Розрахунок знімальних мереж тріангуляції

Польові роботи при побудові мережі тріангуляції

Тріангуляція — це система прилеглих один до одного трикутників, побудованих на місцевості, в яких виміряні всі три внутрішні кути і в загальній схемі виміряні дві сторони. Сторона, яка виміряна безпосередньо, називається базисом. Якщо відома хоча б одна сторона тріангуляції і всі кути в кожному трикутнику, то шляхом послідовного рішення трикутників за теоремою синусів визначаються довжини всіх сторін трикутників.

Польові роботи при побудові мережі тріангуляції передбачають наступне: теодолітний геодезичний тріангуляція.

¦ рекогностування;

¦ закріплення точок мережі;

¦ складання остаточної схеми мережі тріангуляції;

¦ вимірювання базисів;

¦ вимірювання кутів.

Рекогностування — це перевірка, уточнення та виправлення запроектованої на топографічній карті мережі тріангуляції. Рекогностування виконують безпосередньо в полі. З’ясовують місця закріплення точок та виконують безпосереднє закріплення.

Точки, які призначені для постійного користування закріплюють дерев’яними, залізобетонними стовпами. Тимчасові точки закріплюють костилями, забитими в асфальт.

Під час закріплення точок складають схему тріангуляції. Схема є основним документом при виконанні польових і камеральних геодезичних робіт.

Точки закріплюються так, щоб кути трикутника були межах не менше 20° і не більше 160°, а відстані між точками повинні бути в межах від 120 до 500 м.

Вимірювання базисів, а і b проводять стальною стрічкою в прямому і зворотному напрямку та світловіддалеміром з відносною похибкою не менше .

Горизонтальні кути в мережі тріангуляції замірюються способом прийомів, коли є два напрямки і способом кругових прийомів, коли три і більше напрямків. Вимірювання кутів проводять теодолітами не менш як 30-секундної точності двома круговими прийомами з перестановкою лімба між півприйомами на 90°. Розходження між однойменними напрямками із різних прийомів, що приведені до спільного нуля, не повинні перевищувати 45 ?.