Проблеми розгляду вимог поточних кредиторів у справах про банкрутство

Реферат З предмету:

Правове регулювання банкрутства На тему:

Проблеми розгляду вимог поточних кредиторів у справах про банкрутство Київ 2012 р.

План

Вступ

1. Поняття та відмінності у правовому становищі конкурсних та поточних кредиторів у справі про банкрутство

2. Порядок та основні проблеми розгляду вимог поточних кредиторів до боржника у справі про банкрутство

3. Проблеми та особливості вступу поточних кредиторів у справу про банкрутство Висновки Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми дослідження зокрема полягає у тому, що інститут банкрутства є необхідним і дійовим інструментом ринкової економіки. Це власне механізм, за допомогою якого розв’язуються питання щодо неплатоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності. Водночас на сучасний період цей правовий інститут господарського права залишається все ще недостатньо дослідженим та розробленим з точки зору правового регулювання. Зокрема, на нашу думку, залишаються практично неврегульованими та малодослідженими такі питання, які пов’язані із процедурою розгляду та задоволення вимог до боржника у процедурі банкрутства, що заявляються поточними кредиторами.

Загальні проблеми правового регулювання банкрутства в Україні активно досліджували у своїх наукових працях Р.Г. Афанасьєв, О.М. Бірюков, В. В. Джунь, Б. М. Малига, Б. М. Поляков, В.В. Радзивілюк, О. О. Степанов, М.І. Тітов та ін. Переважна більшість сучасних наукових робіт фахівців та вчених зосереджена на дослідженні фундаментальних засад банкрутства. При цьому проблематика правового становища та порядку розгляду вимог поточних кредиторів залишається практично недослідженою.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) з одного боку досить чітко регулює правове становище та порядок вступу у справу про банкрутство конкурсних кредиторів. Водночас, він чітко не врегульовує процедуру розгляду вимог поточних кредиторів, що викликає значні суперечності та питання на практиці. До таких питань зокрема відносяться: чи повинні вимоги поточних кредиторів розглядатися нарівні із конкурсними? Якщо ні, то в яку чергу повинні задовольнятись вимоги поточних кредиторів? Чи необхідно цим кредиторам вступати у процедуру банкрутства? Якщо так, то на якій стадії? Чи повинні їх вносити у реєстр вимог кредиторів та у якому порядку? Ці та ще досить багато інших питань викликають певні суперечності на практиці. За наявності такої ситуації права та законні інтереси поточних кредиторів залишаються практично незахищеними. Судова практика свідчить про те, що суди, як правило відмовляють у задоволенні вимог поточних кредиторів до боржника банкрута, що заявляються поза межами процедури про банкрутство або ж взагалі безпідставно або ж мотивуючи це відсутністю коштів чи майна у такого боржника, у зв’язку із необхідністю задоволення інших вимог, зокрема вимог конкурсних кредиторів. Яким же чином в таких випадках діяти поточним кредиторам, щоб належно захистити свої права? Саме тому пропонуємо розглянути та запропонувати вирішення деяких із цих питань у даній роботі.

1. Поняття та відмінності у правовому становищі конкурсних та поточних кредиторів у справі про банкрутство

У процедурі банкрутства, як правило, бере участь не один кредитор. У разі якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів, вони утворюють збори (комітет) кредиторів відповідно до вимог Закону. Закон розрізняє тільки два види кредиторів: конкурсні кредитори і поточні кредитори. Критерієм такого поділу виступає момент виникнення вимог до боржника. Конкурсними визнаються кредитори, що мають вимоги до боржника, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство і не забезпечені заставою, та кредитори, які отримали такі вимоги в порядку правонаступництва. Чинний Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — Закон) зобов’язує всіх конкурсних кредиторів подати заяви про грошові вимоги до боржника у тридцятиденний строк після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство в офіційному друкованому органі згідно з ухвалою господарського суду за підсумками підготовчого засідання. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, — не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обгрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. У разі визнання кредитора конкурсним він має право отримати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та /або розпорядником майна. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена в установленому порядку. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Поточними іменуються кредитори за вимогами, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Тобто кредитори, вимоги яких виникли із зобов’язань уже під час здійснення процедури розпорядження майном або санації. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство. Особливості правового становища поточних кредиторів також полягають у тому, що на задоволення їх вимог не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. Стосовно ж особливостей пред’явлення, розгляду та задоволення вимог поточних кредиторів, а також основних проблем, що при цьому виникають, пропонуємо їх розглянути більш детальніше у наступних розділах нашої роботи.

