При розгляді особливостей оподаткування іноземного і закордонного туризму насамперед слід розкрити поняття «експорт» і «імпорт» послуг. Послуга вважається експортованою, якщо вона надана українським суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності іноземному суб'єкту господарювання незалежно від місця надання (на території України чи за її межами); імпортованою, якщо вона надана іноземним суб'єктом господарювання українському суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності незалежно від місця надання.

Відповідно до підпункту 6.2.2 ст. 6 Закону про ПДВ за нульовою ставкою обкладаються операції з надання туристичних послуг на території України у разі їх продажу за межами України безпосередньо чи за посередництвом нерезидентів. Будь-які інші турпослуги, що відповідають визначенню експорту послуг, обкладаються ПДВ на загальних підставах за ставкою 20%. Операції, класифіковані як внутрішній туризм, обкладаються ПДВ на загальних підставах.

Відповідно до підпункту 5.1.9 ст. 5 Закону про ПДВ звільняються від оподаткування операції з продажу путівок на санаторно-курортне лікування і відпочинок дітей у закладах згідно з Переліком [9]. Зазначена пільга не поширюється на продаж путівок нерезидентам. З 1 квітня 2000 р. скасовано пільгу з ПДВ при продажу путівок у санаторно-курортні заклади, розташовані в Автономній Республіці Крим.

Крім санаторно-курортного лікування, туристи можуть користуватися в санаторіях медичними послугами, які згідно з підпунктом 5.1.8 Закону про ПДВ звільняються від оподаткування (послуги з діагностики), за винятком послуг (масаж, косметологічні послуги), перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.98 р. № 1602. Обов’язковими умовами звільнення від оподаткування є наявність у санаторіїв ліцензії на надання таких послуг та включення їх вартості до загальної вартості путівки.

Суб'єктам туристичної діяльності, що одночасно здійснюють неоподатковувані й оподатковувані ПДВ операції, необхідно пам’ятати про необхідність розподілу сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг) у порядку, передбаченому підпунктами 7.4.2і7.4.3ст. 7 Закону про ПДВ. Так, якщо зазначені платники виготовляють і/або придбавають товари (роботи, послуги), частково використовувані в оподатковуваних операціях, а частково ні, то в податковий кредит ними включається тільки та частина суми ПДВ, сплаченого (нарахованого) при їх виготовленні чи придбанні, що відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Неоднозначною є ситуація з оподаткуванням ПДВ винагороди, отриманої за продаж страхових полісів за агентськими угодами. Відповідно до положень п. 4.1 ст. 4 Закону про ПДВ базою оподаткування є договірна вартість продажу товарів (робіт, послуг), тому суму отриманої страхової винагороди слід включати до бази оподаткування ПДВ, хоча в листі ДПА України від 14.11.97 р. № 16−1314/11−9199 вказується, що суми комісійної винагороди є частиною страхового платежу і не оподатковуються ПДВ.

У разі, коли підприємство придбаває путівки для своїх працівників, вартість таких путівок відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати від 11.12.95 р. № 323 включається до складу витрат на оплату праці (якщо в колективному договорі передбачена можливість придбання путівок для працівників), а відповідно до підпункту 5.6.1 ст. 5 Закону про ПДВ витрати на оплату праці включаються до валових витрат. Отже, і сума ПДВ, сплачена при придбанні путівок, згідно з підпунктом 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ, має бути віднесена до податкового кредиту. Видача путівок у бухгалтерському обліку не вважається реалізацією, тому в податковому обліку ніяких валових доходів і податкових зобов’язань не виникатиме. Якщо ж підприємство за домовленістю із закладом відпочинку чи санаторієм реалізує путівки, їх продажна вартість зараховується до валового доходу, а сума ПДВ — до податкових зобов’язань. Аналогічною є ситуація, коли підприємство частково оплачує путівки для працівників, тільки в цьому випадку до валових витрат має бути віднесена лише та частина вартості путівок, яку оплачує підприємство.

Єдиний податок Суб'єкт туристичної діяльності може перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку (як правило, за ставкою 10%) за умови додержання критеріїв, передбачених Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 (зі змінами від 28.06.99 р. № 746/99). Об'єктом обкладення єдиним податком, відповідно до ст. 1 Указу, є виручка від реалізації туристичних послуг. Транзитні кошти, отримані турагентом для договору доручення, комісії або агентської угоди, не повинні розглядатися як виручка від реалізації, бо вони не є власністю останнього. Отже, у суб'єкта туристичної діяльності, який виступає посередником (агентом) в угоді, об'єктом обкладення єдиним податком є сума комісійної винагороди.