правовий конкурсний поточний банкрутство

2. Порядок та основні проблеми розгляду вимог поточних кредиторів до боржника у справі про банкрутство

Перш за все слід зазначити, що за загальним правилом вважається, що поточні вимоги кредиторів не включаються до реєстру вимог кредиторів і повинні задовольнятися боржником в загальному порядку поза межами процедури банкрутства. Тому, можна зробити висновок, що визначальну роль у процедурах відновлення платоспроможності чи ліквідації боржника відіграють конкурсні кредитори. Однак, за наявності такої ситуації права та законні інтереси поточних кредиторів залишаються практично незахищеними. Судова практика свідчить про те, що суди, як правило відмовляють у задоволенні вимог поточних кредиторів до боржника банкрута, що заявляються поза межами процедури про банкрутство або ж взагалі безпідставно або ж мотивуючи це відсутністю коштів чи майна у такого боржника, у зв’язку із необхідністю задоволення інших вимог, зокрема вимог конкурсних кредиторів. Яким же чином в таких випадках діяти поточним кредиторам, щоб належно захистити свої права? Спробуємо у цьому розібратись.

Так п. 8.6. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 N 04−5/1193 зазначає, що суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов’язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника у загальному порядку.

Згідно до п 8.13 Рекомендацій Закон і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті. Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.2002 у справі N 01−10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.

Тому можна зробити висновок, що суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

Водночас у вже наведених нами рекомендаціях Вищого господарського суду України зазначено також, що після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство господарський суд на підставі п. 1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз’яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання".

Зауважимо, що у ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» говориться, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, — не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.

Отже, можна зробити висновок, що суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після ж такого опублікування вимоги поточних кредиторів повинні заявлятися та розглядатися вже в межах процедури банкрутства за аналогією із вимогами конкурсних кредиторів шляхом подання заяви арбітражному керуючому та до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство даного боржника.

Крім того відповідно до п. 1 ст. 23 Закону, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов’язаннями боржника визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

3. Проблеми та особливості вступу поточних кредиторів у справу про банкрутство

Відповідно до п. 6 ст. 12 Закону їх вимоги, які виникли після порушення провадження у справі, задовольняються в процедурі розпорядження майном та санації боржника без будь-яких обмежень. Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону керуючий санацією зобов’язаний розглядати вимоги кредиторів щодо зобов’язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації. Вчинення таких дій керуючим санацією прирівнюється до розгляду грошових вимог поточних кредиторів в порядку позовного провадження, отже керуючий санацією здійснює перевірку таких вимог та їх визнання. При цьому, дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів (абз. 6 та 24 ст. 1 Закону), тому поточні вимоги кредиторів знаходяться у вільному правовому режимі та підлягають погашенню в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та за результатами розгляду виносить ухвалу, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.

Отже, реєстр вимог кредиторів затверджується судовим рішенням в формі ухвали.

Чинне законодавство не наділяє господарський суд повноваженнями вносити зміни в раніше прийняте ним судове рішення, за винятком прийняття додаткового рішення відповідно до ст. 88 ГПК України.

Так внесення змін до ухвали суду, якою затверджений реєстр вимог кредиторів, може відбуватися виключно в порядку здійснення апеляційного чи касаційного оскарження ухвали або у разі перегляду її за нововиявленними обставинами відповідно до ст. ст. 112 -114 ГПК України.

Набуття особою прав кредитора, вимоги якого включені до реєстру вимог кредиторів, відповідно зміни кредитора його правонаступником не може слугувати підставою для внесення змін до затвердженого ухвалою суду реєстру вимог кредиторів.

Тобто, положення Закону виключають можливість автоматичного включення поточних вимог до реєстру кредиторів у процедурі розпорядження майном чи санації, їх вимоги можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів лише на стадії ліквідаційної процедурі справи про банкрутство. Однак, при цьому вимоги та сплати кредиторам за поточними зобов’язаннями також повинні враховуватись у реєстрі вимог кредиторів Слід зазначити, що у Законі не міститься ніяких обмежень щодо задоволення вимог кредиторів по поточних зобов’язаннях на стадії розпорядження та санації і в ньому немає вичерпного переліку вимог по зобов’язанням, які виникли після порушення справи про банкрутство. У зв’язку з чим до таких вимог можуть бути віднесені й будь-які інші зобов’язання боржника, що виникли у процедурі розпорядження та санації. Наприклад, вимоги щодо сплати векселя, виданого боржником після порушення справи про банкрутство.

Включення поточних вимог в реєстр кредиторів може відбуватися лише в процедурі ліквідації в порядку ст. 23 Закону.

Стосовно ліквідаційної процедури, то варто зазначити, що із детального аналізу норм ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов’язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури. Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів, який передбачений ст. ст. 14, 15 Закону.

Виходячи з викладеного, з моменту відкриття ліквідаційної процедури, поточні кредитори зобов’язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом ліквідаційної процедури. Вимоги, щодо яких не заявлено заперечень та вимоги, визнані судом включаються до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, тобто, до моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, вимоги поточних кредиторів погашаються в процедурах банкрутства без обмежень, можливість включення їх до реєстру вимог кредиторів банкрута у 4 чергу виникає, виходячи з вимог Закону.

Варто також зазначити, що включення поточних кредиторів в реєстр конкурсних кредиторів ущемляє права перших, оскільки на їхні вимоги буде розповсюджуватися мораторій, а погашення зобов’язань буде здійснюватися не в першу чергу, а в четверту.

Отже, виходячи із аналізу законодавчих норм та всього вищезазначеного, можна зробити висновки, що на даний момент існують певні складнощі та проблеми на практиці з приводу правильного розуміння та застосування розгляду та задоволення вимог поточних кредиторів. У зв’язку із цим на практиці доволі часто складається парадоксальна ситуація: з одного боку при подачі поточними кредиторами заяви до арбітражного керуючого та до господарського суду, який розглядає дану справу про банкрутство про розгляд їх вимог суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов’язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. З іншого боку у випадку подачі цими кредиторами позовної заяви до боржника до суду про розгляд їх вимог у позовному провадженні і поза процедурою банкрутства до публікації оголошення про порушення справи про банкрутство також існує небезпека, що суд зовсім може відмовити у задоволенні таких вимог, посилаючись на те, що боржник перебуває у процедурі банкрутства. При цьому суд згідно рекомендацій Вищого господарського суду після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство повинен зупинити позовне провадження на підставі п. 1 статті 79 ГПК України та роз’яснити позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». А це вже не що інше, як необхідність розгляду цих вимог знову ж таки в межах процедури банкрутства за аналогією із розглядом вимог поточних кредиторів.

Виникає питання яким же чином діяти поточним кредиторам, щоб можна було розраховувати на належний розгляд та задоволення їх вимог? Пропонуємо поточним кредиторам в такій невизначеній законодавчо спірній ситуації одночасно подавати позовну заяву до господарського суду про розгляд їх вимог до боржника у позовному провадженні поза процедурою банкрутства, а також в цей же час подавати заяву арбітражному керуючому чи ліквідатору, а також до господарського суду про розгляд їх вимог у межах справи про банкрутство. Вважаємо, що такі дії не суперечать чинному законодавству, але в той же час допоможуть захистити права та законні інтереси поточних кредиторів належним чином. При цьому на стадії розпорядження майна боржника чи санації вимоги поточних кредиторів повинні розглядатися та задовольнятися арбітражним керуючим чи господарським судом фактично без вступу до процедури банкрутства та включення їх до реєстру вимог кредиторів поряд із конкурсними кредиторами. А на стадії ліквідації боржника поточні кредитори повинні вступати до процедури банкрутства та вноситись господарським судом до реєстру вимог кредиторів.

Висновки

Таким чином на підставі всього вищевикладеного можна зробити висновки, що вимоги поточних кредиторів за загальним правилом повинні розглядатися та задовольнятися поза процедурою банкрутства. Однак, за наявності такої ситуації на практиці права та законні інтереси поточних кредиторів залишаються практично незахищеними. Судова практика свідчить про те, що суди, як правило відмовляють у задоволенні вимог поточних кредиторів до боржника банкрута, що заявляються поза межами процедури про банкрутство або ж взагалі безпідставно або ж мотивуючи це відсутністю коштів чи майна у такого боржника, у зв’язку із необхідністю задоволення інших вимог, зокрема вимог конкурсних кредиторів. Загалом чинне законодавство досить нечітко та непослідовно врегульовує процедуру розгляду вимог поточних кредиторів порівняно із процедурою розгляду вимог тих же конкурсних кредиторів. Тому, на нашу думку, воно потребує значних та невідкладних змін. Так, зокрема ст. 18 проекту Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 8531 від 18.05.2011 р. прямо передбачено, що вимоги поточних кредиторів у провадженні у справі про банкрутство розглядаються боржником разом із розпорядником майна, повністю або частково визнаються або відхиляються з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що протягом десяти днів від дати надходження вимоги вони письмово повідомляють заявників і господарський суд. У разі повного або часткового відхилення розпорядником вимог поточного кредитора така вимога у відхиленій частині може бути заявлена до господарського суду і підлягає розгляду судом у межах провадження у справі про банкрутство. Повне або часткове визнання вимоги поточного кредитора розпорядником майна або господарським судом є підставою для її включення до реєстру вимог кредиторів відповідно до черговості її задоволення згідно з цим Законом, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Погашені у повному обсязі або частково вимоги кредиторів (конкурсних та поточних) підлягають виключенню, а вимоги поточних кредиторів у провадженні у справі про банкрутство — включенню розпорядником майна (керуючим санацією, ліквідатором) до реєстру вимог кредиторів. Вважаємо, що такі зміни є досить доцільними, відповідають вимогам сьогодення та забезпечать належне та чітке правове регулювання розгляду вимог поточних кредиторів саме в межах справи про банкрутство. А це забезпечить в свою чергу належний захист їх законних прав та інтересів та усуне численні суперечки та невизначеність у судовій практиці.

Список використаної літератури

1. Господарський кодекс України: за станом на 2 жовт. 2011 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К.: Парлам. вид-во, 2011. — 144 с. — (Бібліотека офіційних видань).

2. Господарсько-процесуальний кодекс: за станом на 13 лист. 2011 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К.: Парлам. вид-во, 2011. — 56 с. — (Бібліотека офіційних видань).

3. Цивільний Кодекс України: за станом на 16 жовт. 2011 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К.: Парлам. вид-во, 2011. — 356 с. — (Бібліотека офіційних видань).

4. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за станом на 16 жовт. 2011 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К.: Парлам. вид-во, 2011. — 356 с. — (Бібліотека офіційних видань).

5. Проект Закону про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом № 8531 від 18.05.2011[Електронний ресурс] Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4₁?pf3511=40 430

6. Постанова Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua

7. Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 N 04−5/1193 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua/news/237/

8. Постанова Вищого господарського суду України від 14.05.2003 р., Справа N 1045−6/40 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua

9. Постанова Вищого господарського суду України від 27.03.2007, Справа N 01/777 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua

10. Бірюков О. М. Напрямки удосконалення законодавства про банкрутство України / Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції. Київ, травень 1996 р.- К., 1996. 260 с.

11. Вінник О.М. Інвестиційне право: навч. посіб. / О.М. Вінник. — К.: Атіка, 2000. — 264 с.

12. Витрянский В. Порядок задоволення вимог кредиторів першої черги при банкрутстві боржника / Господарство право. 2007. N 1. — 78 с.

13. Джунь В. В. Проблемні питання вдосконалення організації провадження у справах про банкрутство. / Вісник господарського судочинства. — К. 2004. № 2. — 191 с.

14. Курс торгового права: Торговый процесс. Конкурсный процесс. Приложение: Алфавитный указатель. Постатейный указатель. Т. 4 / Шершеневич Г. Ф. — 4-е изд. — М.: Бр. Башмаковы, 1912. — 663 c.

15. Підприємницьке право під ред. Н.О. Саніахметової / Н.О. Саніахметова. — К.: АСК, 2001. — 384 с.

16. Реєстр вимог кредиторів — основний документ у справі про банкрутство Н. М. Камша / Актуальні питання цивільного та господарського права. — 2007. — № 1. — 97 с.

17. Хімічев В. А. Захист прав кредитора при банкрутстві. / В.А. Хімічев. — М. 2005. — 192 с.

18. Щербина В. С. Господарське право: Підручник. — 3.вид., перероб. і доп. / В. С. Щербина. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 653с.